У Х В А Л А
10 вересня 2026 року місто Київ справа № 824/59/26
провадження № 22-з/824/1102/2025
Київський апеляційний суд у складі судді-доповідача Шкоріної О.І., розглянув заяву ІНФОРМАЦІЯ_2, подану представником ОСОБА_3, про забезпечення позову, -
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 22 червня 2026 року з ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ІНФОРМАЦІЯ_2 стягнуто суму в розмірі ІНФОРМАЦІЯ_4, як повернення авансового платежу за непоставлений та невідповідний товар згідно з Договором про постачання НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_5; стягнуто суму в розмірі ІНФОРМАЦІЯ_6 як передбачені законом проценти, нараховані до ІНФОРМАЦІЯ_8 за Договором про постачання НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_7; стягнуто відсотки за ставкою 3% річних на суму ІНФОРМАЦІЯ_9 з ІНФОРМАЦІЯ_10 до ІНФОРМАЦІЯ_11, а також на суму ІНФОРМАЦІЯ_4 з ІНФОРМАЦІЯ_12 до дати фактичної сплати; стягнуто суму в розмірі ІНФОРМАЦІЯ_13 як компенсацію арбітражного збору. Припинено арбітражне провадження щодо зустрічного позову про скасування протоколу випробувань НОМЕР_4 та про стягнення суми в розмірі ІНФОРМАЦІЯ_14 як ІНФОРМАЦІЯ_15. Решту пунктів зустрічного позову залишено без розгляду.
19 серпня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшла заява ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 22 червня 2026 року по справі №220/2025 за позовом ІНФОРМАЦІЯ_2 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про стягнення суми авансових платежів, за зустрічним позовом ІНФОРМАЦІЯ_3 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про зобов`язання прийняти товари та підписання актів приймання-передачі, скасування протоколу випробувань, визнання недійсним повідомлення позивача про розірвання (анулювання) Договору.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного суду від 19 серпня 2026 року вказаній заяві присвоєно єдиний унікальний номер №824/67/26, провадження №22-вк/824/55/2026, справу призначено головуючому судді - Приходьку К.П.
У заяві про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 22 червня 2026 року по справі №220/2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 просило об`єднати в одне провадження зі справою 22-ск/824/25/2026 (унікальний №824/59/26) за заявою ІНФОРМАЦІЯ_3 про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 22 червня 2026 року у справі №220/2025 за позовом ІНФОРМАЦІЯ_2 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про стягнення суми авансових платежів, за зустрічним позовом ІНФОРМАЦІЯ_3 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про зобов`язання прийняти товари та підписання актів приймання-передачі, скасування протоколу випробувань, визнання недійсним повідомлення позивача про розірвання (анулювання) Договору.
20 серпня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшла заява ІНФОРМАЦІЯ_2 про забезпечення позову, в якій заявник просив постановити ухвалу про забезпечення позову та, в межах суми коштів, присуджених рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово промисловій палаті України від 22 червня 2026 року у справі № 220/2025, а саме ІНФОРМАЦІЯ_16, а також додатково відсотків за ставкою 3% річних на суму ІНФОРМАЦІЯ_17, починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_18 до ІНФОРМАЦІЯ_11, та на суму ІНФОРМАЦІЯ_19, починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_12 до дати фактичної оплати зазначеної суми, накласти арешт на рухоме майно: ІНФОРМАЦІЯ_20, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , військова частина НОМЕР_1 , балансовою вартістю ІНФОРМАЦІЯ_21, згідно з карткою НОМЕР_5 обліку військового майна (категорійного) від ІНФОРМАЦІЯ_22 та інвентаризаційним описом необоротних активів (основні засоби, нематеріальні активи, інші необоротні матеріальні активи, капітальні інвестиції) від ІНФОРМАЦІЯ_23, що належать Відповідачу - ІНФОРМАЦІЯ_3 (ІНФОРМАЦІЯ_24; ідентифікаційний номер юридичної особи: НОМЕР_6; адреса: АДРЕСА_2), і передати зазначене арештоване рухоме майно на зберігання військовій частині НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ).
В обґрунтування заяви зазначено, що рішенням МКАС від 22 червня 2026 року у справі № 220/2025 загальна сума коштів, присуджених до стягнення з відповідача на користь позивача, становить ІНФОРМАЦІЯ_16, відсотки за ставкою 3% річних на суму ІНФОРМАЦІЯ_17, починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_18 до ІНФОРМАЦІЯ_11, та на суму ІНФОРМАЦІЯ_19, починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_12 до дати фактичної оплати зазначеної суми.
