УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №935/114/26 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/807/26
Категорія ч.2 ст.156, ч.6 ст.153 КК України Доповідач ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою
08 жовтня 2026 рокуколегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого – судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря: ОСОБА_5 ,
обвинуваченого: ОСОБА_6 ,
захисника: ОСОБА_7 ,
прокурора: ОСОБА_8
розглянула у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою по кримінальному провадженню №12025060650000206 за апеляційними скаргами прокурора Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Богунського районного суду м. Житомира від 14 серпня 2026 року щодо ОСОБА_6 за ч.2 ст.156 , ч.6 ст.153 КК України -
ВСТАНОВИЛА:
На розгляді Житомирського апеляційного суду перебуває судове провадження за апеляційними скаргами прокурора Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Богунського районного суду м. Житомира від 14 серпня 2026 року щодо ОСОБА_6 за ч. 2 ст.156 , ч.6 ст.153 КК України.
Вироком Богунського районного суду м. Житомира від 14 серпня 2026 року ОСОБА_6 засуджено за ч.2 ст.156, ч.6 ст.153 ,ст.70 КК України та призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 (п`ятнадцять) років, без позбавлення права обіймати певні посади й займатися певною діяльністю.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 до вступу вироку в законну силу залишено таким же - тримання під вартою на строк 60 днів до 12.10.2026 року.
Прокурором до апеляційного суду подано клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , обґрунтоване тим, що за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування; ризики, які слугували підставою для обрання та продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою не зменшилися та не відпали, а інший більший м`який запобіжний захід не забезпечить належного виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, а також запобігання ризикам, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Перевіривши матеріали кримінального провадження, заслухавши прокурора, який підтримав клопотання та просив продовжити застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого, думку обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , які не заперечували проти задоволення цього клопотання, апеляційний суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Положеннями ст.199 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про продовження тримання під вартою судом має бути перевірено, чи наявні обставини, які свідчать про те, що заявлений при застосуванні такого запобіжного заходу ризик не зменшився або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Приписами статті 177 КПК України встановлено, що однією з підстав для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність ризиків, які дають суду достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною 1 цієї статті.
Згідно положень ст.178 КПК України, при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує ризики, зазначені у ст.177 цього Кодексу, а також на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; наявність судимостей у обвинуваченого; дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів.
При цьому, у пунктах 46, 47 рішення у справі «Руслан Яковенко проти України», заява № 5425/11, рішення від 4 червня 2015 року, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) чітко розмежував підстави обмеження гарантій, встановлених статтею 5 Конвенції.
Суд зазначив, що попереднє ув`язнення у розумінні положень Конвенції закінчується зі встановленням вини та призначенням покарання судом першої інстанції.
Також Суд вказав, що підсудний вважається таким, що перебуває під вартою «після засудження компетентним судом» у розумінні підпункту «а» пункту 1 статті 5 Конвенції, з моменту оголошення вироку судом першої інстанції, навіть якщо він ще не набрав законної сили і його можна оскаржити. У зв`язку з цим Суд дійшов висновку, що словосполучення «після засудження» не може тлумачитися як таке, що обмежується вироком, який набрав законної сили, оскільки це виключатиме випадки затримання під час судового засідання осіб, яких за результатами судового розгляду було засуджено і які на такий судовий розгляд з`явилися, ще будучи вільними, незалежно від доступних їм засобів юридичного захисту (див. рішення у справі «Вемгофф проти Німеччини» (Wemhoff v. Germany), від 27 червня 1968 року, С. 23, п. 9, Series А № 7).
Починаючи з дати постановлення вироку (навіть якщо лише судом першої інстанції), підсудний перебуває під вартою «після засудження компетентним судом» у розумінні підпункту «а» пункту 1 статті 5 Конвенції (п. 31).
Згідно з практикою ЄСПЛ у такому випадку судовий контроль за позбавленням свободи, що вимагається згідно з пунктом 4 статті 5 Конвенції, вважається вже інкорпорованим у постановлений вирок та призначене покарання (справа «Руслан Яковенко проти України», п. 32).
До того ж , положеннями ч.3 ст.377 КПК України визначено , що якщо обвинувачений, що тримається під вартою, засуджений до арешту чи позбавлення волі, суд у виняткових випадках з урахуванням особи та обставин, встановлених під час кримінального провадження, має право змінити йому запобіжний захід до набрання вироком законної сили на такий, що не пов`язаний з триманням під вартою, та звільнити такого обвинуваченого з-під варти.
Однак, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження і доводами клопотання , колегія судів на даному етапі апеляційного розгляду будь-яких виняткових обставин, які б виникли після постановлення вироку, не встановила.
Так, колегією суддів враховані дані про особу обвинуваченого, дані, які його характеризують, ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, в яких він обвинувачується; а також призначене оскаржуваним вироком покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років, яке , у разі набрання вироком законної сили, обвинуваченому слід відбувати реально.
Вказані вище обставини у сукупності дають підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на малолітніх потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому наразі існують ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, у зв`язку з чим апеляційний суд, не встановивши виняткових обставин, які б виникли після постановлення вироку, вважає за необхідне продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 строком на 60 днів.
Відповідно до змісту пунктів 1, 2 частини 4 статті 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, в тому числі, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Тому, враховуючи норми ч.4 ст.183, ч.3 ст.377 КПК України, апеляційний суд не вбачає підстав для визначення розміру застави, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, вчинених із застосуванням насильницьких дій сексуального характеру, і при цьому будь-яких виняткових обставин після постановлення судом першої інстанції вироку для перегляду обраного виду запобіжного заходу не встановлено.
При цьому колегія суддів зазначає, що апеляційний розгляд цього провадження триває, завершити його до спливу 60-денного строку з дня застосування запобіжного заходу є неможливим з об`єктивних причин.
Будь-яких даних, які б свідчили про те, що зазначені вище ризики зменшилися, або ж відпали наразі відсутні, а тому підстав для зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_6 на більш м`який також не вбачається, оскільки застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить виконання ним процесуальних обов`язків та запобігання вищезазначеним ризикам.
При цьому, виходячи із правового аналізу зазначених положень чинного законодавства, колегія суддів вважає, що подальше тримання під вартою обвинуваченого за наявності вироку суду, який хоча і не набрав законної сили, однак, яким обвинуваченому призначено покарання у виді позбавлення волі на 15 років, є обґрунтованим та таким, що відповідає принципам законності і пропорційності.
У зв`язку з вищевикладеним , апеляційний суд вважає за необхідне продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 терміном на 60 днів.
Керуючись ст.ст.199, 331, 376, 405 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Клопотання прокурора Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_8 задовольнити.
Продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який утримується в ДУ «Житомирська УВП №8», терміном на 60 днів, до 06 грудня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
Копію ухвали для виконання направити начальнику ДУ «Житомирської УВП №8 ».
Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3
ОСОБА_4