ESRG

Einheitliches staatliches Register
der Gerichtsentscheidungen

Ухвала № 140303048

Vorlesen ist vorübergehend nicht verfügbar

Дата документу 29.09.2026 Справа № 336/9751/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 336/9751/25 Головуючий у 1-й інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/807/946/26 Доповідач у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 (по відеоконференції),

захисника ОСОБА_7 (по відеоконференції),

прокурора ОСОБА_8 (по відеоконференції),

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 14 серпня 2026 року, якою продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Запоріжжі, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 436-2, ч. 1, 2 ст. 110 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини

У провадженні Шевченківського районного суду міста Запоріжжя з 07.10.2025 року перебуває кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6 , за обвинуваченням його у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 436-2, ч. 1, 2 ст. 110 КК України.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 14 серпня 2026 року задоволено клопотання прокурора та продовжено стосовно ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 12 жовтня 2026 року (включно). У задоволенні клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу - відмовлено.

Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що на цей час продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування ОСОБА_6 від суду та продовження ним кримінального правопорушення. При цьому суд врахував тяжкість пред`явленого обвинувачення, можливе покарання, дані про особу обвинуваченого, а також його поведінку під час досудового та судового провадження. Суд дійшов висновку, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить запобігання встановленим ризикам, у зв`язку з чим продовжив ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою та відмовив у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить: скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нову, якою обрати йому більш м`який запобіжний захід.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги обвинувачений зазначає, що:

?оскаржувана ухвала фактично ґрунтується виключно на доводах, наведених прокурором у клопотанні про продовження строку тримання під вартою, тоді як жодна з обставин, на які посилається сторона обвинувачення на обґрунтування необхідності подальшого застосування найбільш суворого запобіжного заходу, належним чином не доведена та не підтверджена належними і допустимими доказами, всупереч вимогам ч. 1 ст. 92 КПК України;

?у матеріалах кримінального провадження відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували обґрунтованість висунутого обвинувачення. Зокрема, докази у вигляді SMS-повідомлень, на які посилається сторона обвинувачення, є недопустимими, оскільки були отримані з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону - без відповідної ухвали слідчого судді;

?наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор як на підставу для продовження строку тримання під вартою, належним чином не доведені. Наведені стороною обвинувачення припущення не підтверджують реального та актуального існування таких ризиків, а судом не наведено достатніх мотивів, які б свідчили про їх наявність саме на момент постановлення оскаржуваної ухвали;

?ані клопотання прокурора, ані оскаржувана ухвала не містять належного, конкретного та переконливого обґрунтування того, що застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку та запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Позиція сторін кримінального провадження

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Додатково ОСОБА_6 пояснив, що він не планував та не планує здійснювати дії, про які зазначив прокурор у своєму клопотанні. За півроку прослуховування його мобільного телефону так і не було встановлено інформації, яка б стала підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності. За сталою практикою ЄСПЛ обвинувачення за тяжким злочином не є єдиною підставою для утримання обвинуваченого під вартою. Він може виконати будь-який інший запобіжний захід, ніж тримання під вартою, навіть помірну заставу, виходячи з його матеріального стану (він є пенсіонером). У подальшому, суму застави можливо буде перерахувати на ЗСУ. Також він погоджується на постійне носіння електронного засобу контролю. Під час повномаштабної війни росія зруйнувала його будинок, тому він подав до суду відповідний позов на відшкодування завданої йому шкоди. Це не виглядає логічно, що він діючи за версією сторони обвинувачення з інтересах країни -агресора, подає до неї позов.

Прокурор ОСОБА_8 заперечував проти задоволення апеляційного скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Додатково зазначив, що застосування більш м`якого запобіжного заходу до ОСОБА_6 не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого, оскільки ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати.

Мотиви суду

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши сторони кримінального провадження, перевіривши матеріали, що надійшли на запит апеляційного суду в порядку ст. 422-1 КПК України, колегія суддів дійшла до такого.

Відповідно до ч. 5 ст. 394 КПК України ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором.

Згідно вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, визначених у п. 1-5 частини 1 вказаної статті.

Підставами застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Хоча зміст поняття «достатні підстави» не має чіткого законодавчого визначення, аналіз кримінального судочинства свідчить про те, що такими підставами є передбачувана небезпека вчинення обвинуваченим протиправних дій, зазначених у ч. 1 ст. 177 КПК України, та дозволять суду на основі закону та внутрішнього переконання зробити висновок про необхідність обрання запобіжного заходу.

У кримінальному судочинстві поняття ризиків передбачає як тактичні ризики, так і конкретні небажані для кримінального провадження наслідки поведінки підозрюваних та обвинувачених.

