ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 139998625

Озвучення тимчасово недоступне

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/2709/26 Справа № 208/4836/25

Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області у складі:

судді доповідача ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі судового засідання ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області в режимі відеоконференції апеляційну скаргу прокурора відділу нагляду за додержання законів регіональним органом безпеки Донецької обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу Заводського районного суду міста Кам`янського від 10.08.2026р., якою обвинуваченій за ч.2 ст.111 КК України ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 07.10.2026р. із визначенням застави у розміру 300 (триста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400грн.,-

за участю прокурора (в режимі ВКЗ) ОСОБА_6

обвинуваченої (в режимі ВКЗ) ОСОБА_7

захисників (в режимі ВКЗ) ОСОБА_8 , ОСОБА_9

в с т а н о в и л а :

Оскаржуваною ухвалою задоволено клопотання прокурора та щодо обвинуваченої за ч. 2 ст. 111 КК України ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 07.10.2026р. із визначенням розміру застави в розмірі 300 (триста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400грн.

Ухвалу суду першої інстанції оскаржено прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_6 , який в апеляційній скарзі:

-вважає оскаржувану ухвалу в частині обрання альтернативного запобіжного заходу у виді застави незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження;

-зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд зобов`язаний визначити розмір застави та ч. 4 вказаної статті, під час дії воєнного стану суд має право не визначити розмір застави, застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, зокрема, ч.2 ст. 111 КК України;

-наголошує, що ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, тобто злочину проти основ Національної безпеки України, що є найбільш небезпечним посяганням на відносини, що забезпечують державну безпеку, обороздатність, незалежність держави, її конституційний лад;

-вказує, що прокурором доведено, а судом встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик переховування від суду, ризик незаконного впливу на свідка, чи продовження кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_7 ;

-вважає, що при застосуванні до обвинуваченого альтернативного запобіжного заходу судом не прийнято до уваги, що під час досудового розслідування встановлено факт того, що обвинувачений зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що створює передумови та значно підвищує ризики переховування від суду або зміни місця свого проживання;

-зазначає, що судом в повній мірі не враховано характеру кримінального правопорушення, яке вчинено в умовах воєнного стану, чим істотно підірвана обороноздатність ЗСУ, зокрема і у Донецькій області, де обвинувачена проживала;

-наголошує, що ОСОБА_7 інкримінується вчинення злочину в умовах збройної агресії РФ проти України, а саме передання невстановленому представнику спеціальної служби іноземної держави- Федеральної слуби безпеки РФ відомостей про місця розташування підроділів ЗСУ у м.Покровську Донецької області. Такі дії створювали реальну загрозу використання зазначеної інформації для нанесення вогневого ураження як по військових об`єктах, так і по об`єктах цівільної інфраструктури, розташованих у безпосередній близькості до них. З огляду на спеціфіку застосування збройними силами держави-агресора ракетного, артилерійського та іншого озброєння по території України, передана обвинуваченою ОСОБА_7 інформація потенційно могла призвести до руйнування житлових будинків, об`єктів критичної та соціальної інфраструктури, а також до загибелі чи поранення мирних мешкаців;

-вважає, що з метою забезпечення виконання обвинуваченою ОСОБА_7 покладених на неї обов`язків, враховуючи воєнний стан в державі, окупацію частини території України, ведення активних бойових дій на території Донецької області та враховуючи злочин, який інкримінується обвинуваченій, тісно пов`язаний з військовою агресію РФ проти України, який може нашкодити національній безпеці, територіальній цілісності, обороноздатності України, слід застосувати до обвинуваченої ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави;

-вважає,що судом першої інстанції належним чином не враховано, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину проти основ національної безпеки України, що є найбільш суспільно небезпечними посяганням, в період воєнного стану, а також до затримання мешкала у місті Покровську Донецької області, поблизу якого на даний час відбуваються активні бойові дії, а агресія, яку здійснює РФ стосовно України, може спричинити до тимчасової окупації міста та призвести до ухилення обвинуваченою від кримінальної відповідальності та надання можливості продовжити вчиняти дане кримінальне правопорушення або вчинити новее, оскільки правоохоронним органам буде досить важко контролювати виконання покладених на обвинувачену обов`язків у разі внесення застави;

-прохає оскаржувану ухвалу Заводського районного суду міста Кам`янського від 10.08.2026р. про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, в частині визначення розміру застави в розмірі 998400,00 гривень скасувати через невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченої ОСОБА_7 у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів без визначення розміру застави.

