ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 139917657

Озвучення тимчасово недоступне

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №752/17508/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/4629/2026 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою власника майна ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 06 квітня 2026 року, -

за участю:

прокурора ОСОБА_7 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 06 квітня 2026 року задоволено клопотання прокурора відділу прокуратури Автономної Республіки Крим та м. Севастополя ОСОБА_8 про арешт майна та накладено арешт у кримінальному провадженні №12025010000000115, відомості щодо якого внесені 16.06.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 361-2, ч. 3 ст. 362 КК України, на майно, яке вилучене 01.04.2026 під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: грошові кошти у сумі 8520 доларів США, 900 євро, які запаковано в спец пакет RIC 2410833; чорнові записи та жорсткі диски у кількості трьох штук, які запаковано в спец пакет RIC 2140804.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 15 травня 2026 року виправлено описку в частині номеру спеціального пакету у який запаковані грошові кошти вилучені за результатом проведення обшуку, а саме замість помилково зазначеного номеру спеціального пакету «RIC 2410833» зазначити вірний номер «RIC 2140833».

Вважати резолютивну частину ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 06.04.2026 у справі №752/17508/25 (провадження №: 1-кс/752/2918/26) такою: «накласти арешт у кримінальному провадженні №12025010000000115, відомості щодо якого внесені 16.06.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 361-2, ч. 3 ст. 362 КК України, на майно, яке вилучене 01.04.2026 під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: грошові кошти у сумі 8520 доларів США, 900 євро, які запаковано в спец пакет RIC 2140833; чорнові записи та жорсткі диски у кількості трьох штук, які запаковано в спец пакет RIC 2140804.»

В решті ухвалу слідчого судді, залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді про накладення арешту на майно, власник майна ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 06 квітня 2026 року та її скасувати. Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора відділу прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_8 про накладення арешту і повернути вказане майно.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді постановлена із недотриманням норм кримінального процесуального законодавства України і відтак, має бути скасована.

Апелянт вказує на те, що ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 25.03.2026 про надання дозволу на проведення обшуку, в частині задоволення клопотання щодо відшукання та вилучення мобільних телефонів, комп`ютерної техніки, магнітних носіїв інформації та інших предметів та документів, відмовлено.

Слідчим суддею не дотримано процедури як при наданні дозволу на проведення обшуку так і при накладенні арешту на вилучене майно під час обшуку його житла, зокрема, ухвала про проведення обшуку від 25.03.2026, якою надано дозвіл на обшук його майна постановлена за відсутності слідчого та без фіксування судового засідання, за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів.

Також апелянт зазначає, що слідчий суддя не повідомивши його про розгляд клопотання про арешт майна, фактично позбавив його права на захист та надати безпосередньо до суду докази законності набуття коштів.

На момент подання апеляційної скарги повідомлення про підозру не вручалося, що свідчить про відсутність в органів досудового розслідування доказів про його причетність до даної кримінальної справи. Він в даному провадженні перебуває в статусі свідка.

Слідчим та прокурором не наведено жодного конкретного ризику на підтвердження необхідності накладення арешту на грошові кошти та жорсткі диски.

На момент розгляду клопотання про арешт грошових коштів прокурором не надано жодного конкретного доказу, який міг вказувати, що вилучені кошти були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Натомість ним було подано заперечення на арешт майна вилученого при обшуку (грошові кошти), а саме, те що кошти належать йому на праві приватної власності. Грошові кошти в іноземній валюті офіційно придбані ним в 2024-2026 роках, що підтверджується фіскальними чеками. Сума придбаної іноземної валюти відповідає доходу (заробітній платі) отриманого за 2025 рік. Згідно довідки про доходи №6186191853542131 за 2025 сума його пенсії становить 197 998,56 грн. Згідно офіційної інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі декларації сума заробітної плати за 2025 рік становить 525 145 грн.

Враховуючи викладене, склалась ситуація в якій, в нього без прямого дозволу в ухвалі про обшук від 25.03.2026 вилучені кошти, законність походження яких документально підтверджена, проте слідчий суддя, не враховує дані факти та накладає на них арешт, за відсутності будь яких доказів їх незаконного походження та відношення до обставин кримінального провадження, посилаючись лише на необхідності перевірки органом досудового розслідування.

Ініціювання прокурором питання про накладення арешту не відповідає положенням Конституції України, кримінального процесуального закону України та практиці Європейського суду з прав людини, зокрема воно не відповідає вимогам ч.2ст.171 КПК України, оскільки в ньому відсутнє будь-яке належне обґрунтування підстав та мети необхідності арешту (ст.170 КПК).

У порушення абз. 2 ч. 2 ст.171 КПК України до клопотання не додано відповідних оригіналів або копій документів та інших матеріалів, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Також клопотання не містить жодного доказу відносно того, що вилучене у нього майно містить на собі сліди кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 361-2, ч. 3 ст. 362 КК України, були засобом чи предметом будь-якого кримінально караного діяння.

На обґрунтування вимог клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що повідомлення про розгляд клопотання про арешт майна йому не надсилалось і він не брав участі в його розгляді. Копію ухвали отримав поштою 29.04.2026, що підтверджується трекінгом Укрпошти.

Власник майна у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, у встановленому законом порядку, клопотань про відкладення апеляційного розгляду не подавав.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 405 КПК України, думки прокурора, який не заперечував щодо апеляційного розгляду у відсутності власника майна, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності власника майна, який не прибув в судове засідання.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги та вважав оскаржувану ухвалу слідчого судді, законною та обґрунтованою, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скаргавласника майна ОСОБА_6 , не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

З урахуванням обставин, щодо пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого суддіГолосіївського районного суду м. Києва від 06 квітня 2026 року, які викладені в клопотанні власника майна ОСОБА_6 , колегія суддів вважає їх поважними, на підставі чого приходить до висновку щодо поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної ухвали.

Як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, що слідчим управлінням головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі за процесуального керівництва прокуратури Автономної Республіки Крим та м. Севастополя здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025010000000115, відомості щодо якого внесені 16.06.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 361-2, ч. 3 ст. 362 КК України.

В межах даного кримінального провадження, 02.04.2026 прокурор відділу прокуратури Автономної Республіки Крим та м. Севастополя ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна, яке було вилучене 01.04.2026 під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: грошові кошти у сумі 8520 доларів США, 900 євро, які запаковано в спец пакет RIC 2140833; чорнові записи та жорсткі диски у кількості трьох штук, які запаковано в спец пакет RIC 2140804.

На обґрунтування вимог даного клопотання прокурор послався на те, що в рамках даного кримінального провадження встановлюється причетність співробітників Державної міграційної служби України, а також інших невстановлених осіб, які шляхом умисного порушення процедур верифікації та ідентифікації особи, внесли до Демографічного реєстру дані підробленого паспорту, яким незаконно користується громадянин російської федерації ОСОБА_9 (рос. ОСОБА_9 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 - учасник міжнародної терористичної організації «Ісламська держава Іраку та Леванту» (ІДІЛ).

В ході досудового слідства встановлено, що не пізніше 03.06.2016 року, більш точну дату в ході досудового слідства не встановлено, ОСОБА_10 поза межами офіційних пунктів пропуску незаконно перетнув державний кордон України з метою ухилення від кримінального переслідування правоохоронними органами країни походження, придбав у невстановлених в ході досудового слідства осіб, підроблений паспорт громадянина України зразка 1994 року, на ім`я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Тургенівка Бахчисарайського району АР Крим, серіїї НОМЕР_1 , виданого 27.07.2006 Бахчисарайським РВ ГУ МВС Українив АР Крим.

Станом на дату звернення, питання оформлення і видачі паспорта громадянина України були врегульовані положеннями Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України від 13.04.2012 № 320 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 2 липня 2012 р. № 1089/21401), у чинній на той час редакції (далі - Порядок 320).

