ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 140125789

Озвучення тимчасово недоступне

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_

У Х В А Л А

28 вересня 2026 року

м. Одеса

Справа № 916/542/18

**Південно-західний апеляційний господарський суд **

**у складі судді **Савицького Я.Ф.

**розглянувши в порядку письмового провадження,** без повідомлення учасників справи,** заяву **представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ" Бондаренко Тетяни Анатоліївни (вх.№3226/26/Д12 від 23.09.2026) **про відвід суддів** Л.В. Поліщук та С.В. Таран в межах апеляційного провадження

**за апеляційною скаргою ** ОСОБА\_1

**на ухвалу **Господарського суду Одеської області від 04.08.2026 (повний текст складено 04.08.2026) про відмову у відкритті провадження за скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця

**у справі **№916/542/18

**за позовом** заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях

**до відповідача:** Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ"

**за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: **Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

**про **стягнення 1438952,58 грн, розірвання договору оренди нерухомого майна та зобов\`язання повернути майно

**та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору:** ОСОБА\_1

**до відповідачів: **

\-Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ";

\-Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях;

\-прокуратури Одеської області

**за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: **Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

**про** застосування наслідків недійсності нікчемного правочину,

**В С Т А Н О В И В:**

У березні 2018 року заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області (на теперішній час - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях) звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яхт клуб "Одеса-2009" (на теперішній час - Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Морський клуб ТЦФ"), в якому просив стягнути з відповідача на користь державного бюджету України заборгованість за договором оренди нерухомого майна від 20.09.2005 у розмірі 1162880,45 грн та пеню у розмірі 276072,13 грн; розірвати договір оренди державного нерухомого майна, укладений 20.09.2005 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Яхт клуб "Одеса-2009", а також зобов\`язати відповідача повернути державі в особі позивача передане у строкове платне користування за договором оренди від 20.09.2005 державне нерухоме майно (перелік наведено у відповідному позову), розташоване за адресою: АДРЕСА\_1 .

В подальшому, до суду першої інстанції від ОСОБА\_1 , як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, надійшла позовна заява до ТОВ "Морський клуб ТЦФ", Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях і прокуратури Одеської області, в якій, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, ОСОБА\_1 просив застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину до заявленої прокурором в інтересах Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях заборгованості ТОВ "Морський клуб ТЦФ" за договором оренди від 20.09.2005 у загальному розмірі 1438952,58 грн, з яких: 1162880,45 грн основного боргу та 276072,13 грн пені.

Судові рішення по даній справі неодноразово скасовувалися, з передачею справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Останнім рішенням Господарського суду Одеської області від 21.11.2024 (суддя - Нікітенко С.В.), залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 (головуючий суддя - С.В. Таран, судді - Л.В. Поліщук, Я.Ф. Савицький), позов прокурора задоволено. Стягнуто з ТОВ "Морський клуб ТЦФ" на користь Державного бюджету України 1 162 880,45 грн заборгованості, 276 072,13 грн пені за договором оренди нерухомого майна від 20.09.2005. Розірвано договір оренди державного нерухомого майна, укладений 20.09.2005 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області і ТОВ "Яхт клуб "Одеса-2009". Зобов\`язано ТОВ "Морський клуб ТЦФ" повернути державі в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях передане за договором оренди від 20.09.2005 державне нерухоме майно, перелік якого наведено у резолютивній частині рішення суду першої інстанції. Здійснено розподіл судового збору.

27\.12.2024 Господарським судом Одеської області на виконання рішення від 21.11.2024 у справі №916/542/18, що набрало законної сили 27.12.2024, було видано накази про примусове виконання рішення суду, в тому числі, наказ про зобов\`язання ТОВ "Морський клуб ТЦФ" повернути державі в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях майно.

Ухвалою Верховного Суду від 02.09.2025 закрито касаційне провадження за касаційною скаргою фізичної особи ОСОБА\_1 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 та рішення Господарського суду Одеської області від 21.11.2024 у справі №916/542/18.

31\.07.2026 до Господарського суду Одеської області від ОСОБА\_1 надійшла скарга на дії державного виконавця.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.08.2026 (суддя Желєзна С.П.) ОСОБА\_1 відмовлено у відкритті провадження за скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця.

Не погоджуючись зі вказаною ухвалою, 06.08.2026 ОСОБА\_1 звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.08.2026 у справі №916/542/18 (вх.№3226/26 від 06.08.2026).