Після отримання та ознайомлення з повним текстом рішення МКАС, позивач направив 03 липня 2026 року на адреси електронної пошти відповідача та його представника лист-вимогу № НОМЕР_13 від 02 липня 2026 року, де зазначив про остаточність рішення МКАС та необхідність сплати відповідачем на користь позивача присуджених коштів.
Позивач зазначає, що майно, яке є власністю відповідача, може бути вивезене ним за межі України, зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю до набрання законної сили рішенням про визнання і надання дозволу на примусове виконання рішення МКАС, з огляду на можливість відповідача в будь - який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності і тим самим унеможливити навіть часткове стягнення присуджених за рішенням МКАС коштів, а тому звертається із заявою про забезпечення позову з метою реального виконання боржником своїх зобов`язань за рішення МКАС із заявою про визнання і надання дозволу на примусове виконання якого ІНФОРМАЦІЯ_2 попередньо звернулося до суду.
Оскільки позивач є центральним органом виконавчої влади, що відповідає за матеріальне забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_25, то отримані кошти можуть бути невідкладно спрямовані на закупівлю товарів першочергової необхідності для потреб ІНФОРМАЦІЯ_25.
Позивач вважає, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно відповідача є доцільним та не порушує принцип співмірності, а постановлення судом ухвали про забезпечення позову та накладення арешту на майно відповідача в Україні буде сприяти подальшому виконанню рішення МКАС і стане додатковим спонукаючим заходом для відповідача, який не вчиняє жодних дій, спрямованих на виконання рішення МКАС.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20 серпня 2026 року, вказаній заяві присвоєно номер провадження 22-з/824/1092/2026.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 серпня 2026 року клопотання представника ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_4 про об`єднання справ в одне провадження задоволено.
Справу № 824/67/26 за заявою ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 22 червня 2026 року по справі №220/2025 об`єднано в одне провадження зі справою №824/59/26 за заявою ІНФОРМАЦІЯ_3 про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 22 червня 2026 року у справі № 220/2025, яка перебуває в провадженні судді Шкоріної О.І.
Присвоєно об`єднаній справі єдиний унікальний номер 824/59/26.
Згідно протоколу передачі раніше визначеному складу суду заяву ІНФОРМАЦІЯ_2 про забезпечення позову (номер провадження 22-з/824/1102/2026) передано для розгляду судді Шкоріній О.І.
Питання забезпечення позову вирішується без повідомлення учасників справи за правилами частини 1 статті 153 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи та доводи заяви дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до частини 3 статті 477 ЦПК України, суд за заявою особи, яка подає заяву про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду такої заяви, якщо невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу у разі надання дозволу на його виконання.
Розгляд питання про вжиття передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову здійснюється відповідно до глави 10 розділу I цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
У статті 1 Основного Закону Україна проголошується правовою державою, і, як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини та громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя. Зобов`язання держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.
За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Згідно з пунктами 3-7 частини 1 статті 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Частиною третьою статті 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосовувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності необхідно враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Одним із принципів вжиття забезпечувальних заходів у разі подання заяви про визнання і надання дозволу на виконання арбітражного рішення є принцип пропорційності (співмірності, справедливості), який означає відповідність застосованого забезпечувального заходу потенційним збиткам позивача, включає в себе ґрунтовність підстав вимоги заявника, відповідні публічні інтереси, якщо такі є, терміновість потреби для вжиття попередніх заходів.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Отже, при поданні заяви про забезпечення позову не достатньо послатись на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи - підтверджені. Не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, передбачених цим Кодексом.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 28 березня 2019 року у справі №824/239/2018.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
З викладеного убачається, що адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками вжиття заходів забезпечення.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20.
Крім того суд зауважує, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Зазначені висновки узгоджуються з постановами Верховного Суду від 25 вересня 2024 року в справі № 212/4159/23, від 21 серпня 2024 року в справі № 757/37408/23, від 25 липня 2024 року в справі № 565/1607/23, від 29 травня 2024 року в справі № 757/67718/21 та ін.
Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову в разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17).
У постанові Верховного Суду від 06 грудня 2023 року в справі № 361/8953/21 зазначено, що під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суди повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 лютого 2020 року в справі №381/4019/18 виснувала, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі №914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Отже, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Тому при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
У постанові від 12 липня 2022 року в справі № 910/8482/18 (910/4866/21) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду виснував, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів; піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.
Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 08 жовтня 2024 року в cправі № 5026/1357/2012(925/229/24), від 09 червня 2021 року в справі №10/5026/290/2011(925/1502/20), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/16866/20, від 13 жовтня 2020 року в справі № 917/273/20, від 14 серпня 2018 року в справі № 916/10/18.
Зазначено, що такий вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року в справі №754/5683/22 зазначено, що жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить. Велика Палата Верховного Суду виснувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду в конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду в постанові від 11 грудня 2023 року в cправі № 904/1934/23, виснував, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (див. постанову Верховного Суду в складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 березня 2023 року в справі №905/448/22).
За таких обставин у разі звернення із позовом про стягнення грошових коштів, саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить в суду позивач, зокрема і ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності (постанова Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 06 жовтня 2022 року в справі №905/446/22).
У постанові Верховного Суду від 21 серпня 2020 року в справі № 904/2357/20, від 17 серпня 2022 року в справі № 361/3446/21 зазначено, що предметом позову у справі є вимоги позивача про стягнення коштів й виконання в майбутньому судового рішення у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів. Тому застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках відповідача безпосередньо пов`язано із предметом позову.
Як убачається із заяви про визнання і надання дозволу на виконання постанови МКАС при ТПП України від 22 червня 2026 року в справі № 220/2025, предметом позову є вимога майнового характеру про стягнення з боржника грошових коштів.
Рішенням МКАС від 22 червня 2026 року в справі № 220/2025 встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 як Покупець та компанія ІНФОРМАЦІЯ_3 як Постачальник уклали Договір про постачання № НОМЕР_7 щодо ІНФОРМАЦІЯ_26 на загальну суму ІНФОРМАЦІЯ_27.
Угоду від імені Замовника підписав ІНФОРМАЦІЯ_28 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_29, що діяв на підставі довіреності НОМЕР_8 від ІНФОРМАЦІЯ_30, а від імені Постачальника - його ІНФОРМАЦІЯ_37, пан ОСОБА_2 .
Предмет Угоди визначено в пункті 1.1:
«1.1. Постачальник зобов`язується передати партію (партії) товарів (далі- «Товари») у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товари на умовах, визначених у цій Угоді».
ІНФОРМАЦІЯ_31 на підставі рахунку-фактури Відповідача № НОМЕР_9 від ІНФОРМАЦІЯ_32 позивач сплатив відповідачу аванс у розмірі 50 % від загальної вартості Угоди, а саме ІНФОРМАЦІЯ_33.
ІНФОРМАЦІЯ_34 на підставі рахунку-фактури Відповідача № НОМЕР_10 від ІНФОРМАЦІЯ_35 Позивач сплатив решту 50 % від загальної вартості Договору, а саме ІНФОРМАЦІЯ_33.
????Таким чином, позивач сплатив повну договірну ціну в розмірі ІНФОРМАЦІЯ_36.
З ІНФОРМАЦІЯ_38 військова частина НОМЕР_2 прийняла ІНФОРМАЦІЯ_41, а з ІНФОРМАЦІЯ_39 - ще ІНФОРМАЦІЯ_40. Загалом було підписано акти передачі та приймання військового майна щодо ІНФОРМАЦІЯ_42, ІНФОРМАЦІЯ_43 та ІНФОРМАЦІЯ_44, як зазначено з у ІНФОРМАЦІЯ_45.
Листом від ІНФОРМАЦІЯ_59 позивач повідомив відповідача про часткове розірвання (анулювання) Договору щодо непоставлених товарів на загальну суму ІНФОРМАЦІЯ_46. Відповідач не повернув авансовий платіж за непоставлений товар, тому позивач звернувся до МКАС. Після початку арбітражного провадження відповідач повернув позивачу ІНФОРМАЦІЯ_47.
22 червня 2026 року МКАС в особі одноособового арбітра ОСОБА_5 ухвалено рішення, яким стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_48 на користь ІНФОРМАЦІЯ_2 ІНФОРМАЦІЯ_49 як повернення авансового платежу за не поставлені товари, ІНФОРМАЦІЯ_50 як встановлені законом відсотки за ставкою 3% річних, нараховані на суму ІНФОРМАЦІЯ_17 з дати здійснення авансового платежу до дати подання позовної заяви (ІНФОРМАЦІЯ_8), ІНФОРМАЦІЯ_51 як відшкодування арбітражного збору та відсотки за ставкою 3% на рік від суми ІНФОРМАЦІЯ_17 з ІНФОРМАЦІЯ_10 до ІНФОРМАЦІЯ_11, а також від суми ІНФОРМАЦІЯ_19 з ІНФОРМАЦІЯ_12 до дати фактичної виплати.
