ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 140002919

Озвучення тимчасово недоступне

Справа №577/3388/23

Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА\_1

Номер провадження 11-кп/816/1222/26

Суддя-доповідач - ОСОБА\_2

Категорія - Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади

 

**УХВАЛА**

**ІМЕНЕМ УКРАЇНИ **

21 вересня 2026 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді - ОСОБА\_2 ,

суддів - ОСОБА\_3 , ОСОБА\_4 ,

з участю секретаря судового засідання -

ОСОБА\_5 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Суми кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА\_6 в інтересах ОСОБА\_7 на ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 20 серпня 2026 року, якою продовжено застосований запобіжний захід у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку,

учасників кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА\_8 ,

особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру, – ОСОБА\_7 ,

законного представника – ОСОБА\_9 ,

захисника – адвоката ОСОБА\_6

в с т а н о в и л а:

**Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.**

****

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 20 серпня 2026 року задоволено клопотання прокурора Конотопської окружної прокуратури ОСОБА\_10 та продовжено ОСОБА\_7 , стосовно якого здійснюється судове провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, раніше застосований запобіжний захід у виді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, – Дніпровської філії «Спеціалізований заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Інститут судової психіатрії та судової медицини Міністерства охорони здоров\`я України» – до 17 жовтня 2026 року включно.

У провадженні Конотопського міськрайонного суду Сумської області перебуває клопотання прокурора у кримінальному провадженні № 220232000000000014 від 17 січня 2023 року про застосування до ОСОБА\_7 примусових заходів медичного характеру у зв\`язку із вчиненням ним суспільно небезпечних діянь, які підпадають під ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 109, ч. 1 ст. 436-2 КК України.

Продовжуючи дію запобіжного заходу, суд першої інстанції виходив із того, що судовий розгляд не може бути завершений до спливу строку дії попередньої ухвали, а встановлений раніше ризик переховування ОСОБА\_7 від суду на час вирішення клопотання не зменшився та не припинив існування.

Суд також урахував встановлений у кримінальному провадженні психічний розлад ОСОБА\_7 та дійшов висновку, що на цьому етапі провадження саме поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають небезпечну поведінку, здатне забезпечити його належну процесуальну поведінку.

**Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.**

****

Не погодившись із зазначеним рішенням, захисник ОСОБА\_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить змінити ухвалу місцевого суду та застосувати до ОСОБА\_7 більш м\`який запобіжний захід у виді особистого зобов\`язання.

В обґрунтування апеляційних вимог захисник посилається на те, що висновок судово-психіатричного експерта № 291, покладений в основу застосування до ОСОБА\_7 спеціального запобіжного заходу, складений ще 26 травня 2023 року.

За змістом цього висновку ОСОБА\_7 у період вчинення інкримінованих йому діянь страждав на органічний шизофреноподібний, переважно маячний, розлад, не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними; на час проведення експертизи виявляв ознаки такого ж розладу та за своїм психічним станом потребував застосування примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу зі звичайним наглядом.

Захисник вважає, що під час проведення зазначеної експертизи належним чином не було враховано медичні відомості про перенесену ОСОБА\_7 черепно-мозкову травму та її наслідки.

Посилається також на висновок спеціаліста від 22 травня 2024 року, відповідно до якого патологічних ознак не виявлено, а електрофізіологічні параметри мозку перебувають у межах нормальних показників.

Крім того, зазначає, що ОСОБА\_7 раніше на психіатричному обліку не перебував, а у цьому кримінальному провадженні призначено повторну стаціонарну судово-психіатричну експертизу.

На думку захисника, неодноразова неявка ОСОБА\_7 за викликами суду у 2024–2026 роках та характер суспільно небезпечних діянь, які є предметом судового розгляду, не є достатніми для висновку про подальше існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Одночасно захисник звернулася із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження.

На обґрунтування заяви зазначила, що апеляційна скарга на ухвалу від 20 серпня 2026 року була датована 25 серпня 2026 року та 31 серпня 2026 року надійшла безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

Листом Сумського апеляційного суду від 31 серпня 2026 року № 05-04/350/26 їй було повідомлено про необхідність подання апеляційної скарги через Конотопський міськрайонний суд Сумської області. Зазначений лист вона отримала 07 вересня 2026 року, після чого повторно подала апеляційну скаргу та заяву про поновлення строку.

Захисник також посилається на перебування 03–04 вересня 2026 року за межами м. Конотоп та на підтвердження цього надала електронні квитки.

**Позиції учасників апеляційного розгляду.**

****

У судовому засіданні захисник ОСОБА\_6 заяву про поновлення строку та апеляційну скаргу підтримала, просила поновити строк на апеляційне оскарження, змінити ухвалу місцевого суду та застосувати до ОСОБА\_7 запобіжний захід у виді особистого зобов\`язання.

ОСОБА\_7 та його законний представник ОСОБА\_9 підтримали позицію захисника.

Прокурор щодо поновлення строку не заперечував. Проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.

**Мотиви апеляційного суду.**

****

Заслухавши суддю-доповідача, учасників апеляційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження, доводи заяви про поновлення строку та апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

**Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження.**

****

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин процесуальний строк має бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою суду.