Заслухавши суддю доповідача, доводи прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, позицію обвинуваченої та її захисників, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, та дослідивши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги прокурора за таких підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що обвинувачена ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що в умовах збройної агресії РФ проти України, передавала невстановленому представнику спеціальної служби іноземної держави- Федеральної слуби безпеки РФ відомості про місця розташування підроділів ЗСУ у м.Покровську Донецької області. Такі дії створювали реальну загрозу використання зазначеної інформації для нанесення вогневого ураження як по військових об`єктах, так і по об`єктах цівільної інфраструктури, розташованих у безпосердній близькості до них. З огляду на спеціфіку застосування збройними силами держави-агресора ракетного, артилерійського та іншого озброєння по території України, передана обвинуваченою ОСОБА_7 інформація потенційно могла призвести до руйнування житлових будинків, об`єктів критичної та соціальної інфраструктури, а також до загибелі чи поранення мирних мешкаців, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що суд першої інстанції вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою вважав реальними та підтвердженими ризики, визначені у п. п. 1,3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме що обвинувачена може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, ризик незаконного впливу на свідка або може вчинити інше кримінальне правопорушення, та, враховуючи наведене вище, особу обвинуваченої, вчинення особливо тяжкого умисного злочину, за який передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років, або довічне ув`язнення, з конфіскацією майна. При цьому суд першої інстанції дійшов висновку про недостатність застосування щодо обвинуваченої більш м`якого запобіжного заходу для запобігання зазначеним вище ризикам, у зв`язку з чим вважав доцільним продовжити щодо обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки саме такий запобіжний захід може у подальшому забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої та створить необхідні умови для виконання завдань кримінального провадження, передбачених положеннями статті 2 КПК України.

При цьому суд першої інстанції вважав, що утримання під вартою не є передумовою покарання у виді позбавлення волі, але при збереженні розумної підозри щодо затриманої особи у вчиненні злочину є умовою законності та відповідає реальним вимогам суспільного інтересу.

Крім того суд першої інстанції, керуючись дискреційними повноваженнями, та врахувавши практику ЄСПЛ, викладену у справах «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії», «Летельє проти Франції», « W.проти Швейцарії», а також рішення Конституційного Суду України від 19.06.2024 № 3-111/2023(207/23, 31/23), в якому Конституційний Суд України звернув увагу, що суд не позбавлений можливості визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави при вирішенні питання про запобіжний захід у кримінальних провадженнях, де особи обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, що визначені у ч.6 ст.176 КПК України, відповідно рішення законодавцем закріплено дискрецію суду під час застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, за частиною шостою статті 176 Кодексу не визначати або визначати розмір застави із урахуванням підстав та обставин, установлених статями 177,178 Кодексу, та задовольняючи клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд, з урахуванням усіх обставин кримінального правопорушення та даних про особу обвинуваченої, вважав за можливе визначити обвинуваченій розмір застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить суму 998 400грн., оскільки вважав, що застава в такому розмірі буде достатнім стримуючим засобом, щоб позбавити бажання ухилитися чи іншим чином перешкоджати судовому розгляду кримінального провадження, тобто зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в доводах апеляційної скарги прокурора висловлена незгода із рішенням суду першої інстанції в частині визначення можливості внесення застави обвинуваченою, та вважає ці доводи обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за таких підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що обвинувачена ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, тобто злочину проти основ національної безпеки України, що є найбільш небезпечним посяганням в період воєнного стану, а саме у державній зраді, вчиненій в умовах воєнного стану, тобто діянні, умисно вчиненному громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України надані представнику іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що підставою для застосування та продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, перед усім, є існування ризиків передбачених ст. 177 КПК України, з боку підозрюваного/обвинуваченого.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою – один із вагомих заходів забезпечення кримінального провадження. Цей превентивний, забезпечувальний захід, спрямований на недопущення можливої протидії з боку підозрюваного, обвинуваченого провадженню у кримінальній справі, є ефективним засобом коригування неправомірної поведінки зазначених учасників кримінального судочинства.

