УХВАЛА
24 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 990/177/26
провадження № 11-242заі26
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Гімона М. М.,
суддів Банаська О. О., Білоконь О. В., Булейко О. Л., Губської О. А., Кишакевича Л. Ю., ОСОБА_17, Кривенди О. В., Пількова К. М., Погрібного С. О., Стрелець Т. Г., Ступак О. В., Тітова М. Ю., Ткача І. В., Уркевича В. Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву судді Великої Палати Верховного Суду Короля Володимира Володимировича про самовідвід від участі у розгляді справи № 990/177/26 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИЛА:
1. 13 травня 2026 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний адміністративний суд) як суду першої інстанції позов до Вищої ради правосуддя (далі - відповідач, ВРП, Рада), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ВРП, яка полягає у неналежному виконанні покладених на неї законом повноважень у сфері дисциплінарної відповідальності суддів, а саме у формальному залишенні без розгляду та поверненні скарг ОСОБА_1 , поданих ним особисто та через свого представника - адвоката Білінського Б. П. відносно судді Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_2 від 07 травня 2024 року, відносно судді Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_3 від 31 травня 2024 року, відносно судді Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_4 від 01 липня 2024 року, від 12 травня 2025 року та від 11 серпня 2025 року, відносно судді Києво-Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_5 від 21 листопада 2025 року, відносно суддів Київського апеляційного суду ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 від 22 вересня 2025 року, відносно суддів Верховного Суду ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 від 10 червня 2025 року, відносно суддів Верховного Суду ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 ОСОБА_15, ОСОБА_16., ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 від 19 червня 2025 року, відносно суддів Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_4, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 від 17 жовтня 2025 року;
- зобов`язати ВРП повторно вирішити питання про відкриття дисциплінарного провадження за скаргами ОСОБА_1 , поданими ним особисто та через свого представника - адвоката Білінського Б. П. відносно судді Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_2 від 07 травня 2024 року, відносно судді Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_3 від 31 травня 2024 року, відносно судді Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_4 від 01 липня 2024 року, від 12 травня 2025 року та від 11 серпня 2025 року, відносно судді Києво-Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_5 від 21 листопада 2025 року, відносно суддів Київського апеляційного суду ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 від 22 вересня 2025 року, відносно суддів Верховного Суду ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 від 10 червня 2025 року, відносно суддів Верховного Суду ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 ОСОБА_15, ОСОБА_16., ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 від 19 червня 2025 року, відносно суддів Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_4, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 від 17 жовтня 2025 року.
2. Касаційний адміністративний суд ухвалою від 19 травня 2026 року відмовив у відкритті провадження у цій справі.
3. ОСОБА_1 не погодився з таким судовим рішенням і подав апеляційну скаргу, за змістом якої просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
4. На стадії розгляду справи суддя Король В. В. подав заяву про самовідвід від участі у розгляді цієї справи, яка вмотивована тим, що предмет спору у цій справі пов`язаний із розглядом дисциплінарних скарг ОСОБА_1 , поданих зокрема безпосередньо на суддю Верховного Суду ОСОБА_17 Суддя вважав за доцільне заявити самовідвід для того, щоб у сторін не виникало сумнівів у неупередженості та безсторонності суду, який розглядає дану справу.
5. За змістом частини другої статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відвід судді може бути заявлено за наявності підстав, зазначених у статтях 36-37 цього Кодексу.
6. Відповідно до частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
7. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, установлених статтею 37 цього Кодексу (частина друга статті 36 КАС України).
