ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Рішення № 140094759

Озвучення тимчасово недоступне

Дата документу 25.09.2026

Справа № 334/3793/26

Провадження № 2/334/3090/26

EjHxVVNTBNBFB

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Фетісова М.В., за участю секретаря судового засідання Засько О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди,

за участю: позивачки ОСОБА_1. та її представника адвоката Радостєвої М.В., відповідачки ОСОБА_2. та її представника адвоката Подвезька Г.М.,

встановив:

представник позивачки адвокат Радостєва М.В. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2., в якому просить визнати такою, що не відповідає дійсності та порушує немайнові права позивачки інформацію, поширену відповідачкою в соціальній мережі Facebook, зобов'язати відповідачку спростувати недостовірну інформацію шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення та опублікувати його текст на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1, заборонити відповідачці поширювати неправдиву інформацію стосовно ОСОБА_3., викладати її в образливій, принижуючій честь і гідність формі, стягнути з відповідачки на користь позивачки моральну шкоду в сумі 30 000 гривень.

Позов обґрунтовує тим, що позивачка є користувачем сторінки в соціальній мережі Facebook, на якій зареєстрована під дівочим прізвищем «ОСОБА_1». Дану сторінку позивачка використовує для спілкування з друзями та для волонтерської діяльності, спрямовану на зоозахист тварин. Одним із напрямків волонтерської діяльності є перетримка домашніх тварин, допомога у пошуку притулку для безпритульних тварин, а також допомога у зборі коштів для притулків і громадських організацій, напрямком діяльності яких є порятунок тварин, які опинились без дому, без власників або потерпають від військових дій. Відповідачка також є користувачем сторінки в соціальній мережі Facebook, займається захистом тварин, займається перетримкою домашніх тварин, позиціонує себе на сторінці, як автор цифрового контенту, має 5,5 тисяч підписників. Останні роки в соціальній мережі відповідачка почала поводитись агресивно по відношенню до багатьох людей та організацій, які займаються допомогою тваринам. Поширює на своїй сторінці неправдиву інформацію про позивача, усі пости носять принизливий, образливий, провокативний характер, принижують честь та гідність позивачки. Ці публікації бачить всі підписники відповідачки, частина з яких є партнерами позивачки по волонтерській діяльності, що негативно впливає на ділову репутацію позивачки. Поширена відповідачкою інформація є образливою, негативною за своїм змістом, не відповідає дійсності та порушує особисті немайнові права позивачки, оскільки відповідачка також поширює на своїй сторінці реальне прізвище позивачки «ОСОБА_1», хоча позивачка використовує на своїй сторінці дівоче прізвище «ОСОБА_1». Публікації, створені та поширені відповідачкою на її особистій сторінці в соціальній мережі Facebook, стосуються безпосередньо позивачки, про що свідчить наявність по тексту публікацій прізвища позивачки із посиланням на її особисту сторінку у Facebook із приєднаними скріншотами із сторінки з соціальної мережі позивачки Facebook, проаналізувавши інформацію з яких, можна дійти висновку про те, що відомості на створених скріншотах відповідають особі позивачки ОСОБА_1 (ОСОБА_1 та точно її ідентифікують по низці особистих фотографій та публікацій. Позивачка вимушена постійно оправдовуватись на своїй сторінці, перед іншими користувачами, друзями та партнерами, доводити, що вся інформація, яку поширює ОСОБА_2. є неправдивою та спрямована лише на те, щоб принизити позивачку як можна більше, створити їй перешкоди у її діяльності, спровокувати подальший конфлікт та змусити позивачку відчувати себе приниженою та неповноцінною. Так, позивачка є заявником у кримінальному провадженні № 12025082020000154 щодо жорсткого поводження з тваринами, яке призвело до загибелі, бере активну участь у допомозі слідству шляхом пошуку свідків події, додаткової інформації та інше. Позивачка вважає публікації відповідачки на її адресу образливими, принижуючими не тільки честь і гідність, а й ділову репутацію. Відповідачка, намагаючись завдати якнайбільше душевних страждань позивачці, безпідставно ставить їй діагнози, які не відповідають дійсності. Всі наклепи відповідачки стосовно того, що у позивачки немає тварин спростовуються доказами - копіями паспортів тварин після щеплення. Не зрозуміло з яких підстав відповідачка вирішила, що вона має право контролювати діяльність інших зоозахисників. Записи, розміщені відповідачкою на своїй сторінці, поширена в них інформація є негативними висловлюваннями про позивачку, твердженнями які можуть бути перевірені, з огляду на що їх не можна розцінювати як оціночні судження. З огляду на характер використаних у публікаціях мовних засобів, вони, є образливими для позивачки, оскільки більшість з них сприймаються, як звинувачення позивачки у скоєнні кримінально-караних діянь, порушенні норм суспільної моралі. Окрім того, ряд публікацій містять формулювання, які висловлено в брутальній, принизливій та непристойній формі, що, безперечно, принижує гідність і честь позивачки. Такі пости, а також неправдива інформація, яка в них викладена, формує у інших читачів та користувачів соціальної мережі Facebook негативне відношення до позивачки, до її діяльності, як волонтера, наносить шкоду її діловій репутації. Слово «інвалід» вже містить образу. Словосполучення «людина з інвалідністю» використовується замість «інвалід» для дотримання принципів поваги та гуманності. Піар ролику позивачка здійснювала з дозволу власника. Позивачка має вищу освіту, ніколи не заробляла на піарі тварин. Інформація у постах відповідачки сформульована останньою у принизливій формі, способом категоричного висловлювання у формі існування конкретних обставин (фактів), при цьому повідомлення не містить критики або оцінки дій, виражено без застосування та вживання гіпербол, алегорій, сатири (чи інших мовностилістичних способів) та у формі констатації конкретних фактів (обставин), які нічим не підтверджені, а також є образливими і принижуючими честь, гідність та ділову репутацію