490/10584/25 15.09.2026
н\п 1-кп/490/789/2026
Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/10584/25
У Х В А Л А
15 вересня 2026 року м.Миколаїв
Колегія Центрального районного суду м.Миколаєва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
під час проведення закритого судового засідання по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025150000000117 від 23 квітня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_5 та її захисника – адвоката ОСОБА_7 ,
В С Т А Н О В И Л А:
В провадженні Центрального районного суду м.Миколаєва знаходиться кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025150000000117 від 23 квітня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України.
Розгляд даного кримінального провадження здійснювався колегією суддів у складі: головуючого судді – ОСОБА_8 , суддів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ..
Указом Президента України від 02 вересня 2026 року № 864/2026 суддю ОСОБА_8 призначено на посаду судді Миколаївського апеляційного суду. Наказом голови Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 вересня 2026 року №48-ос/тр припинено здійснення суддею ОСОБА_8 правосуддя у Центральному районному суді м.Миколаєва.
Відповідно до розпорядження керівника апарату Центрального районного суду м.Миколаєва №369 від 10 вересня 2026 року по даній судовій справі призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 вересня 2026 року, вказане кримінальне провадження перерозподілено та визначено склад колегії суддів: головуючий суддя – ОСОБА_1 , судді ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ..
Як вбачається з матеріалів судової справи, відносно обвинуваченої ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 21 липня 2026 року продовжено строком до 18 вересня 2026 року включно, без права внесення застави.
07 вересня 2026 року до Центрального районного суду м.Миколаєва подано клопотання прокурора у кримінальному провадженні – прокурора Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 про продовження строку застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченої ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави. В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначив, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`ятнадцяти років до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, а тому може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Крім того, сторона обвинувачення вважає, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, зможе перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення. Запобігти настанню вказаних ризиків, на думку прокурора, неможливо застосуванням більш м`яких запобіжних заходів. У випадку не продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , призведе до негативних наслідків, що можуть вплинути на об`єктивне та всебічне встановлення обставин вчиненого кримінального правопорушення. З урахуванням наявності вказаних ризиків, тяжкості вчиненого злочину та особи обвинуваченої, прокурор просив продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_5 строком на 60 днів без визначення розміру застави.
В судовому засіданні прокурор подане клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав та просив задовольнити.
Обвинувачена ОСОБА_5 проти задоволення клопотання прокурора заперечувала.
Захисник обвинуваченої ОСОБА_5 – адвокат ОСОБА_7 проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував та просив змінити на інший більш м`який, посилаючись на недоведеність зазначених у клопотанні прокурора ризиків.
Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши клопотання прокурора та оглянувши матеріали судової справи, колегія суддів приходить до наступного.
Так, ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 18.07.2025 року відносно обвинуваченої ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який у подальшому неодноразово продовжувався судом, востаннє ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 21.07.2026 року до 18 вересня 2026 року включно, без права внесення застави.
Відповідно ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Водночас, ст.17 Закону України від 23.08.2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. П.1 ст.5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п.79 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України").
На думку колегії суддів, обраний відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченої, характеру та тяжкості кримінального правопорушення, що їй інкримінується, та не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Крім цього, колегія суддів враховує, що відповідно до правової позиції викладеної у п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України", при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів та бере до уваги доводи захисника ОСОБА_7 щодо клопотання прокурора, однак не вважає беззаперечно достатніми для зміни запобіжного заходу на більш м`який.
Разом з тим, достатні відомості про усунення та відсутність на теперішній час тих обставин, які раніше стали підставою для обрання та продовження у відношенні ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відсутні, а отже, підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно неї судом не встановлено.
Так, колегія суддів вважає, що залишається достатньо підстав вважати, що ОСОБА_5 , опинившись на волі, зможе перешкодити встановленню істини у справі під час судового провадження і на це вказують такі обставини: характер протиправних дій, в яких вона обвинувачується і щодо яких останній органом досудового розслідування пред`явлене обвинувачення. Є достатньо підстав вважати, що ОСОБА_5 з огляду на тяжкість покарання, що загрожує їй в разі визнання винуватою у інкримінованому злочині, зможе ухилитися від суду та не виконувати його процесуальні рішення (ризик переховування), перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.
На наявність ризиків, передбачених п.п.1, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, вказує те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді п`ятнадцяти років позбавлення волі або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна, а тому, усвідомлюючи тяжкість інкримінованого їй злочину, будучи обізнаною про покарання, яке загрожує їй у разі визнання винною за вироком суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності може виїхати за межі України, в тому числі, на непідконтрольні на даний час Україні території. Крім того, зважаючи на характер злочинних дій, у яких обвинувачується ОСОБА_11 , які були припинені за втручання правоохоронних органів, її проросійські політичні погляди, перебуваючи на волі може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та продовжувати вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення проти основ національної безпеки України.
Дані ризики не зникли та не зменшилися, оскільки на даний час судовий розгляд кримінального провадження не завершений та на території України продовжується воєнний стан.
Існування ризиків, передбачених п.п.1, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, виправдовує тримання особи під вартою, а також свідчить про неможливість їх запобіганню шляхом застосування до обвинуваченої більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, вчиненого в умовах воєнного стану, під час збройної агресії РФ проти України, а тому вказані обставини у повній мірі превалюють над принципом поваги до свободи особистості.
Також, колегія суддів враховує положення ч.6 ст.176 КПК України, відповідно до якої під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-1142, 258-2586, 260, 261, 437-4421 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Згідно абзацу 8 ч.4 ст.183 КК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленій ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-1142, 258-2586, 260, 261, 402- 405, 407, 408, 429, 437-4421 Кримінального кодексу України.
За сукупності таких обставин, з урахуванням вимог ст.178 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченої ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченою процесуальних обов`язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду та її належну поведінку.
Доводи захисника в обґрунтування заперечень проти клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд відхиляє, оскільки вони не спростовують обставин, що вказують на наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, необхідних для тримання під вартою, та зводяться лише до незгоди з клопотанням прокурора, а тому в задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший більш м`який слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись положеннями ст.ст.177, 178, 183, 194, 197, 331, 372 КПК України, колегія суддів –
П О С Т А Н О В И Л А:
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 – задовольнити.
Обвинуваченій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 13 листопада 2026 року включно, без права внесення застави.
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_5 – адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший більш м`який – відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом семи днів з моменту її оголошення.
Головуючий ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3