Справа № 947/22011/26
Провадження № 1-кп/947/1031/26
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.10.2026 року
Київський районний суд міста Одеси у складі:
судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
провівши в м.Одесі у відкритому судовому засіданні судовий розгляд у кримінальному провадженні внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12026163480000103 від 01.02.2026 року відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Валей, грузина, громадянина Грузії, маючого посвідку на постійне проживання в Україні, з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, офіційно не працевлаштованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.119 КК України
сторони кримінального провадження: прокурор ОСОБА_4 ,
захисник ОСОБА_5 ,
перекладач ОСОБА_6 ,
ВСТАНОВИВ:
25.01.2026 року приблизно о 16 годині 59 хвилин біля магазину «Ватрушка», розташованого на території товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Ярмарок-ринок Київський» за адресою: м.Одеса, проспект Князя Ярослава Мудрого, 14/7, між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 виникла сварка, в ході якої ОСОБА_7 розпилив в напрямку Хітарішвілі Стефана хімічно активну речовину подразнюючої дії, а потім кинув металічне відро для сміття в обличчя ОСОБА_3 , спричинивши йому фізичний біль, після чого між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 почалась бійка, в ході якої вони нанесли один одному удари кулаками в голову та тулубу, чим їм був спричинений фізичний біль. Потім, ОСОБА_7 повалив руками ОСОБА_3 на асфальтне покриття біля даного магазину, де ззаду обхопив правою рукою шию ОСОБА_3 та почав тягнути останнього за шию по вказаному асфальтному покриттю, після чого ОСОБА_3 з метою спонукання ОСОБА_7 відпустити його (тобто ОСОБА_3 ) почав хаотично розмахувати позаду себе правою рукою, в якій тримав наявний у нього предмет, схожий на ніж, не маючи умислу спричиняти ним тілесні ушкодження ОСОБА_7 , і не передбачаючи можливості настання наслідків, а саме смерті іншої особи від вчиненого ним діяння, хоча повинен був і міг передбачити, спричинивши через необережність ОСОБА_7 лезом цього ножа тяжке тілесне ушкодження у вигляді одного колото-різаного поранення підколінної ділянки правої нижньої кінцівки з пошкодженням медіальної верхньої колінної артерії, підколінної вени, великогомілкового нерву та латеральної голівки ікро ножного м`яза, яке ускладнилось розвитком геморагічного шоку 4 ступеню, що привело до розвитку тромбоутворення- а саме тромбоемболії легеневої артерії.
Після цього, ОСОБА_3 пішов з місця вчинення кримінального правопорушення, а ОСОБА_7 указаними тілесними ушкодженнями був доставлений до Комунального некомерційного підприємства «МІСЬКА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ №10» ОДЕСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ, де ІНФОРМАЦІЯ_2 о 22 годині 05 хвилин помер від тромбоемболії легеневої артерії, яка виникла в результаті спричиненого ОСОБА_3 вищевказаного тілесного ушкодження.
Таким чином, дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч.1 ст.119 КК України як вбивство, вчинене через необережність.
В ході судового засідання обвинувачуваний ОСОБА_3 свою вину у скоєнні вказаного кримінального правопорушення визнав повністю та пояснив, що він дійсно вчинив інкримінований йому злочин при обставинах викладених в обвинувальному акті, і вони повністю відповідають фактичним обставинам скоєного ним злочину, фактичні обставини справи не оспорював та підтвердив вищеописані та встановлені судом обставини справи, а саме: дати, час, місця вчинення інкримінованого йому злочину, правову кваліфікацію своїх діянь. Крім того зазначив, що свою провину визнає в повному обсязі, щиро розкаюється та просив суд суворо його не карати.
Крім того, обвинувачений в судовому засіданні зазначив, що з матеріалами кримінального провадження він ознайомлений в повному обсязі, жодних зауважень до зібраних доказів не має та вважає за непотрібним досліджувати всі докази.
Крім пояснень обвинуваченого, судом було досліджено характеризуючий матеріал щодо ОСОБА_3 , яким підтверджено, що обвинувачений раніше не судимий, у лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебуває, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей.
Крім того, згідно досудової доповіді рівень ризику вчинення ОСОБА_3 повторного кримінального правопорушення низький, рівень ризику небезпеки для суспільства високий, також можливе виправлення без ізоляції від суспільства.
