ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 140569845

Озвучення тимчасово недоступне

Справа № 742/3673/26

Головуючий у І інстанції ОСОБА\_1

Провадження № 11-кп/4823/763/26

 

Категорія - Безгосподарське використання земель

Доповідач ОСОБА\_2

****

****У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року м. Чернігів

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді

ОСОБА\_2

суддів ОСОБА\_3 , ОСОБА\_4 ,

за участі:

секретаря судового засідання – ОСОБА\_5 ,

прокурора – ОСОБА\_6 (в режимі відеокнференції),

захисника – ОСОБА\_7 (в режимі відеокнференції),

обвинуваченого – ОСОБА\_8 (в режимі відеокнференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА\_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА\_8 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17 липня 2026 року щодо

ОСОБА\_8 , ІНФОРМАЦІЯ\_1 , уродженця м. Прилуки Чернігівської області, громадянина України, одруженого, працюючого енергетиком в КП «Добробут», проживаючого за адресою: АДРЕСА\_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 254 КК України,

**У С Т А Н О В И В:**

****Вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17 липня 2026 року ОСОБА\_8 визнано винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 254 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 гривень.

Ухвалено зобов\`язати засудженого сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це органу пробації за місцем проживання шляхом пред\`явлення документа про сплату штрафу.

Запобіжний захід ОСОБА\_8 ухвалено не обирати.

Ухвалено стягнути з ОСОБА\_8 на користь держави витрати пов\`язані із залученням експерта в сумі 12515,36 грн.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

ОСОБА\_8 , користуючись земельною ділянкою, яка перебувала у приватній власності його дружини ОСОБА\_9 , з кадастровим номером 7424183100:04:000:0422, площею 2 га, розташованою на території Заїздського старостинського округу №3 Сухополов\`янської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, із цільовим призначенням 01.03 «Для ведення особистого селянського господарства», на початку травня 2023 року, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи їх настання, діючи умисно, у порушення вимог статті 14, частини 7 статті 41 Конституції України, пунктів «а», «б», «г» частини 1 статті 91 Земельного кодексу України та статей 35-37 Закону України «Про охорону земель», із залученням спеціальної техніки, здійснив безгосподарське використання двох частин зазначеної земельної ділянки площами 0,2372 га та 0,0975 га.

Безгосподарське використання було вчинене шляхом незаконного виконання робіт зі зняття родючого шару ґрунту та створення заглиблення на цій земельній ділянці, що призвело до утворення на ній водних об\`єктів (штучних водойм) площами 0,2372 га та 0,0975 га.

Зазначені дії спричинили виведення частин земельної ділянки із сільськогосподарського обороту, оскільки призвели до зміни рельєфу місцевості, порушення ґрунтового середовища, переміщення ґрунтових мас та фактичного припинення використання цих двох частин земельної ділянки у сільськогосподарському виробництві (вони не можуть використовуватися за своїм цільовим призначенням без проведення робіт із ліквідації водойм та подальшої рекультивації земель).

Внаслідок створення ОСОБА\_8 штучних водойм на земельній ділянці сільськогосподарського призначення, яка належала його дружині ОСОБА\_9 на праві приватної власності, вказані частини ділянки з кадастровим номером 7424183100:04:000:0422 зазнали негативного антропогенного впливу у вигляді їх фактичного використання не за цільовим призначенням (напрям використання двох частин земельної ділянки не відповідає категорії та визначеному виду цільового призначення).

Це унеможливило їх використання за цільовим призначенням «01.03. Для ведення особистого селянського господарства», призвело до зміни рельєфу місцевості, порушення ґрунтового середовища, переміщення ґрунтових мас та фактичного припинення використання двох частин земельної ділянки у сільськогосподарському виробництві.

Внаслідок виведення земель із сільськогосподарського обороту двох частин земельної ділянки площами 0,2372 га та 0,0975 га, кадастровий номер 7424183100:04:000:0422, державі, згідно з висновком експерта № СЕ-19/125-26/7511-ФХЕД від 23.06.2026 р., заподіяно шкоду в розмірі 34 327,29 грн.

Вказаними діями, які виразились у безгосподарському використанні земель, що спричинило виведення земель з сільськогосподарського обороту, ОСОБА\_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.254 КК України.

