ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 139522846

Озвучення тимчасово недоступне

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, [email protected], ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

07 вересня 2026 р. № 520/27313/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Дмитро Волошин, розглянувши матеріали позовної заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В :

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області про відмову фізичній особі — підприємцю ОСОБА_1 в реєстрації платником єдиного податку другої групи, оформлене листом від 24.07.2025р. №42196/6/20-40-24-03-12;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області зареєструвати фізичну особу — підприємця ОСОБА_1 платником єдиного податку другої групи з 01.08.2025року, шляхом внесення відповідного запису до Реєстру платників єдиного податку та відобразити подану нею звітність і стан розрахунків відповідно до такої реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до частин 1, 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Законодавче обмеження строку оскарження рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28.03.2006, заява №23436/03).

Верховний Суд в постанові від 11.11.2021 у справі № 260/611/21 зазначив, що «строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Питання застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, у соціальних спорах було предметом розгляду Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі № 240/12017/19 (постанова від 31 березня 2021 року), в якій Суд дійшов наступних висновків.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Відтак, з дня отримання коштів, позивач вважається таким, що повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо розміру грошової допомоги звернулась до відповідного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від органу відповіді на подану нею заяву.

З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

При цьому, отримання позивачем листа відповідача від 10 грудня 2020 №1723/02-12 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку».

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, позивач звернулася до суду з позовними вимогами щодо скасування рішення податкового органу про відмову реєстрації платником єдиного податку другої групи, оформлене листом від 24.07.2025.

Тобто, правовідносини, з приводу яких позивач звернулася до суду, виникли з 24.07.2025, водночас, даний позов надійшов від позивача до суду 01.09.2026, тобто з істотним пропуском строку, визначеного частиною 2 статті 122 КАС України.

На переконання позивача, нею не пропущено строк звернення до суду, оскільки надсилання податковим органом листів до електронного кабінету вважає неналежним сповіщенням про відмову в реєстрації платником єдиного податку другої групи.

При цьому, як вбачається з матеріалів позовної заяви, вже 02.09.2025 позивач отримала інформацію, що "запитувач не зареєстрований платником єдиного податку». Позивач зазначає, що після отримання Квитанції №2 від 02.09.2025 ще двічі подавала аналогічні запити. У відповідях знову зазначалося, що запитувач не зареєстрований платником єдиного податку.

Тож саме з дати 02.09.2025 позивач могла дізнатися про виникнення спірних правовідносин.

Натомість, позивач не заперечує, що відповідь ГУ ДПС у Харківській області від 24.07.2025 на офіційному бланку, засвідчена підписом заступника керівника структурного підрозділу та круглою печаткою, містилась в її електронному кабінеті платника податків. Але посилається на приписи статті 42 Податкового кодексу України, наполягаючи, що не надавала до контролюючого органу заяви про здійснення листування засобами електронного зв`язку, а отже не була належним чином повідомлена про відмову в реєстрації платником єдиного податку.

Посилання представника позивача на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28.05.2026 №520/22570/25 судом не можуть бути взятими до уваги, оскільки у спірних правовідносинах, які були предметом розгляду колегії Верховного Суду, досліджувалось питання поштового сповіщення платника податку, який виїхав за межі місця проживання, у зв`язку з чим дізнався про податкові зобов`язання лише телефоном. Між тим, в межах спірних правовідносин, які розглядаються судом, позивач не заперечує, що з квитанції від 02.09.2025, вже після направлення заяви про перехід на спрощену систему оподаткування, дізналася про те, що не зареєстрована платником єдиного податку.

Саме з цього моменту суд обліковує період, який підлягає встановленому судом визначенню "повинен був дізнатися" про порушення своїх прав. Тож суд при ухваленні рішення зважає саме на вказані обставини, а не на факт ненадання позивачем заяви до податкового органу про бажання отримувати документи через електронний кабінет.

Отже, позивач пропустила шестимісячний строк звернення до адміністративного суду. До позовної заяви позивач заяву про поновлення строку не надала.

Частиною 6 ст. 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Таким чином, усуваючи недоліки позовної заяви позивачу необхідно надати до суду заяву про поновлення строку звернення до суду з даним позовом та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до пункту частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Надати позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з належним обґрунтуванням поважності причин пропуску строку та доказів поважності таких причин.

Копію ухвали невідкладно надіслати позивачу.

Роз`яснити позивачеві, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява підлягає поверненню.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Дмитро ВОЛОШИН