8. За приписами частини першої статті 40 КАС України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
9. Отже, аналіз наведених норм законодавства свідчить, що головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а метою самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
10. Згідно з пунктом 2.5 Бангалорських принців поведінки суддів (схваленими резолюцією Економічної і Соціальної Ради Організації Об`єднаних Націй від 27 липня 2006 року № 2006/23), суддя має заявити самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення неупередженого рішення у справі, або в тому випадку, коли у розумного спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
11. Відповідно до пунктів 50, 56 Коментарів щодо Бангалорських принципів поведінки суддів (вересень 2007 року; далі - Коментарі) неупередженість - це основоположна риса, яку повинен мати суддя, це ключова ознака представників судової системи. Неупередженість повинна існувати і як факт, і в сприйнятті розумної особи. Якщо є підстави вважати, що має місце упередженість, таке сприйняття ймовірно викличе незадоволення та відчуття несправедливості і відповідно підірве довіру до судової системи. Сприйняття неупередженості визначається за критерієм розумного спостерігача. Враження, що суддя упереджений, може виникнути з різних причин, наприклад через імовірний конфлікт інтересів, поведінку судді в судовому засіданні чи його або її зв`язки чи дії за межами суду. Неупередженість пов`язана не лише з фактичною відсутністю ознак упередженості та наявності упереджених міркувань, але і з враженням відсутності таких ознак. Такий двоїстий аспект можна виразити за допомогою часто повторюваного вислову, що правосуддя має бути не лише здійсненим, але й однозначно сприйматися як здійснене. Критерій, який зазвичай застосовується, полягає в тому, чи виникли б у розумного спостерігача, який реалістично і практично дивиться на справу, побоювання щодо браку об`єктивності з боку судді. Питання в тому, чи існують побоювання щодо упередженості, має вирішуватися з точки зору розумного спостерігача.
12. Згідно з пунктом 67 Коментарів можливість конфлікту інтересів виникає, коли особисті інтереси судді (або його близьких) суперечать обов`язку судді неупереджено здійснювати правосуддя. Суддівська неупередженість пов`язана як із фактичною об`єктивністю, так і з об`єктивністю, як її сприймає розумний спостерігач. У судових справах перевірка на конфлікт інтересів повинна стосуватися як фактичних конфліктів між приватними інтересами судді та обов`язком здійснення неупередженого правосуддя, так і обставин, за яких розумний спостерігач обґрунтовано (міг би) спостерігав би конфлікт.
13. Пункт 78 Коментарів передбачає, що основоположний принцип полягає в тому, що ніхто не може бути суддею у власній справі. Цей принцип, розроблений судами, має два надзвичайно схожі, але не ідентичні наслідки. По-перше, його можна застосовувати буквально: якщо суддя є фактично стороною у справі або фінансово зацікавлений у певному її вирішенні, тоді він або вона справді виступає суддею у власній справі. Це слугує достатньою підставою для відводу судді. По-друге, цей принцип можна також застосовувати у випадках, коли суддя не є стороною у справі та не має фінансової зацікавленості в результатах розгляду, однак поводить себе таким чином, що це дає підстави для підозри у його/її необ`єктивності, наприклад через дружній стосунки з однією зі сторін. Друга ситуація, власне, не є прикладом застосування принципу, за яким ніхто не може бути суддею у власній справі, оскільки реальна чи видима необ`єктивність судді, як правило, приносить користь не судді, а іншій особі.
14. Відповідно ж до пункту 90 Коментарів залежно від обставин, обґрунтована підозра в упередженості може виникати у разі, якщо між суддею та громадянином, який бере участь у справі, існують особисті дружні або ворожі відносини.
15. Ця справа стосується бездіяльності ВРП (як вважає позивач) під час здійснення дисциплінарного провадження за скаргою позивача на дії суддів, зокрема ОСОБА_17
16. З метою недопущення будь-яких сумнівів щодо неупередженості та об`єктивності складу суду при розгляді адміністративної справи, Велика Палата Верховного Суду приходить до висновку, що заява судді ОСОБА_17 про самовідвід від участі у розгляді цієї справи підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 31, 36, 39, 40 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
Заяву про самовідвід судді Великої Палати Верховного Суду Короля Володимира Володимировича задовольнити.
Відвести суддю Великої Палати Верховного Суду Короля Володимира Володимировича від участі у розгляді справи № 990/177/26 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Гімон
Судді:
О. О. Банасько О. В. Білоконь О. Л. Булейко О. А. Губська Л. Ю. Кишакевич В. В. Король О. В. Кривенда
К. М. Пільков С. О. Погрібний Т. Г. Стрелець О. В. Ступак М. Ю. Тітов І. В. Ткач В. Ю. Уркевич