ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 139527032

Озвучення тимчасово недоступне

Дата документу 04.09.2026 Справа № 336/9751/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №336/9751/25 Слідчий суддя в 1 інст. ОСОБА_1

Провадження №11-кп/807/915/26 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду ОСОБА_2 , відповідно до вимог ст. 398 КПК України, при вирішенні питання про відкриття провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 29 червня 2026 року, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 29 червня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід головуючому судді ОСОБА_4 у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_3 , за обвинуваченням його у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 436-2, с. 1, 2 ст. 110 КК України.

На зазначене рішення суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 29 червня 2026 року та призначити новий розгляд заяви про відвід у суді першої інстанції.

Перевіривши апеляційну скаргу на предмет можливості відкриття провадження, суддя-доповідач апеляційного суду дійшов до такого.

У відповідності до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Європейський суд у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст.6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

В офіційному тлумаченні ч. 2 ст. 55 Конституції України, викладеному в рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.

Порядок оскарження рішень суду першої інстанції чітко визначено та регламентовано КПК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: 1) вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу; 2) ухвали про застосування чи відмову в застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; 3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.

Таким чином, ухвала суду про відмову у задоволенні заяви про відвід судді не належить до переліку судових рішень, які відповідно до ст. 392 КПК України можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.

Крім того, іншими положеннями КПК України можливість окремого апеляційного оскарження ухвали про відмову у задоволенні заяви про відвід судді також не передбачена.

З урахуванням наведеного, ухвала Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 29 червня 2026 року, якою відмовлено у задоволенні заяві про відвід головуючого судді апеляційному оскарженню не підлягає.

Посилання ОСОБА_3 на лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 листопада 2012 року № 10-1717/0/4-12 «Про деякі питання порядку здійснення судового провадження з перегляду судових рішень у суді апеляційної інстанції відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» є безпідставним, оскільки зазначений лист має інформаційно-роз`яснювальний характер та не може змінювати чи розширювати встановлений КПК України перелік судових рішень, які підлягають апеляційному оскарженню.

При цьому положення пункту 19 зазначеного інформаційного листа, стосуються істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які можуть бути підставою для скасування остаточного судового рішення за результатами його апеляційного перегляду, зокрема у випадках ухвалення судового рішення незаконним складом суду або нерозгляду питання про відвід судді у встановленому законом порядку. Водночас наведені положення не передбачають можливості окремого апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції, постановленої під час судового розгляду за результатами розгляду заяви про відвід судді.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 399 КПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями статті 394 КПК України.

Таким чином, ураховуючи, що ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, то у відкритті провадження за її апеляційною скаргою слід відмовити.

На підставі зазначеного, керуючись ст. 392, 399 КПК України, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 29 червня 2026 року, якою відмовлено у задоволенні заяви про відвід головуючого судді.

Копію ухвали разом з апеляційною скаргою та доданими до неї документами невідкладно надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду впродовж трьох місяців з дня її проголошення, , а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Суддя ОСОБА_2