Обмежуючи конституційні права обвинуваченого, запобіжні заходи виконують позитивну роль, реалізуючи у кримінальному процесі матеріально-правовий принцип крайньої необхідності: завдання меншої шкоди, щоб запобігти більшій шкоді.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою є заходом забезпечення кримінального провадження, тобто заходом кримінального процесуального примусу, оскільки такий захід дає можливість виявляти та зберігати докази, запобігти прогнозованій протиправній поведінці чи унеможливити ухилення від слідства та суду обвинуваченого. Такий превентивний та забезпечувальний захід спрямований на недопущення можливої протидії з боку обвинуваченого провадженню у кримінальній справі, та є ефективним засобом коригування його неправомірної поведінки.

Як встановлено з наданих судом першої інстанції матеріалів, ОСОБА_6 14.08.2025 року був затриманий у порядку ст.208 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 15.08.2025 обвинуваченому було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який у подальшому неодноразово продовжувався Шевченківським районним судом м. Запоріжжя.

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 436-2, ч. 1, 2 ст. 110 КК України, за таких обставин: 24.06.2023 о 12 год 22 хв громадин України ОСОБА_6 , будучи проросійськи налаштованою особою, яка підтримує агресивну політику російської федерації та звинувачує українську владу у розв`язуванні та ескалації конфлікту між Україною та російською федерацією, перебуваючи за місцем фактичного проживання: АДРЕСА_1 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своєї діяльності, маючи прямий злочинний умисел направлений на цілеспрямоване та публічне вираження своїх поглядів необмеженому колу осіб (користувачів), використовуючи власний електронний пристрій та всесвітню мережу «Інтернет», за допомогою облікового запису (аккаунту) на ім`я « ОСОБА_9 Адвокат «ІНФОРМАЦІЯ_7», юзернейм: « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ID: НОМЕР_1 в месенджері «Telegram» зареєстрованого на номер мобільного телефону НОМЕР_2 здійснив виготовлення та поширення матеріалу, шляхом особистого допису (коментаря) під публікацією, розміщеною на проросійському інформаційному ресурсі «ІНФОРМАЦІЯ_4» у месенджері «Telegram», що є засобом масової інформації та який є невід`ємною складовою проросійського інформаційного ресурсу відкритого типу «ІНФОРМАЦІЯ_4» у месенджері «Telegram» за посиланням: « ІНФОРМАЦІЯ_3 », з необмеженим колом осіб (користувачів).

Далі ОСОБА_6 , у період часу з 21 год 31 хв 25.06.2024 до 22 год 46 хв 16.05.2025, перебуваючи за місцем фактичного проживання: АДРЕСА_1 , діючи умисно, повторно, усвідомлюючи протиправний характер своєї діяльності, маючи прямий злочинний умисел направлений на цілеспрямоване та публічне вираження своїх поглядів необмеженому колу осіб (користувачів), використовуючи власний електронний пристрій та всесвітню мережу «Інтернет», за допомогою облікового запису (аккаунту) на ім`я « ОСОБА_9 Адвокат «ІНФОРМАЦІЯ_7» (у подальшому змінений на «ІНФОРМАЦІЯ_7»), юзернейм: « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ID: НОМЕР_1 в месенджері «Telegram» зареєстрованого на номер мобільного телефону НОМЕР_2 здійснив виготовлення та поширення матеріалів, шляхом особистих дописів (коментарів) під публікаціями, розміщеними на проросійських інформаційних ресурсах у месенджері «Telegram», а саме у чатах: « ІНФОРМАЦІЯ_4 », « ОСОБА_10 », « ІНФОРМАЦІЯ_5 », « ІНФОРМАЦІЯ_6 », «ОСОБОЕ ОСОБА_11 », « ОСОБА_12 », які є невід`ємними складовими проросійських інформаційних ресурсів відкритого типу.

Також ОСОБА_6 о 12 год 22 хв 24.06.2023 та о 22 год 48 хв 04.07.2023, перебуваючи за місцем фактичного проживання: АДРЕСА_1 , діючи умисно, повторно, усвідомлюючи протиправний характер своєї діяльності, маючи прямий злочинний умисел направлений на цілеспрямоване та публічне вираження своїх поглядів необмеженому колу осіб (користувачів), направлених на зміну меж території України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, використовуючи власний електронний пристрій та всесвітню мережу «Інтернет», за допомогою облікового запису (аккаунту) на ім`я « ОСОБА_9 Адвокат «ІНФОРМАЦІЯ_7», юзернейм « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ID: НОМЕР_1 в месенджері «Telegram» зареєстрованого на номер мобільного телефону НОМЕР_2 здійснив виготовлення та розповсюдження матеріалів, шляхом особистих дописів (коментарів) під публікаціями, розміщеними на проросійському інформаційному ресурсі «ІНФОРМАЦІЯ_4» у месенджері «Telegram», що є засобом масової інформації, у яких містяться заклики до окупації російською федерацією територій України, який є невід`ємною складовою проросійського інформаційного ресурсу відкритого типу « ІНФОРМАЦІЯ_4 » у месенджері «Telegram» за посиланням: « ІНФОРМАЦІЯ_3 », з необмеженим колом осіб (користувачів).

Окрім цього 11.02.2025 о 21 год 31 хв ОСОБА_6 , перебуваючи за місцем фактичного проживання: АДРЕСА_1 , діючи умисно, повторно, усвідомлюючи протиправний характер своєї діяльності, маючи прямий злочинний умисел направлений на цілеспрямоване та публічне вираження своїх поглядів необмеженому колу осіб (користувачів), направлених на зміну меж території України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, використовуючи власний електронний пристрій та всесвітню мережу «Інтернет», за допомогою облікового запису (аккаунту) на ім`я « ОСОБА_9 Адвокат «ІНФОРМАЦІЯ_7», юзернейм: « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ID: НОМЕР_1 в месенджері «Telegram» зареєстрованого на номер мобільного телефону НОМЕР_2 здійснив виготовлення та розповсюдження матеріалів, шляхом особистих дописів (коментарів) під публікаціями, розміщеними на проросійському інформаційному ресурсі «ІНФОРМАЦІЯ_4» у месенджері «Telegram», що є засобом масової інформації, у яких містяться заклики до окупації російською федерацією територій України, який є невід`ємною складовою проросійського інформаційного ресурсу відкритого типу «ІНФОРМАЦІЯ_4» у месенджері «Telegram» за посиланням: « ІНФОРМАЦІЯ_3 », з необмеженим колом осіб (користувачів).

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відповідає вимогам ч. 1 ст.184 КПК України та містить виклади фактичних обставин, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, посилання на ризики, обґрунтування неможливості застосувати більш м`який запобіжний захід та інші відповідні відомості.

Своє клопотання прокурор мотивував тим, що не перестали існувати ризики, передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що стало підставою для продовження строку обраного запобіжного заходу.

Згідно з практикою Європейського Суду, зокрема рішенням у складі Великої палати у справі «Labitav.Italy» від 06.04.2000 р., тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

Відповідно до вимог п. «е» ч. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод (Рим, 1950 року) міра запобіжного заходу у вигляді взяття під варту обирається підозрюваному, обвинуваченому судом при наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ним правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню ним правопорушення чи його втечі після його вчинення, що вказана особа може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників кримінального провадження, перешкоджати провадженню іншим чином, а також вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Щодо обґрунтованості підозри (обвинувачення)

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»)).

Прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання, на переконання колегії суддів, навів достатні фактичні дані та відомості, які у своїй сукупності переконали суд у наявності обґрунтованої підозри в тому, що ОСОБА_6 міг вчинити кримінальні правопорушення, зазначені у клопотанні прокурора про продовження запобіжного заходу.

Щодо доводів обвинуваченого про відсутність доказів його вини у т.ч. за результатами прослуховування його мобільного телефону, необхідно зазначити, що такі доводи фактично спрямовані на вирішення питання про допустимість та достатність доказів, яке є предметом розгляду суду під час вирішення справи по суті.

На стадії вирішення питання про продовження строку запобіжного заходу суд не здійснює остаточної оцінки доказів з точки зору доведеності вини особи поза розумним сумнівом та не вирішує наперед питання, які мають бути предметом розгляду при ухваленні остаточного судового рішення у кримінальному провадженні.

Щодо доводів апелянта про відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України

Вирішуючи питання наявності ризиків, передбачених п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, про які в своїй ухвалі зазначив суд першої інстанції, колегія суддів, враховує таке.

Щодо ризику переховуватися від суду

Вирішуючи питання наявності ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, про який у своїй ухвалі зазначив суд першої інстанції, колегія суддів, враховує таке.

Ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду є основним ризиком, який обґрунтовує необхідність вжиття запобіжних заходів.

Згідно вимог ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

В даному випадку, на думку колегії суддів, ризик переховування обвинуваченого від суду є підтвердженим, оскільки обвинувачений розуміючи тяжкість та невідворотність покарання, яке згідно чинного законодавства пов`язане із позбавленням волі, може переховуватись від суду.

Злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 відповідно до положень ст. 12 КК України, належать до категорії нетяжких та тяжких злочинів. Зокрема, санкція ч. 1 ст. 110 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до п`яти років, з конфіскацією майна або без такої, тоді як санкція ч. 3 ст. 436-2 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, з конфіскацією майна або без такої, а санкція ч. 2 ст. 110 КК України - позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

Водночас обвинувачення особи у скоєнні нетяжкого та тяжкого злочинів, а також очікуване покарання, яке можливо призначити за вказані злочини, є одним з факторів, який має враховувати суд при застосуванні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.