позивачки. Поширена недостовірна інформація є по своїй суті негативною, адже формує в суспільстві думку про недоброчесність позивачки та її причетність до протиправної діяльності, що є негативним за наслідками того образу особи, який вона формує у суспільстві. Діями відповідачки позивачці спричинено моральну шкоду, яку вона оцінює у 30 000 гривень. Діями відповідачки, що виразились у розповсюдженні неправдивих відомостей щодо позивачки, останній була завдана моральна шкода, яка виразилась у втратах немайнового характеру внаслідок приниження її честі, гідності і ділової репутації, ускладнення подальшого активного громадського життя, погіршення стосунків з учасниками волонтерських організацій, знайомими та підписниками в соціальних мережах, що негативно сприймають, нібито, вчинені дії позивачкою і поширену відносно неї інформацію. Позивачка на протязі декількох років вимушена випрадовуватись перед знайомими та партнерами, доводити, що поширена відповідачкою інформація не відповідає дійсності. Репутацію втратити можливо за годину, а для відновлення можуть знадобитись роки. У зв'язку із погіршенням стану здоров'я із-за постійної емоційної напруженості, позивачка вимушена була звертатися до лікарів, докладати зусиль для відновлення стану здоров'я, витрачати кошти на придбання ліків. Окрім цього, душевні страждання позивачки також пов'язані з необхідністю витрачати час, зусилля та власні кошти на збирання необхідних документів, звертатися до правоохоронних органів, до суду, щоб захистити свої права, честь гідність та ділову репутацію. На відповідача може бути покладено обов'язок по відшкодуванню заподіяної моральної шкоди, не тільки тоді, коли суд задовольнив вимоги позивача про спростування поширених відомостей, а й тоді, коли відповідач спростував їх добровільно. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Представник відповідачки адвокат Подвезько Г.М. подав відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивачки та зазначив, що публікації відповідачки в соціальній мережі Facebook, на які посилається позивачка, є виключно суб'єктивною оцінкою волонтерської діяльності в місті Запоріжжя, вираженням обурення, критикою та оціночними судженнями щодо публічних зоозахисних заходів. Використання емоційних виразів, гіпербол, та інтернет-сленгу відображає особисте сприйняття ведення публічних дискусій у соцмережах, а не становить констатацію фактів протиправної діяльності. Згадування дій які окрім широкого вжитку в мовленні мають також і юридичну кваліфікацію, без вказівки на статтю КК України, номеру кримінального провадження, дати винесення вироку, призначеного покарання та інших уточнюючих обставин, є лише емоційною гіперболізацію і не може сприйматися як поширення відповідачкою завідомо недостовірної інформації. Усі згадані позивачем публікації стосуються не особистого життя ОСОБА_1., а публічної активності особи яка позиціонує себе як волонтера та члена громадської організації що займаються захистом тварин. Варто зазначити, що відповідачка не має доступу до конфіденційної інформації позивачки і в усіх своїх дописах використовувала виключно ту інформацію, яку позивачка самостійно поширювала в мережі інтернет і доступ до якої не вважала за потрібне обмежувати. Претензії позивачки стосовно її «деаномізації» згадуванням під реальним прізвищем ОСОБА_1 замість використаного нею при реєстрації сторінці у фейсбук дівочого прізвища ОСОБА_1 є безпідставними з огляду на те, що позивачка сама періодично використовує своє реальне прізвище і публікує без обмеження доступу документи із своїми особистими даними. Окремо слід вказати, що з місця роботи, де відповідачку добре знають, бо вона пропрацювала на підприємстві понад 43 роки поспіль, її характеризують як дисциплінованого працівника та кваліфікованого фахівця, особу що готова прийти на допомогу колегам, яка вміє знаходити компроміси, підтримувати рівні дружні відносини із колегами, яка користується повагою серед колег та керівництва. Подібна характеристика разюче контрастує із наведеними у позовній заяві твердженнями позивачки про умисне формулювання висловлювань відповідачки у образливій, принизливій формі, способом категоричних висловлювань. Ці твердження позивачки мають суб'єктивну природу і можуть не релевантно відображати об'єктивної дійсності. Усунути цей суттєвий недолік та надати твердженням позивачки об'єктивності могло би незалежне експертне семантико-текстуальне дослідження мовлення - підвиду експертизи писемного мовлення, яке проводиться з метою встановлення об'єктивного змісту, стилістичних та інших мовних особливостей тощо письмового або усного (зміст якого надано у вигляді текстового відтворення) текстів та окремих їх компонентів (фрагментів, висловлювань, термінів, понять, слів та словосполучень), що мають критично важливе значення для справи. Проте позивачем такого незалежного експертного дослідження висловів відповідачки не було зроблено і його висновків суду не було надано. Дописи, які представник позивачки вказує як образливі, були розміщені на сторінці відповідачки і це є свідченням щонайменше байдужості відповідачки щодо того чи ознайомиться із цим дописом позивачка. Це важливо окремо зазначити в контексті доведення того, що відповідачка не писала якісь образливі для позивачки фрази на її сторінці виключно з метою завдання позивачці моральної шкоди та душевних страждань, а лише на своїй сторінці фейсбуку розмірковувала та ділилася своїми думками із своїми підписниками, і от саме ці виказані думки та міркування настільки не сподобалися позивачці, що вона вирішила на них образитися. Згадка представником позивачки про законодавче закріплене словосполучення «особа з інвалідністю» створює негативну конотацію до використання відповідачкою слова «інвалід» по відношенню до позивачки. Проте сама позивачка на своїй сторінці у фейсбуці визначає себе саме як «інваліда», а не «особу з інвалідністю». Позивачку обурює застосування у свій бік грубих висловлювань на сторінці фейсбук відповідачки, але одночасно із цим сама позивачка дозволяє собі використовувати на своїй сторінці у фейсбуці схожі грубі вислови як особисто, скажімо застосовує образу «зоогніль» по відношенню