Справа №583/5501/25
Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/1239/26
Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - 5
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2026 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді - доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми кримінальне провадження №22025220000000342 від 07 квітня 2025 року за апеляційною скаргою захисника обвинуваченої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21 вересня 2026 року про продовження строку тримання під вартою,
з участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_8 ,
УСТАНОВИЛА:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21 вересня 2026 року задоволено клопотання прокурора про продовження ОСОБА_6 , яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2, 3 ст. 436-2 КК України, запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів до 19 листопада 2026 року включно.
Не погодившись з таким судовим рішенням, захисник обвинуваченої ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21 вересня 2026 року та постановити нову ухвалу, якою обрати обвинуваченій запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем проживання.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник посилається на те, що відсутні вагомі докази, які б вказували на вчинення ОСОБА_6 інкримінованих їй злочинів. Внаслідок її дій не заподіяно ніякої шкоди для держави чи окремих осіб, про що й зазначено в обвинувальному акті. Обвинувачена має поважний вік та ніколи не притягувалась ні до адміністративної, ні до кримінальної відповідальності, вона інвалід з дитинства, має незадовільний стан здоров`я, потребує постійного обстеження в лікарні та відповідного лікування, проживала разом з хворою лежачою матір`ю, яку доглядала, має на праві власності житло в м. Охтирка Сумської області.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор ОСОБА_8 у судовому засіданні у задоволенні апеляційної скарги просив відмовити.
Захисник ОСОБА_7 та обвинувачена ОСОБА_6 участь у розгляді апеляційної скарги не приймали, оскільки при зверненні з апеляційною скаргою захисник не заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги з його та обвинуваченою участю (ч. 4 ст. 422-1 КПК України).
Установлені судом апеляційної інстанції обставини.
У провадженні Охтирського міськрайонного суду Сумської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2, 3 ст. 436-2 КК України, розгляд якого по суті пред`явленого обвинувачення до закінчення дії попередньої ухвали суду про тримання під вартою не завершений, тому прокурором, у порядку ст. 331 КПК України, було подане клопотання про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Указане клопотання мотивоване тим, що має місце обґрунтована підозра, продовжують існувати та не зменшилися ризики, що передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, запобігти яким можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21 вересня 2026 року обвинуваченій продовжений строк тримання під вартою до 19 листопада 2026 року включно.
Мотиви суду.
Заслухавши суддю - доповідача щодо суті оскаржуваного рішення та поданої апеляційної скарги, прокурора, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення судів першої інстанцій у межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції зазначив, що виходить із принципу презумпції невинуватості і не вирішує наперед процесуальну перспективу пред`явленого обвинувачення, а лише аналізує тяжкість пред`явленого обвинувачення, а також ступінь суспільної небезпеки злочинних дій, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 .
Перевіряючи ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, колегія суддів зазначає таке.
Згідно з рішенням Конституційного суду України №4-р/2019 від 13 червня 2019 року у справі за конституційною скаргою щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України, предметом апеляційного розгляду в даному провадженні є лише ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справах «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року (п. 32) обґрунтована підозра передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити правопорушення. Такий стандарт є нижчим, ніж стандарт доведення вини поза розумним сумнівом, необхідний для постановлення обвинувального вироку (рішення у справі «Чеботарі проти Молдови», від 13 листопада 2007 року, п. 48).
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд відповідно до вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з матеріалами кримінального провадження ОСОБА_6 пред`явлено обвинувачення за ч. 2 ст. 111, ч. 2, 3 ст. 436-2 КК України.