При вирішенні питання про поновлення процесуального строку суд повинен оцінити конкретні обставини, які призвели до його пропуску, поведінку особи, яка має намір реалізувати право на оскарження, та те, чи свідчать такі обставини про реальний намір своєчасно скористатися правом на апеляційний перегляд.

Колегія суддів бере до уваги, що оскаржувана ухвала постановлена 20 серпня 2026 року, а апеляційна скарга захисника датована 25 серпня 2026 року та первісно була адресована безпосередньо Сумському апеляційному суду.

При цьому порядок апеляційного оскарження ухвали про обрання чи продовження запобіжного заходу, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 508 КПК України, має визначатися за правилами, встановленими для оскарження ухвали про обрання або продовження строку тримання під вартою.

Такого висновку дійшов Верховний Суд, зазначивши, що на судові рішення щодо обрання та продовження запобіжного заходу в порядку ст. 508 КПК України у виді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають небезпечну поведінку, постановлені під час судового розгляду, поширюється такий самий порядок оскарження, як і на рішення щодо обрання та продовження строку тримання під вартою.

За приписами п. 2 ч. 1 та п. 1-1 ч. 2 ст. 395 КПК України така апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п\`яти днів з дня оголошення ухвали.

Отже, первісно обраний захисником порядок звернення саме до Сумського апеляційного суду відповідав правовому механізму апеляційного перегляду такого виду судових рішень.

Разом із тим після надходження апеляційної скарги захиснику листом Сумського апеляційного суду від 31 серпня 2026 року було повідомлено про необхідність її подання через суд першої інстанції. Виконуючи зазначене роз\`яснення, захисник повторно звернулася з апеляційною скаргою вже після закінчення передбаченого законом строку та одночасно порушила питання про його поновлення.

За таких обставин колегія суддів враховує, що сторона захисту виявила намір реалізувати право на апеляційне оскарження невідкладно, апеляційну скаргу первісно адресувала компетентному суду апеляційної інстанції, а подальше повторне звернення було зумовлене отриманим від суду роз\`ясненням щодо порядку її подання.

Тому незалежно від оцінки окремо наведеної захисником обставини щодо її перебування 03–04 вересня 2026 року за межами м. Конотоп, сукупність наведених обставин свідчить про наявність поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Відмова у поновленні строку за таких обставин становила б надмірно формальний підхід до реалізації права на апеляційний перегляд.

У зв\`язку з цим заява захисника ОСОБА\_6 про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню.

**Щодо доводів апеляційної скарги**

****

Відповідно до ч. 1 ст. 508 КПК України до особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, судом можуть бути застосовані:

1\.передання на піклування опікунам, близьким родичам чи членам сім\`ї з обов\`язковим лікарським наглядом;

2\.поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають її небезпечну поведінку.

Такі запобіжні заходи застосовуються з моменту встановлення факту розладу психічної діяльності чи психічної хвороби та відповідно до загальних правил КПК України.

Отже, кримінальний процесуальний закон встановлює спеціальний перелік запобіжних заходів, які можуть застосовуватися після встановлення в особи відповідного психічного розладу.

У зв\`язку з цим заявлена в апеляційній скарзі вимога про застосування до ОСОБА\_7 особистого зобов\`язання не узгоджується з положеннями ст. 508 КПК України, оскільки такий запобіжний захід цією спеціальною нормою не передбачений.

Водночас ця обставина сама по собі не звільняє суд від необхідності перевірити, чи продовжують існувати підстави для подальшого застосування найбільш обмежувального із заходів, передбачених ст. 508 КПК України, та чи може належна процесуальна поведінка особи бути забезпечена переданням на піклування опікунам, близьким родичам чи членам сім\`ї з обов\`язковим лікарським наглядом.

Як убачається з матеріалів провадження, відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 291 від 26 травня 2023 року ОСОБА\_7 страждав на органічний шизофреноподібний, переважно маячний, розлад, унаслідок якого не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Експертами також було констатовано наявність відповідного психічного розладу на час проведення експертизи та зроблено висновок про потребу ОСОБА\_7 у застосуванні примусових заходів медичного характеру.

Колегія суддів погоджується із захистом у тому, що значний проміжок часу, який минув із моменту проведення цієї експертизи, є обставиною, яка підлягає врахуванню при вирішенні питання про подальше застосування заходу, пов\`язаного з позбавленням свободи.

За стандартами ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод психічний розлад має бути встановлений на підставі об\`єктивних медичних даних, бути такого характеру або ступеня, який виправдовує примусове утримання, а подальше позбавлення свободи залежить від збереження такого розладу. ЄСПЛ також наголошує на значенні достатньої актуальності медичної оцінки.

Разом із тим наведені захисником відомості не дають підстав для висновку, що встановлений судово-психіатричною експертизою психічний розлад ОСОБА\_7 припинив існувати або змінився настільки, що подальше застосування спеціального запобіжного заходу стало безпідставним.

Дані амбулаторної картки щодо перенесеної черепно-мозкової травми, перебування під наглядом лікаря-невролога та її наслідків самі по собі не спростовують висновків судово-психіатричної експертизи.

Так само наведений захистом висновок спеціаліста від 22 травня 2024 року про відсутність патологічних ознак та перебування електрофізіологічних параметрів мозку в межах нормальних показників не містить висновку лікаря-психіатра або судово-психіатричного експерта про відсутність у ОСОБА\_7 встановленого раніше психічного розладу чи про припинення потреби в спеціальному нагляді.

Посилання на те, що ОСОБА\_7 раніше не перебував на психіатричному обліку, також не спростовує встановленого експертним шляхом психічного розладу.

Колегія суддів ураховує і ту обставину, що в межах цього кримінального провадження призначено повторну стаціонарну судово-психіатричну експертизу, результати якої матимуть істотне значення для подальшого вирішення питань, пов\`язаних із психічним станом ОСОБА\_7 .

Сам факт призначення повторної експертизи, однак, не означає автоматичного спростування наявного експертного висновку та не є самостійною підставою для негайної зміни застосованого запобіжного заходу до отримання її результатів.

Не є підставою для зміни оскаржуваної ухвали й посилання захисту на те, що висновком експерта від 26 травня 2023 року рекомендовано госпіталізацію до психіатричного закладу зі звичайним наглядом.

Вид примусового заходу медичного характеру, питання про застосування якого належить вирішити суду за наслідками розгляду провадження по суті, та запобіжний захід, передбачений ст. 508 КПК України, мають різні процесуальні підстави і призначення. Висновок експерта щодо можливого виду примусового заходу медичного характеру не визначає автоматично вид запобіжного заходу на період судового розгляду.

**Щодо ризику переховування від суду** колегія суддів виходить із того, що характер суспільно небезпечних діянь, які є предметом судового розгляду, сам по собі не може бути достатньою підставою для висновку про існування такого ризику.

Однак у цьому провадженні ризик переховування обґрунтовано не лише характером діянь, а й відомостями щодо попередньої процесуальної поведінки ОСОБА\_7 , зокрема його неодноразовими неявками до Конотопського міськрайонного суду протягом 2024–2026 років.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують зазначених відомостей та не містять даних про те, що всі відповідні неявки були зумовлені об\`єктивними і поважними причинами.

За таких обставин висновок місцевого суду про те, що встановлений раніше ризик переховування на час розгляду клопотання не припинив існування, колегія суддів вважає обґрунтованим.

Перевіряючи можливість застосування менш обмежувального запобіжного заходу, колегія суддів також враховує, що ст. 508 КПК України передбачає як альтернативу поміщенню до закладу з надання психіатричної допомоги не особисте зобов\`язання, а передання особи на піклування опікунам, близьким родичам чи членам сім\`ї з обов\`язковим лікарським наглядом.

Разом із тим матеріали, на які посилається захист, не містять достатніх відомостей про можливість належної організації такого піклування та обов\`язкового лікарського нагляду, а також про здатність такого заходу з урахуванням попередньої процесуальної поведінки ОСОБА\_7 забезпечити його участь у судовому провадженні.

Самої наявності постійного місця проживання та близьких родичів для такого висновку недостатньо.

За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відсутність на час постановлення оскаржуваної ухвали достатніх підстав для зміни ОСОБА\_7 запобіжного заходу, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 508 КПК України, на менш обмежувальний захід.

При цьому подальше застосування цього запобіжного заходу не виключає обов\`язку суду першої інстанції під час наступного вирішення питання про його доцільність урахувати результати призначеної повторної стаціонарної судово-психіатричної експертизи та інші актуальні відомості про психічний стан і поведінку ОСОБА\_7 .

**Висновки апеляційного суду.**

****

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду про наявність на час постановлення оскаржуваної ухвали підстав для подальшого застосування до ОСОБА\_7 запобіжного заходу у виді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку.

Запропонований захистом запобіжний захід у виді особистого зобов\`язання положеннями ст. 508 КПК України не передбачений, а достатніх підстав для застосування альтернативного спеціального запобіжного заходу у виді передання на піклування з обов\`язковим лікарським наглядом матеріалами провадження не встановлено.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були підставою для скасування або зміни оскаржуваної ухвали, під час апеляційного перегляду не встановлено.

Разом із тим з огляду на обставини первісного звернення захисника з апеляційною скаргою безпосередньо до Сумського апеляційного суду та подальше повторне її подання після отримання роз\`яснення суду, заява ОСОБА\_6 про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню.

Керуючись ч. 2 ст. 376, ст. 117, 404, 405, 407, 418, 419, 422-1, 508 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Заяву захисника ОСОБА\_6 про поновлення строку на апеляційне оскарження – задовольнити.

Поновити захиснику ОСОБА\_6 строк на апеляційне оскарження ухвали Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 20 серпня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА\_6 в інтересах ОСОБА\_7 – залишити без задоволення.

Ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 20 серпня 2026 року, якою ОСОБА\_7 продовжено запобіжний захід у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, до 17 жовтня 2026 року включно, – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

**СУДДІ:**

ОСОБА\_2 ОСОБА\_3 ОСОБА\_4