ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 140332427

Озвучення тимчасово недоступне

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року

м. Київ

справа №990/69/25

адміністративне провадження № П/990/69/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів: Желєзного І.В., Загороднюка А.Г., Мацедонської В.Е., Соколова В.М.,

секретаря судового засідання: Паламарчук М.С.

за участю:

представника позивача Мартиненко А.В.

представника відповідача Таркаєвої О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

1. У лютому 2025 року представник позивача звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як до суду першої інстанції із позовною заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), в якій просив:

- визнати протиправними дії ВККС щодо здійснення оцінювання ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді судді в частині оцінювання критеріїв та показників, окрім тих, що оцінюються за результатами іспиту та зобов`язати ВККС завершити оцінювання ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді судді в частині оцінювання критеріїв та показників, окрім тих, що оцінюються за результатами іспиту;

- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС від 23 січня 2025 року №9/ко-25 про дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання судді Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді.

2. На обґрунтування позову представник позивача зазначив, що в ході призначеного рішенням ВККС від 07 червня 2018 року № 133/зп-18 кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_1 було складено анонімне письмове тестування, а також виконано практичне задання, за результатами яких набрано 69,75 та 61,5 балів відповідно, допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Проте рішенням ВККС від 23 січня 2025 року № 9/ко-25 визначено, що позивач за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді набрав 635,75 балів та визнано його таким, що не відповідає займаній посаді, внесено подання до ВРП про звільнення з посади.

3. Представник позивача вважає, що оскаржуване рішення не містить належного обґрунтування оцінювання за критерієм компетентності з огляду на відсутність мотивів для оцінювання таких показників як: ефективність здійснення правосуддя та підвищення фахового рівня; не оцінено в балах за кожен окремий показник критерію професійної етики; не наведено оцінки показника інтегративність, відсутні докази її виставлення, у зв`язку з чим констатує порушення процедури оцінювання за критерієм доброчесності та протиправне позбавлення позивача 100 балів за цим показником; висновки про недотримання податкового законодавства не відповідають дійсності та є лише передчасним припущенням, а також спростовуються даними ДПС України; при врахуванні під час оцінювання позивача інформації про скасовані судові рішення, що були ним ухвалені, не лише порушено визначений Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затверджені рішенням ВККС від 03 листопада 2016 року №143/зп-16 (далі - Положення) порядок здійснення оцінювання судді за критеріями професійної етики та доброчесності, а й враховано обставини, які за своєю природою таких критеріїв не стосуються.

В оскаржуваному рішенні не наведено мотивів у співвідношенні до показників та їх оцінювання, що визначені Положенням щодо наявності фактичних підстав для оцінювання ефективності здійснення правосуддя позивачем в 30 з 80 можливих балів.

За діяльність щодо підвищення фахового рівня було виставлено 1 бал з 10 можливих без наведення жодних мотивів недотримання такого показника. При цьому позивач упродовж усього періоду роботи на постійній основі періодично здійснював підвищення кваліфікації, зокрема, за період з 06 лютого 2017 року по 13 травня 2022 року ним пройдено курси сукупною тривалістю 164 години.

Максимально можливі бали за критеріями особистої компетентності та соціальної компетентності складають по 100 балів за кожен. Проте позивача було оцінено за критерієм особистої компетентності у 66 балів та за критерієм соціальної компетентності - у 100 балів без обґрунтування підстав зниження набраних балів. При цьому за результатами тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей як особистісну, так і соціальну компетентність позивача оцінено однаково - на високому рівні.

Пункт 5 Глави 6 Розділу ІІ Положення передбачає можливість оцінювання критерію професійної етики в 250 балів, з яких морально-психологічні якості - 100 балів, інші показники - 150 балів. Проте в оскаржуваному рішенні взагалі відсутня інформація в скільки балів оцінено такий показник як морально-психологічні якості позивача, незважаючи на можливість бути оціненим у 100 балів. Також у рішенні відсутні посилання на документи, отримані від центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізацію державної антикорупційної політики, а всі висновки ґрунтуються виключно на припущеннях.

Критерій доброчесність може бути оцінено в 250 балів, визначений за такими складовими як чесність і порядність; відсутність контрпродуктивних дій та відсутність схильності до зловживань. Проте у оскаржуваному рішенні не наведено оцінки показника інтегративність та доказів її виставлення, у зв`язку з чим представник позивача констатував порушення Комісією процедури оцінювання та протиправне позбавлення позивача 100 балів за таким показником.

