ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 139784187

Озвучення тимчасово недоступне

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 [email protected]

УХВАЛА

"27" серпня 2026 р. Справа№ 873/116/25 (873/122/25)

Північний апеляційний господарський суд

суддя: Сибіга О.М.

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників:

згідно протоколу судового засідання від 27.08.2026

розглянувши скаргу ОСОБА_1

на постанову приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Шевченко Марини Сергіївни від 31.12.2025 в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1

про арешт майна боржника

в межах справи № 873/116/25 (873/122/25)

за заявою Приватного підприємства "Адлєр"

про видачу виконавчого документа про примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 15.09.2025

та

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинівське"

про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 15.09.2025

у третейській справі № 21/25 (третейський суддя Мамченко Ю.В.)

за позовом Приватного підприємства "Адлєр"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинівське"

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 15.09.2025 у третейській справі № 21/25 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинівське" на користь Приватного підприємства "Адлєр" 5 459 026,19 грн. грошових коштів, нарахованих у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за Договором поставки товару № 168/АДЛ/ЗЗР від 27.02.2023. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинівське" на користь Приватного підприємства "Адлєр" 36 336,00 грн. третейського збору.

17.09.2025 Приватне підприємство "Адлєр" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із заявою № 16-1/09 від 16.09.2025 про видачу виконавчого документа про примусове виконання рішення Третейського суду, у якій просить видати наказ наступного змісту:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинівське" на користь Приватного підприємства "Адлєр" грошові кошти, нараховані у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за Договором поставки товару №168/АДЛ/ЗЗР від 27.02.2023 року у загальній сумі 5 459 026 (п`ять мільйонів чотириста п`ятдесят дев`ять тисяч двадцять шість) гривень 19 копійок;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинівське" на користь Приватного підприємства "Адлєр" третейський збір у сумі 36 336,00 (тридцять шість тисяч триста тридцять шість) гривень;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинівське" на користь Приватного підприємства "Адлєр" витрати по сплаті судового збору за подання заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду у розмірі 1514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) гривень 00 копійок.

30.09.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Долинівське" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із заявою, в якій просило скасувати рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 15.09.2025 у третейській справі № 21/25.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2025 у справі № 873/116/25 (873/122/25) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинівське" про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 15.09.2025 у третейській справі № 21/25 задоволено. Рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 15.09.2025 у третейській справі № 21/25 скасовано. Відмовлено Приватному підприємству "Адлєр" у задоволенні заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 15.09.2025 у третейській справі № 21/25.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.12.2025 у справі № 873/116/25 (873/122/25) ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2025 у справі № 873/116/25 (873/122/25) скасовано та прийнято нову, якою відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Долинівське" у задоволенні заяви про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 15.09.2025 у третейській справі № 21/25. Заяву Приватного підприємства "Адлєр" про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 15.09.2025 у третейській справі № 21/25 задоволено.

30.12.2025 на виконання постанови Верховного Суду від 11.12.2025 у справі № 873/116/25 (873/122/25) Північним апеляційним господарським судом було видано відповідні накази.

19.06.2026 ОСОБА_1 звернулась до Північного апеляційного господарського суду зі скаргою у справі № 873/116/25 (873/122/25) на постанову приватного виконавця від 31.12.2025 в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 про арешт майна боржника.

Протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді від 23.06.2026, скаргу ОСОБА_1 у справі № 873/116/25 (873/122/25) на постанову приватного виконавця від 31.12.2025 в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 про арешт майна боржника, передано на розгляд судді Сибізі О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2026 у справі № 873/116/25 (873/122/25) скаргу на постанову приватного виконавця від 31.12.2025 в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 про арешт майна боржника, повернуто скаржнику без розгляду.

15.07.2026 ОСОБА_1 повторно звернулась до Північного апеляційного господарського суду зі скаргою у справі № 873/116/25 (873/122/25) на постанову приватного виконавця від 31.12.2025 в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 про арешт майна боржника, в якій просить визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Шевченко М.С. про арешт майна боржника від 31.12.2025 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1. Зобов`язати приватного виконавця усунути порушення прав скаржника шляхом зняття арешту з права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1820985300:05:000:0123 та земельної ділянки з кадастровим номером 1820985300:05:000:0108 (а в разі задоволення вимог в повному обсязі - з усіх арештованих постановою прав оренди).

Одночасно, в тексті скарги скаржником заявлено клопотання, в якому просить визнати поважними причини пропуску та поновити строк на подачу скарги на постанову приватного виконавця про арешт майна боржника від 31.12.2025.

Протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді від 21.07.2026, скаргу ОСОБА_1 у справі № 873/116/25 (873/122/25) на постанову приватного виконавця від 31.12.2025 в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 про арешт майна боржника, передано на розгляд судді Сибізі О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2026 поновлено ОСОБА_1 строк на подання скарги у справі № 873/116/25 (873/122/25) на постанову приватного виконавця від 31.12.2025 в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 про арешт майна боржника. Відкрито провадження у справі № 873/116/25 (873/122/25) за скаргою ОСОБА_1 на постанову приватного виконавця від 31.12.2025 в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 про арешт майна боржника. Скаргу ОСОБА_1 у справі № 873/116/25 (873/122/25) на постанову приватного виконавця від 31.12.2025 в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 про арешт майна боржника призначено до розгляду у судовому засіданні на 27.08.2026.

Розглянувши скаргу ОСОБА_1 у справі № 873/116/25 (873/122/25) на постанову приватного виконавця від 31.12.2025 в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 про арешт майна боржника, суд дійшов висновку про те, що вказана скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

За правилами пункту 11 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України до юрисдикції господарських судів відносяться справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті.

Відповідно до статті 24 Господарського процесуального кодексу України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, розглядаються місцевими господарськими судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою, третьою цієї статті. Справи щодо оскарження рішень третейських судів, про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними господарськими судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом.

Згідно з частиною першою статті 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

За змістом статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Завданням органів державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів).

Відповідно до статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Водночас, відповідно до пункту 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

В статті 339 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (частина перша статті 340 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 343 Господарського процесуального кодексу України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулась до Північного апеляційного господарського суду зі скаргою на постанову приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Шевченко Марини Сергіївни від 31.12.2025 в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 про арешт майна боржника.

Заявник у скарзі просив суд визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Шевченко М.С. про арешт майна боржника від 31.12.2025 в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 та зобов`язати приватного виконавця усунути порушення прав скаржника шляхом зняття арешту з права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1820985300:05:000:0123 та земельної ділянки з кадастровим номером 1820985300:05:000:0108.

На переконання скаржника постанова приватного виконавця від 31.12.2025 в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 про арешт майна боржника порушує право власності скаржника на розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 1820985300:05:000:0123 та земельною ділянкою з кадастровим номером 1820985300:05:000:0108.

Скаржник зазначив, що накладений арешт фактично та юридично паралізує розпорядчі правомочності власника, зокрема позбавляє можливості:

- розірвати (припинити) Договір оренди, у тому числі достроково в судовому порядку (ст. 32 Закону України «Про оренду землі», ст. 651 ЦК України), та повернути ділянку у вільне володіння;

- передати ділянку в користування (оренду) іншій особі після припинення чинних орендних відносин;

- здійснити відчуження ділянки чи інші реєстраційні дії - наявність арешту похідного речового права є підставою для відмови у державній реєстрації;

- вільно розпоряджатися ділянкою у будь-який інший передбачений законом спосіб.

На думку скаржника, постанова приватного виконавця від 31.12.2025 в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 про арешт майна боржника обмежує розпорядчі дії власника, в зв`язку з чим вважає, що виконавець вийшов за межі майнового права Боржника, чим порушив ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 135 Земельного кодексу України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

В пункті 6 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" у разі, якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

З комплексного аналізу положень Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що означеним Законом передбачено можливість застосування заходів примусового виконання рішень щодо майнових прав.

При цьому згідно з абз.7 пункту 2 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до речових прав на нерухоме майно, похідних від права власності, належить право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (частина перша статті 2 Закону України "Про оренду землі").

В статті 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 № 1423-IX частину п`яту статті 93 Земельного кодексу України викладено у такій редакції: "5. Право користування (оренда, емфітевзис) земельною ділянкою сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу її користувачем без погодження із власником такої земельної ділянки, крім випадків, визначених законом. Відчуження, застава права користування земельною ділянкою здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюються відчуження або на користь якої передається у заставу право користування. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права користування у порядку, передбаченому законодавством".

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання вчинення нотаріальних та реєстраційних дій при набутті прав на земельні ділянки" від 02.05.2023 №3065-IX частину п`яту статті 93 Земельного кодексу України викладено у такій редакції: "5. Право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу (іпотеку) її користувачем без погодження з власником такої земельної ділянки, крім земельних ділянок державної, комунальної власності у випадках, визначених законом. Відчуження, передання у заставу (іпотеку) права оренди земельної ділянки здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюється відчуження або на користь якої передається у заставу (іпотеку) право оренди землі. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права оренди землі у порядку, передбаченому законодавством".