Відповідно до протоколу щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2026 призначення не відбулося у зв\`язку з відсутністю потрібної кількості суддів для розподілу справи.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.08.2026 для розгляду справи №916/542/18 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Поліщук Л.В., суддів Лічмана Л.В., Павленко Н.А.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.08.2026 (судді: Поліщук Л.В. - головуючий, Лічман Л.В., Павленко Н.А.), серед іншого, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА\_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.08.2026 у справі №916/542/18.

Між тим, суддя - учасник колегії суддів Лічман Л.В. заявив самовідвід від участі у розгляді вказаної апеляційної скарги ОСОБА\_1 , який мотивований тим, що даний суддя брав участь у вирішенні справи №916/542/18 в суді першої інстанції (рішення Господарського суду Одеської області від 08.10.2020).

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.09.2026 заяву судді Південно-західного апеляційного господарського суду Лічмана Л.В. про самовідвід у справі №916/542/18 задоволено. Справу №916/542/18 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2026 для розгляду справи №916/542/18 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Поліщук Л.В., суддів: Таран С.В., Павленко Н.А.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2026 прийнято справу №916/542/18 до розгляду колегію суддів у складі головуючого судді Поліщук Л.В., суддів Таран С.В., Павленко Н.А.

Водночас, 18.09.2026 ОСОБА\_1 подано заяви про відвід судді Поліщук Л.В. та судді Таран С.В. від розгляду справи №916/542/18 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Дані відводи визнані необґрунтованими ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2026, у зв\`язку з чим справу №916/542/18 передано для автоматизованого розподілу для визначення судді в порядку, встановленому ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалами Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.09.2026 (суддя Савицький Я.Ф.) у задоволенні заяв ОСОБА\_1 про відвід суддів Таран С.В. та Поліщук Л.В. від розгляду апеляційної скарги ОСОБА\_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.08.2026 у справі №916/542/18 відмовлено.

Однак, 23.09.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від представника ТОВ "Морський клуб ТЦФ" Бондаренко Тетяни Анатоліївни надійшла заява (вх.№3226/26/Д12 від 23.09.2026) про відвід суддів Таран С.В. та Поліщук Л.В.

При цьому, заявник вказує, що ця заява не є повторенням раніше поданої заяви ОСОБА\_1 , оскільки подається іншим учасником справи, ґрунтується на самостійному процесуальному та майновому інтересі Товариства, стосується відводу одночасно двох суддів, які спільно сформували правову позицію щодо рішення, примусове виконання якого є предметом нинішнього апеляційного провадження та враховує обставини, офіційно викладені в ухвалі судді Савицького Я.Ф. від 22.09.2026.

В заяві ТОВ "Морський клуб ТЦФ" заявник посилається на те, що постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2025, прийнятою колегією у складі головуючої судді Таран С.В., суддів Поліщук Л.В. та Савицького Я.Ф., залишено без змін рішення Господарського суду Одеської області від 21.11.2024 у справі №916/542/18. На підставі зазначеного рішення видано наказ про примусове виконання, вчиняються виконавчі дії щодо ТОВ "Морський клуб ТЦФ", а також виникли правові наслідки, які безпосередньо оскаржуються у нинішньому апеляційному провадженні.

Отже, на переконання заявника, оскільки дане апеляційне провадження стосується ухвали від 04.08.2026 про відмову у відкритті провадження за скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця в межах примусового виконання судового рішення у справі №916/542/18, то у даному випадку від суддів Таран С.В. та Поліщук Л.В. вимагається оцінити процесуальні питання, що виникли внаслідок примусового виконання судового рішення, законність та обґрунтованість якого вони раніше вже оцінювали та підтвердили.

Таким чином, заявник не стверджує про наявність особистої зацікавленості суддів і не обґрунтовує заяву звичайною незгодою з постановою від 16.06.2025, однак вважає, що підставою поданої заяви є саме об\`єктивний критерій безсторонності: *чи можуть попередня участь суддів у прийнятті постанови від 16.06.2025 та сформована ними правова позиція викликати у розумного стороннього спостерігача обґрунтовані сумніви в їхній неупередженості під час розгляду питань, пов\`язаних із примусовим виконанням цієї постанови.*

Заявляючи зазначений відвід суддям Таран С.В. та Поліщук Л.В., представник ТОВ "Морський клуб ТЦФ" також спирається на п. 5 ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів-учасників колегії: Н.А. Павленко, С.В. Таран, розглянувши вказану заяву про відвід, дійшла висновку про її необґрунтованість, у зв\`язку з чим ухвалою суду від 24.09.2026 матеріали справи №916/542/18 передано на автоматизований розподіл для визначення судді в порядку ст. 32 Господарського процесуального кодексу України для розгляду заявленого відводу в порядку ч. 3 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.09.2026 для розгляду заявленого відводу призначено суддю Савицького Я.Ф.

*Розглянувши та оцінивши викладені в заяві про відвід доводи представника ТОВ "Морський клуб ТЦФ" - Бондаренко Тетяни Анатоліївни, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.*

Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об\`єктивності та неупередженості розгляду справи.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені ст.ст. 35, 36 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 2 та 3 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України з підстав, зазначених у ст.ст. 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим.

Згідно з ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1\) він є членом сім\`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім\`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2\) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3\) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4\) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

*5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об\`єктивності судді.*

Як вбачається із заяви про відвід, у даному випадку представник ТОВ "Морський клуб ТЦФ", в обґрунтування наявності підстав для відводу суддів Поліщук Л.В. та Таран С.В. посилається саме на п. 5 ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого суддя не може розглядати справу і підлягає відводу, *якщо є інші обставини, які викликають сумнів у його неупередженості або об\`єктивності.*

Проте, у той же час заявник особисто зазначає, що він не стверджує про особисту неупередженість суддів і не обґрунтовує заяву звичайною незгодою з постановою від 16.06.2025 (процесуальними рішеннями суддів Поліщук Л.В. та Таран С.В.) у даній справі.

*Отже, апеляційний суд вважає, що така позиція заявника є суперечливою.*

Разом з тим, апеляційна колегія звертає увагу на те, що чинним законодавством чітко визначено, що суддя підлягає відводу (самовідводу) за наявності обставин, встановлених ст. 36 Господарського процесуального кодексу України.

Так, за вказаною статтею, суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження в справі (ч. 1);

Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення (ч. 2);

Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанцій, а також у новому розгляді справи після скасування постанови суду апеляційної інстанції (ч. 3);

Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови суду касаційної інстанції (ч. 4);

Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі (ч. 5);

Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв\`язку з виключними обставинами у цій справі (ч. 6).

Однак, у даному випадку підстав для відводу суддів, передбачених ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, немає.

В контексті викладеного, апеляційний суд зазначає, що Господарський процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які можуть викликати сумнів у необ\`єктивності судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра судді господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.

Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2018 у справі № 9901/22/17).

У контексті зазначеного судова колегія виходить з того, що безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім і тому позиція заінтересованої особи є важливою, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об\`єктивно обґрунтованими.

Саме тому, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними та допустимими доказами.

Південно-західний апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно із законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб\`єктивної.

Слід зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з\`ясування основних критеріїв неупередженості суд апеляційної інстанції вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Стаття 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод вимагає, щоб суд у межах своїх повноважень був неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб\`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ветштайн проти Швейцарії").

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з «об\`єктивним» та «суб\`єктивним» критеріями. За суб\`єктивним критерієм оцінюються особисті переконання та поведінка конкретного судді у конкретній справі; за об\`єктивним критерієм з\`ясовується, чи існують встановлені факти, які можуть викликати об\`єктивно обґрунтований сумнів у безсторонності судді.

Так, при об\`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Морель проти Франції", пункти 45-50; "Пескадор Валеро проти Іспанії", пункт 23) або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Лука проти Румунії", пункт 40), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Ветштайн проти Швейцарії", пункт 44; "Пабла Кю проти Фінляндії", пункт 30; "Мікалефф проти Мальти", пункт 96).

У рішенні у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006 Європейський суд з прав людини з посиланням на його усталену практику вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб\`єктивним та об\`єктивним критеріями. Відповідно до суб\`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об\`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49).

Стосовно об\`єктивного критерію Суд вказує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об\`єктивно обґрунтованими (пункт 52 рішення у справі "Білуха проти України").

Водночас, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Газета "Україна-центр" проти України" у контексті суб\`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, допоки не доведено протилежного. При оцінці об\`єктивного критерію окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли би викликати сумніви щодо їхньої безсторонності.

Істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена, адже суб\`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді (суддів) під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Суд зазначає, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв\`язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов\`язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.

Таким чином, щодо суб\`єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи, оскільки презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з\`являться докази на користь протилежного. І тільки якщо з\`являються об\`єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об\`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб\`єктивних та/або об\`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв\`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

Суд підкреслює, що, як зазначалось вище, не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Отже, для задоволення заяви про відвід недостатньо самого лише припущення учасника справи про можливу упередженість судді або незгоди з процесуальними рішеннями, ухваленими цим суддею чи за його участю. Заявник має навести конкретні обставини, які об\`єктивно можуть свідчити про наявність сумнівів у неупередженості або об\`єктивності судді під час розгляду саме цієї справи.

Особа яка подала заяву про відвід судді (суддів), повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді (суддів) у розгляді справи. Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Так, у даному випадку, доводи, викладені представником ТОВ "Морський клуб ТЦФ" у заяві про відвід, не можна вважати об\`єктивно обґрунтованими, оскільки вони не свідчать про упередженість та необ\`єктивність суддів Південно-західного апеляційного господарського суду Поліщук Л.В. та Таран С.В., безпосередньо та однозначно не вказують на їх особисту небезсторонність чи упереджене ставлення до заявника чи особисту прихильність до інших учасників справи, при цьому заявником не доведено і наявності факту суперечності між приватним інтересом і службовими повноваженнями судді із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення у даній справі.

Як вказує представник ТОВ "Морський клуб ТЦФ" в своєї заяві про відвід суддям Поліщук Л.В. та Таран С.В., таки вимоги не базуються на незгоді заявника із судовим рішенням у справі №916/542/18, а також не ґрунтуються на твердженні заявника про особисту зацікавленість вказаних суддів у розгляді даної справи. Проте, таки твердження "a priori" виключають можливість застосування цього процесуального інституту як відвід судді.

Аналізуючи заяву про відвід, апеляційний суд дійшов висновку, що посилання заявника на те, що судді Таран С.В. та Поліщук Л.В. сформували правову позицію щодо рішення, примусове виконання якого є предметом нинішнього апеляційного провадження, фактично є аргументами щодо незгоди ТОВ "Морський клуб ТЦФ" із цим рішенням, зокрема із висновками, що містяться у постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 у справі №916/542/18.

Однак, відповідно до ч.4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

З урахуванням вищезазначених положень процесуального законодавства, суд вказує, що відповідні посилання заявника на участь суддів Поліщук Л.В. та Таран С.В. в апеляційному перегляді справи №916/542/18 не є підставою для відводу вказаних суддів від розгляду ухвали місцевого господарського суду про відмову у відкритті провадження за скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця у цій же справі - №916/542/18.

Наведені заявником доводи носять виключно суб\`єктивний характер, є власними судженнями відповідача та засновані на особистих припущеннях останнього. Водночас, як вже було вказано вище, саме лише припущення не може бути покладено в основу будь-якого судового акта, у тому числі і прийнятого за результатами розгляду заяви про відвід судді.

У даному випадку суд виходить з того, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного", а заявником не надано жодних доказів, які б підтверджували, що судді Поліщук Л.В. та Таран С.В. прямо чи опосередковано заінтересовані у результаті розгляду апеляційної скарги ОСОБА\_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.08.2026 у справі №916/542/18.

Зі змісту поданої заяви неможливо встановити конкретні обставини, що можуть бути підставою для відводу у даній справі суддям Поліщук Л.В. та Таран С.В., оскільки інших ґрунтовних аргументів на доведення наявності обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об\`єктивності вказаних суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, крім наведених вище, заявником у заяві про відвід не вказано, у зв\`язку з чим підстави для відводу суддів, визначені ст.ст. 35, 36 Господарського процесуального кодексу України відсутні і у задоволенні заявленого відводу слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 35, 38, 39 234, 235, 281 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

**П О С Т А Н О В И В:**

У задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ" Бондаренко Тетяни Анатоліївни (вх.№3226/26/Д12 від 23.09.2026) про відвід суддів Л.В. Поліщук та С.В. Таран в межах апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА\_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.08.2026 у справі №916/542/18 відмовити.

Ухвала відповідно до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Я.Ф. Савицький