ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 139178721

Озвучення тимчасово недоступне

ВІТОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №489/953/26

Провадження №2/477/1074/26

УХВАЛА

про вирішення заяви про відвід судді

24 серпня 2026 року м. Миколаїв

Вітовський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Козаченка Р.В., під час підготовчого провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

10 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Інгульського районного суду м. Миколаєва із позовною заявою до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, стягнення з ОСОБА_2 574 193 грн 19 коп витрат по утриманню та поліпшенню садівничого будинку АДРЕСА_1 , а також стягнення з ОСОБА_3 21478 грн 50 коп.

В обґрунтування вимог вказала, що між нею та ОСОБА_4 був укладений в простій письмовій формі договір купівлі-продажу земельної ділянки № НОМЕР_1 в СВТ “Зоря” за 5000 доларів США на підтвердження чого було складено розписку про передачу коштів.

В той же час між нею та ОСОБА_2 виник спір щодо права власності на цю земельну ділянку та садівничий будинок, розташований на ній.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 27 листопада 2025 року в цивільній справі № 489/2594/22 було залишено в силі рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 квітня 2025 року, яким відмовлено в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про визнання права власності на зазначений садовий будинок та скасування державної реєстрації права власності на нього та на земельну ділянку, а зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено: виселено із садового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

Оскільки договір купівлі-продажу, укладений між нею та ОСОБА_3 суперечить нормам закону, то вважала за необхідне визнати його недійсним та повернути сторони в первісний стан, зокрема стягнути з ОСОБА_3 суму отриманих за договором коштів.

Крім того, посилаючись на положення ст. 390 ЦК України, просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь відшкодування витрат з поліпшення та реконструкції садового будинку в зазначеній вище сумі.

Після надходження позову до Інгульського районного суду м. Миколаєва розпорядженням голови суду від 24 лютого 2026 року справу за позовом ОСОБА_1 відповідно до ч. 6 ст. 31 ЦПК України було направлено до Миколаївського апеляційного суду для визначення підсудності, так як стороною в справі є суддя цього суду — Кирильчук О.І.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 25 лютого 2026 року було визначено підсудність справи за Вітовським районним судом Миколаївської області, до якого вона надійшла 16 березня 2026 року і була розподілена для розгляду судді Полішко В.В. Проте суддя заявила собі відвід, тому наступним протоколом розподілу справа для її розгляду була передана судді ОСОБА_9 .

Ухвалою судді Козаченка Р.В. від 27 березня 2026 року провадження в справі було відкрито в загальному порядку.

Одночасно в поданому позові ОСОБА_1 просила вжити забезпечення позову шляхом накладення арешту на садовий будинок АДРЕСА_1 , який на теперішній час зареєстрований за ОСОБА_2 . На обґрунтування цьому вказала, що забезпечення позову допускається і до відкриття провадження в справі, а вжиття цього заходу необхідно в зв`язку з тим, що ОСОБА_2 може здійснити відчуження садового будинку.

Також просила забезпечити позов в частині вимог до ОСОБА_3 шляхом накладення арешту на її будинок в АДРЕСА_2 , оскільки, виходячи з розміру суми, яка підлягає стягненню з неї, невжиття заходів забезпечення утруднить виконання рішення суду.

Ухвалою суду від 26 березня 2026 року, до відкриття провадження у справі, в задоволенні заяви про забезпечення позову було відмовлено, а ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 29 квітня 2026 року апеляційна скарга позивачки на цю ухвалу була відхилена.

В подальшому до призначеного на 24 серпня 2026 року підготовчого судового засідання позивачкою було подано заяву 21 серпня 2026 року про відвід гоовуючому в справі судді Козаченку Р.В., оскільки є обставини, що викликають сумнів в його неупередженості — п.п. 3,5 ЦПК України ч. 1 ст. 36 КПК України.

На обґрунтування заяви вказала, що за ухвалою суду від 10 червня 2026 року підготовче судове засідання було відкладено на 18 серпня 2026 року 09:20 через неявку позивачки та її представника без поважних причин. Проте вважала, що вона як позивачка не була належним чином повідомлена згідно вимог ЦПК України про рух справи, надходження заяв/клопотань, вчасного надсилання судових повісток. Наголосила, що судова повістка про її особистий виклик на розгляд справи взагалі не надходила, а її представнику — адвокату Калашнікову П.В. було направлено поштове повідомлення від суду із ухвалою від 10 червня 2026 року, яке згідно поштового трекеру про рух листа було створено лише 13 серпня 2026 року о 14:23, а прибуло воно до відділення пошти 16 серпня 2026 року о 17:30.

Крім того зазначила, що заява відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження стосується суті справи, але подана з порушенням ч. 7 ст. 43 ЦПК України.

Викладені нею факти, на її думку, свідчать про те, що суддя Козаченко Р.В. прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; надсилання відправлення через два місяця після постановлення ухвали вказує, на її думку, на домовленість судді Козаченка Р.В. з відповідачем ОСОБА_2 , який також є діючим суддею Інгульського районного суду м. Миколаєва (тимчасово не здійснює правосуддя у зв`язку з мобілізацією до Збройних сил України), та може впливати на суддю, використовуючи професійні зв`язки. Вважала, що з порушень з боку судді Козаченка Р.В. та відповідача ОСОБА_2 вона зробила висновок про навмисну домовленість, направлену на створення перешкод у доступі її до правосуддя. Послалася на постанову ВП ВС у справі № 908/137/18 від 04 лютого 2020 року, в якій було визначено, що відвід необхідний, якщо справа має важливе значення для правової системи України та щоб за суб`єктивним критерієм з боку стороннього спостерігача не виникло сумнівів у неупередженості судді.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Згідно ч. 2 ст. 40 цього ж Кодексу питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу. (Частина 3 ст. 40 ЦПК України).

Відповідно до ч. 7 та ч. 8 ст. 40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Беручи до уваги, що заява ОСОБА_1 надійшла до суду у п`ятницю 21 серпня 2026 року о 13:09, а наступне судове засідання в справі призначено до розгляду на 24 серпня 2026 року о 09:40, тобто вона надійшла менш як за два робочих дня до судового засідання, тому виходячи із зазначених положень закону її розгляд відбувається судом, який здійснює розгляд справи.

При цьому розгляд заяви, виходячи із її суті та характеру відбувається 24 серпня 2026 року без виклику та повідомлення сторін до засідання в справі, призначеного на 09:40, оскільки 21 серпня 2026 року в другій половині робочого дня головуючий у справі був зайнятий складанням повного тексту ухвали про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою в справі № 945/407/24, оголошення якої було призначено на 16:00 того ж дня.

Суд, вивчивши заяву позивачки про відвід судді, перевіривши матеріали провадження, прийшов до висновку, що заява не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Підстави для відводу судді від розгляду цивільної справи виписані в ст. 36 ЦПК України.

Так, відповідно до п. 3 по п. 5 ч. 1 цієї статті суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи (п.3); є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді (п. 5).

Згідно з матеріалами провадження перше підготовче судове засідання в справі було призначено на 12 травня 2026 року о 10:20, проте воно не відбулося через неявку позивачки та її представника, оскільки від представника позивачки надійшла заява про відкладення засідання в зв`язку з тим, що він бере участь в якості представника сторони у розгляді справи № 489/2594/22 в Центральному районному суді м.Миколаєва, яка призначена в той же день об 11:30.

При цьому, до підготовчого судового засідання від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про зупинення провадження в справі на підставі п.2 ч. 1 ст. 251 ЦПК в зв`язку з тим, що він проходить військову службу під час воєнного стану.

Заява ОСОБА_2 розглянута не була, оскільки на переконання суду для її об`єктивного вирішення необхідно було заслухати думку іншої сторони.

Ухвалою суду від 12 травня 2026 року підготовче судове засідання було відкладено до 10 червня 2026 року о 09:20.

Втім на призначений день та час сторони не з`явилися.

Ухвалою суду від 10 червня 2026 року підготовче судове засідання було відкладено на 18 серпня 2026 року о 09:20 через неявку позивачки та її представника без поважних причин.

В призначений день та час на засідання з`явився тільки представник позивачки, який повідомив, що йому не надходила заява відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі, в тому числі й до його кабінету в системі «Електронний суд». Тому судом було постановлено ухвалу в засіданні без виходу до нарадчої кімнати про оголошення перерви до 24 серпня 2026 року 09:40.

Відповідно до даних відносно справи в електронній системі документообігу суду (“D-3”) ухвала про відкладення була оприлюднена 23 червня 2026 року а помічником судді складено супровідний лист про її направлення сторонам 25 червня 2026 року. В той же день секретарем суду було внесено в систему дату наступного судового засідання та сформовані повідомлення сторонам про виклик до суду.

За усним поясненням секретаря судових засідань вчасна відправка повідомлення сторонам не відбулася через можливе велике завантаження канцелярії суду в літній період, оскільки до канцелярії для відправки вказані повідомлення вона передала 10 серпня 2026 року, а раніше вони нею не були передані через завантаженість своєю роботою, яка полягала у необхідності до відпустки підготувати та здати до канцелярії всі розглянуті судом справи.

Крім того слід відмітити, що дата та час судових засідань була офіційно оприлюднена заздалегідь як на сайті суду, так і в системі “Електронний суд” (і ухвала суду в ЄДРСР), тому заява позивачки про умисні дії судді, направлені на невчасне отримання нею або її представником повідомлення про виклик до суду є надуманою і не підтвердженою належними доказами.

Слід також зважити й на те, що її представник неодноразово відвідував приміщення Вітовського районного суду Миколаївської області (з яких підстав достовірно суду не відомо), проте заінтересованості до 21 серпня 2026 року щодо ознайомлення з матеріалами справи та ходом провадження (якщо у нього не було даних про це) не виявив.

Достовірних та переконливих даних, які б вказували, як зазначає позивачка, що відповідач ОСОБА_2 , який є діючим суддею Інгульського районного суду м. Миколаєва може впливати через свої професійні зв`язки, не надано і така заява має абсолютно вирогідний характер, який ні на чому не ґрунтується.

З огляду на викладене, законних підстав для задоволення заяви позивачки про відвід головуючого в справі судді Козаченку Р.В., не встановлено.

За викладеного, керуючись ст.ст. 36, 40 258-260 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні заяви позивачки ОСОБА_1 про відвід судді Козаченка Романа Вікторовича від розгляду цивільної справи № 489/953/26 – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Р. В. Козаченко