УХВАЛА
13 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №990/445/26
адміністративне провадження №П/990/445/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В., перевірив матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення,
У С Т А Н О В И В:
08 жовтня 2026 року адвокат Джуган Наталія Богданівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції позовну заяву до Вищої ради правосуддя, в якій просить Суд:
- визнати протиправним та скасувати Рішення Вищої ради правосуддя від 16.06.2026 № 1197/0/15-26 "Про скасування частково рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 3 грудня 2025 року № 528дп-25 про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області Продана О.С. та ухвалення нового рішення" в частині ухвалення нового рішення;
- зобов`язати Вищу раду правосуддя повторно розглянути скаргу адвоката Джуган Н.Б., подану в інтересах прокурора Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області Продана О.С., на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної прокурорів від 3 грудня 2025 року № 528дп-25 про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області Продана О.С з урахуванням висновків, викладених в мотивувальній частині даного рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Перевіривши матеріали вказаної позовної заяви, Судом встановлено таке.
Пунктом п`ятим частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суддя після одержання позовної заяви, зокрема, з`ясовує, чи подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Предметом оскарження у межах поданого позову є рішення Вищої ради правосуддя від 16.06.2026 № 1197/0/15-26 "Про скасування частково рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 3 грудня 2025 року № 528дп-25 про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області Продана О.С. та ухвалення нового рішення".
Приписами частини першої статті 35 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
З огляду на викладене, до цієї категорії спорів підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду, останнім днем якого, у цьому випадку є 16 липня 2026 року.
Позовна заява подана до суду 08 жовтня 2026 року через підсистему "Електронний суд", тобто з пропуском строку звернення до суду, встановленого частиною першої статті 35 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Одночасно із позовною заявою представником позивача подано клопотання про поновлення строку на звернення до суду, в якому ОСОБА_2 просить Суд визнати причини пропуску строку на звернення до суду поважними та поновити процесуальний строк звернення до суду для оскарження Рішення Вищої ради правосуддя від 16.06.2026 № 1197/0/15-26 «Про скасування частково рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 3 грудня 2025 року №528дп-25 про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області Продана О.С. та ухвалення нового рішення».
На обґрунтування вказаного клопотання представник позивача зазначає, що повний текст оскаржуваного рішення Вищої ради правосуддя від 16 червня 2026 року № 1197/0/15-26 отримано 03 липня 2026 року, до цього часу мотиви його ухвалення були невідомі, що ускладнювало належне обґрунтування підстав його протиправності. 24 липня 2026 року представник позивача звернулася з апеляційною скаргою на зазначене рішення до Великої Палати Верховного Суду, помилково визначивши належний порядок судового оскарження. Ухвалою від 17 вересня 2026 року Велика Палата Верховного Суду відмовила у прийнятті скарги до розгляду та роз`яснила необхідність звернення до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
На виконання зазначеної ухвали 25 вересня 2026 року представник позивача звернулася з позовною заявою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Однак ухвалою від 30 вересня 2026 року у справі № 990/434/26 позовну заяву повернуто позивачеві у зв`язку з об`єднанням вимог, які підлягають розгляду різними судами. Представник позивача визнає помилковість обраного способу судового захисту, водночас наголошує, що протягом відповідного періоду вживала активних заходів для оскарження рішення Вищої ради правосуддя, а допущені помилки не повинні позбавляти позивача можливості реалізувати право на судовий захист.
З огляду на наведене, посилаючись на статті 121, 122 КАС України, представник позивача просить поновити строк звернення до суду, врахувавши дату отримання повного тексту оскаржуваного рішення, послідовність вчинених дій для його оскарження та необхідність забезпечення ефективного доступу до правосуддя. На її переконання, з урахуванням конституційних гарантій судового захисту та права на оскарження рішень суб`єктів владних повноважень наведені обставини є достатніми для визнання причин пропуску строку поважними.
Вирішуючи клопотання в частині поновлення строків на звернення до суду, Суд виходить з наступного.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 листопада 2024 року у справі №990/226/24 звертала увагу, що установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
Верховний Суд неодноразово зазначав, що строк звернення до суду для такої категорії спорів (щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби) доволі стислий, і якщо зважити на характер спірних правовідносин, встановлений строк має на меті дисциплінувати позивача, який, якщо він справді зацікавлений у відновленні своїх порушених прав, повинен якомога швидше реалізувати своє право на захист. Реалізувати своє право на захист в порядку адміністративного судочинства потрібно вчасно, а поновити пропущений строк суд може, якщо для цього є поважні і об`єктивні причини.
