УХВАЛА
29 вересня 2026 року
м. Київ
справа №990/157/26
адміністративне провадження №П/990/157/26
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Берназюка Я.О., розглянувши питання про з`ясування позицій учасників справи щодо форми подальшого розгляду та забезпечення їх безпечної участі в порядку письмового провадження та забезпечення їх безпечної участі у судовому розгляді справи № 990/157/26 за позовом ОСОБА_1 до Президента України про визнання протиправним та нечинним Указу Президента України від 31 жовтня 2025 року №810/2025,
УСТАНОВИВ:
У провадженні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду перебуває справа № 990/157/26 за позовом ОСОБА_1 до Президента України про визнання протиправним та нечинним Указу Президента України від 31 жовтня 2025 року №810/2025 у частині введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 31 жовтня 2025 року щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до ОСОБА_1 , передбачених пунктом 7 додатка до зазначеного рішення.
Відповідно до частини другої статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справи щодо законності указів Президента України розглядаються Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду не менше ніж із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За змістом пункту 10 частини першої статті 4 КАС України письмове провадження - це розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, установлених цим Кодексом.
За змістом пункту 11 частини першої статті 4 КАС України розумний строк визначено як найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного, без невиправданих зволікань, судового захисту.
Наведені положення зобов`язують суд забезпечити своєчасний розгляд справи без невиправданих зволікань із одночасним дотриманням процесуальних прав її учасників.
З матеріалів справи вбачається, що з позовною заявою ОСОБА_1 звернувся до Суду 04 травня 2026 року. Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2026 року відкрито провадження у справі № 990/157/26, призначено розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
З огляду на подальший рух справи та обсяг уже поданих учасниками письмових позицій постало питання, чи залишилися питання, які об`єктивно потребують подальшого усного розгляду.
Суд ураховує, що на території України продовжує діяти правовий режим воєнного стану, строк якого продовжено Указом Президента України від 13 липня 2026 року № 596/2026, затвердженим Законом України від 14 липня 2026 року № 4928-IX. В умовах регулярних повітряних тривог проведення судових засідань з особистою участю учасників справи пов`язане не лише з ризиком їх переривання, а й з необхідністю мінімізації ризиків для життя і здоров`я учасників справи, їх представників, суддів та працівників суду.
За таких умов форма подальшого судового розгляду має забезпечувати справедливий баланс між правом учасників бути почутими, вимогою розумного строку та необхідністю мінімізації безпекових ризиків.
Для мінімізації таких ризиків Суд залежно від характеру подальшого розгляду застосовуватиме передбачені КАС України процесуальні механізми, зокрема письмове провадження, дистанційну участь у відкритому судовому засіданні та інші допустимі законом форми участі.
З огляду на необхідність забезпечення розгляду справи у розумний строк, а також зазначені безпекові обставини суддя-доповідач вважає за необхідне вжити процесуальних заходів, спрямованих на забезпечення подальшого розгляду справи без невиправданих зволікань.
Разом із тим наведені обставини самі по собі не можуть зумовлювати обмеження процесуальних прав учасників справи чи автоматичну зміну встановленого порядку її розгляду. Вирішення питання щодо можливості подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження має здійснюватися з дотриманням принципів змагальності та рівності учасників процесу, а також із забезпеченням кожному учаснику належної можливості висловити свою позицію з цього питання.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 44 КАС України учасники справи мають право подавати заяви і клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи та міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, а також заперечення щодо доводів і міркувань інших осіб.
Відповідно до частини третьої статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Крім того, відповідно до частини дев`ятої статті 205 КАС України, якщо всі учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, не з`явилися у судове засідання та немає потреби заслухати свідка чи експерта, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.
В інших випадках питання щодо форми подальшого розгляду вирішується відповідно до передбачених КАС України процесуальних підстав з урахуванням конкретних обставин справи.
З огляду на наведене виникла необхідність з`ясувати позицію учасників справи щодо можливості подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження за умови забезпечення їм можливості повністю викласти свої доводи та заперечення у письмовій формі.
Такий підхід узгоджується зі стандартами, сформованими у практиці Європейського суду з прав людини щодо права на усне слухання як складової права на справедливий суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні у справі «Jussila v. Finland» [GC] (заява № 73053/01, пп. 41- 42) ЄСПЛ зазначив, що обов`язок проведення усного слухання не є абсолютним. Вирішальне значення має характер питань, які належить вирішити суду: усне слухання може не вимагатися, якщо справа не порушує питань достовірності доказів або спірних фактів, які потребують безпосереднього дослідження, а суд може справедливо вирішити її на підставі письмових позицій сторін та інших матеріалів.
Водночас можливість розгляду справи без проведення усного слухання не може застосовуватися механічно. У справі «Рurig v. Serbia» (заява № 24989/17) ЄСПЛ встановив порушення статті 6 Конвенції, оскільки характер спору вимагав належного з`ясування спірних фактичних обставин, а заявнику не було забезпечено розумної можливості представити свою позицію, у тому числі в усному слуханні.
Отже, з практики ЄСПЛ убачається, що необхідність подальшого усного слухання визначається з урахуванням характеру невирішених питань у справі, зокрема наявності спірних фактів або питань достовірності доказів, які потребують безпосереднього дослідження, а також того, чи мали учасники достатню можливість бути почутими та повністю викласти свої доводи письмово.
Отже, форма подальшого розгляду має визначатися з урахуванням характеру невирішених питань та можливості учасників повноцінно викласти свою позицію.
Цією ухвалою питання про перехід до письмового провадження не вирішується. Воно підлягатиме вирішенню після надання учасникам справи можливості висловити свою позицію та з урахуванням передбачених КАС України процесуальних механізмів.
Керуючись статтями 4, 9, 44, 194, 195, 205, 241, 243, 248, 256, 262, 266 КАС України, суддя-доповідач
УХВАЛИВ:
Запропонувати ОСОБА_1 та Президенту України не пізніше 02 жовтня 2026 року повідомити Верховний Суд про свою позицію щодо можливості подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження, у тому числі щодо заявлення клопотання про розгляд справи за їх відсутності відповідно до частини третьої статті 194 КАС України.
У разі заперечення проти подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження запропонувати відповідному учаснику зазначити конкретні питання, які, на його думку, потребують усного розгляду.
Запропонувати учасникам справи № 990/157/26 у цей самий строк, за необхідності, подати узагальнені письмові пояснення щодо суті спору, у тому числі стосовно доводів інших учасників справи, із зазначенням правових аргументів та посилань на наявні у матеріалах справи докази, які вони вважають визначальними для вирішення справи, з доказами надсилання їх копій іншим учасникам справи.
Роз`яснити учасникам справи, що неподання клопотання про розгляд справи за їх відсутності не вважається згодою на розгляд справи в порядку письмового провадження.
Питання щодо форми подальшого розгляду справи № 990/157/26, з урахуванням позицій учасників справи, які надійдуть до Суду, вирішити в судовому засіданні, призначеному на 05 жовтня 2026 року об 11 год 00 хв у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корпус 5.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Я.О. Берназюк