Крім того, вказаним рішенням відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог ІНФОРМАЦІЯ_48 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняти товар, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_52, ІНФОРМАЦІЯ_53 та ІНФОРМАЦІЯ_54 шляхом підписання Актів приймання передачі-товару; скасувати результати випробувань ІНФОРМАЦІЯ_55, оформлених Протоколом випробувань НОМЕР_11 від ІНФОРМАЦІЯ_56, проведених ІНФОРМАЦІЯ_57; визнання недійсним, вчиненого ІНФОРМАЦІЯ_58 правочину у формі листа від ІНФОРМАЦІЯ_59 НОМЕР_12 про розірвання Договору поставки НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_7.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову позивач просить накласти арешт на належне відповідачу майно, посилаючись на наступне.
Після отримання та ознайомлення з повним текстом Рішення МКАС, позивач направив 03 липня 2026 року на адреси електронної пошти відповідача та його представника лист-вимогу № 220/31/22032112 від 02 липня 2026 року (Додаток НОМЕР_5 до Заяви про визнання та виконання Рішення МКАС), де зазначив про остаточність Рішення МКАС та необхідність сплати відповідачем на користь позивача присуджених коштів.
Позивач не володіє інформацією щодо активів відповідача поза межами України, а Положенням про ІНФОРМАЦІЯ_2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 671, не передбачені повноваження щодо пошуку активів боржників - іноземних юридичних осіб за кордоном.
За інформацією ІНФОРМАЦІЯ_1 та Військової частини НОМЕР_1 , на території вказаної військової частини зберігаються оприбутковані на позабалансовий рахунок НОМЕР_16 «Активи на відповідальному зберіганні» ІНФОРМАЦІЯ_60, від відповідача згідно Договору. Вищезазначені відомості підтверджуються карткою НОМЕР_5 обліку військового майна (категорійного) від ІНФОРМАЦІЯ_22 (Додаток НОМЕР_14 до Заяви про визнання та виконання Рішення МКАС) та інвентаризаційним описом необоротних активів від ІНФОРМАЦІЯ_23 (Додаток НОМЕР_15 до цієї заяви). Акт приймання-передачі на вказані ІНФОРМАЦІЯ_61 не складався та не підписувався. На підставі пункту 3.9. Договору, це означає, що Відповідач залишається власником неприйнятих ІНФОРМАЦІЯ_62. Відповідний товар залишається неприйнятим та знаходиться на території військової частини НОМЕР_1 . З огляду на неналежне виконання Відповідачем умов Договору, що встановлено Рішенням МКАС подальше невиконання Рішення МКАС, відсутність відомостей щодо майна відповідача поза межами України, ігнорування відповідачем листа-вимоги Позивача, де зазначено про необхідність сплати присуджених коштів, - наявні обґрунтовані підозри щодо несумлінності діянь Відповідача в подальшому, з урахуванням наявності необмеженого права останнього розпорядитися своїм майном (наявність якого на території України підтверджена належним чином). Як зазначено вище, відомості щодо наявності майна, яке належить Відповідачу, підтверджені ІНФОРМАЦІЯ_1 та військовою частиною НОМЕР_1 , яка надала копії картки НОМЕР_5 обліку військового майна (категорійного) та інвентаризаційного опису необоротних активів від ІНФОРМАЦІЯ_23, які підтверджують зберігання такого неприйнятого товару. Отже, на території України знаходиться майно, яке належить відповідачу і яке може бути предметом стягнення.
З урахуванням зазначеного, позивач просить суд накласти арешт на рухоме майно: ІНФОРМАЦІЯ_20, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , військова частина НОМЕР_1 , балансовою вартістю ІНФОРМАЦІЯ_21, згідно з карткою НОМЕР_5 обліку військового майна (категорійного) від ІНФОРМАЦІЯ_22 та інвентаризаційним описом необоротних активів (основні засоби, нематеріальні активи, інші необоротні матеріальні активи, капітальні інвестиції) від ІНФОРМАЦІЯ_23, що належать Відповідачу - ІНФОРМАЦІЯ_3 (ІНФОРМАЦІЯ_24; ідентифікаційний номер юридичної особи: НОМЕР_6; адреса: АДРЕСА_2), і передати зазначене арештоване рухоме майно на зберігання військовій частині НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ).
