ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-кп/803/3010/26 Справа № 216/619/23
Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2026 року м.Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2026 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, із визначенням застави, відносно обвинуваченого ОСОБА_6 ,
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2026 року продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою, із визначенням застави, відносно ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.307, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 187 КК України.
Мотивуючи вказане рішення, суд зазначив про вагомість ризиків перешкоджанню кримінальному провадженню, які на теперішній час не зменшились. Вважає, що більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не здатні забезпечити досягнення мети визначеної ст. 177 КПК України.
На вказане рішення обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою визначити йому запобіжний захід не пов?язаний з триманням під вартою, або зменшити розмір застави до мінімуму. Вважає, що стороною обвинувачення не доведено наявність ризиків перешкоджанню кримінальному провадженню. ОСОБА_6 зазначає, що він протягом тривалого часу утримується під вартою, що вважає тортурами по відношенню до себе. Крім того, визначений судом розмір застави є для нього непомірним, а тому має бути зменшений.
Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено з матеріалів провадження, запобіжний захід у виді тримання під вартою, із визначенням розміру застави, відносно обвинуваченого продовжено під час судового провадження в суді першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Так, при продовженні обвинуваченому обраного запобіжного заходу суд належним чином оцінив вагомість існуючих ризиків, які на даний час не зменшились, особу винного, його стан здоров`я, репутацію та дійшов обґрунтованого висновку про неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів.
Фактично подана апеляційна скарга викликана самим лише недосягненням бажаного результату у виді звільнення з під варти обвинуваченого, що в жодному випадку не може бути підставою для зміни чи скасування обраного запобіжного заходу.
При цьому, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, та проти громадської безпеки, а також особливо тяжкого злочину проти власності, поєднаного із насильством.
Тяжкість, характер та обставини кримінальних правопорушень свідчать про вагомість заявлених ризиків, які дійсно на теперішній час не зменшились, і яким не здатні запобігти більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою.
Тривалість судового розгляду, в даному випадку не спростовує необхідність продовження обраного запобіжного заходу, а викликана складністю кримінального провадження, великим обсягом доказів, що належить дослідити та необхідністю забезпечення явку інших учасників процесу, що саме по собі не утворює підстав для звільнення з під варти та не свідчить про неможливість подальшого застосування даного виду запобіжного заходу.
Слід зауважити, що належна процесуальна поведінка ОСОБА_7 та відсутність спроб передбачених у ст. 177 КПК України, зумовлені не його високими моральними якостями, а дієвістю обраного запобіжного заходу.
При цьому, розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого будь-якого альтернативного запобіжного заходу, колегія суддів зазначає, що наразі «достатніми» та «належними» підставами тримання обвинуваченого під вартою є не лише очікування суду, а дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку, повністю виправдовує подальше утримання обвинуваченого під вартою.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що наразі тримання обвинуваченого під вартою є обґрунтованими та виправданими, оскільки виключно в такому виді можливо забезпечити досягнення мети визначеної у ст. 177 КПК України.
Обговорюючи доводи обвинуваченого ОСОБА_6 щодо зменшення йому розміру застави, слід зазначити, що відповідно до ч. 4, 5 ст. 182 КПК України розмір визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.
Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.
Розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Разом з тим, ч. 5 ст. 182 КПК України надає суду право, призначити заставу у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків.
Суд першої інстанції при визначенні розміру застави дотримався вимог діючого законодавства в повному обсязі, з урахуванням ступеню тяжкості інкримінованого злочину та особи обвинуваченого.
Підстав вважати вказаний розмір застави завідомо непомірним для обвинуваченого не вбачається, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання перешкоджати встановленню істини у провадженні.
Враховуючи викладене, перевіривши ухвалу суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що підстави для її зміни чи скасування відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404 – 407, 422-1 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2026 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, із визначенням застави, відносно обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без змін, а його апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді