ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 140207671

Озвучення тимчасово недоступне

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження у справі

30 вересня 2026 року

м. Київ

справа №990/435/26

адміністративне провадження № П/990/435/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А.А.,

суддів Стеценка С.Г., Тацій Л.В., Шарапи В.М., Шевцової Н.В.,

перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Президента України про визнання відсутності у Президента України повноважень на видання Указів, визнання протиправним та скасування Указу Президента України, зобов`язати вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) 26.09.2026 через підсистему "Електронний суд" звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Президента України, в якому просить:

визнати відсутність у Президента України повноважень на видання Указів Президента України про продовження строку дії воєнного стану після 21.05.2024 у зв`язку із закінченням п`ятирічного строку його повноважень на посаді Президента України;

визнати протиправними та скасувати Укази Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» за 2022-2026 роки;

зобов`язати Президента України утриматися від вчинення подібних дій (видання аналогічних указів поза межами конституційних повноважень) у майбутньому.

На обґрунтування позову позивач посилається на те, що Президент України протиправно і безперервно продовжує воєнний стан в Україні, що тягне за собою масштабне, системне та безстрокове обмеження конституційних та конвенційних прав і свобод людини і громадянина, гарантованих статтями 21, 22, 24, 27, 28, 29, 31, 32, 33, 34, 38 Конституції України. Вважає, що видання Указів про продовження воєнного стану здійснюється поза межами конституційного строку повноважень Президента України, обраного у 2019 році, що свідчить, на його думку, про узурпацію влади та видання актів, особою, яка не має на це відповідних легітимних повноважень.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.09.2026 для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Єзеров А.А., судді Стеценко С.Г., Тацій Л.В., Шарапа В.М. Шевцова Н.В.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження в адміністративній справі за цим позовом, Верховний Суд зазначає наступне.

Для реалізації гарантованого у статті 55 Конституції України права кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб у сфері управлінської діяльності цих суб`єктів в Україні утворено систему адміністративних судів.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вичерпний перелік публічно-правових справ, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів, визначено в частині 2 статті 19 КАС України.

Пунктом 1 частини другої статті 19 КАС передбачено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України.

Отже, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Не поширюють свою дію ці положення на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.04.2021 у справі №9901/20/21 сформовано підхід через запровадження алгоритму оцінки розмежування спорів між конституційною юрисдикцією та адміністративною юрисдикцією шляхом з`ясування, чи наявний юридичний спір відповідно до статті 124 Конституції України; чи є він публічно-правовим (тобто виник з публічно-правових, а не приватноправових відносин); чи поширюється на цей публічно-правовий спір юрисдикція адміністративних судів (тобто спір не віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.

Негативна відповідь хоча б на одне з цих запитань є підставою для відмови у відкритті провадження за пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України.

Зі змісту позовної заяви слідує, що позивач оскаржує Укази Президента України, які ухвалено, на переконання позивача, всупереч положенням Конституції України, оскільки повноваження Президента України сплили після 21.05.2024 у зв`язку із закінченням п`ятирічного строку його повноважень на посаді Президента України.

Поряд з цим позивач стверджує, що виходячи з положень Основного Закону України, главу держави може бути обрано як на чергових, так і на позачергових виборах. Також позивач звертає увагу на те, закріплений частиною першою статті 103 Конституції України п`ятирічний строк - єдиний конституційно встановлений строк, на який обирається Президент України.

Наголошує, що у цій справі має місце перевищення повноважень відповідача та привласнення невластивих функцій, що суперечить частині четвертій статті 1 Закону України "Про Президента України" та вимогам статті 19 Конституції України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність), зокрема, актів Президента України.

Конституційний Суд України в Рішенні від 27.03.2002 №7-рп/2002 зазначив, що за змістом положень частини другої статті 147, частини першої статті 150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить, зокрема, перевірка на предмет відповідності Конституції України всіх без винятку правових актів Верховної Ради України і Президента України як за їх юридичним змістом, так і за дотриманням конституційної процедури їх розгляду, ухвалення та набрання ними чинності.