до відповідачки, так і у вигляді нередагованих коментів перепощених (запозичених) з інших сторінок, де конкретних людей називають «потворами», «шкуродерами», «виродками» та іншими грубими висловами. Заявляючи про те, що публікації відповідачки направлені на перешкоджання її діяльності та спрямовані на введення в оману кола зоозахисників, Позивачка у якості доказу поширення позивачкою недостовірної інформації наводить фотографії ОСОБА_4 від 09.06.2025, які начебто, мали довести те, що саме позивачка організовувала зустріч із ОСОБА_5, зоозахисний захід та брифінг Національної поліції. У той час коли достеменно відомо, що брифінг Національної поліції з питань реагування поліцейських на факти жорсткого поводження із тваринами організовувало ГО «СЛУЖБА ЗАХИСТУ ТВАРИН ЗАПОРІЖЖЯ» до якого позивачка не має відношення, а позивачка лише відвідувала цей брифінг як гість. На доказ цього надається анонс брифінгу від Голови ГО «СЛУЖБА ЗАХИСТУ ТВАРИН ЗАПОРІЖЖЯ», фото позивачки на цьому брифінгу серед інших відвідувачів і фото Голови ГО Вікторії Скільсари яка, як організатор брифінгу, сидить у президиумі, а не серед гостей. Тобто у своїй позовній заяві позивачка сама маніпулює фактами і поширює недостовірну інформацію - робить саме те у чому звинувачує відповідачку. Представником позивачки не було надано доказів звернення до адміністрації соціальної мережі Фейсбук з приводу вилучення зі сторінки відповідачки розміщених на ній матеріалів, які позивачка сприймає як неправдиві, образливі та ті що порушують її права. Позивачка просить стягнути з відповідачки 30 000 гривень моральної шкоди, посилаючись на емоційне напруження та погіршення стану здоров'я. Однак, відповідно до судової практики, позивачка має довести прямий причинно-наслідковий зв'язок між публікаціями відповідачки та погіршенням свого здоров'я. Надані позивачкою медичні документи не містять висновків про те, що емоційний стан викликаний саме дописами відповідачки у Facebook, а не іншими факторами (зокрема, загальним стресом під час військових дій). Не надано також доказів того, що саме розміщення відповідачки на своїй сторінці у фейсбуці матеріалів із згадуванням позивачки псує ділову репутацію та перешкоджає її громадській діяльності. Серед наданих до суду представником позивачки документів не значиться витяг з Реєстру волонтерів, не надано Декларацію про майновий стан волонтера, не надано договорів про надання позивачкою волонтерських послуг громадським організаціям, відсутні документи про пільгове оподаткування коштів витрачених позивачкою на благодійну діяльність тощо. Відсутність документарного підтвердження волонтерської діяльності позивачки ставить питання про сам факт її існування. І, як наслідок, про правомірність тверджень про перешкоджання цій діяльності, наявність певної ділової репутації та завдану цій діловій репутації шкоду. Разом із тим, за відсутності належних доказів здійснення позивачкою волонтерської діяльності, висловлювання відповідачкою на сторінках фейсбуку сумнівів в ефективності, доцільності вчинення певних дій та наявності самого факту здійснення позивачкою волонтерської діяльності є цілком логічними та виправданими і не можуть сприйматися як образа, перешкоджання здійсненню такій діяльності чи поширення завідомо неправдивої інформації. Відповідачка, згідно отриманої за місцем роботи Характеристики, за змістом своїх професійних обов'язків тривалий час виконує аналітичну роботу. Саме звичка та багаторічні професійні навики перевіряти отриману інформацію на достовірність та відповідність встановленим нормам і стали тим чинником, який спонукав її привертати увагу на своїй сторінки фейсбуку до діяльності позивачки: особа, яка заявляє про себе як про волонтера і збирає кошти на волонтерську діяльність, або взагалі не надає звіти і належне документарне підтвердження цій діяльності та витратам зібраних коштів, або надає їх у такий спосіб що створює питань більше ніж надає відповідей. Відповідачка мала право задавати питання чому ті чи інші висвітлені на сторінці позивачки дії були виконані саме в той чи інший спосіб, мав право ставити питання навіщо залучалися кошти сторонніх осіб і як вони потім витрачалися, і взагалі мала право коментувати діяльність позивачки хоча б тому, що позивачка виставляла свою діяльність на сторінці фейсбуку саме з метою її публічного обговорення. Переважно негативне забарвлення дописів стосовно позивачки не спростовують права відповідачки розміщувати їх у себе на сторінці фейсбуку - вільний збір інформації з відкритих джерел та її творча літературна інтерпретація це гарантовані статей 302, 309 ЦК України немайнові права відповідачки, які потребують захисту так саме як і немайнові права позивачки. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи. Позивачка на своїй сторінці у фейсбуці розміщувала інформацію згідно якої вона має встановлену групу інвалідності та суттєво обмежена у здійснені видів діяльності через наявність захворювань, через що перебуває у скрутному матеріальному становищі. Саме скрутним матеріальним становищем позивачка пояснювала необхідність залучення коштів сторонніх осіб на потреби утримання тварин які, за твердженням позивачки, перебували під її наглядом. Заявлена нездатність позивачки самостійно утримувати тварин без залучення коштів сторонніх осіб має привернути увагу суду до заявленої позивачкою суми грошової компенсації отриманої моральної шкоди. До позовної заяви не додано жодного документально підтвердженого обґрунтування чи розрахунку на користь визначення саме заявленого розміру суми грошової компенсації. У зв'язку із чим заявлені в позові 30 000 гривень є абсолютно нерозмірною та необґрунтованою сумою компенсації моральної шкоди для позивачки - особи, яка публічно заявляє про свою нездатність утримувати власним коштом домашніх тварин, но при цьому грошову компенсацію зміни в своєму емоційному стані оцінює, навмання, в 30 000 гривень. Вимога позивачки заборонити відповідачці у майбутньому поширювати інформацію є прямим обмеженням свободи слова та встановленням цензури, що прямо суперечить статті 34 Конституції України. Суд не може превентивно заборонити особі висловлювати свої думки у майбутньому.

Ухвалою про відкриття провадження у справі від 01.05.2026 відкрите провадження у справі, справа призначена до розгляду у загальному провадженні, призначено підготовче засідання. Ухвалою про призначення судового розгляду від 18.06.2026 закрите підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті.

Позивачка та її представник позов та обставини, яким він обґрунтований, підтримали. Позивачка пояснила, що з відповідачкою знайома давно. Для неї був шок, коли відповідачка стала писати про неї те, що зазначено у позові. Вона заблокувала відповідачку на своїй сторінці. Інформацію про дописи відповідачки їй надавали сторонні особи. Дописи відповідачки пов'язані як з її особою, так і з її діяльністю. Неправдива інформація щодо догляду за собакою, яка померла, збирання грошей за піар-роликом, виставлені відповідачкою їй діагнози, відомості про її освіту, тощо. На своїй сторінці поширювала інформацію про те, що є волонтером та особою з інвалідністю, інформацію про брифінг з поліцією не поширювала. На сторінці розміщувала інформацію про тварин, яких лікувала у «Кицькін дім». Виправдовувалася від наклепів відповідачки на своїй сторінці. Не могла перевлаштувати тварин, впав рейтинг сторінки, зменшився охват аудиторії. Як волонтер вона не зареєстрована, закон не вимагає. На брифінг гроші не збирала. Моральна шкода виражається в тому, що їй було погано, нервувала, погіршилося здоров'я, зверталася до лікаря, залучала адвоката, тривале перебування на ногах, постраждала її репутація, зверталася до поліції.

Відповідачка та її представник позов не визнали за обставин, які були викладені у відзиві. Відповідачка пояснила, що вся інформація, надана нею, правдива, вставляла дописи позивачки та їх аналіз. Позивачка збирала гроші на харчування тварин. Діти спалили труп тварини, але позивачка розповсюдила інформацію про те, що тварин спалили «шкуродери». Має надавати психолого-педагогічну характеристику, оскільки вона пройшла відповідні курси з психології.

Заслухавши учасників справи, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

05.10.2011 між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 05.10.2011. В результаті укладення шлюбу позивачка змінила прізвище «ОСОБА_1» на «ОСОБА_1».

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 832481 від 26.12.2024 та медичних документів ОСОБА_1. має інвалідність третьої групи загального захворювання безстроково. Протипоказана тривала ходьба, важка праця. ОСОБА_1. має ряд захворювань.

Дипломом магістра серії НОМЕР_2 від 30.06.2011 підтверджується отримання позивачкою повної вищої освіти у Запорізькій державній інженерній академії за спеціальністю «Фінанси» та здобула кваліфікацію економіста з фінансової роботи.

30.09.2025 та 16.03.2026 позивачка була оглянута сімейним лікарем з приводу головного болю, головокружіння, запаморочення, коливання тиску, швидкої втоми, апатії, безсоння, болю в нижніх кінцівках, загальної слабості, нестійкості при ходьбі.

Позивачка ОСОБА_1. є користувачем сторінки у соціальній мережі Facebook «ОСОБА_1», що підтверджується скріншотами з соціальної мережі Facebook.

23.03.2025 відповідачка ОСОБА_2. в соціальній мережі Facebook опублікувала допис наступного змісту: «НОМЕР_3» (далі - допис від 23.03.2025 (1)).

23.03.2025 ОСОБА_2. поширено допис: «НОМЕР_4...» (далі - допис від 23.03.2025 (2)).

Відповідно до дописів акаунту «ІНФОРМАЦІЯ_3» та «ОСОБА_7» від 07.06.2020, 16.06.2020, скріншотів листування про допомогу собаці на придбання ліків, дописом ОСОБА_8 закінчився строк перетримки песика Буча, який у подальшому перебрався до будинку ОСОБА_2 з перетримки ОСОБА_1. Дякує позивачці за клопоти та тимчасовий теплий будинок та подякувала волонтеру ОСОБА_2, що знову виручає та приймає важку собаку з додатковими потребами. Собачі було дуже тяжко у квартирі, потрібен простір, повітря та відчуття свободи. Перебрався Буч з великою поклажею всього спадку та набутого добру. У дописах висловлюється подяка позивачці у тому, що допомагає тваринам, у тому числі матеріально.

10.05.2025 відповідачкою опублікований допис такого змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_5» (далі - допис від 10.05.2025).

15.05.2025 ОСОБА_2. опублікувала допис наступного змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_6» (далі - допис від 15.05.2025).

22.02.2026 ОСОБА_2. опубліковано допис: «ІНФОРМАЦІЯ_7» (далі - допис від 22.02.2026).

04.03.2026 ОСОБА_2. поширила такий допис: «ІНФОРМАЦІЯ_7» (далі - допис від 04.03.2026).

05.03.2026 відповідачкою опублікований допис такого змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_7...» (далі - допис від 05.03.2026).

12.03.2026 ОСОБА_2. опублікувала такий допис: «ІНФОРМАЦІЯ_8.» (далі - допис від 12.03.2026).

Паспортами на собак, медичними документами, договорами про передачу тварини, актами прийому-передачі тварини підтверджується, що тварини перебували на перетриманні ОСОБА_1., яка займалася їх лікуванням.

Скріншотами допису ОСОБА_4, фотознімком, листом ОСОБА_9. до секретаря Запорізької міської ради ОСОБА_5., голові районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району, листом Департаменту з управління житлово-комунальним господарством, листом районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району, скріншоти телефону зі зверненням із заявою про катування, скріншотом з соціальної мережі Facebook про проведення поліцією брифінгу з питань реагування на факти жорстокості поводження з тваринами підтверджується про вбивство та спалювання тварин підлітками, відбулася зустріч у мерії, надана допомога у встановленні будинків для тварин.

Відповідно до заяви ОСОБА_1. до начальника відділу поліції № 2 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області, протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення або таке, що готується, витягу з ЄРДР, талону-повідомлення єдиного обліку № 15930 позивачка просила посприяти у вирішенні питання у занедбаній будівлі за адресою: пр. Соборний, 113, де на початку лютого був скоєний злочин. 11.02.2025 було зареєстровано кримінальне провадження № 12025082020000154. З того часу у будівлі були неодноразово помічені підлітки, викликані екіпажі патрульної поліції.

Відповідно до листа Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області від 15.05.2025 № 9501/40/03-2025 «Про надання відповіді», наданого у відповідь на звернення ОСОБА_1. від 14.05.2025 щодо користування профілю «ОСОБА_2» в соціальній мережі «Facebook», яка виказувала неправдиві дані про останню та глузувала з приводу інвалідності. В ході проведення перевірки з ОСОБА_2. проведена профілактична бесіда щодо недопущення порушень громадського порядку та спокою громадян та повідомлено про можливість притягнення до відповідальності у разі порушення чинного законодавства України.

Відповідно до листа керівника ГО «КИЦЬКІН ДІМ» від 20.05.2026 № 04/09052601, ОСОБА_1 ОСОБА_1 не надавалась згода розміщення в соцмережах на її сторінках фото або відеороликів котів, які на утриманні та лікуванні ГО «Кицькин Дім Запоріжжя», головою якого я являюсь. То ж ОСОБА_1. без дозволу розмістила у себе на сторінках в Тік-Тоці та Фейсбуці відеоролік з тваринами, серед яких були коти КД, та тварини волонтера ОСОБА_10. Саме в Фейсбуці вона обрізала на відеоролику логотип КД. Громадяни дивились, писали подяки за спасіння котів саме ОСОБА_1., але ОСОБА_1 не коментувала, що це не її тварини і подяки треба писати ні їй. Цей відеоролик був прикріплений і більше місяця фактично ним ОСОБА_1. піарилась в соцмережі. Весь цій місяць керівник особисто дзвонила ОСОБА_1 з вимогами убрати тварин КД з її сторінок. Але ОСОБА_1. ігнорувала це, навіть пост написала, що вона займається булінгом по відношенню до неї, і що на відоеороликах відсутні коти КД. Копія цього посту є. ОСОБА_1. убрала відеоролики зі своїх сторінок в соцмережі тільки після втручання провідного волонтера КД ОСОБА_11. З ОСОБА_2 вона особисто знайома з 2018 року. За весь цей період ні разу конфліктів між ними ніколи ні було. Про неї тільки хороші відгуки. Вона чуйна людина, з високим почуттям справедливості.

Згідно з листом ГО «Служба захисту тварин Запоріжжя» від 28.05.2026 № 3 Меморандум про співпрацю між Запорізьким РУП ГУНП в Запорізькій області та громадськістю був укладений з ГО «Служба захисту тварин Запоріжжя» в особі голови Скільсари В.В. Організаторами брифінгу волонтерів, зоозахисних організацій та представників Національної поліції, який відбувся у березні 2025 року, виступили ГУНП в Запорізькій області та ГО «Служба захисту тварин Запоріжжя». Вказаний захід проводився у приміщенні ГУНП в Запорізькій області на безоплатній основі. У зв'язку з цим ОСОБА_1. не здійснювала жодних платежів для оплати чи організації заходу. ОСОБА_1. була звичайним відвідувачем брифінг, пройшовши попередню реєстрацію за відкритим посиланням після офіційного анонсу. ГО «Служба захисту тварин Запоріжжя» не співпрацює з ОСОБА_1.

Свідоцтвом ТОВ «ІНСТИТУТ РОЗВИТКУ ПЕРСОНАЛУ» № 1285 ОСОБА_2. пройшла навчання на курсах цільового призначення за програмою «Психолого-педагогічний мінімум» з 14 по 18 квітня 2014 року.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Основним національним нормативно-правовим підґрунтям, яке регулює відносини щодо захисту гідності, честі та ділової репутації, є Конституція України та книга 2 ЦК України, яка присвячена особистим немайновим правам фізичної особи: у статті 297 ЦК України вказано, що кожен має право на повагу до його гідності та честі; у статті 299 ЦК України зазначено, що фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації.

Крім зазначених нормативно-правових актів, під час розгляду справ про захист гідності, честі та ділової репутації фізичної та юридичної особи суд також застосовує, зокрема, Закон України «Про інформацію», інші нормативно-правові акти.

Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

За змістом частин першої та другої статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (частина третя статті 34 Конституції України).

Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Беручи до уваги зазначені конституційні положення, під час вирішення справ про захист гідності, честі та ділової репутації суди повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

У статті 201 ЦК України встановлено, що, зокрема, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, а статтями 297, 299 ЦК України передбачено право на повагу до гідності та честі, а також право на недоторканність ділової репутації.

Під гідністю необхідно розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей під час виконання нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).

Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила (абзац третій частини шостої статті 277 ЦК України).

У частині четвертій статті 277 ЦК України передбачено, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 (провадження № 12-110гс19)).

Інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді (стаття 1 Закону України «Про інформацію»).

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання її з використанням радіо, телебачення чи інших засобів масової інформації; поширення в мережі «Інтернет» чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є демонстрація у громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділову репутацію фізичної та юридичної особи.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Зазначене узгоджується із висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 грудня 2021 року у справі № 905/902/20 (пункт 6.18).

Одним з основних питань, яке підлягає вирішенню у цій категорії справ, є визначення характеру поширеної інформації та з`ясування, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням. Врахуванню підлягає зміст поширеної інформації, її значення для суспільної дискусії, важливість посади, яку обіймає особа, щодо якої поширена інформація, достовірність інформації, наслідки її поширення.

Статтею 27 Закону України «Про інформацію» передбачено, що порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому медіа з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Таким чином, необхідно відрізняти деякі висловлювання, які хоч і мають характер образ, однак у цілому контексті є оцінюючими судженнями з урахуванням вживаних слів та виразів із використанням мовностилістичних засобів.

Судження - це те саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). У будь-якому випадку це має бути інформація, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів не залежить від їх суб`єктивного сприйняття чи заперечення через думки і погляди особи.

Вільне вираження поглядів є істотним чинником повноцінного розвитку особистості в суспільстві, як і здатність особи сприймати заперечення, спонукання, заохочення через думки, ідеї, висловлені іншими людьми.

Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і частинами другою та третьою статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними у демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16, від 22 лютого 2023 року у справі № 757/39521/20.

Отже, за змістом статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці ЄСПЛ при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Суди під час вирішення справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

У постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 742/286/17 зазначено, що «відповідачами у справі про захист честі, гідності чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. У випадку коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем. При опублікуванні чи іншому поширенні оспорюваної інформації без зазначення автора (наприклад, у редакційній статті) відповідачем у справі має бути орган, що здійснив випуск засобу масової інформації. Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Якщо недостовірна інформація, що принижує честь, гідність чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів суди мають керуватися нормами, які регулюють діяльність засобів масової інформації».

Подібний висновок висловив Верховний Суд у постанові від 13 лютого 2019 року (справа № 439/1469/15-ц, провадження № 61-5189св18).

Cудом встановлено, що позивачці ОСОБА_1. та відповідачці ОСОБА_2. дійсно належать сторінки у Facebook з найменуванням «ОСОБА_1» та «ОСОБА_2».

Позивачка просить визнати такою, що не відповідає дійсності та порушує її немайнові права інформацію, поширену відповідачкою ОСОБА_2. в соціальній мережі Facebook, яка міститься у двох дописах від 23.03.2025, дописах від 10.05.2025, 15.05.2026, 22.02.2026, 04.03.2026, 05.03.2026, 12.03.2026, а також у дописі від 23.02.2026 наступного змісті: «ІНФОРМАЦІЯ_9».

Відповідно до частин першої, п'ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що позивачкою та її представником не доведений факт поширення відповідачкою допису від 23.02.2026, оскільки докази існування такого допису матеріали справи не містять, що є підставою для відмові у позові в цій частині.

Допис від 23.03.2025 (1) містять інформацію щодо інвалідності позивачки, яка є особою з інвалідністю третьої групи.

Позивачка та її представник наполягають на тому, що вказана інформація є образливою, оскільки словосполучення «людина з інвалідністю» використовується замість «інвалід» для дотримання принципів поваги та гуманності.

Суд враховує, що поняття «інвалід» є застарілим значенням особи із стійкими фізичними, психічними, інтелектуальними або сенсорними порушеннями, які при взаємодії з різними бар'єрами можуть заважати її повній та ефективній участі в житті суспільства нарівні з іншими, яке використовувалось у нормативно-правових актах України до 20.01.2018, зокрема у Законі України від 21.03.1991 № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а отже вказана інформація є достовірною, що є підставою для відмови в позові в цій частині.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини межі свободи вираження думок залежать від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки висловлені. У свою чергу національна влада може втрутитися в процес реалізації норми статті 10 Конвенції, якщо, зокрема, це передбачено законом, направлено на захист репутації або інших прав осіб і є необхідним у демократичному суспільстві.

Так, особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення, не може бути зобов'язана доводити їхню правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбачено статтею 10 Конвенції.

За своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки й напряму, що пов'язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів.

Отже, будь-яке судження, яке має оціночний характер, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок щодо якості виконуваних публічних функцій, отриманих результатів тощо, не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту.

Вирішуючи справи про захист честі, гідності та ділової репутації, суди повинні перевіряти, чи містить інформація, що стала підставою для звернення до суду, конкретні життєві обставини, фактичні твердження. Якщо зміст та характер досліджуваної інформації свідчить про наявність фактів, така інформація або її частина не може вважатись оціночним судженням, оскільки є не результатом суб'єктивної оцінки, а відображенням об'єктивної істини, що може бути встановлена в судовому порядку.

Право на власне тлумачення обставин справи є виявом реалізації конституційного права на свободу думки, свободу слова та вільне вираження своїх поглядів та переконань.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Судом встановлено, що два дописи від 23.03.2025, дописи від 10.05.2025, 15.05.2026, 22.02.2026, 04.03.2026, 05.03.2026, 12.03.2026 не містять фактичних обставин, які можливо перевірити.

При цьому дописи від 23.03.2025 (2), 10.05.2025, 15.05.2025, 22.02.2026, 04.03.2026, 12.03.2026 містять критичні оцінки відповідачки, надані щодо діяльності позивачки з захисту та утримання тварин.

Дописи від 05.03.2026, а також від 12.03.2026 (крім іншого) містять критичні оцінки, надані відповідачкою розумовим здібностям позивачки.

Таким чином відповідачкою були поширені оціночні судження з урахуванням стилістики поширеної позивачкою інформації, застосованих мовних зворотів та відсутності посилань на конкретні факти, що узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в пункті 46 рішення у справі «Lingens v. Austria» від 8 липня 1986 року, де зазначено, що наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень - ні.

Суб'єктивні думки й погляди відповідно до вимог закону, положень Конвенції, з урахуванням практики ЄСПЛ, не підлягають спростуванню та доведенню їхньої правдивості, а отже, не можуть вважатися поширенням недостовірної інформації в розумінні статті 277 ЦК України, а відповідно, не підлягають спростуванню.