Колегія суддів зазначає, що тяжкість покарань не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні нетяжкого та тяжкого злочинів в сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

При цьому судом наведено конкретні фактичні обставини, які свідчать про існування ризику переховування від суду. Зокрема, суд послався на відсутність у ОСОБА_6 на цей час перешкод для виїзду за межі України, на тяжкість пред`явленого обвинувачення та можливість призначення у разі доведення вини покарання у виді позбавлення волі, а також на поведінку обвинуваченого під час судових засідань.

Окремо судом враховано обставини, встановлені під час дослідження відеозапису, долученого до протоколу обшуку, відповідно до яких під час прибуття працівників СБУ для проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , останній тривалий час не відчиняв двері та переховувався, у зв`язку з чим правоохоронцями були застосовані спеціальні заходи для потрапляння на територію домоволодіння. Зазначені обставини суд обґрунтовано розцінив як такі, що мають значення для оцінки ризику неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Таким чином, висновок суду щодо наявності ризиків ґрунтується не лише на твердженнях прокурора, а на сукупності конкретних обставин, досліджених судом.

Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення

У цьому кримінальному провадженні зазначений ризик не ґрунтується виключно на тяжкості пред`явленого ОСОБА_6 обвинувачення. Суд першої інстанції врахував характер інкримінованих кримінальних правопорушень та умисел обвинуваченого, обставини, за яких вони вчинялися, а також дані щодо поведінки самого обвинуваченого.

Зокрема, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що, за версією сторони обвинувачення, ОСОБА_6 неодноразово, упродовж значного проміжку часу, використовуючи мережу Інтернет та власний обліковий запис у месенджері «Telegram», здійснював поширення матеріалів, які, за пред`явленим обвинуваченням, містили ознаки заперечення збройної агресії російської федерації проти України, визнання правомірності тимчасової окупації частини території України, а також заклики до зміни меж території України.

Отже, ризик продовження протиправної поведінки суд оцінював не абстрактно, а з урахуванням фактичних даних про характер та повторюваність дій, які інкримінуються обвинуваченому.

Особливого значення набуває те, що відповідна діяльність здійснювалася із використанням мережі Інтернет та електронних засобів комунікації, тобто за обставин, коли перебування особи поза межами місця несвободи потенційно забезпечує їй можливість безпосереднього доступу до відповідних інформаційних ресурсів та засобів поширення інформації.

Крім того, судом першої інстанції враховано поведінку ОСОБА_6 під час судового розгляду, зокрема систематичне невиконання розпоряджень головуючого та порушення порядку в судових засіданнях. Хоча сама по собі така поведінка не є доказом вчинення нового кримінального правопорушення, у сукупності з іншими встановленими обставинами вона характеризує ставлення обвинуваченого до покладених на нього процесуальних обов`язків та може бути врахована судом під час оцінки ризику неналежної поведінки.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наведені обставини у своїй сукупності свідчать про наявність реального та високого ризику вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення.

Обставини, що враховуються при продовженні застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою

Можливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою передбачають вимоги ст. 183 КПК України. При цьому враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України.

Вік та стан здоров`я обвинуваченого дозволяє продовжити до нього запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Крім цього, вирішуючи питання необхідності продовження запобіжного заходу, слід виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не лише права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як потерпілого, так і суспільства в цілому.

Судова колегія не вбачає в діях суду першої інстанції порушень кримінального процесуального законодавства, які б вплинули на законність прийнятого рішення про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 .

Висновок суду першої інстанції щодо законності підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який, посилаючись на практику його застосування констатував, що враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого будь-якого альтернативного запобіжного заходу, колегія суддів зазначає, що наразі «достатніми» та «належними» підставами тримання обвинуваченого під вартою є не лише очікування суду, а дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку, повністю виправдовує подальше утримання обвинуваченого під вартою.

Тяжкість, характер та обставини інкримінованих злочинів свідчать про вагомість встановлених судом першої інстанції ризиків, які дійсно на теперішній час не зменшились і продовжують існувати.

З урахуванням цього, на думку колегії суддів застосування більш м`якого запобіжного заходу не буде гарантувати виконання ОСОБА_6 своїх процесуальних обов`язків.

На підставі зазначеного, керуючись ст. 177, 178, 183, 199, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів Запорізького апеляційного суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 14 серпня 2026 року, якою продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 до 12 жовтня 2026 року (включно), залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст ухвали складено 02 жовтня 2026 року.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4