УХВАЛА
про залишення позовної заяви без руху
08 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №990/442/26
адміністративне провадження №П/990/442/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Чиркіна С.М.,
суддів: Бевзенка В.М., Коваленко Н.В., Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В:
05 жовтня 2026 року ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Верховної Ради України (далі відповідач), в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Верховної Ради України щодо ненаправлення та нерозгляду звернення (законодавчої пропозиції) ОСОБА_1 від 18 вересня 2026 року Комітетом Верховної Ради України з питань правової політики та Комітетом Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування;
зобов`язати Верховну Раду України розглянути звернення (законодавчу пропозицію) ОСОБА_1 від 18 вересня 2026 року у порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян» та Законом України «Про комітети Верховної Ради України», із залученням відповідних профільних комітетів ВРУ та наданням обґрунтованої відповіді по суті викладених пропозицій.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, оформленого протоколом від 05 жовтня 2026 року визначено склад суду для розгляду цієї справи у складі колегії: головуючого судді Чиркіна С.М., суддів: Бевзенка В.М., Коваленко Н.В., Кравчука В.М., Стародуба О.П.
Вирішуючи питання про відкриття провадження в адміністративній справі згідно зі статтею 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд виходить із наступного.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 , є достатні підстави вважати, що вона подана з порушенням вимог КАС України, виходячи з такого.
Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
У порушення пункту 2 частини п`ятої статті 160 КАС України позивачем у позовній заяві не зазначено жодного відомого номера засобу зв`язку позивача та не повідомлено про відсутність такого номера.
На необхідності безумовного дотримання вимог пункту 2 частини п`ятої статті 160 КАС України неодноразово звертала увагу Велика Палата Верховного Суду, зокрема, в постанові від 16 жовтня 2019 року у справі № 9901/129/19, ухвалах від 28 лютого 2020 року у справі № 9901/121/19, від 31 серпня 2020 року у справі № 9901/238/20, від 2 жовтня 2020 року у справі № 9901/84/19 та в ухвалах Верховного Суду від 14 листопада 2023 року у справі № 990/290/23, від 01 грудня 2023 року у справі № 990/320/23, від 11 грудня 2023 року у справі № 990/325/23 та від 03 вересня 2024 року у справі № 990/281/24.
Також, згідно із частиною першою статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Пунктами 4-5 частини п`ятої статті 160 КАС України передбачено, що в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
За правилами пункту 9 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень зазначаються обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
На виконання приписів статей 2, 4 ,5 9, 160 КАС України позивач визначив відповідачем Верховну Раду України.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, передбачені статтею 266 КАС України.
Статтею 266 КАС України, зокрема частиною першою цієї статті, встановлено, що правила цієї статті поширюються також на розгляд адміністративних справ щодо: 2) законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України.
За змістом приписів частини четвертої статті 266 КАС України щодо повноважень Верховного Суду, яким кореспондують положенням частини першої статті 5 КАС України щодо способів судового захисту, Верховний Суд за наслідками розгляду зазначеної категорії адміністративних справ може: 1) визнати акт Верховної Ради України, протиправним та нечинним повністю або в окремій його частині; 2) визнати дії чи бездіяльність Верховної Ради України, протиправними, зобов`язати Верховну Раду України, вчинити певні дії; 3) застосувати інші наслідки протиправності таких рішень, дій чи бездіяльності, визначені статтею 245 цього Кодексу.
Колегія суддів зазначає, що зміст та обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть різнитися, проте з урахуванням вимог статті 160 КАС України, на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов`язкових процесуальних рішень, пов`язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.
Під змістом позовних вимог розуміються запропоновані позивачем способи судового захисту свого права, свободи чи інтересу, які повинні формулюватися максимально чітко і зрозуміло, а отже, особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що безпосередньо порушили її право, та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права. Обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є конкретні юридичні факти з настанням яких суб`єкти публічного права вступають у спірні правовідносини. Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, складають підставу позову.
Суд враховує, що дія - це активна поведінка суб`єкта владних повноважень.
Водночас протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесено до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Отже, Верховний Суд як суд першої інстанції має повноваження щодо розгляду чітко визначеної категорії адміністративних справ, предметом оскарження є, зокрема, рішення, дії чи бездіяльність Верховної Ради України, а позовні вимоги про зобов`язання вказаного суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії є способом поновлення порушених прав позивача, які мають бути похідними від основної вимоги про визнання протиправними відповідних дій чи бездіяльності відповідача.
Суд зазначає, що в порядку адміністративного судочинства до Верховного Суду як суду першої інстанції можуть бути оскаржені тільки ті правові акти та/або дії чи бездіяльність Верховної Ради України, які виникли у правовідносинах, у яких він реалізовує свої владні (управлінські) повноваження, і які не вимагають перевірки на відповідність Конституції України за їх юридичним змістом і процедурою розгляду.
Так, статтею 85 Конституції України встановлено повноваження Верховної Ради України.
Згідно із пунктом 37 цієї статті Верховна Рада України здійснює також інші повноваження, які відповідно до Конституції України віднесені до її відання.
Зміст вказаної норми свідчить про те, що повноваження Верховної Ради України визначаються виключно Конституцією України.
Проте позивач в якості підстав позову зазначає бездіяльність певних комітетів Верховної Ради, зокрема, з ненаправлення та нерозгляду звернення (законодавчої пропозиції) ОСОБА_1 від 18 вересня 2026 року Комітетом Верховної Ради України з питань правової політики та Комітетом Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування без зазначення, які дії або бездіяльність допустила Верховна Рада України.
Водночас змістом позовних вимог вбачається, що позивач одночасно вимагає розглянути документ як «звернення громадянина» в порядку Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР і як «законодавчу пропозицію», вимагаючи залучення Комітетів Верховної Ради України до розгляду пропозицій по суті.
