Справа № 2-1140/11
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 лютого 2011 року м.Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді Калюжної В.В., при секретарі: Зеленюк Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м.Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про поділ спільного майна подружжя, в якій, в обґрунтування позовних вимог, вказав наступне. Сторони перебували у шлюбі з 05.08.2006 року. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 06.04.2010 року шлюб між сторонами розірвано, про що Орджонікідзевським відділом РАЦС Запорізького МУЮ зроблений актовий запис № 116 від 29.04.2010 року. За період шлюбу сторони придбали квартиру АДРЕСА_1, вартістю 757500 гривень, автомобіль »реєстраційний № НОМЕР_2 вартістю 145000 гривень. Крім того, позивач є учасником ТОВ «ОМЕГА-ІНВЕСТАГРО»та ТОВ «КОМПАНІЯ СИСТЕМА». Позивач просить розділити спільне майно подружжя, що було набуте під час шлюбу, наступним чином: виділити позивачу ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1, вартістю 757500 гривень; виділити відповідачці ОСОБА_2 автомобіль »реєстраційний № НОМЕР_2 вартістю 145000 гривень; визнати за позивачем одноособове право власності на ТОВ «ОМЕГАІНВЕСТАГРО»та на 51,08 часток ТОВ «КОМПАНІЯ СИСТЕМА»; стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь відповідачки ОСОБА_2 компенсацію вартості Ѕ частки спільного майна подружжя, набутого в період шлюбу в розмірі 1198500 гривень.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі на підставах, викладених в позовній заяві.
У судовому засіданні Відповідач проти задоволення позовних вимог не заперечувала, пояснила суду, що на день розгляду цивільної справи вона отримала від позивача 1198500 гривень, будь-яких майнових претензій до позивача не має.
Дослідивши матеріали справи, встановивши обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, заслухавши пояснення та доводи сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у зв язку з наступним.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Сторони знаходилися в зареєстрованому шлюбі з 05.08.2006 року, шлюб між сторонами розірваний на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 06.04.2010 року, про що Орджонікідзевським відділом РАЦС Запорізького МУЮ зроблений актовий запис № 116 від 29 квітня 2010 року.
За період шлюбу сторони придбали наступне майно:
1.Квартиру АДРЕСА_1 на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 26 грудня 2006 року, реєстровий № 2734. Право власності на зазначену квартиру зареєстровано за позивачем ОСОБА_1, що підтверджується витягом з реєстру права власності на нерухоме майно, технічним паспортом на квартиру та довідкою ОП ЗМБТІ № 1798 від 08.02.2011 року. Квартира придбана за 757500 гривень.
2.Автомобіль », реєстраційний № НОМЕР_2 - на підставі біржової угоди № 4380 від 17.04.2007 року. Автомобіль зареєстрований на ім я Відповідача - ОСОБА_2, що підтверджується технічним паспортом на автомобіль серія НОМЕР_3.
Крім того, Позивач ОСОБА_1 є єдиним учасником ТОВ «ОМЕГАІНВЕСТАГРО», яке було зареєстроване первинно 11.05.2006 року, перереєстроване 17.03.2009 року та учасником ТОВ «КОМПАНІЯ СИСТЕМА»(51,08 часток статутного капіталу), яке було зареєстроване первинно 16.09.2003 року, перереєстроване 18.05.2010 року. Зазначене підтверджується наданими статутами зазначених товариств, копії яких приєднані до матеріалів справи.
Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу).
Стаття 63 СК України передбачає, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно до ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
При вирішенні питання про поділ майна у вигляді акцій, частки (паю, долі) у фондах корпоративних господарських організацій судам слід виходити з того, що питання їх поділу вирішується залежно від виду юридичної особи, організаційно-правової форми її діяльності, характеру правовідносин подружжя з цим суб єктом.
Статтею 12 Закону України від 19 вересня 1991 р. № 1576-ХІІ “Про господарські товариства” встановлено, що власником майна, переданого йому засновниками і учасниками, є саме товариство. Вклад до статутного фонду господарського товариства не є об єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Виходячи зі змісту частин 2, 3 ст. 61 СК України, якщо вклад до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів.
Згідно із ч.3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Крім того, ст. 370 ЦК України передбачено, що співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Таким чином, за викладених обставин, враховуючи, що відповідачка позовні вимоги визнала в повному обсязі, на день розгляду справи отримала грошову компенсацію вартості Ѕ частки спільного майна подружжя у розмірі 1198500 грн., що підтверджується наданою розпискою, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя задовольнити повністю.
Оскільки Відповідачем у судовому засіданні надано розписку про отримання компенсації вартості 1\2 частини спільного майна подружжя, суд вважає за необхідне не стягувати з Позивача на користь Відповідача зазначено грошову суму.
Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з іншої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Позивачем питання про стягнення з відповідача судових витрат не ставилось.
Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.
Розділити спільне майно подружжя, виділивши:
- позивачу ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 вартістю 757500 гривень;
- відповідачці ОСОБА_2 автомобіль »реєстраційний № НОМЕР_2 вартістю 145000 гривень.
Визнати за ОСОБА_1 одноособове право власності на доходи, отримані від діяльності ТОВ «ОМЕГАІНВЕСТАГРО», єдиним учасником якого є ОСОБА_1 та від діяльності ТОВ «КОМПАНІЯ СИСТЕМА», розмір частки ОСОБА_1 у статутному фонді якого складає 51, 08% .
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя В.В.Калюжна