Даючи юридичну оцінку дослідженим в судовому провадженні доказам, суд вважає їх допустимими, належними та достовірними.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою вину у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.119 КК України, та у відповідності до ч.3 ст.349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким з учасників не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності їх позицій немає, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд користуючись правом, наданим ч.3 ст.349 КПК України і відсутністю заперечень учасників судового провадження, вважає достатнім обмежитись допитом обвинуваченого ОСОБА_3 та дослідженням матеріалів характеризуючих його особу.
Зазначене повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Відповідно до ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
Оцінивши всебічно, повно та неупереджено дослідженні докази, які визнані судом належними, допустимими та достовірними, суд приходить до висновку, про доведеність в судовому засіданні, що в діях ОСОБА_3 дійсно є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.119 КК України за кваліфікуючими ознаками: вбивство, вчинене через необережність, та обвинувачений дійсно винний в скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
При призначенні покарання, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
У відповідності до п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.
Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п.3 зазначеного Пленуму Верховного суду України, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив ,мета, спосіб, стадія вчинення кількість епізодів злочинної діяльності, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо.)
Відповідно до ст.66 КК України, обставинами, які пом`якшують покарання суд вважає фактичне визнання своєї вини та щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання, відповідно до статті 67 КК України, суд не вбачає.
Визначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, те, що останній раніше до кримінальної відповідальності не притягався, повністю визнав свою вину, надав зізнавальні покази, усвідомив суспільну небезпеку вчиненого, повідомив обставини вчинення кримінального правопорушення, приймав участь у слідчих діях, а під час розгляду справи в суді клопотав про дослідження доказів у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, тобто демонструючи готовність нести покарання за вчинене, дійсно щиро розкаявся, веде законослухняний спосіб життя, що свідчить про його стійкі соціальні зв`язки, має на утриманні двох малолітніх дітей, одружений, характеризується позитивно та те, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.119 КК України є необережним нетяжким злочином, тобто обвинувачений не мав конкретних мотивів чи умислу на вчинення злочину.
Також, суд враховує поведінку обвинуваченого під час вчинення злочину та після його вчинення, а саме те, що останній не мав намір ухилятися від відповідальності, виконував покладені на нього обов`язки сумлінно та щиро розкаявся у вчиненому.
Тому, беручи до уваги наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відсутність обставин, що обтяжують покарання, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, суд вважає можливим призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі, встановлене санкцією ч.1 ст.119 КК України, та застосувати до основного покарання положення ст.75 КК України, тобто звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, оскільки саме таке покарання гарантуватиме безпеку для суспільства, яке необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Крім того, призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 з застосуванням вимог ст.75 КК України, буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.
На переконання суду дане покарання, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи Бакланов проти Росії від 09 червня 2005 року; Фрізен проти Росії від 24 березня 2005 року; Ісмайлова проти Росії від 29 листопада 2007 року) та перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
Постановою слідчого від 02.02.2026 року речовим доказом у справі визнано оптичний DVD-R диск з відеозаписами з камер відеоспостереження, розташованих на території ТОВ Ярмарок-ринок «Київський», за адресою: м.Одеса, просп.Князя Ярослава Мудрого, 14/7 від 25.01.2026 року.
Вирішуючи питання про речові докази, суд, виходячи з положень ст.100 КПК України вважає необхідним речові докази по справі: оптичний DVD-R диск з відеозаписами з камер відеоспостереження, розташованих на території ТОВ Ярмарок-ринок «Київський», за адресою: м.Одеса, просп.Князя Ярослава Мудрого, 14/7 від 25.01.2026 року – зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Процесуальні витрати на залучення експерта відсутні.
У даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту, строк дії якого сплив 20.09.2026 року.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Керуючись ст.ст.100, 124, 174, 337, 370, 371, 373-376 КПК України, суд
УХВАЛИВ:
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним за ч.1 ст.119 КК України і на підставі цього закону призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
Застосувати ст.75 КК України та звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.
На підставі п.1, п.2 ч.1 та п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Після набрання вироком законної сили, речовий доказ по справі, а саме: оптичний DVD-R диск з відеозаписами з камер відеоспостереження, розташованих на території ТОВ Ярмарок-ринок «Київський», за адресою: м.Одеса, просп.Князя Ярослава Мудрого, 14/7 від 25.01.2026 року – зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд міста Одеси протягом 30 днів з моменту проголошення.
Суддя ОСОБА_1