04.06.2014 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 289 «Про затвердження Порядку оформлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, громадянам, які проживають на тимчасово окупованій території України». Якою затверджено Порядок оформлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, громадянам, які проживають на тимчасово окупованій території України (далі - Порядок № 289).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 289, обмін, оформлення і видача паспорта громадянина України замість утраченого, викраденого або зіпсованого здійснюється у місячний строк за умови пред`явлення документів, які були підставою для видачі попереднього паспорта громадянина України, чи їх копій. Пунктом 4.2 Розділу IV Порядку 320 визначено, що у разі якщо обмін паспорта здійснюється у зв`язку з його непридатністю для користування працівником територіального підрозділу перевіряється належність зіпсованого паспорта особі, яка подала його для обміну.

03.06.2016 за вказівкою начальника Олександрійського MBУДМС України в Кіровоградській області (на теперішній час Олександрійський відділ ЦПМУ ДМС) ОСОБА_6 , з метою заміни паспорта Олександрійським MB УДМС України в Кіровоградській області ОСОБА_12 , провідним спеціалістом Олександрійського MB УДМС України в Кіровоградській області ОСОБА_13 у домоволодінні, яке належало її брату зареєстровано ОСОБА_14 за адресою: АДРЕСА_2 .

В подальшому, ОСОБА_10 , 15.06.2016 року звернувся до Олександрійського MB УДМС України в Кіровоградській області, з заявою про обмін непридатного для користування паспорта громадянина України, та надав паспорт громадянина України зразка 1994 року, на ім`я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Тургенівка Бахчисарайського району АР Крим, серіїї НОМЕР_1 , виданого 27.07.2006 Бахчисарайським РВ ГУ МВС України в АР Крим.

Заяву ОСОБА_14 розглянуто провідним спеціалістом Олександрійського MB УДМС України в Кіровоградській області ОСОБА_13 , яка в порушення процедур верифікації та ідентифікації особи затверджених Порядком № 289 та Порядком 320, в день звернення прийнято рішення про оформлення додатку Ф 1 на ім`я ОСОБА_15 на підставі паспорту серіїї НОМЕР_1 , та за погодженням начальника Олександрійського MBУДМС України в Кіровоградській області (на теперішній час Олександрійський відділ ЦПМУ ДМС) ОСОБА_6 , ОСОБА_12 видано паспорт громадянина України зразка 1994 року (книжечка) серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На підставі вказаного паспорту громадянина України НОМЕР_2 , ОСОБА_10 оформив та отримав паспорти громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 від 07.07.2016, виданий Олександрійським відділом Центрально-південного міжрегіонального управління ДМС, та НОМЕР_4 від 09.07.2018, виданий Сихівським районним відділом у місті Львові Головного управління ДМС у Львівській області.

При цьому, до Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР) внесено недостовірні відомості, зокрема, дані підробленого паспорту стосовно ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Тургенівка Бахчисарайського району АР Крим.

Крім того, 17.06.2016 інформацію щодо ОСОБА_16 на підставі протиправно отриманих документів внесено до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та присвоєно ідентифікаційний номер НОМЕР_5.

Відповідно до інформації з Державного реєстру актів цивільного стану громадян відсутня інформація про народження 18.04.1987 ОСОБА_11 .

Згідно з висновком експертизи Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБ України від 29.12.2025 № СЕ25-684/1 ОСОБА_17 (здійснювалось дослідження фото ОСОБА_14 отриманого з банка даних Інтерполу) та ОСОБА_18 (здійснювалось дослідження фото ОСОБА_16 отриманого з Демографічного реєстру громадян України) є однією і тією особою.

Допитаний під час досудового розслідування ОСОБА_10 ( ОСОБА_15 ) показав, що дійсно оформлював у 2016 році в Олександрійському MB УДМС України в Кіровоградській області паспорт громадянина України на підставі підроблених документів, за оформлення документів незаконним шляхом останній через третіх осіб заплатив грошові кошти у сумі 5 тисяч доларів США.

Так 01.04.2026 року на підставі ухвали Голосіївського районного суду м. Києва проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено наступне майно:

- грошові кошти у сумі 8520 доларів США, 900 євро, які запаковано в спец пакет RIC 2140833;

- чорнові записи та жорсткі диски у кількості трьох штук, які запаковано в спец пакет RIC 2140804.

Постановою слідчого ГУНП в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі ОСОБА_19 від 01.04.2026 вилучене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12025010000000115 від 16.06.2025.

Враховуючи вищевикладене, вказане майно має значення речового доказу у вказаному кримінальному провадженні яке може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому з метою забезпечення його збереження та запобігання можливості його приховування, втрати, знищення, а також відчуження на користь третіх осіб, у зв`язку з цим, прокурор просив задовольнити вказане клопотання.

06.04.2026 ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва задоволено вказане клопотання прокурора та накладено арешт у кримінальному провадженні №12025010000000115, відомості щодо якого внесені 16.06.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 361-2, ч. 3 ст. 362 КК України, на майно, яке вилучене 01.04.2026 під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: грошові кошти у сумі 8520 доларів США, 900 євро, які запаковано в спец пакет RIC 2140833; чорнові записи та жорсткі диски у кількості трьох штук, які запаковано в спец пакет RIC 2140804.

Задовольняючи дане клопотання прокурора, внесене в межах кримінального провадження №12025010000000115 від 16.06.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 361-2, ч. 3 ст. 362 КК України, слідчий суддя врахував, письмові заперечення подані ОСОБА_6 , який у своєму запереченні зазначав про те, що грошові кошти та жорсткі диски безпідставно вилучені під час обшуку. Разом з тим, вказане майно не є предметом, засобом чи доказом кримінального правопорушення, відсутні докази, що грошові кошти були знаряддям вчинення злочину та набуті внаслідок злочинних дій.

Однак, такі доводи спростовуються матеріалами клопотання прокурора, з яких вбачається, що вказані жорсткі диски можу мати інформацію, що має значення для досудового розслідування та встановлення істини у кримінальному провадженні, які були вилучені для призначення та проведення ряду криміналістичних експертиз.

При цьому, слідчий суддя зазначив, що посилання ОСОБА_6 про те, що грошові кошти, які були вилучені під час обшуку мають законне походження та не мають відношення до обставин кримінального провадження мають бути перевірені органом досудового розслідування під час проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.

З огляду на викладене та враховуючи наявність даних про достатність доказів, що вказують на наявність ознак кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 361-2, ч. 3 ст. 362 КК України, слідчий суддя прийшов до висновку, що у ході досудового розслідування виникла обґрунтована необхідність у накладенні арешту на вищевказане майно з метою збереження речових доказів, у зв`язку із цим, клопотання прокурора про арешт майна підлягало задоволенню, до скасування арешту у встановленому законом порядку.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

З ухвали слідчого судді вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були досліджені матеріали судового провадження, а також з`ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК Україниу випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, всупереч твердженням апелянта, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також обставини кримінального провадження №12025010000000115 від 16.06.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 361-2, ч. 3 ст. 362 КК України, відношення до нього вилученого майна, яке постановою слідчого ГУНП в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі ОСОБА_19 від 01.04.2026 /т. 1 а.с. 115-116/ визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні, а тому слідчий суддя обґрунтовано задовольнив клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вище зазначене майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовими доказами в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК Українитимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.

Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Згідно вимог ч. 7 ст. 236 КПК Українипри обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вказане майно, всупереч твердженням апелянта.

Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно.

Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. ст. 132, 167, 170, 173 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування.

Твердження апелянта про те, що оскаржувану ухвалу було постановлено без виклику власника майна, не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, виходячи з того, що у відповідності до положень ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Всі інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не є безумовними підставами для скасування ухвали суду.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_6 , - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,

п о с т а н о в и л а:

Поновити власнику майна ОСОБА_6 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 06 квітня 2026 року.

Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 06 квітня 2026 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

______________ ________________ __________________

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4