ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 140148750

Озвучення тимчасово недоступне

УХВАЛА

29 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 161/8664/26

провадження № 51-3824ск26

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 травня 2026 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 20 серпня 2026 року щодо нього,

встановив:

У касаційній скарзі порушується питання про перегляд вказаних судових рішень у касаційному порядку.

Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу подано без додержання вимог цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК), невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК), даний перелік є вичерпним.

Верховний Суд звертає увагу, що, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК, касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.

Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, були допущені судом при ухваленні судового рішення, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.

При цьому, слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК , суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Проте наведених положень процесуального закону засудженим не дотримано.

Посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, як підстави, для скасування судових рішень засуджений не обґрунтовує їх, як це визначено ст. 412 КПК, при цьому, у касаційній скарзі викладає обставини щодо неправильної кваліфікації його дій, разом із тим, як убачається із рішення місцевого суду, вказані обставини не оскаржувались стороною захисту у суді першої інстанції, а справа розглядалась із застосуванням положень ч. 3 ст. 349 КПК.

Оспорюючи кваліфікацію своїх дій, засуджений не наводить правового обґрунтування з урахуванням своєї позиції у місцевому суді щодо повного визнання вини, засідання у якому відбувалось за участі захисника.

Крім того у скарзі містяться посилання на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що в силу ст. 433 КПК не є предметом перевірки в порядку касаційної процедури.

Заперечуючи законність ухвали апеляційного суду, засуджений не зазначає, яких саме порушень припустився суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок, з огляду на положення статей 94, 370, 404, 405, 414, 419 КПК, не вказує та не конкретизує, які доводи його апеляційної скарги залишились поза увагою цього суду, враховуючи його апеляційні вимоги та зміст ухвали апеляційного суду.

У касаційній скарзі скаржник вказує, що додає до неї друковану касаційну скаргу його захисника та ухвалу апеляційного суду, однак відповідно до акту Верховного Суду Касаційного кримінального суду № 377 від 28 вересня 2026 року у конверті були відсутні вказані документи.

У зв`язку із вищевикладеним за наявності підстав, засудженому потрібно подати касаційну скаргу в новій редакції, взявши до уваги зазначене у цьому рішенні.

Оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК , колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 цього Кодексу залишити скаргу без руху та встановити строк, необхідний для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

Враховуючи викладене та керуючись ч. 1 ст. 429, ст. 441 КПК, Верховний Суд

постановив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 травня 2026 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 20 серпня 2026 року щодо нього залишити без руху та надати скаржнику 15 днів для усунення виявлених недоліків - з дня отримання ухвали.

У разі невиконання вимог касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3