Не погодившись із вироком суду в частині призначеного покарання, захисник ОСОБА\_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА\_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити вирок Прилуцького міськрайонного суду від 17.07.2026 року в частині присудження штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімум доходів громадян та постановити нове рішення в цій частині про призначення штрафу ОСОБА\_8 в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В обґрунтування поданої скарги зазначає, що призначене судом першої інстанції покарання у вигляді максимального штрафу в розмірі 3 000 НМДГ (51 000 грн) за вчинення кримінального проступку за ч. 1 ст. 254 КК України є надмірно суворим і несправедливим, оскільки суд безпідставно відхилив пом\`якшуючу обставину - щире каяття, не врахував активне сприяння розслідуванню, визнання вини, добровільне відшкодування збитків та позицію прокурора, який просив покарання у розмірі 1 000 НМДГ; крім того, в порушення ч. 3 ст. 373 та ч. 4 ст. 17 КПК України суд обґрунтував вирок припущенням про наявність у обвинуваченого стабільного доходу від ФГ «ТМІ Агро», що не підтверджено жодними доказами у справі, у зв\`язку з чим апелянт просить змінити вирок та зменшити штраф до 1 000 НМДГ (17 000 грн).

Крім того, до початку розгляду апеляційної скарги до апеляційного суду надійшло клопотання захисника ОСОБА\_7 в інтересах ОСОБА\_8 , в якому захисник просить звільнити ОСОБА\_8 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 254 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв\`язку із закінченням строків давності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку прокурора, який заперечував проти задоволення клопотання, обвинуваченого та захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. За змістом ст. 44, ч. 1 ст. 49 КК України таке звільнення у зв\`язку із закінченням строків давності є обов\`язковим за наявності визначених законом умов.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 254 КК України, за вчинення якого ОСОБА\_8 засуджено вироком місцевого суду, є кримінальним проступком, санкція якого передбачає, зокрема, покарання у виді обмеження волі на строк до двох років. Отже, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України строк давності становить три роки.

Згідно зі ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час його вчинення. Частина 3 ст. 4 КК України визначає часом вчинення кримінального правопорушення час вчинення особою передбаченої законом дії або бездіяльності.

Як убачається з формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, ОСОБА\_8 на початку травня 2023 року із залученням спеціальної техніки здійснив безгосподарське використання двох частин земельної ділянки шляхом незаконного зняття родючого шару ґрунту та створення заглиблень, унаслідок чого утворено дві штучні водойми. Саме ці дії, за встановленим обвинуваченням, спричинили виведення відповідних частин земельної ділянки із сільськогосподарського обороту.

Частина 1 ст. 254 КК України передбачає відповідальність за безгосподарське використання земель, якщо це спричинило тривале зниження або втрату їх родючості, виведення земель із сільськогосподарського обороту, змивання гумусного шару чи порушення структури ґрунту. Отже, обов\`язковою ознакою об\`єктивної сторони цього кримінального правопорушення є настання одного з визначених законом суспільно небезпечних наслідків.

Водночас сама по собі матеріальна конструкція складу не є достатньою підставою для висновку про те, що кримінальне правопорушення за жодних обставин не може мати триваючого характеру. Вирішальним є зміст конкретного обвинувачення та встановлення того, чи продовжувала особа після юридичного закінчення складу безперервно вчиняти суспільно небезпечне діяння, яке утворює його об\`єктивну сторону.

Об\`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 09 вересня 2024 року у справі № 353/999/23 сформулювала висновок, за яким днем початку перебігу строку давності за триваюче кримінальне правопорушення є день припинення або переривання вчинення особою відповідного триваючого суспільно небезпечного діяння. Водночас цей висновок зроблено щодо ч. 3 ст. 197-1 КК України, об\`єктивна сторона якої полягає у самовільному будівництві на самовільно зайнятій земельній ділянці, та з урахуванням того, що після початку такого будівництва особа безперервно перебуває у злочинному стані до його припинення або переривання.

Отже, для вирішення питання про застосування ст. 49 КК України у цьому провадженні визначальним є не абстрактне віднесення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 254 КК України, до певного виду за характером його перебігу, а встановлення того, чи містить пред\`явлене ОСОБА\_8 обвинувачення ознаки безперервного продовження ним суспільно небезпечного діяння після травня 2023 року.

Як убачається з формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, ОСОБА\_8 на початку травня 2023 року із залученням спеціальної техніки здійснив конкретні активні дії - зняття родючого шару ґрунту та створення заглиблень, унаслідок чого утворено дві штучні водойми. Саме ці дії, за змістом обвинувачення, спричинили виведення відповідних частин земельної ділянки із сільськогосподарського обороту.

Таким чином, інкриміновані ОСОБА\_8 діяння та передбачений ч. 1 ст. 254 КК України суспільно небезпечний наслідок за фактичними межами обвинувачення пов\`язані з подіями травня 2023 року. Обвинувачення не містить посилань на те, що після завершення зазначених земляних робіт ОСОБА\_8 продовжував виконувати такі роботи, вчиняв інші дії з безгосподарського використання земель або шляхом бездіяльності безперервно виконував об\`єктивну сторону інкримінованого кримінального правопорушення.

Те, що створені водойми надалі існували, а відповідні частини земельної ділянки не могли використовуватися за цільовим призначенням без ліквідації водойм та проведення рекультивації, характеризує тривалість наслідків уже вчинених дій та фактичний стан земельної ділянки. Саме по собі збереження такого стану не є тотожним безперервному продовженню суспільно небезпечного діяння і не змінює визначеного обвинуваченням часу його вчинення.

При цьому ОСОБА\_8 не пред\`явлено обвинувачення у невиконанні покладеного на нього законом чи іншим обов\`язковим приписом обов\`язку з рекультивації земель як способі вчинення безгосподарського використання, так само як не визначено періоду, протягом якого після травня 2023 року він нібито продовжував учиняти кримінально протиправне діяння. Визнання правопорушення триваючим лише з огляду на те, що його наслідки не були усунуті, фактично означало б доповнення встановленого судом обвинувачення новими обставинами щодо характеру та часу вчинення діяння.

За таких обставин колегія суддів не погоджується з висновком місцевого суду про те, що інкриміноване ОСОБА\_8 кримінальне правопорушення тривало до 01 травня 2026 року. Правова позиція Об\`єднаної палати ККС ВС у справі № 353/999/23 не може бути механічно перенесена на це провадження, оскільки вона ґрунтується на особливостях об\`єктивної сторони іншого складу кримінального правопорушення та на встановленні безперервності саме суспільно небезпечного діяння, а не лише його наслідків.

Отже, у межах пред\`явленого ОСОБА\_8 обвинувачення кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 254 КК України, було вчинено у травні 2023 року, коли були виконані інкриміновані земляні роботи та настав передбачений законом наслідок у вигляді виведення частин земельної ділянки із сільськогосподарського обороту. Дата внесення відомостей до ЄРДР - 01 травня 2026 року - та час виявлення збереженого стану земельної ділянки не визначають початку перебігу строку давності.

Від травня 2023 року до розгляду кримінального провадження апеляційним судом минуло понад три роки. Даних про зупинення перебігу давності у зв\`язку з ухиленням ОСОБА\_8 від досудового розслідування або суду чи про її переривання внаслідок вчинення ним нового кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 49 КК України, матеріали провадження не містять.

ОСОБА\_8 та його захисник наполягають на звільненні від кримінальної відповідальності з цієї нереабілітуючої підстави. Отже, передбачені ст. 49 КК України умови для звільнення ОСОБА\_8 від кримінальної відповідальності у зв\`язку із закінченням строків давності наявні.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв\`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Згідно зі ст. 417 КПК України, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, суд апеляційної інстанції скасовує обвинувальний вирок і закриває кримінальне провадження.

За таких обставин клопотання захисника підлягає задоволенню, вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17 липня 2026 року - скасуванню, а кримінальне провадження - закриттю. У зв\`язку із закриттям кримінального провадження доводи апеляційної скарги щодо суворості призначеного покарання окремого вирішення не потребують.

Водночас процесуальні витрати на залучення експерта у сумі 12 515,36 грн, понесені стороною обвинувачення, підлягають віднесенню на рахунок держави. Такий підхід відповідає висновку Об\`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеному у постанові від 12 вересня 2022 року у справі № 203/241/17, за яким у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України витрати, понесені органом досудового розслідування, у тому числі на проведення експертизи, не стягуються з такої особи.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 417-419 КПК України, апеляційний суд

**ПОСТАНОВИВ:**

****Клопотання захисника ОСОБА\_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА\_8 про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження № 42026275420000055 від 01.05.2026 на підставі ст. 49 КК України – задовольнити.

Вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17 липня 2026 року – скасувати.

ОСОБА\_8 звільнити від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 254 КК України на підставі ч. 1 ст. 49 КК України, у зв\`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42026275420000055 від 01.05.2026 за обвинуваченням ОСОБА\_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 254 КК України - закрити на підставі п.1 ч.2 ст. 284 КПК України.

Процесуальні витрати, пов\`язані із залученням експерта, у сумі 12 515,36 грн. віднести на рахунок держави.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення апеляційним судом.

**СУДДІ:**

****ОСОБА\_3 ОСОБА\_2 ОСОБА\_4