Отже, при дослідженні судом матеріалів справи було встановлено викладені позивачем у заяві обставини, які знайшли своє підтвердження.
Суд вважає, що вид забезпечення позову, який просить застосувати позивач не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки право власності на майно буде зберігатися за ІНФОРМАЦІЯ_3, в той же час судом буде обмежено лише право у користуванні та розпорядженні цим майном.
Крім того суд зазначає, що ухвалою Київського апеляційного суду від 9 вересня 2026 року відкрито провадження за заявою ІНФОРМАЦІЯ_3 про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 22 червня 2026 року у справі № 220/2025.
Заява призначена до розгляду в судовому засіданні на 20 жовтня 2026 року.
Оскільки між сторонами існує спір щодо стягнення грошових коштів на підставі укладеного між ними договору поставки № НОМЕР_7, при цьому боржником не вживалися дії щодо погашення існуючої заборгованості, а подано заяву про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 22 червня 2026 року, наявні у матеріалах справи документи підтверджують, що вжиття заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача в разі ухвалення судом рішення про відмови у задоволенні заяви ІНФОРМАЦІЯ_3 про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 22 червня 2026 року, та такі заходи забезпечення позову є обґрунтованими та адекватними заявленим позовним вимогам, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне відповідачу майно.
Суд враховує, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому його виконанні у разі, якщо заяву позивача про надання дозволу на виконання цього рішення буде задоволено судом.
Зокрема суд зауважує, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
З урахуванням наведених в заяві обставин, суд дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача.
Ураховуючи наведені заявником обґрунтування заяви про забезпечення позову, їх розумність та адекватність, суд вважає за можливе накласти арешт на рухоме майно: ІНФОРМАЦІЯ_20, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , військова частина НОМЕР_1 , балансовою вартістю ІНФОРМАЦІЯ_21, згідно з карткою НОМЕР_5 обліку військового майна (категорійного) від ІНФОРМАЦІЯ_22 та інвентаризаційним описом необоротних активів (основні засоби, нематеріальні активи, інші необоротні матеріальні активи, капітальні інвестиції) від ІНФОРМАЦІЯ_23, що належать Відповідачу - ІНФОРМАЦІЯ_3 (ІНФОРМАЦІЯ_24; ідентифікаційний номер юридичної особи: НОМЕР_6; адреса: АДРЕСА_2), і передати зазначене арештоване рухоме майно на зберігання військовій частині НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ).
Питання щодо розподілу судових витрат буде вирішено судом у порядку ст. 141 ЦПК України за результатами розгляду заяви ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання і надання дозволу на виконання Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 22 червня 2026 року по справі №220/2025 за позовом ІНФОРМАЦІЯ_2 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про стягнення суми авансових платежів, за зустрічним позовом ІНФОРМАЦІЯ_3 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про зобов`язання прийняти товари та підписання актів приймання-передачі, скасування протоколу випробувань, визнання недійсним повідомлення позивача про розірвання (анулювання) Договору.
Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення у відповідності з вимогами ст.154 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 150, 153, 477 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Заяву ІНФОРМАЦІЯ_2, подану представником ОСОБА_3, про забезпечення позову - задовольнити.
Накласти арешт на рухоме майно, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_20, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , військова частина НОМЕР_1 , балансовою вартістю ІНФОРМАЦІЯ_21, згідно з карткою НОМЕР_5 обліку військового майна (категорійного) від ІНФОРМАЦІЯ_22 та інвентаризаційним описом необоротних активів (основні засоби, нематеріальні активи, інші необоротні матеріальні активи, капітальні інвестиції) від ІНФОРМАЦІЯ_23, що належать відповідачу - ІНФОРМАЦІЯ_3 (ІНФОРМАЦІЯ_24; ідентифікаційний номер юридичної особи: НОМЕР_6; адреса: АДРЕСА_2), і передати зазначене арештоване рухоме майно на зберігання військовій частині НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ).
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Верховного Суду протягом п`ятнадцяти днів з моменту її підписання суддею шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Верховного Суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом. Строк пред`явлення до виконання - три роки.
Стягувач: ІНФОРМАЦІЯ_2 (АДРЕСА_3, код ЄДРПОУ: НОМЕР_1);
Боржник: ІНФОРМАЦІЯ_3 (ІНФОРМАЦІЯ_63; ідентифікаційний номер юридичної особи: НОМЕР_6; адреса: АДРЕСА_2).
Суддя Київського апеляційного суду О.І. Шкоріна