ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
10 вересня 2026 року
м. Львів
Справа № 300/6541/25 пров. № А/857/41749/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.,
суддів: Глазька С.М., Шавеля Р.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Димарчук Т.М. від розгляду справи № 300/6541/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області про визнання відсутності компетенції, визнання протиправним рішення, стягнення моральної шкоди за поданою ОСОБА_1 апеляційною скаргою на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року у справі ,-
ВСТАНОВИВ:
На розгляд Восьмого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року у справі №300/6541/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області про визнання відсутності компетенції, визнання протиправним рішення, стягнення моральної шкоди.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу адміністративної справи між суддями від 31.07.2026 визначено склад колегії суддів з розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року у справі № 300/6541/25: головуючий суддя Димарчук Т.М., судді – Москаль Р.М., Сало П.І.
Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року у справі №300/6541/25 залишено без руху у зв`язку із невідповідністю апеляційної скарги вимогам, визначеним ст. 296 Кодексу адміністративного судочинства України.
03 вересня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про відвід головуючого-судді Димарчук Т.М. від розгляду справи № 300/6541/25 (апеляційне провадження А/857/41749/26), за наслідками розгляду якої ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2026 року відвід визнано необґрунтованим (розглянуто у складі колегії суддів: головуючий суддя Димарчук Т.М., судді – Іщук Л.П., Сало П.І. (здійснено заміну судді Москаля Р.М. у зв`язку із перебуванням судді у відрядженні)).
Вирішення питання про відвід передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Глушко І.В., судді: Глазько С.М., Шавель Р.М. (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2026).
Розглядаючи питання про відвід головуючого судді Димарчук Т.М., колегія суддів суду апеляційної інстанції виходить з наступного.
Доводи заяви ОСОБА_1 зводяться до незгоди з ухвалою суду про залишення його апеляційної скарги на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року у справі № 300/6541/25 без руху, оскільки у іншій адміністративній справі за його апеляційною скаргою суддею Димарчук Т.М. вже досліджувалось питання майнового стану та задоволено аналогічну заяву про звільнення від сплати судового збору.
Згідно з ч.3 ст.39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим.
Підстави для відводу (самовідводу) судді передбачені статтею 36 КАС України. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.40 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.
Так, статтею 2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” встановлено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з ч.1 ст.7 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.11.2006 у справі “Білуха проти України” зазначив, що наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції має визначатися за суб`єктивними та об`єктивними критеріями.
При об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду.
Разом з цим, необхідно зазначити, що суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Особа яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи. Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Отже, не може бути підставою для відводу суддів заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами.
У свою чергу, відповідно до вимог ч.7 ст.56 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” суддя зобов`язаний, зокрема, своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, а також дотримуватися правил суддівської етики.
Серед Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року (Схвалено Резолюцією Економічної та Соціальної ради ООН 27 липня 2006 року №2006/23), які мають на меті встановлення стандартів етичної поведінки суддів, зазначено об`єктивність судді, яка є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Пунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів встановлено, що на застосування принципу об`єктивності, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи, зокрема в тому випадку, коли у сторони могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що заявником не надано жодних доказів про наявність обставин прямої чи опосередкованої заінтересованості головуючого судді Димарчук Т.М. у результаті розгляду справи №300/6541/25 та наявності інших обставин, які викликають сумнів у їх неупередженості або об`єктивності.
У розглядуваному випадку, обставини, якими заявник обґрунтовує свою заяву, не викликають обґрунтованих сумнівів у неупередженості, необ`єктивності та заінтересованості в результаті розгляду справи головуючого судді Димарчук Т.М., оскільки немає жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості цього судді як з погляду "суб`єктивного критерію", так і з погляду "об`єктивного критерію", яким керується Європейський суд з прав людини.
Резюмуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість доводів заяви про відвід колегії суддів. Доводи заявника свідчать саме про незгоду з процесуальними діями та рішеннями суду під час розгляду адміністративної справи, що в силу приписів, визначених ч.4 ст.36 КАС України, не може бути підставою для відводу.
Будь-яких інших підстав, передбачених статтями 36, 37 Кодексу адміністративного судочинства України, які б перешкоджали головуючому судді Димарчук Т.М. брати участь у розгляді цієї справи, колегією суддів суду апеляційної інстанції не встановлено, а відтак колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність передумов для відведення головуючого судді Димарчук Т.М. від розгляду справи.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заява про відвід задоволенню не підлягає.
Дане питання розглянуто судом у порядку письмового провадження, враховуючи наявність передбачених ч.8 ст.40 Кодексу адміністративного судочинства України умов для такого розгляду.
Керуючись статтями 36, 37, 40, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
УХВАЛИВ:
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Димарчук Т.М. від розгляду справи №300/6541/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року – відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя
І. В. Глушко
судді
С. М. Глазько
Р. М. Шавель