Отже, позивач фактично ототожнює поняття «розглянути звернення» та «законодавча пропозиція», одночасно вимагаючи застосування норм законодавства, які регулюють різні правовідносини.
Така правова невизначеність у прохальній частині позовних вимог позбавляє Суд можливості визначити предмет спору, перевірити зміст позовних вимог на предмет їх відповідності викладу фактичних обставин позовної заяви та коло учасників, зокрема відповідача.
Також частиною третьою статті 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною другою статті 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, а також відстрочити або розстрочити їх сплату на визначений строк.
Правові засади справляння судового збору, коло його платників, об`єкти справляння, розміри ставок, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі Закон № 3674-VI).
За змістом статей 1, 2 Закону № 3674-VI судовий збір є збором, що справляється, зокрема, за подання до суду заяв і скарг, та включається до складу судових витрат, а його платниками є, серед іншого, фізичні особи, які звертаються до суду.
Статтею 5 Закону № 3674-VI визначено перелік суб`єктів та категорій справ, у яких особи звільняються від сплати судового збору безпосередньо в силу закону.
Частина перша статті 8 Закону № 3674-VI передбачає, що суд, ураховуючи майновий стан сторони, може за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору за наявності однієї з визначених цією нормою умов, зокрема якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Частиною другою статті 8 Закону № 3674-VI передбачено, що з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд може зменшити розмір судового збору або звільнити особу від його сплати.
Відповідно до частини третьої статті 8 Закону № 3674-VI при визначенні майнового стану особи суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, наявність у власності нерухомого, рухомого та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Отже, саме по собі встановлення однієї з умов, передбачених частиною першою статті 8 Закону № 3674-VI, не зумовлює автоматичного звільнення особи від сплати судового збору. Застосування відповідної пільги є правом суду, яке реалізується з урахуванням конкретного майнового стану заявника та наданих ним доказів.
Такий підхід сформульований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18, у якій зазначено, що використання законодавцем конструкції «суд, враховуючи майновий стан сторони, може» свідчить про дискреційний характер повноваження суду щодо відстрочення, розстрочення, зменшення розміру або звільнення від сплати судового збору навіть за наявності передбачених законом умов.
У поданому клопотанні ОСОБА_1 просить звільнити його від сплати судового збору, посилаючись на відсутність доходів за попередній календарний рік, та на підтвердження відповідних доводів додає відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (довідка від 19 лютого 2026 року № 0212-26-01027).
Водночас такі відомості самі по собі не дають можливості повною мірою встановити фактичний майновий стан позивача та наявність у нього реального доходу на час звернення до суду.
Верховний Суд у постанові від 24 січня 2020 року у справі № 815/2320/18 зазначив, що при оцінці фінансового становища особи, яка просить звільнити її від сплати судового збору, суд має встановлювати наявність у такої особи реального доходу, зокрема заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо.
Отже, відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків можуть бути одним із доказів майнового стану особи, однак для вирішення питання про звільнення від сплати судового збору мають оцінюватися у сукупності з іншими даними про її фактичні доходи.
Зокрема, матеріали поданої позовної заяви не містять відомостей органів Пенсійного фонду України щодо призначення та виплати ОСОБА_1 пенсії або відсутності відповідних виплат, хоча такі відомості мають значення для встановлення реального доходу позивача та оцінки його спроможності сплатити судовий збір.
За таких обставин наданих позивачем відомостей недостатньо для повної та об`єктивної оцінки його майнового стану і вирішення заявленого клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Для належного вирішення заявленого клопотання позивачу необхідно надати додаткові докази майнового стану за весь 2025 рік, а в разі перебування на пенсійному обліку - відомості про розмір виплаченої пенсії.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.
Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI ставка судового збору за подання фізичною особою до адміністративного суду позову немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України від 03 грудня 2025 року № 4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено з 01 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3328 грн.
Отже, ставка судового збору за одну вимогу немайнового характеру, заявлену фізичною особою у 2026 році, становить 1331,20 грн (3328 грн х 0,4).
Позивач заявив одну самостійну вимоги немайнового характеру, отже, судовий збір становить 1331,20 грн.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина друга статті 169 КАС України).
З огляду на викладене, позовну заяву необхідно залишити без руху, встановивши строк протягом якого позивач має усунути вказані судом недоліки, а саме:
- зазначити відомий номер засобу зв`язку позивача або повідомити про його відсутність, у відповідності до вимог пункту 2 частини п`ятої статті 160 КАС України;
- обґрунтувати зміст позовних вимог та викласти обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги у відповідності до вимог пунктів 4, 5, 9 частини п`ятої статті 160 КАС України.
- у разі відсутності доказів на підтвердження підстав для звільнення від сплати судового збору - подати до Суду документ про сплату судового збору у розмірі 1331,20 грн.
Судовий збір за подання позовної заяви до Верховного Суду сплачується шляхом внесення або перерахування коштів за реквізитами:
отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;
рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;
код ЄДРПОУ: 37993783;
код класифікації доходів бюджету: 22030102;
банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
найменування податку, збору, платежу: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)";
призначення платежу - *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД Касаційний адміністративний суд, номер справи, у якій сплачується судовий збір.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 248 КАС України, Суд
У Х В А Л И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.
Встановити ОСОБА_1 строк десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі неусунення недоліків позовної заяви, у спосіб, зазначений у мотивувальній частині цієї ухвали, у встановлений Судом строк позовна заява буде повернута на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач С.М. Чиркін
Судді: В.М. Бевзенко
Н.В. Коваленко
В.М. Кравчук
О.П.Стародуб