ESRG

Einheitliches staatliches Register
der Gerichtsentscheidungen

Ухвала № 140541359

Vorlesen ist vorübergehend nicht verfügbar

Справа №760/10869/13-к

1-в/760/1/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання заступника прокурора Солом`янського району м. Києва про заміну ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді штрафу, призначеного вироком Солом`янського районного суду м. Києва іншим видом покарання,

ВСТАНОВИВ:

До Солом`янського районного суду м. Києва надійшло клопотання заступника прокурора Солом`янського району м. Києва про заміну ОСОБА_4 покарання у виді штрафу, призначеного вироком Солом`янського району м. Києва, іншим видом покарання відповідно до ч. 5 ст. 53 КК України.

Клопотання обґрунтоване тим, що за інформацією Солом`янського районного суду м. Києва на момент подання клопотання ОСОБА_4 призначений вироком штраф не сплатив, заходів щодо виконання вироку не вжив. Посилаючись на положення ст. 53 КК України, ст. 26 КВК України, ст. 537, 539 КПК України, заявник просив вирішити питання про заміну несплаченої суми штрафу іншим видом покарання.

У судовому засіданні прокурор заперечувала проти задоволення клопотання, зазначивши, що строк давності виконання обвинувального вироку сплив.

Засуджений ОСОБА_4 у судове засідання не прибув. Про час та місце розгляду клопотання повідомлявся відповідно до вимог закону.

Суд розглянув клопотання за його відсутності відповідно до ч. 5 ст. 539 КПК України.

Заслухавши думку прокурора та дослідивши матеріали, суд дійшов таких висновків.

Вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 05 липня 2013 року ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 222 КК України. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим йому остаточно призначено покарання у виді штрафу в розмірі восьми тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 136 000 грн, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків, строком на два роки.

Вирок набрав законної сили.

На момент надходження клопотання актуальне місце проживання та перебування ОСОБА_4 відоме не було.

Згідно з вироком останнім відомим місцем його проживання була адреса: АДРЕСА_1 . Адресою реєстрації зазначено: АДРЕСА_2 .

Враховуючи необхідність встановити поточне місце проживання засудженого, ухвалою від 25 січня 2016 року ОСОБА_4 було оголошено в розшук, виконання якого доручено Солом`янському управлінню поліції ГУ Національної поліції в м. Києві. Відомостей про виконання зазначеної ухвали до суду не надходило.

Зазначеною ухвалою суд доручив цьому органу поліції встановити місцезнаходження ОСОБА_4 та вручити йому повістку про виклик у судове засідання. Контроль за виконанням ухвали було покладено на Київську місцеву прокуратуру № 9 м. Києва. На час розгляду клопотання ухвала органом поліції не виконана, актуальне місцеперебування засудженого не встановлене.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про заміну покарання відповідно до ч. 5 ст. 53 КК України. Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання про таку заміну подається до суду, який ухвалив вирок.

За відсутності отриманих у встановленому порядку відомостей про іншу адресу, суд виходить із документально зафіксованих даних про останнє відоме місце проживання ОСОБА_4 , наведених у вироку.

За змістом ст. 7, 9, 21, 28 КПК України судове провадження має здійснюватися з додержанням засад законності, доступу до правосуддя та розумності строків. Кожне процесуальне рішення повинно прийматися у строк, об`єктивно необхідний для його ухвалення, а забезпечення розумних строків судового провадження покладається на суд.

Суд вжив заходів для встановлення місцеперебування ОСОБА_4 , однак доручення, надане органу поліції, залишилося невиконаним. Подальше очікування його виконання без визначеного строку не забезпечує своєчасного вирішення питання, порушеного у клопотанні.

Обов`язковість судового рішення, передбачена ст. 533 КПК України, зберігається незалежно від тривалості його невиконання. Проте невиконання органом поліції покладеного на нього обов`язку не звільняє суд від необхідності вирішити клопотання та надати оцінку достатності наявних матеріалів. Відсутність результатів виконання доручення не може компенсуватися припущеннями щодо поведінки засудженого чи обставин, які погіршують його становище.

При цьому вимога розумного строку застосовується разом із процесуальними гарантіями участі особи у провадженні. Частина 5 ст. 539 КПК України допускає розгляд за відсутності належним чином повідомленої особи, крім випадків, коли її участь визнана обов`язковою або вона повідомила про поважні причини неприбуття.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 КВК України засуджений до основного покарання у виді штрафу зобов`язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком законної сили та повідомити про це суд шляхом подання документа про сплату. Частина 3 цієї статті передбачає розгляд питання про розстрочку виплати несплаченої суми штрафу або її заміну іншим покаранням відповідно до закону.

Разом із тим застосування ч. 5 ст. 53 КК України можливе з урахуванням положень ст. 80 КК України, які встановлюють строки давності виконання обвинувального вироку. Заміна несплаченої суми штрафу є способом виконання призначеного вироком покарання, тому питання про таку заміну не може вирішуватися без перевірки спливу відповідного строку давності.

За п. 1 ч. 1 ст. 80 КК України особа звільняється від відбування покарання, якщо обвинувальний вирок не було виконано протягом двох років із дня набрання ним законної сили у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.

Призначене ОСОБА_4 основне покарання у виді штрафу належить до покарань, менш суворих, ніж обмеження волі. Отже, щодо виконання вироку в цій частині застосовується дворічний строк давності. Розмір штрафу сам по собі не змінює тривалості строку, встановленого п. 1 ч. 1 ст. 80 КК України.

Від дня набрання вироком законної сили, до дня надходження клопотання до суду минуло понад два роки. Таким чином, строк давності виконання вироку в частині основного покарання сплив ще до звернення прокурора з цим клопотанням.

Частини 3, 4 ст. 80 КК України передбачають підстави зупинення та переривання перебігу давності виконання обвинувального вироку. Застосування цих положень потребує встановлення відповідних обставин. Саме лише невиконання вироку у виді несплати штрафу не є достатньою підставою для висновку про зупинення перебігу давності.

У клопотанні наведено відомості про несплату штрафу та невжиття засудженим заходів для виконання вироку. Конкретних даних, які підтверджували б обставини зупинення або переривання перебігу строку давності до його закінчення, у наданих матеріалах немає.

Невідомість актуального місця проживання ОСОБА_4 не встановлює причин його відсутності та не доводить умисного ухилення від відбування покарання. Так само невиконання органом поліції ухвали про встановлення місцеперебування засудженого характеризує стан виконання судового доручення, але не підтверджує наявності підстав, передбачених ч. 3 ст. 80 КК України.

Оголошення ОСОБА_4 у розшук 25 січня 2016 року відбулося після звернення з клопотанням та після спливу зазначеного дворічного строку. Саме це процесуальне рішення не поновлює строку давності, який уже закінчився, та не доводить існування обставин його зупинення до закінчення.

Звернення прокурора з клопотанням про заміну штрафу, перебування цього клопотання на розгляді суду та очікування виконання судового доручення не визначені ст. 80 КК України як самостійні підстави зупинення чи переривання давності виконання обвинувального вироку.

За таких обставин на момент звернення прокурора строк давності виконання вироку в частині покарання у виді штрафу вже сплив, а матеріали не містять даних, які давали б підстави для іншого його обчислення.

Керуючись ст. 53, 80 КК України, ст. 26 КВК України, ст. 7, 9, 21, 28, 135, 136, 370, 372, 395, 532, 537, 539 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд м. Києва протягом семи днів із дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не подано.

Суддя ОСОБА_1