При цьому колегія суддів зазначає, що кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду і це обумовлює наявність певних особливостей та істотно відрізняє порядок перевірки судового рішення від аналогічних рішень слідчого судді, які ухвалені на стадії досудового розслідування кримінального провадження. Тобто, на стадії судового розгляду кримінального провадження, така обставина як «обґрунтована підозра» майже втрачає свою актуальність, так як при оцінці доказів повинен бути застосований критерій доведеності «поза розумним сумнівом», який у свою чергу випливає із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Однак, цей критерій може бути застосований тільки під час ухвалення остаточного судового рішення, яким буде розглянуто по суті та вирішено питання щодо винуватості чи, навпаки, невинуватості ОСОБА_6 , а намагання надати правову оцінку доказам, які будуть досліджені в результаті судового розгляду кримінального провадження до ухвалення остаточного судового рішення, може бути визнано сторонами як ознака упередженості суду.
За таких обставин, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції про продовження обвинуваченій ОСОБА_6 строку тримання під вартою на стадії судового розгляду, суд апеляційної інстанції в межах апеляційного розгляду не може вдаватися до оцінки обґрунтованості висунутого обвинувачення, яке вже є предметом розгляду судом першої інстанції, а також вирішення питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.
Колегія суддів вважає, що ухваливши рішення про продовження обвинуваченій запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд обґрунтовано врахував тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, які в сукупності можуть свідчити про продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що обвинувачена може переховуватись від суду, цей ризик (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК) не зменшився та є актуальним і на час апеляційного розгляду, зважаючи на тяжкість майбутнього покарання, яке може їй загрожувати у разі визнання винуватою у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, характер та ступінь суспільної небезпечності цих кримінальних правопорушень, конкретні обставини провадження та дані про особу, а ризик втечі має оцінюватись і у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування, тому колегія суддів вважає, що ризик переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності дійсно має місце і реально існує.
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК) також є цілком виправданим, беручи до уваги фактичні обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 .
Отже, наведені у клопотанні прокурора ризики є реальними і на момент розгляду клопотання про продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою суттєво не зменшилися.
Доводи сторони захисту щодо можливості застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у виді домашнього арешту апеляційний суд визнає непереконливими.
Так, домашній арешт і тримання під вартою є ізоляційними запобіжними заходами, проте рівень ізоляції особи за ними суттєво відрізняється з огляду на умови, пов`язані з позбавленням (обмеженням) волі обвинуваченої. У цьому контексті домашній арешт є менш жорсткою формою ізоляції обвинуваченої та, зокрема, не запобігає можливості переховуватися від суду чи вчинити інше кримінальне правопорушення.
Отже, апеляційний суд вважає, що застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у виді домашнього арешту не зможе запобігти ризикам, зазначеним вище.
Окрім того, відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).
Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Зазначене свідчить про те, що суд, продовжуючи ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, на законних підставах не визначив їй заставу, з чим погоджується і колегія суддів.
Доказів того, що обвинувачена за станом здоров`я не може утримуватись в умовах ізоляції від суспільства суду апеляційної інстанції, як і суду першої інстанції надано не було, тому доводи захисника в цій частині є безпідставними.
На переконання колегії суддів, судом першої інстанції дотримані вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , повно та об`єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження такого запобіжного заходу. При цьому в ухвалі наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.
Враховуючи характер вчинених кримінальних правопорушень, у яких обвинувачується ОСОБА_6 , наявність установлених судом ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, застосування іншого, більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить належної поведінки обвинуваченої та може потягнути за собою настання негативних наслідків.
Висновки суду.
З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність законних підстав для продовження обвинуваченій ОСОБА_6 строку тримання під вартою, оскільки з урахуванням характеру обвинувачення, обставин вчинення кримінальних правопорушень подальше її тримання під вартою є необхідним та пропорційним заходом для забезпечення інтересів правосуддя і безпеки держави, а застосування більш м`яких запобіжних заходів не здатне належним чином нівелювати наявні ризики.
Судом при розгляді клопотання не було допущено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли вплинути на правильність прийнятого ним рішення.
Підстав для скасування судового рішення за доводами апеляційної скарги захисника не встановлено, а тому на підставі пункту 1 частини 3 статті 407 КПК України ухвалу суду слід залишити без змін.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21 вересня 2026 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
СУДДІ:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4