Представник позивача вважає, що висновок ВККС про недотримання позивачем податкового законодавства не відповідає дійсності, є передчасним припущенням та спростовується даними ДПС України. Так, довідкою ГУ ДПС в Одеській області від 19 лютого 2025 року № 1182/АП/15-32054-01-06 підтверджено подання ОСОБА_1 декларації за 2016 рік, де код рядка 04 вказано суму прощеного боргу в розмірі 166 995,63 грн та сплату податку в розмірі 9 507,47 грн, а також підтверджено відсутність невиконаних зобов`язань зі сплати податкових зобов`язань.

Щодо непоодиноких випадків істотного порушення суддею вимог кримінального процесуального закону під час здійснення правосуддя, зокрема, у справах № 522/15083/18, 522/20315/18, 522/13807/18, 522/1848/19, 522/896/19, 522/2227/17, 522/19484/18, 522/13398/18, які стали однією із обставин, у зв`язку з якою позивачу було знижено результат оцінювання за критерієм професійної етики та доброчесності, то представник позивача акцентував увагу на тому, що відповідно до пункту 4 Глави 2 Розділу ІІ Положення, інформація про кількість змінених судових рішень та підстави їх зміни, а також відомості про кількість скасованих судових рішень та підстави їх скасування оцінюється ВККС під час виставлення оцінки за критерієм професійної компетентності. Звернув увагу на висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13 червня 2024 року у справі №990SCGC/2/24, відповідно до якого ВККС та ГРД не наділені повноваженнями встановлювати або оцінювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, а також перевірити законність та обґрунтованість судових рішень; виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно із процесуальним законодавством.

Також на переконання представника позивача, з позиції стороннього обізнаного спостерігача, сумнівним є висновок суду апеляційної інстанції про істотність допущених позивачем порушень вимог кримінального процесуального права під час розгляду справ №522/15083/18 та №522/13807/18, позаяк скасування судових рішень у цих справах здійснювалося поза межами вимог апеляційної скарги, до того ж ні прокурор, ні засуджений в межах цих справ не оскаржували правильність встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи. Сумнівним також вважає висновок суду апеляційної інстанції про істотність допущених позивачем порушень вимог кримінального процесуального права під час розгляду справи №522/20315/18, оскільки в межах цієї справи мала місце «суперечлива» поведінка обвинуваченого, який підтвердивши суду правильність усвідомлення ним обставин справи, що визнаються, в подальшому надав пояснення, що суперечать раніше визнаним ним обставинами. Необґрунтованими вважає висновки ВККС щодо неправильного визначення позивачем кінцевої дати строку дії призначеного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на допущену очевидну арифметичну помилку. Помилковими вважає також і висновки як суду апеляційної інстанції, так і ВККС щодо допущення позивачем помилки при визначенні розміру застави в межах справи №522/896/19, позаяк відповідно до змісту резолютивної частини ухвали від 19 січня 2019 року розмір було визначено належним чином виходячи з викладеного обґрунтування. Скасування в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції виключно у зв`язку з недолученням до матеріалів кримінальної справи журналу судового засідання вважає очевидно необґрунтованим, позаяк обов`язки щодо ведення журналу судового засідання та матеріалів справи КПК України покладені на секретаря судового засідання, а не на суддю, відповідно така обставина не могла бути підставою для зниження остаточної оцінки за результатами кваліфікаційного оцінювання. Висновки ВККС щодо істотності для кваліфікаційного оцінювання прийняття позивачем рішення про залишення скарги на рішення прокурора без розгляду і її повернення є помилковими та необґрунтованими, оскільки у зв`язку з наявністю прогалини у КПК України судами першої та апеляційної інстанцій було застосовано різні підходи до її вирішення. Виправлення описки в рішенні у справі №522/19484/18 не може свідчити про допуск істотного процесуального порушення при вирішенні справи з огляду на виправлення технічної помилки без зміни суті рішення та погіршення становища засудженого, що відповідає усталеній практиці Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду.

4. Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2025 року відкрито провадження у цій справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією суддів у складі п`яти суддів у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

5. 12 березня 2025 року представник відповідача через систему «Електронний суд» подав клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

6. Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ВККС про закриття провадження у адміністративній справі №990/69/25.

7. Постановляючи ухвалу про відмову у закритті провадження у справі було враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, сформовані в пунктах 52-54 постанови від 20 лютого 2025 року у справі №990/62/24, відповідно до яких аналіз норм статті 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дає підстави для висновку про можливість здійснення судового контролю щодо рішень ВККС за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання в частині перевірки цих рішень на наявність наведених в законі процесуальних порушень, перевірка яких не входить до повноважень ВРП.

8. Розгляд справи було продовжено 20 жовтня 2025 року.

9. В судовому засіданні 05 лютого 2026 року Судом з власної ініціативи поставлено на обговорення учасників справи питання щодо закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України зважаючи на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2025 року у справі № 990/51/25, відповідно до висновків якої рішення ВККС, яке містить рекомендацію з пропозицією здійснити певні дії та ухвалити певне рішення, може бути оскаржене, але за обов`язкових умов - тоді, коли буде ухвалене рішення за відповідною рекомендацією та разом з таким рішенням (відповідно до змісту частини восьмої статті 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Зважаючи на статус та повноваження ВРП та ВККС у процедурі кваліфікаційного оцінювання судді, Велика Палата Верховного Суду також виснувала, що передбачене частиною першою статті 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» оскарження рішення ВККС про визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді, та внесення до ВРП подання про його звільнення із займаної посади, можливе лише після того, як таке рішення було предметом розгляду у ВРП. У протилежному випадку дублюються функції щодо його перегляду Верховним Судом та ВРП, що є неприпустимим.

10. Представники позивача заперечували проти закриття провадження у справі. Звернули увагу на вимоги статті 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме що рішення ВККС з рекомендацією може бути оскаржено тільки після розгляду ВРП. У пункті 2 оскаржуваного рішення ВККС вказано, що до ВРП вноситься подання про звільнення, а не рекомендацію щодо подальшої кар`єри судді. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» чітко визначає в яких випадках ВККС вносить рекомендації, а саме у випадках призначення кандидата на посаду судді або переведення судді до іншого суду. Частина друга статті 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає право кандидата оскаржити рішення ВККС, з яким він не згодний.

Предметом оскарження є рішення ВККС за результатом кваліфікаційного оцінювання, яке підлягає оскарженню на підставі статті 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а не статті 101 цього закону.

Представник позивача звернув увагу на постанову Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2025 року у справі № 990/62/24 щодо оскарження рішення Комісії, в якій розмежовано питання коли може бути оскаржено рішення ВККС, зокрема, якщо рішення оскаржувалося з мотивів оцінювання, а не порушення процедури її проведення, то у суду є повноваження оцінити дотримання процедури проведення оцінювання, а ВРП може оцінювати лише мотиви, до яких прийшла ВККС. ОСОБА_1 в судовому порядку оскаржує саме процедуру прийняття оскаржуваного рішення ВККС.

11. Також представник позивача звернув увагу на рішення Верховного Суду від 30 червня 2025 року у справі №990/404/24 за позовом ОСОБА_2 до ВККС, в якому виснувано про можливість оскарження рішення Комісії. Просив оголосити перерву у справі зважаючи на дату наступного судового засідання Великої Палати Верховного Суду у справі № 990/404/24.

12. Представник відповідача не заперечувала проти закриття провадження у справі. При цьому зазначила, що рекомендації, про які йде мова у статті 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» стосуються виключно кандидатів, яких рекомендовано на посаду судді.

Звернула увагу на те, що у справі № 990/62/24 спірним питанням було необхідність проведення засідання Комісії у пленарному складі у разі надходження негативного висновку Громадської ради доброчесності, тобто інші правовідносини ніж спірні.

Правовідносини у справі за позовом ОСОБА_2 до ВККС представник відповідача також вважає неподібними до спірних, а тому вирішення питання про оголошення перерви у справі покладала на розсуду суду.

13. У судовому засіданні 01 жовтня 2026 року Суд повернувся до поставленого питання щодо закриття провадження у справі та повідомив про ухвалення 24 вересня 2026 року Великою Палатою Верховного Суду постанови у справі № 990/404/24 за позовом ОСОБА_2 до ВККС, відповідно до якої рішення Верховного Суду від 30 червня 2025 року було скасовано, а провадження у справі закрито.