Обмежуючи конституційні права обвинуваченої у вчиненні злочину, запобіжний захід виконує позитивну роль, реалізуючи у кримінальному процесі матеріальноправовий принцип крайньої необхідності: завдання меншої шкоди, щоб запобігти більшій шкоді.

Слід наголосити, що за допомогою запобіжних заходів забезпечується особиста участь обвинуваченої у кримінальному судочинстві, її неухилення від кримінального переслідування, застосування до неї заходів кримінального покарання і стягнення з неї завданої злочином матеріальної шкоди.

Аналіз ст. 177 КПК України вказує, що «ризик» - це перш за все ймовірність небажаної поведінки, та визначення «ризиків» полягає у передбаченні небажаної, для всебічного дослідження даного провадження, поведінки обвинуваченої та запобіганні такої поведінки через застосування відповідного запобіжного заходу судом.

Отже з урахуванням викладеного слід наголосити, що ризики з боку обвинуваченої слід розцінювати як її небажану, ймовірну поведінку, з метою у будь який спосіб перешкодити встановленню істини у справі для прийняття відповідного рішення судом.

Суд апеляційної інстанції враховує зміст пред`явленого обвинуваченій ОСОБА_7 обвинувачення, тяжкість ймовірного покарання, яке може їй загрожувати, фактичні обставини кримінального правопорушення, яке вчинене в період триваючої збройної агресії рф. При цьому дії обвинуваченої про передачу невстановленому представнику спеціальної служби іноземної держави Федеральної служби безпеки РФ відомостей про місця розташування підрозділів ЗСУ у м.Покровську Донецької області набули кримінально-караного характеру, та за ч. 2 ст. 111 КК України такі дії є тяжкими.

Відповідно практики Європейського суду з прав людини тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Суд апеляційної інстанції, з урахуванням конкретних обставин цього кримінального провадження та характеру дій, які інкримінуються обвинуваченій, а саме того, що вона обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, яке спрямоване проти основ національної безпеки України та є найбільш небезпечним посяганням на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність країни, її конституційний лад в умовах воєнного стану, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку вчиненого та особи, яка його вчинила, дійшов висновку, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.

Суд апеляційної інстанції вважає, що визначення застави у даному кримінальному провадженні застави хоч прямо і не заборонено діючим КПК України, проте з урахуванням фактичних обставин справи, характеру кримінального правопорушення її визначення суперечитиме положення ст. 2 КПК України.

Так, з 23 квітня 2022 року діє правова норма (ч. 6 ст. 176 КПК України), якою встановлено, що під час дії воєнного стану до осіб, що підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України (ст. ст. 109–1142 КК України), злочинів, пов`язаних із терористичною діяльністю (ст.ст. 258–2586 КК України), злочинів, передбачених ст. 260 КК України («Створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань»), ст. 261 КК України («Напад на об`єкти, на яких є предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення»), певних категорій злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку (ст.ст. 437–4421 КК України), застосовується запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Враховуючи викладене вище, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для застосування дискреції при визначенні альтернативного запобіжного заходу щодо обвинуваченої ОСОБА_7 , ухвалу суду першої інстанції такою, що підлягає скасуванню із постановленням нової ухвали про продовження щодо обвинуваченої запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Враховуючи викладене вище та керуючись ст.ст. 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу прокурора відділу нагляду за додержання законів регіональним органом безпеки Донецької обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу Заводського районного суду міста Кам`янського від 10.08.2026р., якою обвинуваченій за ч.2 ст.111 КК України ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 07.10.2026р. із визначенням застави у розміру 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400грн., задовольнити.

Ухвалу Заводського районного суду міста Кам`янського від 10.08.2026р., якою обвинуваченій за ч.2 ст.111 КК України ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 07.10.2026р. із визначенням застави у розміру 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400грн., скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора про продовження обвинуваченій ОСОБА_7 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити щодо ОСОБА_7 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 07 жовтня 2026 року включно без визначення розміру застави.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили після її проголошення, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: