Справа № 308/6030/25
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05.10.2026 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретаря: ОСОБА_4 ,
учасників судового розгляду:прокурора – ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 11-кп/4806/309/25 за апеляційною скаргою прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_6 на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 травня 2025 року відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вишка, Ужгородського району, Закарпатської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,
В С Т А Н О В И В:
Вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 травня 2025 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.
Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому 1 (один) рік іспитового строку.
На підставі ч. 1 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_7 такі обов`язки:
-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований до ОСОБА_7 – скасовано.
Обвинуваченого ОСОБА_7 негайно звільньнено з під варти в залі суду.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави Україна процесуальні витрати на залучення експертів на загальну суму 87 483 (вісімдесят сім тисяч чотириста вісімдесят три) грн. 41 коп.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.02.2025 по справі №308/1990/25 (провадження №1-кс/308/763/25) на майно, вилучене майно в ході проведення огляду місця події 05.02.2025 – скасовано. Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.02.2025 по справі №308/1990/25 (провадження №1-кс/308/764/25) на майно, вилучене майно в ході проведення особистого обшуку – скасовано.
Вирішено долю речових доказів.
Згідно з вироком, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
05 лютого 2025 року, близько 13 години 00 хвилин ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи в підсобному приміщенні домоволодіння, яке знаходиться за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, село Кам`яниця, дачний масив, координати згідно Google Maps 48,7009791, 22,3966257, діючи з прямим умислом, тобто, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин в ході конфліктної ситуації з потерпілою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , взяв у праву руку ніж з рукояткою чорного кольору, яким наніс ОСОБА_8 один удар в область шиї, внаслідок чого заподіяв останній тілесні ушкодження у вигляді колото-різаного ножового поранення підщелепової зони справа, проникаюче в ротову порожнину, після чого піднявся на другий поверх вище вказаного домоволодіння, ліг на ліжко та заснув.
В подальшому, цього ж дня, близько 13.40 год на місце події прибула ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка являється дочкою потерпілої ОСОБА_8 та автомобілем доставила останню до центральної дороги в с. Кам`яниця, звідки каретою швидкої допомоги ОСОБА_8 була доставлена та госпіталізована до КНП «Ужгородська міська багатопрофільна клінічна лікарня» Ужгородської міської ради, де в подальшому проходила лікування.
Отримані ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді колото-різаного ножового поранення підщелепової зони справа, проникаюче в ротову порожнину потягли за собою розлад здоров`я строком більше 21 дня і по цій ознаці згідно п. 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17 січня 1995 року, кваліфікуються як тілесні ушкодження середньої тяжкості.
ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України, а саме – спричинення умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я, за таких обставин.
Прокурор в апеляційній скарзі не оспорюючи фактичні обставини справи, доведеність вини та кваліфікацію дій ОСОБА_7 , просить вирок суду скасувати в частині призначення покарання.
Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 (один) рік. В решті вирок залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який частково підтримав доводи апеляційної скарги, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Судове провадження розглядається за відсутності обвинуваченого та його захисника, потерпілої сторони, неявка яких з урахуванням положень ч.4 ст.405 КПК України не перешкоджає його розгляду. При цьому, враховується, що учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги на вирок суду, а також те, що від них не надходила заява чи клопотання про відкладення розгляду судового провадження на інший термін та відомості про поважність причин його неявки.
За статтею 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
При цьому ст. 412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Положенням ч. 3 ст. 349 КПК визначено, що суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
За приписами ч. 2 ст. 349 КПК обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження визначаються ухвалою суду і в разі необхідності можуть бути змінені.
Однак, згідно ч. 4 ст. 349 КПК допит обвинуваченого здійснюється обов`язково.
Суд першої інстанції під час розгляду кримінального провадження та ухвалення вироку стосовно ОСОБА_7 , у повній мірі не дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Так, прослуховуванням звукозапису судового засідання, у суді першої інстанції, встановлено, що суд, з`ясувавши позицію учасників судового провадження, та роз`яснивши обвинуваченому, що в такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Учасники провадження не заперечували проти такого порядку судового розгляду кримінального провадження.
