У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заявника ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 3 липня 2026 року про відмову у відкритті провадження за його скаргою на постанову прокурора про відмову в задоволенні клопотання про відмову в повідомленні про підозру.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 3 липня 2026 року відмовлено у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_5 на постанову прокурора про відмову в задоволенні клопотання про відмову в повідомленні про підозру.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг.
Заявник ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 03.07.2026 р.
Узагальнені доводи особи, що подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі заявник ОСОБА_5 просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, посилаючись на те, що участі в судовому засіданні не приймав, рішення суду отримав 22.08.2026 р., апеляційну скаргу направив – 24.08.2026 р., тому строк оскарження не пропустив.
В апеляційній скарзі заявник зазначає, що прокурор безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 , відносно якого здійснюється 7 об`єднаних кримінальних проваджень.
Обставини, встановлені слідчим суддею.
19.06.2026 р. до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла скарга ОСОБА_5 на постанову прокурора про відмову у задоволенні клопотання про відмову в повідомленні про підозру.
Відмовляючи у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_5 слідчий суддя пославшись на положення ч. 1 ст. 303 КПК України, якою визначений вичерпний перелік дій чи бездіяльності слідчого, прокурора, які підлягають оскарженню до слідчого судді, дійшов висновку, що оскаржуване заявником рішення прокурора не підлягає оскарженню.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали, надані судом, та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Разом з тим, за змістом ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення. Верховний Суд України.
Як убачається з матеріалів судового провадження, оскаржувану ухвалу постановлено без виклику ОСОБА_5 , копію оскаржуваного рішення, згідно пояснень заявника, він отримав 22.08.2026 р., а апеляційну скаргу направив 24.08.2026 р., тобто в межах передбаченого законом п`ятиденного строку. За таких обставин строк на апеляційне оскарження заявником не пропущений, а тому підстав для вирішення питання про його поновлення немає.
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України слідчий суддя здійснює судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні у порядку, передбаченому цим Кодексом.
За змістом ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора під час досудового розслідування визначений Главою 26 КПК України.
У ч. 1 ст. 303 КПК України встановлено перелік рішень, дій та бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.
Зокрема у п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачено можливість оскарження бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, яка полягає, серед іншого, у нездійсненні інших процесуальних дій, які вони зобов`язані вчинити у визначений цим Кодексом строк, а п. 7 цієї норми – рішення про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) або негласних слідчих (розшукових) дій.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом – підозрюваним, його захисником чи законним представником;
Отже, положення цієї норми не передбачають можливості оскарження заявником рішення слідчого чи прокурора про відмову повідомити про підозру іншу особу. Відмова у задоволенні такого клопотання не віднесена й до інших рішень, передбачених ч. 1 ст. 303 КПК України.
За змістом ч. 2 ст. 303 КПК України скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора під час досудового розслідування не розглядаються та можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого, його представника чи законного представника, а у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, про виконання процесуальних дій підлягає розгляду слідчим, дізнавачем або прокурором, а про повну чи часткову відмову в його задоволенні виноситься вмотивована постанова.
Разом з тим сам по собі розгляд клопотання в порядку ст. 220 КПК України та прийняття за його результатами постанови про відмову в задоволенні не означає, що будь-яке таке рішення може бути оскаржене слідчому судді. Можливість його оскарження під час досудового розслідування визначається з урахуванням предмета клопотання та положень ч. 1 ст. 303 КПК України.
Як убачається з матеріалів провадження, ОСОБА_5 звернувся до прокурора з клопотанням, у якому просив повідомити ОСОБА_6 про підозру у кримінальному провадженні. За результатами розгляду вказаного клопотання прокурором прийнято постанову про відмову в його задоволенні.
Не погоджуючись з постановою прокурора, ОСОБА_5 оскаржив її слідчому судді. Предметом скарги заявника була постанова прокурора, прийнята за результатами розгляду клопотання ОСОБА_5 про повідомлення іншій особі про підозру. При цьому, повідомлення про підозру не є слідчою (розшуковою) дією чи негласною слідчою (розшуковою) дією, а тому постанова про відмову у задоволенні відповідного клопотання не охоплюється положеннями п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК України.
Не може розглядатись така постанова й як бездіяльність, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, оскільки подане ОСОБА_5 клопотання прокурором розглянуто та за результатами його розгляду прийнято відповідне процесуальне рішення, тоді як кримінальний процесуальний закон не покладає на слідчого чи прокурора обов`язку за зверненням заявника у визначений строк повідомити вказаній ним особі про підозру.
Відповідно до ч. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру здійснюється у випадках, визначених цією нормою, зокрема за наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Верховний Суд у постанові № 188/1146/22 від 05.04.2023 р. у справі зазначив, що одним з етапів процедури повідомлення особі про підозру є прийняття уповноваженою посадовою особою рішення про необхідність такого повідомлення, під час якого перевіряється наявність передбачених ст. 276 КПК України підстав. На цьому етапі формується волевиявлення слідчого або прокурора щодо необхідності здійснення повідомлення про підозру, а тому право прийняття такого рішення належить до їх дискреційних повноважень.
У цій же постанові Верховний Суд дійшов висновку, що зобов`язання слідчим суддею слідчого повідомити конкретній особі про підозру є втручанням у дискреційні повноваження сторони обвинувачення, визначені положеннями ст. ст. 276, 278 КПК України, та виходить за межі процесуальних повноважень слідчого судді.
Отже, питання про наявність передбачених законом підстав для повідомлення конкретній особі про підозру вирішується слідчим або прокурором на підставі оцінки сукупності зібраних у кримінальному провадженні доказів. Слідчий суддя при здійсненні судового контролю не наділений повноваженнями підміняти відповідне процесуальне рішення сторони обвинувачення та самостійно визначати особу, якій має бути повідомлено про підозру.
З урахуванням наведеного постанова прокурора про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_5 щодо повідомлення ОСОБА_6 про підозру не належить до рішень прокурора, які можуть бути оскаржені слідчому судді під час досудового розслідування в порядку ч. 1 ст. 303 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 304 КПК України слідчий суддя відмовляє у відкритті провадження за скаргою у разі, якщо скаргу подано на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, що не підлягає оскарженню.
За таких обставин, слідчий суддя правильно застосував положення ч. 4 ст. 304 КПК України та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження за скаргою, ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, у зв`язку з чим апеляційну скаргу ОСОБА_5 слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді – без змін.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
п о с т а н о в и в :
ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 3 липня 2026 року про відмову у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_5 на постанову прокурора про відмову в задоволенні клопотання про відмову в повідомленні про підозру залишити без змін, апеляційну скаргу заявника ОСОБА_5 – без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
ОСОБА_1
ОСОБА_2
ОСОБА_3