Згідно з підпунктом 9 пункту 27 Перехідних положень Земельного кодексу України, яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням певних особливостей, орендарі, суборендарі земельних ділянок сільськогосподарського призначення усіх форм власності можуть передавати на строк до одного року належне їм право оренди, суборенди іншій особі для використання земельної ділянки за цільовим призначенням. Така передача здійснюється без згоди власника земельної ділянки на підставі письмового договору про передачу права землекористування між землекористувачем та особою, якій передається право користування земельною ділянкою, що укладається в електронній формі і має містити відомості про: сторони договору; право землекористування, яке передається (із зазначенням площі, кадастрового номера земельної ділянки (за наявності), її цільового призначення, місця розташування, документа, що посвідчує право землекористування); строк, на який передається право (із зазначенням дати закінчення дії договору).

Про передачу права оренди, суборенди особа, яка його передала, письмово повідомляє орендодавця (у разі передачі права суборенди - орендаря) протягом п`яти днів з дня державної реєстрації договору про передачу права землекористування. Таке повідомлення може також бути направлено в той самий строк особою, яка передала відповідне право землекористування, до сільської, селищної, міської ради, на території територіальної громади якої розташована земельна ділянка. Зазначений орган місцевого самоврядування, який отримав таке повідомлення, зобов`язаний повідомити про передачу права землекористування власників земельних ділянок, у тому числі шляхом розміщення відповідного оголошення у загальнодоступних місцях населених пунктів за місцем розташування земельних ділянок.

Наведеними змінами, внесеними Законами України від 28.04.2021 № 1423-IX, від 02.05.2023 № 3065-IX до частини п`ятої статті 93 Земельного кодексу України, були розширені повноваження орендаря щодо розпорядження правом оренди земельної ділянки, зокрема, орендар набув право відчужувати, передавати в заставу право оренди земельною ділянкою сільськогосподарського призначення без погодження із власником такої земельної ділянки, крім земельних ділянок державної, комунальної власності у випадках, визначених законом.

З аналізу вищезгаданих положень Земельного кодексу України вбачається, що законодавець зняв обмеження оборотоздатності майнових прав (оренди) для користувача земельної ділянки, надавши йому право відчужувати їх (майнові права) без погодження із власником. Тобто, були розширені повноваження орендаря щодо розпорядження правом оренди земельної ділянки (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 904/9875/21).

За змістом статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Вирішуючи питання щодо правомірності накладення арешту на право оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, судом взято до уваги те, що згідно зі змінами, внесеними до частини п`ятої статті 93 Земельного кодексу України, орендар-боржник набув право відчужувати, передавати в заставу право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення без погодження із власником такої земельної ділянки, а тому приватний виконавець в межах своїх повноважень міг і повинен був вчинити дії щодо звернення стягнення на майнові (речові) права боржника, в тому числі накласти арешт на майнові права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.02.2025 у справі № 904/1615/22 та від 29.04.2025 у справі № 873/70/22.

Судом також враховано, що Законом України "Про виконавче провадження" визначено як обов`язкові заходи примусового виконання рішень, так і ті, що вживаються особами, які здійснюють таке примусове виконання, з певною свободою розсуду залежно від обставин відповідного виконавчого провадження.

Разом з тим, попри наявність у виконавця права вибору щодо здійснення певного (окрім обов`язкового) заходу примусового виконання рішень, такі дискреційні повноваження виконавця мають відповідати принципам ефективності, своєчасності та повноти вчинення виконавчих дій, визначеним частиною першою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження".

За змістом статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" до засад виконавчого провадження віднесено як обов`язковість виконання рішень, так і розумність строків виконавчого провадження.

При цьому, хоч визначення поняття "розумності строків" Закон України "Про виконавче провадження" не містить, проте зволікання у вчиненні виконавчих дій не може свідчити про дотримання зазначеного вище принципу своєчасності їх вчинення.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку про те, що постанова приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Шевченко М.С. про арешт майна боржника від 31.12.2025 в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 є такою, що відповідає визначеним в статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" принципам ефективності, своєчасності та повноти вчинення виконавчих дій.

Керуючись статтями 234, 235, 339, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, статті Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ

1. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні скарги у справі № 873/116/25 (873/122/25) на постанову приватного виконавця від 31.12.2025 в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 про арешт майна боржника.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у апеляційному порядку на підставі ч. 2 ст. 253 Господарського процесуального кодексу України до Верховного Суду у строк, передбачений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 15.09.2026.

Суддя О.М. Сибіга