14. Представник позивача знову заперечувала проти закриття провадження у справі. Висловила переконання про те, що рішення ВККС за наслідками кваліфікаційного оцінювання судді може бути оскаржено в судовому порядку. Наявність протиправного рішення Комісії не спростовується фактом прийняття ВРП рішення за наслідками його перегляду. Виключно суд у питаннях процедурних порушень, допущених Комісією при ухваленні рішення, може на них реагувати, а не ВРП, яка, у свою чергу, може погодитися чи не погодитися з мотивами, але не встановлює протиправність рішення, не скасовує юридичних наслідків з моменту його прийняття.

15. Представник відповідача просила закрити провадження у справі, звернувши при цьому увагу на постанови Великої Палати Верховного Суду у справах за позовами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

16. Заслухавши думку учасників справи, з`ясувавши предмет та підстави позову, колегія суддів виходить з такого.

17. Указом Президента України від 29 вересня 2016 року №425/2016 призначено ОСОБА_1 строком на п`ять років на посаду судді Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області.

18. Указом Президента України від 19 липня 2018 року №211/2018 переведено суддю Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області ОСОБА_1 шляхом відрядження строком до одного року на роботу на посаді судді Приморського районного суду міста Одеси.

19. Рішенням ВККС від 07 червня 2018 року №133/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема ОСОБА_1 , в ході якого ним складено анонімне письмове тестування, а також виконано практичне завдання, за результатами яких набрано 69,75 та 61,5 балів відповідно.

20. Рішенням ВККС від 29 січня 2019 року №14/зп-19 допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди» суддів згідно з додатком 4. Відповідно до цього додатку до списку суддів, допущених до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди», за результатами іспиту, складеного 13 серпня 2018 року, включено ОСОБА_1 .

21. З метою вирішення питання щодо продовження процедур оцінювання, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», рішенням ВККС від 20 липня 2023 року №34/зп-23 здійснено повторний автоматизований розподіл справ між членами Комісії стосовно, зокрема, осіб, п`ятирічний строк призначення яких на посаду судді закінчився.

22. Протоколом повторного розподілу між членами Комісії від 25 липня 2023 року доповідачем у питанні кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_1 визначено Волкову Л.М .

23. 18 червня 2024 року до ВККС надійшов висновок Громадської ради доброчесності про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики.

24. 29 жовтня 2024 року, 12 грудня 2024 року та 23 січня 2025 року відбулися засідання Комісії, на яких досліджено матеріали суддівського досьє, письмові пояснення судді та проведено з ним співбесіду, за результатами яких рішенням від 23 січня 2025 року №9/ко-25 визначено, що суддя Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді набрав 635,75 бала; визнано суддю Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді та внесено подання до Вищої ради правосуддя про звільнення судді Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області ОСОБА_1 з посади.

25. За частиною першою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

26. Згідно із частиною третьою статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

27. За частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист одним зі способів, передбачених цією статтею, або в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

28. Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

29. Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

30. Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо оскарження, зокрема, актів, дій чи бездіяльності ВККС.

31. Особливості розгляду цієї категорії спорів визначено у статті 266 КАС України.

32. Відповідно до підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.

33. З набранням чинності 30 вересня 2016 року Закону України від 02 червня 2016 року №1401-VІІІ «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» та Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в Україні розпочалася судова реформа, яка передбачає, серед іншого, й підвищення вимог та професійних стандартів для суддівського корпусу.

34. Абзацом першим пункту 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями ВККС в порядку, визначеному цим Законом, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри», та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

35. Відповідно до абзацу другого пункту 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за результатами такого оцінювання колегія ВККС, а у випадках, передбачених цим Законом, - пленарний склад Комісії, ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді. Таке рішення ухвалюється за правилами, передбаченими цим Законом для ухвалення рішення про підтвердження або про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

36. Абзацом третім пункту 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням ВРП на підставі подання відповідної колегії або пленарного складу ВККС. Відмовою від проходження оцінювання судді на відповідність займаній посаді вважається систематична (тричі) неявка судді на будь-який з етапів такого оцінювання за відсутності для цього поважних причин або за відсутності інформації про причини неявки.

37. Згідно зі статтею 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Кваліфікаційне оцінювання за критерієм професійної компетентності проводиться з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації. Підставами для призначення кваліфікаційного оцінювання є, зокрема, рішення ВККС про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, визначених законом. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККС.

38. Метою кваліфікаційного оцінювання є визначення здатності судді й надалі здійснювати правосуддя за критеріями компетентності, професійної етики та добропорядності. Кваліфікаційне оцінювання було запроваджено щодо усіх суддів, яких призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», тобто процес оцінювання не має вибіркового характеру та не має на меті зашкодити репутації окремих суддів.

39. Частинами другою, четвертою статті 84 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання ВККС ухвалює одне з рішень, визначених цим Законом. Кваліфікаційне оцінювання проводиться прозоро та публічно, у присутності судді, який оцінюється, та будь-яких заінтересованих осіб. У розгляді питання про кваліфікаційне оцінювання судді можуть бути присутніми представники органу суддівського самоврядування.

40. Згідно із частинами першою-третьою статті 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ВККС ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді. Зокрема, суддя, який не згодний із рішенням ВККС щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС України.

Рішення ВККС, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: склад членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити; рішення не підписано будь-ким із складу членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання; суддя не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання; рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.

41. Відповідно до частини сьомої статті 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» рішення ВККС можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим Законом, а рішення Комісії щодо надання рекомендацій можуть бути оскаржені тільки разом із рішенням, ухваленим за відповідною рекомендацією.

42. Зміст частини восьмої статті 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» свідчить, що в цій нормі йдеться про те, що рішення ВККС, яке містить рекомендацію з пропозицією здійснити певні дії та ухвалити певне рішення, може бути оскаржене, але за обов`язкових умов - тоді, коли буде ухвалене рішення за відповідною рекомендацією та разом з таким рішенням.

43. Установлення законом такої умови не обмежує право кожного, хто його має, на оскарження рішень ВККС до адміністративного суду, однак запроваджує, оптимізує чи робить раціональною можливість звернення до суду за захистом своїх прав, коли рішення Комісії з рекомендацією буде актуалізоване через рішення органу, який за законом уповноважений розглядати рішення з рекомендацією й ухвалювати за ним відповідне рішення.

44. За змістом статей 1, 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» ухвалення рішення про звільнення судді з посади належить до компетенції ВРП, зокрема й щодо звільнення судді на підставі підпункту 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України за поданням ВККС.

45. Тобто вирішення питання про звільнення судді належить виключно до компетенції ВРП після розгляду на її засіданні подання ВККС про звільнення судді. За результатами такого розгляду ВРП приймає вмотивоване рішення, яке остаточно вирішує питання щодо кар`єри судді, є обов`язковим для виконання, викликає відповідні правові наслідки і може бути оскаржене в судовому порядку.

46. До того ж рішення ВККС про визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді, саме по собі не має наслідком звільнення судді, а є на цьому етапі кваліфікаційного оцінювання підставою для такого звільнення. Під час розгляду подання ВККС про звільнення судді ВРП може і не погодитися з висновком ВККС.

47. Оскільки процедура кваліфікаційного оцінювання, підбиття її підсумків (у ВККС) і застосування наслідків (рішенням ВРП) є стадіями єдиного провадження, то рішення ВККС про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді не має самостійних правових наслідків, а є частиною кваліфікаційного провадження.

48. Звільнення судді з посади є конституційною функцією ВРП. У межах кваліфікаційного провадження ВРП перевіряє вмотивованість та обґрунтованість рішення ВККС. У разі виявлення обставин, що мають суттєве значення, зокрема вплинули на об`єктивність оцінювання, ВРП має не лише право, але й обов`язок запобігти порушенню прав судді. У такий спосіб ВРП забезпечує конституційні гарантії незалежності судді, складовою якої є неможливість дострокового звільнення судді з підстав, прямо не передбачених Конституцією України.

49. ВРП може ухвалити рішення про відмову в задоволенні подання про звільнення судді з посади. У цьому випадку суддя продовжує перебувати на посаді, а рішення ВККС про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді втрачає юридичне значення.

50. Отже, визначальними та остаточними висновками у межах кваліфікаційного оцінювання щодо відповідності або невідповідності судді займаній посаді є саме висновки ВРП, які можуть спричиняти настання певних правових наслідків для судді, а не рішення ВККС, яке власне має рекомендаційний характер для ВРП.