Колегія суддів звертає увагу, що усталеною є позиція Верховного Суду про те, що поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
У цій справі представник позивача пов`язує пропуск строку з отриманням повного тексту рішення Вищої ради правосуддя 03 липня 2026 року, помилковим зверненням 24 липня 2026 року до Великої Палати Верховного Суду з апеляційною скаргою та подальшим поверненням позовної заяви ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06 жовтня 2026 року. Водночас наведені обставини не свідчать про наявність об`єктивних перешкод для своєчасного звернення до належного суду.
Як установлено судом, останнім днем установленого законом строку звернення до суду було 16 липня 2026 року. Повний текст оскаржуваного рішення представник позивача отримала 03 липня 2026 року, тобто за наявності часу для підготовки та подання позовної заяви до закінчення відповідного строку. Проте до 16 липня 2026 року позов до належного суду подано не було, а перше звернення відбулося лише 24 липня 2026 року, після спливу строку, до того ж у формі апеляційної скарги, поданої до суду, який не уповноважений розглядати відповідний спір у такому процесуальному порядку.
За таких обставин помилкове визначення представником позивача належного способу судового оскарження не перебуває в причинному зв`язку з об`єктивною неможливістю звернутися до суду в межах установленого строку.
Верховний Суд зауважує, що саме по собі вчинення заявником дій, спрямованих на оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, не свідчить про наявність поважних причин пропуску встановленого законом строку звернення до суду. Обставини, на які посилається представник позивача, зокрема помилкове визначення порядку оскарження рішення Вищої ради правосуддя та подальше повернення позовної заяви, пов`язані з обранням нею способу судового захисту й дотриманням установлених процесуальних вимог. Такі обставини самі по собі не свідчать про існування об`єктивних, непереборних перешкод, які унеможливлювали своєчасне звернення до належного суду.
Наведене свідчить, що пропуск строку зумовлений не об`єктивними й непереборними обставинами, які унеможливлювали своєчасне звернення до суду, а помилковим визначенням представником позивача належного способу судового захисту та недотриманням установлених процесуальних вимог.
Посилання представника позивача на необхідність забезпечення права на судовий захист не спростовує наведених висновків, оскільки право на доступ до суду реалізується з дотриманням установлених законом процесуальних вимог. Визначені законом строки спрямовані, зокрема, на забезпечення юридичної визначеності, а їх поновлення потребує встановлення достатніх об`єктивних підстав, а не лише підтвердження наміру особи оскаржити відповідне рішення.
За таких обставин Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду та визнає наведені представником позивача причини його пропуску неповажними.
Крім того згідно із частиною третьою статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Отже, звертаючись із цим позовом до суду, представник позивач мала відповідно до частини третьої статті 161 КАС України долучити до позовної заяви документ про сплату судового збору або документи, які підтверджують підстави звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до закону.
Проте представником позивача така вимога закону не виконана.
Згідно з частиною другою 2 статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" подання фізичною особою до адміністративного суду позову немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" з 01 січня 2026 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3328 грн.
За правилами частини третьої статті 4 Закону №3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Оскільки позивач заявив одну основну позовну вимогу немайнового характеру, а позовну заяву подано в електронній формі, розмір судового збору, що підлягає сплаті за звернення до суду з цією позовною заявою, становить 1 064,96 грн (3 328 грнх0,4х0,8).
Приписами частини першої статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
За правилами частин першої та другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ураховуючи викладене, позовну заяву необхідно залишити без руху та надати десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення вказаних її недоліків шляхом подання до суду: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення такого строку з наданням відповідних доказів, що підтверджують об`єктивну неможливість звернення до суду безпосередньо або через представника у визначений законом строк; документа про сплату судового збору в розмірі 1 064,96 грн або документа, який підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
На підставі викладеного, керуючись статтями 122, 123, 161, 169, 171 КАС України, Суд,
УХВАЛИВ:
Визнати неповажними підстави пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправними та скасування рішення залишити без руху.
Установити позивачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків позовної заяви.
Роз`яснити, що невиконання вимог цієї ухвали в установлений строк, є підставою для повернення позовної заяви.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Кашпур