Оскільки, суд прийняв рішення обмежитись лише допитом обвинуваченого, тому у зв`язку з цим особливе значення має якість цього допиту, він визнає всі фактичні обставини, які мають значення для висновку про винуватість особи та правильність кваліфікації його дій. При цьому, будь-яких спрощень, поверховості в допиті, не вияснення істотних фактичних обставин не допускається.
Проте, відповідно до журналу судового засідання, не зрозуміло чи ОСОБА_7 , зрозумів значення ч. 3 ст. 349 КПК, оскільки роз`яснення тривало двадцять секунд (15:52:29 – 15:52:50), допитаний був вкрай поверхово, зокрема, під час надання вільних показань, не висловлював свого ставлення до обвинувачення.
Обов`язковими передумовами можливості здійснення розгляду провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК є: повне визнання вини обвинуваченим, не заперечення фактичних обставин кримінального провадження, кваліфікації дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин злочину, в якому обвинувачується особа, правові наслідки розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин.
Якщо ж принаймні одна з обставин, яка підлягає доказуванню у кримінальному провадженні, заперечується стороною, спрощену процедуру судового розгляду застосовано бути не може.
Крім того, згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року в справі № 521/11693/16-к (провадження 51-380км17), відповідно до ч 3 ст. 349 КПК суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Однак дана норма не звільняє суд від обов`язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні та визначені ст. 91 КПК. Тобто законодавець зобов`язує суд встановити усі обставини, що мають значення для кримінального провадження, а ст. 349 КПК лише визначає обсяг та порядок дослідження доказів на підтвердження цих обставин.
Колегія суддів вважає, що при розгляді кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_7 судом першої інстанції не дотримані передбачені ст. 7 КПК України загальні засади кримінального провадження, допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, а відтак і неповнота та поверховість при дослідженні фактичних обставин кримінального провадження, у зв`язку із чим такий не може бути визнано законним та обґрунтованим.
При викладених вище обставинах колегія суддів вважає, що допущене місцевим судом недотримання встановленої законом процедури судового розгляду щодо обов`язку з`ясувати чи правильно сторони розуміють зміст усіх зазначених обставин, переконатися, що визнання їх є добровільним, та роз`яснити сторонам, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, є істотним порушення вимог кримінального процесуального закону, а тому ухвалений вирок з викладених вище підстав підлягає безумовному скасуванню.
Вказані обставини є грубим порушенням судом першої інстанції права обвинуваченого на захист, оскільки відповідно до статті 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
На думку колегії суддів, допущені судом першої інстанції порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними, позаяк судом допущено вибірковий підхід до оцінки доказів, що суперечить як основним завданням кримінального провадження так і його основним загальним засадам, таким як верховенство права, законність та забезпечення змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів у доведенні перед судом їх переконливості, що обґрунтовано ставить під сумнів законність і справедливість вироку, а також позбавляє апеляційний суд підстав у цій частині визнавати чи не визнавати обґрунтованими доводи обвинувачення.
Відповідно до ст. 412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінально процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Апеляційний суд вважає, що недотримання судом першої інстанції вимог ч.3 ст.349 КПК України в даному конкретному випадку є відповідно до ст. 412 КПК України істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що перешкодило повно та всебічно розглянути справу і постановити законне та обґрунтоване судове рішення, а тому враховуючи, що розгляд провадження судом першої інстанції відбувався за скороченою процедурою, без дослідження доказів, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості усунути допущені місцевим судом порушення, у зв`язку з чим вказані обставини згідно п.3 ч.1 ст.409 КПК України є підставою для скасування судового рішення.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого за ч.1 ст.122 КК України, судом першої інстанції допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, що є безумовною підставою для скасування судового рішення та призначення відповідно до ст.415 КПК України нового розгляду у суді першої інстанції.
При новому розгляді кримінального провадження суду першої інстанції необхідно з чітким дотриманням вимог кримінального процесуального закону дослідити всі обставини кримінального провадження, дати відповідну оцінку доказам у їх сукупності та ухвалити судове рішення, яке б відповідало вимогам ст.370 КПК України.
На підставі викладеного, апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_6 – задовольнити частково.
Вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 травня 2025 року відносно ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 статті 122 КК України - скасувати та призначити новий судовий розгляду у суді першої інстанції у іншому складі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді