ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 140326777

Озвучення тимчасово недоступне

Справа № 461/4357/20 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/811/1931/26 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу судді Галицького районного суду м. Львова від 18 серпня 2026 року,

в с т а н о в и л а:

вищевказаною ухвалою у задоволенні заяви ОСОБА_6 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами – відмовлено.

Не погоджуючись із цією ухвалою, ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу судді Галицького районного суду м. Львова від 18 серпня 2026 року, призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що оскаржена ухвала не відповідає вимогам статей 370, 372, 459, 462, 464 КПК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 вказує на обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та йому під час судового розгляду, а саме: ухвала Київського апеляційного суду від 08.04.2025 по справі №757/60141/24-к, копію якої він отримав рекомендованим листом 11.08.2026, у якій встановлено, що відповідно до ч. 5 ст. 534 КПК України процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у кримінальному провадженні, вирішує суддя суду першої інстанції одноособово, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Відтак, на думку заявника, оскільки ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 26.01.2021 по справі №461/4357/20 прийняв «слідчий суддя», а не «суддя», було порушено норми КПК України та права.

Вважає, що суддею Галицького районного суду м. Львова у цій справі порушено вимоги статей 370, 372 КПК України, тоді як він не позбавлений прав, гарантованих статтями 50, 55 Конституції України.

ОСОБА_6 , будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення апеляційного розгляду у судове засідання не з`явився. В апеляційній скарзі зазначив, що не бажає брати участь в апеляційному розгляді.

Перевіривши матеріали судового провадження, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.

За змістом ухвали, ОСОБА_6 звернувся із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 26.01.2021 по справі №461/4357/20, згідно якої у задоволенні заяви ОСОБА_6 щодо невиконання посадовими особами Львівської обласної прокуратури ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 01.06.2020 у справі №461/4357/20 відмовлено за безпідставністю, та вирішити питання про розгляд клопотання від 09.11.2020 щодо виконання ухвали Галицького районного суду м. Львова.

В обґрунтування заяви покликається на те, що ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 26.01.2021 по справі №461/4357/20 у задоволенні заяви ОСОБА_6 щодо невиконання посадовими особами Львівської обласної прокуратури ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 01.06.2020 у справі №461/4357/20 - відмовлено за безпідставністю. Заявник стверджує, що існують обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі йому та суду під час судового розгляду 26.01.2021, а саме ухвала Київського апеляційного суду від 08.04.2025 по справі №757/60141/24-к, копію якої він отримав рекомендованим листом 11.08.2026, у якій встановлено, що відповідно до ч. 5 ст. 534 КПК України процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у кримінальному провадженні, вирішує суддя суду першої інстанції одноособово, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Відтак, на думку заявника, оскільки ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 26.01.2021 по справі №461/4357/20 прийняв «слідчий суддя», а не «суддя», було порушено норми КПК України та права, гарантовані ст. 40, 55 Конституції України.

Суд, відмовляючи у задоволені заяви ОСОБА_6 , виходив з того, ОСОБА_6 фактично пов`язує наявність нововиявленої обставини не з виникненням чи встановленням будь-якого нового факту, який існував на момент постановлення ухвали від 26.01.2021, але не був відомий суду та заявнику, а з висновками, викладеними в ухвалі Київського апеляційного суду від 08.04.2025 у справі №757/60141/24-к щодо застосування положень ч. 5 ст. 534 КПК України.

Судом зазначено, що наведена заявником ухвала суду апеляційної інстанції не є нововиявленою обставиною у розумінні ч. 2 ст. 459 КПК України, оскільки сама по собі не встановлює будь-якої фактичної обставини, яка існувала на час постановлення ухвали Галицького районного суду м. Львова від 26.01.2021 та не була відома суду або заявнику. Натомість посилання заявника на правову позицію, викладену в іншому судовому рішенні, фактично зводиться до незгоди з правовою оцінкою та застосуванням судом норм кримінального процесуального закону.

Апеляційний суд погоджується із таким рішенням суду першої інстанції, з огляду на таке.

Глава 34 КПК України визначає підстави та порядок здійснення провадження за нововиявленими обставинами, строки звернення та вимоги до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Положення ч. 2 ст. 464 КПК України про те, що «суддя … вирішує питання про відкриття кримінального провадження за нововиявленими або виключними обставинами», слід розуміти як такі, що надають судді повноваження перевірити наявність підстав для відкриття провадження за нововиявленими обставинами та ухвалити рішення про відкриття такого провадження або відмову у його відкритті.

Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 3 лютого 2020 року у справі № 522/14170/17.

У своєму Рішенні №5-р(II)/2024 від 10 квітня 2024 року Конституційний Суд України визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), окремий припис частини першої статті 459 Кримінального процесуального кодексу України, за яким «судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами».

У вказаному Рішенні Суд констатував, що оспорюваний припис статті 459 Кодексу не містить заборони на перегляд за нововиявленими обставинами будь-яких видів судових рішень, що набрали законної сили.

Водночас, Конституційний Суд зазначив, що додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) стосовно ухвал слідчих суддів у разі надання права на їх перегляд за нововиявленими обставинами можливе лише за наявності істотних та переконливих передумов для такого перегляду й з урахуванням потреби додержання вимог щодо розумних строків досудового розслідування.

Частиною 1 ст. 459 КПК України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 459 КПК нововиявленими обставинами визнаються:

1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути;

4) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Відповідно до ст. 460 КПК України учасники судового провадження мають право подати заяву про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили.

Згідно з ч. 2 ст. 462 КПК України, в заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначаються обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду.

При цьому процедура перегляду судових рішень за нововиявленими та виключними обставинами за своєю правовою природою не є повторним розглядом справи по суті, повторною апеляцією чи касацією. У цьому випадку суд лише перевіряє наявність передбачених у ч. 2 ст. 459 КПК обставин, на які учасники судового провадження покликаються як на нововиявлені, та надає оцінку тому, чи могли вказані обставини істотно вплинути на правильність рішення суду, яке належить переглянути.

Як установлено колегією суддів, ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 26.01.2021 по справі №461/4357/20 у задоволенні заяви ОСОБА_6 щодо невиконання посадовими особами Львівської обласної прокуратури ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 01.06.2020 у справі №461/4357/20 - відмовлено за безпідставністю.

17.08.2026 ОСОБА_6 звернувся до Галицького районного суду м. Львова із заявою від 16.08.2026 року про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 26.01.2021 року.

Звертаючись із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 26.01.2021 року, ОСОБА_6 в обґрунтування такої посилається на ухвалу Київського апеляційного суду від 08.04.2025 по справі №757/60141/24-к, копію якої він отримав рекомендованим листом 11.08.2026.

При цьому, як правильно зазначив місцевий суд, жодних обставин, визначених ч. 2 ст. 459 КПК України, які б відносилися до нововиявлених та слугували б підставою для здійснення відповідного судового провадження в порядку, передбаченому Главою 34 КПК України, у такій заяві не наведено.

Саме по собі покликання на ухвалу Київського апеляційного суду від 08.04.2025 по справі №757/60141/24-к, не є нововиявленою обставиною у розумінні ч. 2 ст. 459 КПК України.

При цьому, як правильно зазначив місцевий суд, жодних обставин, визначених ч. 2 ст. 459 КПК України, які б відносилися до нововиявлених та слугували б підставою для здійснення відповідного судового провадження в порядку, передбаченому Главою 34 КПК України, у такій заяві не наведено.

Натомість в оскарженій ухвалі суддя дослідивши зміст заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, дійшов висновку про те, що обставини, на які посилається заявник - ухвала Київського апеляційного суду від 08.04.2025 по справі №757/60141/24-к, не є нововиявленими обставинами у розумінні ч.2 ст.459 КПК України.

За таких обставин, на переконання колегії суддів, ухвала судді відповідає вимогам ст. 370 КПК України. Переконливих аргументів на спростування висновків місцевого суду в апеляційній скарзі ОСОБА_6 не наведено. Тому з огляду на вищевказане, відсутні обґрунтовані підстави для задоволення викладених в апеляційній скарзі вимог.

Керуючись ч.2 ст. 376, ст.ст. 404, 407, 419, 459 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Ухвалу судді Галицького районного суду м. Львова від 18 серпня 2026 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_6 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами – залишити без змін, його апеляційну скаргу – без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3