УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 276/1731/25
провадження № 51-1635ск26
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на вирок Хорошівського районного суду Житомирської області від 02 квітня 2026 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 26 червня 2026 року у кримінальному провадженні стосовно
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень та встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Хорошівського районного суду Житомирської області від 02 квітня
2026 рокуОСОБА_5 визнано винуватим за ч. 1 ст. 152 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;
Відповідно до обставин кримінального правопорушення, встановлених у вироку суду, ОСОБА_5 26 липня 2025 року близько 20:00 перебував на автодорозі між населеними пунктами Кропивенка та Рижани Хорошівської територіальної громади Житомирського району Житомирської області, зустрівши в цьому місці ОСОБА_6 у нього виник умисел, спрямований на вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних з вагінальним, анальним та оральним проникненням в тіло іншої особи, з використанням своїх геніталій стосовно останньої.
Так, ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом, із сексуальних мотивів, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, розуміючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, знаходячись на проїжджій частині автодороги між населеними пунктами Кропивенка та Рижани Хорошівської територіальної громади Житомирського району Житомирської області, використовуючи фізичне насильство, що виразилося у застосуванні сили до ОСОБА_6 , спричиненні їй тілесних ушкоджень та подоланні її волі до спротиву, без добровільної згоди останньої, затягнув її до лісосмуги.
Надалі, ОСОБА_5 , використовуючи фізичний примус, тиск та погрози, подолав супротив ОСОБА_6 , вчинив дії сексуального характеру, що полягали у неодноразовому введенні свого статевого члена у піхву, анальний отвір та ротову порожнину потерпілої, внаслідок чого зґвалтував її, чим порушив статеву свободу та недоторканість ОСОБА_6 .
Житомирський апеляційний суд ухвалою від 26 червня 2026 року, апеляційну скаргу засудженого залишив без задоволення, а вирок місцевого суду без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Захисник не погоджується із судовими рішеннями стосовно підзахисного ОСОБА_5 , просить їх скасувати з підстави істотного порушення кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Вважає, що розгляд справи суди попередніх інстанцій провели необ`єктивно, упереджено з обвинувальним нахилом.
Під час розгляду були порушені принципи верховенства права, законності, змагальності сторін та рівності, що призвело до безпідставного визнання винуватим підзахисного.
Так, згідно фактичних даних висновку судово-медичної експертизи у потерпілої не було виявлено біологічних слідів підзахисного та інших тілесних ушкоджень, які вказують на факт зґвалтування, що спростовує показання потерпілої щодо вчинення стосовно неї насильницьких дій сексуального характеру.
В основу обвинувачення не можуть бути покладені показання потерпілої, оскільки засуджений будь-яких дій насильницького характеру по відношенню до потерпілої не здійснював.
Отже, на переконання захисника сукупність досліджених під час судового розгляду доказів не доводять факт зґвалтування потерпілої.
Мотиви Суду
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального Кодексу (далі-КПК)суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Перевіривши викладені в касаційній скарзі доводи та копії судових рішень, колегія суддів доходить висновку, що підстав для відкриття касаційного провадження з мотивів, наведених у скарзі, не має.
Так, згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до положень ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
На будь-яких інших підставах, зокрема через неповноту судового розгляду та невідповідність висновків, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, суд касаційної інстанції не вправі приймати рішення про скасування чи зміну оскаржуваних судових рішень, а керується з обставинами, установленими судом. Тому доводи касаційної скарги захисника щодо оцінки доказів не є предметом перевірки касаційного суду.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу, погодився з оцінкою доказів, наданою місцевим судом, і зробив висновок, що доводи засудженого про недоведеність його винуватості є безпідставними, а докази, покладені в основу вироку, є належними, допустимими та достатніми для визнання ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152 КК.
Попри те, що ОСОБА_5 категорично заперечував свою винуватість у заподіянні потерпілій будь-яких тілесних ушкоджень та факт зґвалтування, стверджуючи, що їх стосунки після знайомства зводилися лише до спілкування, а виявлені в нього тілесні ушкодження є наслідком його побиття чоловіком потерпілої та двома іншими невідомими особами, суди визнали ці твердження неспроможними, оскільки така версія подій не узгоджується із сукупністю досліджених доказів.
Зокрема, суди зважили на показання потерпілої ОСОБА_6 , яка детально розповіла про обставини заподіяння їй тілесних ушкоджень, роздягання та її зґвалтування в різним спосібом, з моменту знайомства із ОСОБА_5 й до моменту, коли його протиправні дії фактично припинилися, адже на машині під`їхав її чоловік і почав сигналити. Саме тоді вона вирвалася та побігла, а засуджений одягнувся і теж побіг в іншому напрямку, у той час, як його почав наздоганяти її чоловік. Одразу після цього вона в машині взяла мобільний телефон і зателефонувала в поліцію. Потерпіла зауважила, що активно чинила фізичний опір ОСОБА_5 відштовхувала його, завдала ударів в ділянку паху, а також по шиї, обличчю, руці та спині. Однак, подолавши її опір, він зняв з неї спідню білизну, повалив на землю і почав душити руками. Побоюючись за життя, вона сказала йому, «Роби, що забажаєш, тільки не души». Після цього вони пішли на іншу локацію, де в кущах засуджений змусив потерпілу до дій сексуального характеру, які відбувалися протягом півтори-двох годин.
Такі показання потерпілої суди визнали логічними, послідовними й такими, що узгоджуються із показаннями свідків та письмовими доказами. Обставин, які вказували б на те, що потерпіла надала неправдиві показання, суди не встановили, і таких безумовних обставин не наведено в касаційній скарзі. Самі собою посилання на те, що потерпіла оговорила засудженого, не можуть бути сприйняті як об`єктивні.
Також суди зважили на показання свідка ОСОБА_7 (чоловіка потерпілої), який підтвердив обставини сварки з дружиною з приводу непорозуміння щодо необхідності годування дитини, у результаті чого він зупинив машину біля узбіччя і вона вийшла, а він поїхав далі. Через деякий час він почав її шукати і, повернувшись до місця, де висадив дружину, став сигналити й побачив, як вона біжить з боку лісосмуги. Він звернув увагу, що майка на ній була задерта, спідниця скручена на поясі, одна нога була босою, а на іншій сандаля була натягнута аж на щиколотку. Він побачив чоловіка, який стояв до нього спиною, розправляв задерту футболку та спішно підтягував свої джинси. Після цього він вказав дружині сісти в автомобіль до дитини, а сам побіг за нападником, який почав тікати. Далі він затримав
ОСОБА_5 , який повторно намагався втекти, однак чоловік потерпілої знову зупинив його. Також свідк не підтвердив твердження засудженого про погрози останньому, заволодіння його золотим ланцюжком і вимагання грошових коштів в розмірі 100 000 грн.
Крім того, суди врахували фактичні дані, які містяться, зокрема, у протоколах:
- огляду місця події від 26 липня 2025 року, згідно з яким на першій локації в кюветі виявлено жіночі труси чорного кольору та мобільний телефон, які належать потерпілій, а також ділянку із прим`ятою рослинністю і поламаними гілками, що має ознаки боротьби. На другій локації виявлено велосипед марки «Спутник» синього кольору, поруч із яким на відстані близько метра знайдено чоловічі труси темно-синього кольору, білі кросівки, червоний рюкзак, мобільний телефон, барсетку, джинсові шорти, спортивну кофту та інші особисті речі, які належать ОСОБА_5 . Оцінюючи цей доказ, суди зазначили, що він спростовує версію засудженого про мирне спілкування з потерпілою та відсутність роздягання, оскільки наявність його спідньої білизни окремо від решти речей на місці події є об`єктивним доказом зворотного;
- слідчого експерименту від 30 вересня 2025 року за участю потерпілої
ОСОБА_6 , під час якого вона детально показала, як перебуваючи знизу під ОСОБА_5 , заподіювала йому тілесні ушкодження, обхопивши його тіло своїми руками, за допомогою нігтів хаотично дряпала спину підозрюваного праворуч і ліворуч в ділянку лопаток, плечей та рук від плечових до ліктьових суглобів. Вказаний механізм утворення тілесних ушкоджень у засудженого, який відтворила потерпіла, збігається із тілесними ушкодженнями, виявленими підчас судово-медичної експертизи ОСОБА_5 .
Також суди проаналізували й поклали в основу своїх рішень фактичні дані, які містяться у висновках судово-медичних експертиз, відповідно до яких:
- у потерпілої ОСОБА_6 на спині та обох нижніх кінцівках виявлено синці й садно, які утворилися від дії тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, не виключено, що в термін і за обставин, вказаних обстеженою, при цьому будь-яких тілесних ушкоджень у ділянці статевих органів, внутрішньої сторони нижніх кінцівок, ротової порожнини, прямої кишки не виявлено. У тампоні та мазках із вмістом піхви сперматозоїдів не виявлено;
- у ОСОБА_5 наявні синці й садна на обличчі, шиї, тулубі, обох верхніх кінцівках, які утворилися від дії тупих твердих предметів. Водночас від обстеження статевих органів і відібрання матеріалу на імунологічне дослідження засуджений відмовився.
Разом із тим суди врахували фактичні дані висновку судово-медичної експертизи від 30 вересня 2025 року № 2192, згідно з яким виявлені в ОСОБА_5 тілесні ушкодження могли виникнути за обставин, зазначених потерпілою під час слідчого експерименту за її участю.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що сукупністю досліджених місцевим судом доказів доведено винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152 КК. Беззаперечних обставин або даних, які свідчили б про порушення вимог кримінального процесуального закону під час збирання і дослідження доказів та ставили б під сумнів обґрунтованість висновків суду про доведеність винуватості, не встановлено.
Спростовуючи позицію засудженого щодо відсутності доказів його винуватості, апеляційний суд вказав на те, що оглядом місця події встановлено наявність витоптаної трави, що свідчить про активну боротьбу потерпілої із засудженим, виявлення чоловічої та жіночої нижньої білизни підтверджує показання потерпілої і спростовує показання засудженого про те, що жодних дій сексуального характеру стосовно потерпілої він не вчиняв. Наявність виявлених у ОСОБА_5 синців і саден на обличчі, шиї, тулубі, обох верхніх кінцівках характерно для слідів від людини, яка активно захищається, перебуваючи в положенні знизу, що узгоджується з фактичними даними, відтвореними потерпілою під час слідчого експерименту.
Свідки (поняті) ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , які були присутні під час огляду місця події, підтвердили обставини його проведення, що узгоджуються з фактичними даними протоколу вказаної слідчої дії, обставин або даних, які вказують на будь-які порушення під час його проведення вони не повідомляли. Показання цих свідків у сукупності відповідають дослідженим доказам і спростовують показання засудженого про те, що в ході огляду його речі були складені в рюкзаку, а не розкидані, як зафіксовано в протоколі.
На переконання колегії суддів, розвиток подій, установлений у кримінальному провадженні, свідчить про протиправність дій засудженого щодо потерпілої. Будь-які логічні пояснення виникнення тілесних ушкоджень у потерпілої та засудженого в інший спосіб, ніж той, який встановили під час розгляду справи суди попередніх інстанцій, і який підтверджений сукупністю досліджених доказів, відсутні.
Доводи касаційної скарги захисника фактично зводяться до твердження про безпідставне засудження підзахисного, проте такі доводи отримали належну перевірку судів попередніх інстанцій, які обґрунтовано їх відхилили.
Суди, оцінивши докази окремо й у сукупності, дійшли обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_5 вчинив зґвалтування, тобто дії сексуального характеру, пов`язані з вагінальним, анальним та оральним проникненням у тіло іншої особи з використанням геніталій, без її добровільної згоди, відповідальність за що передбачено ч. 1 ст. 152 КК.
Апеляційний суд відповідно до вимог ст. 419 КПК дав належну оцінку доводам, викладеним в апеляційній скарзі засудженого, які є аналогічними доводам касаційної скарги захисника, та обґрунтовано визнав їх неспроможними. Судові рішення відповідають приписам ст. 370 цього Кодексу.
Також захисник вказує на порушення загальних засад кримінального провадження, однак не конкретизує в чому вони виразилися, що позбавляє суд оцінити їх.
Отже, обґрунтування касаційної скарги захисника не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та наданих копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Таким чином, оскільки з касаційної скарги та судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги захисника немає, Верховний Суд на підставі п. 2 ч. 2
ст. 428 КПК вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Верховний Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою
захисника ОСОБА_4 на вирок Хорошівського районного суду Житомирської області від 02 квітня 2026 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 26 червня 2026 року у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_5 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3