51. Зважаючи на наведене правове регулювання, а також статус та повноваження ВРП та ВККС у процедурі кваліфікаційного оцінювання судді, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12 березня 2026 року у справі №990/365/24 та від 28 травня 2026 року у справі №990/360/24 виснувала, що передбачене частиною першою статті 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» оскарження рішення ВККС про визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді, та внесення до ВРП подання про його звільнення із займаної посади, можливе лише після того, як таке рішення було предметом розгляду у ВРП. У протилежному випадку дублюються функції щодо його перегляду Верховним Судом та ВРП, що є неприпустимим.

52. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 11 липня 2024 року у справі №990/14/24, від 07 листопада 2024 року у справах №990/69/24 та №990/13/24, від 05 березня 2026 року у справі №990/36/25, від 12 березня 2026 року у справі №990/365/24 зауважувала, що відтермінування дати оскарження до адміністративного суду рішення ВККС з рекомендацією про звільнення судді із займаної посади не є обмеженням чи іншим проявом порушення права судді на доступ до суду, оскільки відтермінування моменту звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення Комісії з негативним для судді поданням про звільнення з посади само по собі ніяк не заперечує (не робить неможливим) права на доступ до суду.

53. Отже рішення ВККС про визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді, та внесення до ВРП подання про його звільнення із займаної посади не може бути окремим (самостійним) предметом оспорення, допоки не отримає актуалізації (не буде переглянуте) з боку ВРП як органу, уповноваженого законом ухвалювати остаточні рішення за рекомендаціями ВККС, висновки якого можуть, зокрема, спричиняти настання правових наслідків для судді у вигляді його звільнення з посади.

54. Іншими словами, оскарження рішення ВККС, ухваленого за наслідком кваліфікаційного оцінювання судді, може здійснювати лише разом (спільно) з остаточним рішенням ВРП, ухваленим за відповідною рекомендацією ВККС.

55. Натомість протилежний підхід до розгляду подібних спорів, за якого рішення ВККС, ухвалене за наслідком кваліфікаційного оцінювання судді, може бути самостійним предметом оскарження до Верховного Суду без здійснення попереднього його перегляду зі сторони ВРП, зумовлюватиме на практиці необхідність урахування ВРП під час перегляду такого рішення ВККС ухваленого рішення Верховного Суду, яке фактично матиме характер преюдиційного для ВРП, тим самим нівелюватиме її функціональні повноваження визначені законом.

56. Верховний Суд в судовому засіданні 05 лютого 2026 року з`ясовував у сторін питання чи було предметом розгляду у ВРП рішення ВККС від 23 січня 2025 року №9/ко-25 та чи ухвалено ВРП рішення з цього приводу, на що отримано відповідь про відсутність такого рішення.

57. Таким чином, оскаржуване у цій справі рішення ВККС, є тим рішенням, яке на стадії узагальнення підсумків кваліфікаційного оцінювання ВККС України не може бути окремим (самостійним) предметом судового розгляду з підстав, наведених у цій ухвалі Верховного Суду з урахуванням правових позицій Великої Палати Верховного Суду.

58. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

59. Верховний Суд підсумовує, що провадження у справі, яка розглядається, належить закрити на підставі норм пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, що не суперечить наявному правозастосуванню Великої Палати Верховного Суду в подібних правовідносинах, відповідає закону і жодним чином не обмежує гарантоване статтею 55 Конституції України, статтею 5 КАС України та статтею 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод право на судовий захист (на оскарження адміністративних актів суб`єктів владних повноважень, на справедливий суд), оскільки стосовно справ означеної категорії на рівні імперативного законодавчого положення встановлено вимогу, яка встановлює особливі умови звернення за оскарженням рішення ВККС щодо кваліфікаційного оцінювання судді й відтерміновує судовий захист порушеного права до події, з настанням якої виникають відповідні для цього підстави.

60. За правилом частини першої статті 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

61. Проте у цьому випадку такої потреби немає, адже мотивами для закриття провадження у справі стали не порушення правил предметної підсудності, а передчасне звернення суб`єкта адміністративного права до адміністративного суду, якому за процесуальним законом підсудний цей спір.

Керуючись статтями 238, 248, 250, 256 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі № 990/69/25 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій та скасування рішення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку до Великої Палати Верховного Суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Ухвалу постановлено з окремою думкою.

Повний текст ухвали виготовлено 05 жовтня 2026 року.

Судді М.В. Білак

І.В. Желєзний

А.Г. Загороднюк

В.Е. Мацедонська

В.М. Соколов