Таким чином вказані дописи відповідачки є її суб'єктивною думкою, а тому не є недостовірною інформацією, що підлягає судовому захисту шляхом її спростування, згідно з визначеним статтею 277 ЦК України порядком.

З урахуванням наведених норм матеріального права, прецедентної практики Європейського суду з прав людини суд належним чином дослідивши та оцінивши надані сторонами докази, дійшов висновку про те, що поширена ОСОБА_2. інформація була її власними судженнями та оцінкою поширеної і оформленої у вигляді публікації на власній сторін у соціальній мережі Facebook. Таке поширення та оцінка отриманої інформації були зроблені з посиланням на сторінку позивачки у соціальній мережі Facebook та є оціночними судженнями відповідачки, які ґрунтуються на її особистому трактуванні отриманої з інших джерел інформації, а не твердженням.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позову в частині визнати такою, що не відповідає дійсності та порушує немайнові права позивачки інформації необхідно відмовити.

Вимоги позивачки про зобов'язання відповідачки спростувати недостовірну інформацію є похідною вимогою і також не підлягає задоволенню

Не підлягає задоволенню вимога позивачки заборонити поширювати неправдиву інформацію стосовно неї, викладати її в образливій, принижуючій честь і гідність формі, оскільки відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Таким чином не підлягають захисту ще не порушені права позивачки.

Статтею 23 ЦК України закріплено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: (1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; (2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; (3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; (4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 280 ЦК України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню, крім випадку неумисного повідомлення викривачем недостовірної інформації про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції» в порядку, передбаченому зазначеним Законом, яка підлягає спростуванню.

Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з пунктом 9 вказаної постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з рахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Обґрунтовуючи завдану їй моральну шкоду, позивачка зазначила, що завдана відповідачкою моральна шкода полягала у втратах немайнового характеру внаслідок приниження її честі, гідності і ділової репутації, ускладнення подальшого активного громадського життя, погіршення стосунків з учасниками волонтерських організацій, знайомими та підписниками в соціальних мережах, що негативно сприймають, нібито, вчинені дії позивачем і поширену відносно неї інформацію. Вона на протязі декількох років вимушена випрадовуватись перед знайомими та партнерами, доводити, що поширена відповідачем інформація не відповідає дійсності. У зв'язку із погіршенням стану здоров'я із-за постійної емоційної напруженості, позивач вимушена була звертатися до лікарів, докладати зусиль для відновлення стану здоров'я, витрачати кошти на придбання ліків. Окрім цього, душевні страждання позивача також пов'язані з необхідністю витрачати час, зусилля та власні кошти на збирання необхідних документів, звертатися до правоохоронних органів, до суду, щоб захистити свої права, честь гідність та ділову репутацію.

Судом встановлено, що оціночні судження відповідачки, викладені у дописах від 23.05.2025 (2), 10.05.2025, 04.03.2026 місять висловлювання «шахрайка», «беззуба шахрайка», «невдаха», «недолуга», які стосуються позивачки. Дописи від 05.03.2026 та 12.03.2026 містять висловлювання щодо знижених розумових здібностей позивачки. Вказані суб'єктивні думки відповідачки висловлені у принизливій формі, що принижує гідність, честь та ділову репутацію позивачки.

При визначені розміру відшкодування моральної шкоди позивачці, суд враховує, що протиправні дії відповідачки щодо позивачки тримали тривалий час, внаслідок протиправних дій у позивачки змінився та був порушений нормальний спосіб життя - вона була змушена звернутись до адвоката, до суду з цим позовом, брати участь у судовому провадженні.

Суд відхиляє аргументи позивачки про те, що саме через дії відповідачки у неї погіршився стан здоров'я із-за постійної емоційної напруженості, що змусило її звертатися до лікарів, докладати зусиль для відновлення стану здоров'я, витрачати кошти на придбання ліків, оскільки додані до справи акти оглядів сімейного лікаря не підтверджують, що погіршення стану здоров'я позивачки пов'язані саме з дописами відповідачки.

Враховуючи ступінь вини відповідачки, стан здоров'я позивачки, яка є особою з інвалідністю та має незадовільний стан здоров'я, виходячи із засад розумності, виваженості й справедливості, суд приходить до висновку, що позов в частині відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідачки на користь позивачки компенсації моральної шкоди в сумі 10 000 гривень.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, з відповідачки на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір за вимогу майнового характеру в сумі 443,73 гривні (1 331,20 гривня (сплачений судовий збір) х (10 000 гривень (задоволена частина позову) х 100 % : 30 000 гривень (ціна позову)). Інші судові витрати за вимогу немайнового характеру покладаються на позивачку.

Керуючись статтями 10-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000 (десять тисяч) гривень.

У позові в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 443 (чотириста сорок три) гривні 73 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.EjHxVVNTBNBFBEjHxVVNTBNBFB

Реквізити учасників справи:

позивачка - ОСОБА_1 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_10 року народження, місце проживання: АДРЕСА_1

відповідачка - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_11 року народження, місце проживання: АДРЕСА_2

Суддя М.В. Фетісов