Натомість, слід врахувати, що предметна юрисдикційність спору визначається через з`ясування суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

За змістом пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13.07.2017 № 2136-VIII до повноважень Конституційного Суду України належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Отже, Конституційний Суд України, сформулювавши таку правову позицію, визначив, що перевірка актів Президента України на предмет відповідності Конституції України належить до сфери конституційної юрисдикції.

Тобто, Верховний Суд у порядку адміністративного судочинства не може вирішувати питання про конституційність правових актів Президента України. Такими повноваженнями наділено лише Конституційний Суд України як єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні.

Згідно із частиною четвертою статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи, зокрема, щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Президента України.

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Президента України встановлені статтею 266 КАС України, правила якої згідно з положеннями пункту 1 частини першої цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) указів і розпоряджень Президента України.

Відповідно до частини третьої статті 106 Конституції України Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов`язковими до виконання на території України.

У позовній заяві позивач просить скасувати Укази Президента України про введення в Україні воєнного стану з мотивів його фіктивності і безпідставності, акцентуючи при цьому увагу на перевищення повноважень Президента України та привласнення невластивих функцій з огляду на порушення вимог статті 19 Конституції України, що свідчить про вимогу позивача надати оцінку відповідності оскаржуваного Указу саме Конституції України.

Частина друга статті 19 Конституції України зобов`язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.10.2023 у справі №9901/96/21 вказана норма Основного Закону (статті 19) означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

При цьому вжите законодавцем словосполучення "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

"У спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

При цьому передбачені в частини першій статті 106 Конституції України повноваження Президента України повинні реалізовуватися в межах правового порядку, запровадженого статтею 19 Основного Закону України, тобто лише на підставі й у межах Конституції та законів України.

У цьому випадку варто врахувати, що попри наявність у Президента України повноважень щодо видання указів з тих питань, які вирішуються ним, такі укази повинні видаватись на основі та на виконання Конституції та законів України та, з урахуванням вимог частини 3 статті 106 Основного Закону, є обов`язковими до виконання на території України.

Верховний Суд звертає увагу на те, що положення частини першої статті 2, пунктів 1, 2 частини першої статті 4, статей 5, 19 та частини першої статті 266 КАС України слід розуміти так, що в порядку адміністративного судочинства до Верховного Суду як суду першої інстанції можуть оскаржуватися тільки ті правові акти, дії чи бездіяльність, зокрема, Президента України, які прийнято/вчинено/допущено у правовідносинах, у яких Президент України реалізує свої владні (управлінські) функції/повноваження та які не вимагають перевірки на відповідність Конституції України за їх юридичним змістом і процедурою розгляду.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що цей позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Мотиви, якими позивач обґрунтовує свій позов до адміністративного суду, зокрема його посилання на наведені вище норми Конституції України, не спростовують і не змінюють правової сутності відносин, які позивач вважає спірними.

Посилання позивача на порушення оскаржуваними Указами Президента України права громадян України на проведення вільних виборів Президента України та демократизацію взагалі, не впливають на суть правовідносин і не змінюють наведених правових висновків суду.

Конституційний процес стосовно стверджуваного позивачем перешкоджання Президента України в особі фізичної особи ОСОБА_2 проведенню чергових виборів Президента України не є формою реалізації управлінських функцій останнього і не може підпадати під контроль суду адміністративної юрисдикції (з огляду на його завдання і повноваження).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 22,170, 266, 294 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Президента України про визнання відсутності у Президента України повноважень на видання Указів, визнання протиправним та скасування Указу Президента України, зобов`язати вчинити певні дії.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження та може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її прийняття.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Судді С.Г. Стеценко

Л.В. Тацій

В.М. Шарапа

Н.В. Шевцова