Справа № 203/9830/26
1-кс/0203/6790/2026
**УХВАЛА**
**ІМЕНЕМ УКРАЇНИ**
23 вересня 2026 року Центральний районний суд міста Дніпра в складі:
слідчого судді - ОСОБА\_1
при секретарі - ОСОБА\_2
за участю власника та користувача майна - ОСОБА\_3 , ОСОБА\_4
представника - ОСОБА\_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро клопотання слідчого СВ ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА\_6 погоджене прокурором, про арешт майна, заявлене в рамках кримінального провадження №12026042110001421,-
ВСТАНОВИВ:
До Центрального районного суду міста Дніпра надійшло вищезазначене клопотання слідчого, заявлене в рамках кримінального провадження №12026042110001421.
В призначене судове засідання слідчий не з\`явився. В наданій заяві просив розглянути клопотання за його відсутності.
Власник та володілець майна, а також їх представник, в судовому засіданні просили частково задовольнити клопотання, не позбавляючи власника права користування транспортним засобом.
Перевіривши викладені в клопотанні доводи, заслухавши учасників та дослідивши надані до клопотання матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно п.7 ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів такого забезпечення є арешт майна.
Частинами 1,3 ст.132 КПК України встановлено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (ч.2 ст.170 КПК України).
В свою чергу ч.3 ст.170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ч.ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об\`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об\`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Під час розгляду клопотання встановлено, що СВ ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026042110001421, відомості за яким було внесено до ЄРДР 16.09.2026 року з правовою кваліфікацією за ч.1 ст.286 КК України, за фактом дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 16.09.2026 року за участю автомобіля «DAEWOO LANOS», д.н.з. НОМЕР\_1 , під керуванням водія ОСОБА\_4 , який допустив наїзд на пішохода ОСОБА\_7 , внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження.
Згідно протоколу огляду від 16.09.2026 року зазначений вище транспортний засіб було вилучено та постановою слідчого від 16.09.2026 року визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
В наданому клопотанні прокурором, з метою збереження як речового доказу, поставлено питання про арешт автомобіля, із забороною відчуження, розпорядження та користування.
Перевіряючи доводи клопотання, слідчий суддя враховує, що транспортний засіб було вилучено за результатами проведення огляду місця ДТП.
Проведення такого огляду та вилучення транспортного засобу узгоджується із приписами ч.3 ст.214, ч.ч.1,5,7 ст.237 КПК України.
Також слідчий суддя приймає до уваги, що матеріали кримінального провадження, в достатній мірі свідчать про факт вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 КК України.
Крім того, з урахуванням характеру та обставин вчиненого кримінального правопорушення, а також обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, вилучений транспортний засіб внаслідок ДТП отримав механічні пошкодження. Таким чином, останній також має на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, відповідає критеріям, визначеним ст.98 КПК України та необхідний для забезпечення проведення у кримінальному провадженні судових експертиз.
За вказаних обставин, слідчий суддя приходить до висновку про наявність передбачених п.1 ч.2 ст.170 КПК України підстав для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту транспортного засобу, із забороною відчуження та розпорядження останнім, з метою збереження його як речового доказу та забезпечення проведення необхідних судових експертиз.
Поряд з цим, слідчий суддя також враховує, що згідно ч.11 ст.170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Частиною 2 ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Слідчий суддя враховує, що транспортний засіб «DAEWOO LANOS», д.н.з. НОМЕР\_1 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР\_2 належить ОСОБА\_3 , яка не є учасником ДТП. Останній фактично перебував в користуванні її сина ОСОБА\_4 .
Власниці автомобіля ОСОБА\_3 виповнилось 75 років, остання є людиною з інвалідністю ІІІ групи та автомобіль потрібен останній для повсякденного пересування та забезпечення потреб, пов\`язаних із станом здоров\`я.
Під час розгляду справи ОСОБА\_3 зобовязалась зберігати транспортний засіб та надати його за першою вимогою слідчого для проведення необхідних слідчих дій у кримінальному провадженні.
З урахуванням вищезазначеного, слідчий суддя вважає, що на теперішній час немає жодної процесуальної доцільності у забороні власнику користуватись транспортним засобом.
В зв\`язку з цим, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність часткового задоволення клопотання та накладення арешту на транспортний засіб шляхом позбавлення права відчуження та розпорядження останнім, з поверненням його власнику на відповідальне зберігання як речового доказу, із зобов\`язанням зберігати транспортний засіб у існуючому на момент повернення стані.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.98,131,132,170-172,175,309,369-372 КПК України, слідчий суддя -
УХВАЛИВ:
Клопотання слідчого – задовольнити частково.
Накласти арешт на транспортний засіб – автомобіль «DAEWOO LANOS», д.н.з. НОМЕР\_1 , що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР\_2 належить ОСОБА\_3 , з позбавленням права відчуження та розпорядження останнім.
В частині накладення арешту шляхом заборони користування транспортним засобом в задоволенні клопотання відмовити, повернувши вилучений транспортний засіб «DAEWOO LANOS», д.н.з. НОМЕР\_1 , власнику ОСОБА\_3 або її уповноваженому представнику, на відповідальне зберігання як речового доказу, зобов\`язавши власника зберігати транспортний засіб в існуючому на момент повернення стані.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п\`яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА\_1