USRCD

Unified State Register
of Court Decisions

Ухвала № 140492276

Reading aloud is unavailable for now

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/9793/25 Номер провадження 11-сс/814/641/26

Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року

м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді

ОСОБА_2 ,

суддів з секретарем судового засідання за участю: прокурорів власників майна представника власника майна слідчого

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника власника майна-адвоката ОСОБА_14 , подану в інтересах ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м.Полтави від 18 червня 2026 року у кримінальному провадженні №62025170010000693,-

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням слідчий суддя задовольнив клопотання прокурора та наклав арешт на речі вилучені 15.06.2026 року під час проведення обшуку автомобіля TOYOTA HI ACE, 2020 року випуску, VIN НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , який використовував ОСОБА_10 , а саме:

- мобільний телефон ТМ «Samsung» Galaxy A 26 5G, IMEI1: НОМЕР_3 ; IMEI2: НОМЕР_4 , належний ОСОБА_10 ;

- мобільний телефон ТМ «Samsung» Galaxy A 26 5G, IMEI1: НОМЕР_5 ; IMEI2: НОМЕР_6 , належний ОСОБА_11 ;

- мобільний телефон ТМ «iPhone 14pro», IMEI1: НОМЕР_7 ; IMEI2: НОМЕР_8 , належний ОСОБА_11 , - до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку.

В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначив, що втручання у право власності на майно ОСОБА_10 та ОСОБА_11 пов`язано зі здійсненням кримінального провадження та необхідністю забезпечити збереження речових доказів та проведення в подальшому слідчих та процесуальних дій, тому таке обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності, оскільки досягнення мети збереження речового доказу неможливо досягти в інший спосіб, аніж шляхом накладення арешту на майно.

В апеляційній скарзі представник власника майна-адвокат ОСОБА_14 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_7 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №62025170010000693 від 26.03.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.368-5, ч.2 ст.366-2 КК України.

Вказує, що арешт на майно накладено необгрунтовано та з порушенням прав власника майна.

Стверджує, що слідчим суддею не було здійснено належну оцінку всіх обставин справи, внаслідок чого накладено арешт на майно третіх осіб, які не мають жодного відношення до кримінального провадження.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення учасників, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого.

Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Як вбачається з матеріалів провадження, Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Полтаві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025170010000693 від 26.03.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 368-5, ч. 2 ст. 366-2 КК України, за підозрою ОСОБА_10 , у вчиненні кримінального правопорушення, ст. 368-5 КК України.

Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 , який обіймає посаду тимчасово виконуючого обов`язки начальника відділення поліції № 4 Полтавського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, щонайменше з 01.01.2024 спільно проживає у цивільному шлюбі та має спільний побут з ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_10 , яка обіймає посаду начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області, тобто являється суб`єктом декларування.

Водночас, ОСОБА_10 не надав відомості про наявність спільного побуту з ОСОБА_11 у своїй щорічній декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції».

Під час проведеного обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено речі та документи, що свідчать про спільне проживання та відповідну наявність спільного побуту у ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

Також встановлено, що ОСОБА_10 протягом 2024-2025 набув активи, які оформлено на третіх осіб, та відносно яких він може прямо чи опосередковано вчиняти дії, тотожні за змістом здійснення права власності.

Так, із 18.10.2024 ОСОБА_10 фактично придбав для власного користування автомобіль Lexus GX 460 (2016) д.н.з. НОМЕР_11 , та вказав у розділі 6 «Транспортні засоби», відомості щодо іншого права користування із зазначенням власника автомобіля ОСОБА_15 . У подальшому, 30.01.2025 право власності на вказаний автомобіль, орієнтовна середньо ринкова вартість якого складає 1 268 400,00 грн., оформлено на матір ОСОБА_10 – ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_12 .

До того ж, в ході проведення досудового розслідування зазначеного кримінального провадження встановлено, що матір ОСОБА_10 – ОСОБА_16 є власником наступного майна:

- квартири за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 32,8 кв.м., вартістю 1 023 927,00 грн.;

- квартири за адресою: АДРЕСА_3 , площею 80,1 кв.м., орієнтовною вартістю 4 348 600,00 грн.;

Окрім цього, між ОСОБА_16 та Приватним підприємством «ЗакарпатІнвестБуд-1» (Private Company «ZakarpatInvestBud-1») укладено договір резервування майбутнього об`єкту нерухомості розташований на земельній ділянці кадастровий номер 2124887403:01:003:0021 за адресою: АДРЕСА_4 , площею 50,24 кв.м., ринкова вартість котрої складає 2 438 000, 00 грн.

Також, встановлено придбання іншого рухомого та нерухомого майна, що свідчить про незаконне збагачення та приховання вказаних активів у відповідних розділах декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за звітні 2024-2025 роки за формою, що визначена Національним агентством, з метою створення уявлення про їх фіктивну приналежність іншим особам.

Таким чином, під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_10 , здійснив придбання об`єктів нерухомого та рухомого майна у 2024 та 2025 роках на загальна суму, що становить 20 311 157,00 грн., а різниця між загальною вартістю набутих активів і доходами становить 14 140 591,00 грн, що більше ніж на три тисячі прожиткових мінімумів для працездатних осіб перевищує законні доходи суб`єкта декларування.

На виконання доручення слідчого, встановлено, що станом на теперішній час ОСОБА_10 отримав у користування автомобіль TOYOTA HI ACE, 2020 року випуску, VIN НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого є ТОВ «Термастіл», код ЄДРПОУ 34742308.

В ході досудового розслідування виникла необхідність у відшуканні та вилученні речей та документів, що підтверджують незаконну діяльність ОСОБА_10 , та підтверджують факти незаконного збагачення, а також умисного внесення суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», за період з 01.01.2023 по час проведення обшуку.

На підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави, в період часу з 17 год. 32 хв. до 20 год 06 хв. 15.06.2026 року, було проведено обшук автомобіля TOYOTA HI ACE, 2020 року випуску, VIN НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , під час якого виявлено та вилучено:

1. мобільний телефон ТМ «Samsung» Galaxy A 26 5G, IMEI1: НОМЕР_3 ; IMEI2: НОМЕР_4 , належний ОСОБА_10 ;

2. мобільний телефон ТМ «Samsung» Galaxy A 26 5G, IMEI1: НОМЕР_5 ; IMEI2: НОМЕР_6 , належний ОСОБА_11 ;

3. мобільний телефон ТМ «iPhone 14pro», IMEI1: НОМЕР_7 ; IMEI2: НОМЕР_8 , належний ОСОБА_11 .

Постановою слідчого від 16.06.2026 року вилучене майно визнано речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні.

16.06.2026 прокурор Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м.Полтави з клопотанням про арешт майна.

18.06.2026 слідчий суддя задовольнив клопотання прокурора та зазначив про наявність правових підстав для арешту, вказаного в клопотанні сторони обвинувачення майна з метою забезпечення збереження речових доказів, врахував можливість використання його як доказу у зазначеному кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, суспільну небезпеку можливого кримінального правопорушення, його специфіку, тяжкість.

Враховуючи все вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Тому, за вказаних обставин арешт майна, а саме телефону, який належить ОСОБА_10 є необхідним, а його не застосування може призвести до приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження мобільного телефону та інформації, яка міститься на ньому, які необхідні для встановлення істини у кримінальному провадженні.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

В даному випадку колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про необґрунтованість рішення слідчого судді в частині накладення арешту на мобільні телефони ОСОБА_11 , оскільки огляд її телефонів вже проведено, що підтверджується оглянутими в нарадчій кімнаті протоколами огляду, а експертизи органом досудового розслідування не призначалися.

Крім того, оцінюючи мотиви слідчого судді щодо наявності підстав для накладення арешту на зазначене вище майно, в контексті доводів сторони захисту про незаконність судового рішення, колегія судді звертає увагу, що арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження, визначених ст.131 КПК України.

Відповідно до ст.132 КПК України, якою регламентовані загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Статею 237 КПК України визначено, що з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей, документів та комп`ютерних даних.

Таким чином, апеляційний суд констатує фактично відсутність на даному етапі необхідності в накладенні арешту на майно ОСОБА_11 , оскільки в даному випадку обмежується її право власності.

Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

В рішеннях ЄСПЛ у справах Амор проти Франції, Колишній король Греції та інші проти Греції, Спорронг та Льорнрот проти Швеції констатовано, що перша та найважливіша вимога ст.1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним. Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

На переконання колегії суддів, у даному кримінальному провадженні органом досудового розслідування не надано доказів, що потреби досудового розслідування, з урахуванням усталеної практики Європейського суду з прав людини, виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, а саме ОСОБА_11 .

Таким чином, підстави для накладення арешту на мобільні телефони ОСОБА_11 , як про це ставиться питання в клопотанні прокурора, наразі відсутні.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що вони підлягають до часткового задоволення.

Керуючись ч. 2 ст. 376, ст. ст. 404, 405, 407, 409 та ст.422 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника власників майна адвоката ОСОБА_14 , подану в інтересах ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ,- задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м.Полтави від 18 червня 2026 року – скасувати в частині накладення арешту на:

-мобільний телефон ТМ «Samsung» Galaxy A 26 5G, IMEI1: НОМЕР_5 ; IMEI2: НОМЕР_6 ;

- мобільний телефон ТМ «iPhone 14pro», IMEI1: НОМЕР_7 ; IMEI2: НОМЕР_8 , що належать ОСОБА_11 .

В іншій частині ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м.Полтави від 18 червня 2026 року – залишити без змін.

Ухала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4