ВІТОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД
Миколаївської області
Справа №945/407/24
Провадження №1-кп/477/288/26
УХВАЛА
щодо клопотань відносно запобіжного заходу
19 серпня 2026 року м. Миколаїв
Вітовський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
із секретарем судового засідання – ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора – ОСОБА_3 ,
обвинуваченого – ОСОБА_4 ,
його захисника – ОСОБА_5 ,
потерпілої — ОСОБА_6 ,
її представника — ОСОБА_7 (не з`явився),
під час розгляду кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12022152260000290, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 115 КК України,
В С Т А Н О В И В:
На розгляді у Вітовському районному суді Миколаївської області (до 28 квітня 2025 року мав назву — Жовтневий районний суд Миколаївської області) перебуває зазначене кримінальне провадження, в якому обвинуваченому обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, термін якого спливає 23 червня 2026 року.
На чергове засідання в справі, призначене на 19 серпня 2026 року прокурор ОСОБА_3 подав клопотання про продовження цього запобіжного заходу строком на 60 днів.
На обґрунтування клопотання прокурор вказав, що обвинувачений може переховуватися від суду незаконно впливати на свідків та інших учасників процесу, а також вчинити інші кримінальні правопорушення. Посилався на аналогічні обставини та підстави, які й були заявлені раніше в подібних клопотаннях: що той вчинив умисно особливо тяжкий злочин, за яке може бути призначено покарання до 15 років; під час досудового розслідування погрожував свідку ОСОБА_8 ; а оскільки він проходить військову службу, то є небезпека вчинення ним військових злочинів, передбачених ст.ст. 407, 408 КК України.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив задовольнити.
Захисник заперечував проти клопотання та просив відмовити в його задоволенні, змінивши обвинуваченому запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт. На обґрунтування своєї позиції надав письмове клопотання про зміну запобіжного заходу. Зазначив, що прокурорами подаються вже третій рік одні й ті ж клопотання, а ризики, які прокурор вказав у клопотанні не доведені будь-якими доказами. Навпаки, такий ризик як переховування від суду спростовується тим, що він до обрання міри запобіжного заходу служив у Збройних силах України і брав участь в бойових діях та не переховувався, і добровільно з`явився на виклик до слідчого та до суду в засідання, на якому якому вирішувалося питання про обрання про йому запобіжного заходу. Крім того відсутній ризик впливу на свідків та потерпілу, так як зі сторони обвинувачення допитані всі свідки та потерпіла, тому підстав вважати, що обвинувачений буде протиправно впливати на них, не має. Також вказав, що він має міцні соціальні зв`язки, сім`ю, у нього відсутнє кримінальне минуле, має позитивні характеристики і медичні довідки, які спростовують посилання свідків про можливе вживання наркотичних засобів. Вважав безпідставно надуманими ризики можливого вчинення ОСОБА_4 злочинів, передбачених ст.ст. 407, 408 КК України, оскільки він весь час перебував на службі в ЗСУ і сумлінно її виконував. За сукупністю викладених обставин вважав можливим змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, який він може відбувати в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , належний його бабусі ОСОБА_9 , а документи про власність будинку та родинні відносини, а також інші документи на підтвердження можливості його домашнього арешту були раніше надані суду.
Обвинувачений підтримав свого захисника, вказавши також, що всі докази обвинувачення досліджені і свідки допитані, тому він не може ніяким чином на них впливати, всі ризики, які вказані в клопотанні мають абстрактно-вирогідний характер, оскільки сформульовані як “можливі”, звернув увагу на те, що тяжкість вчиненого злочину не може бути єдиною підставою для тримання під вартою. Звернув увагу й на те, що під час допиту свідка ОСОБА_10 , той не повідомив, що погрожував йому.
Потерпіла підтримала клопотання прокурора.
Вислухавши думку учасників судового розгляду, перевіривши клопотання та матеріали провадження, суд встановив наступне та прийшов до таких висновків.
27 вересня 2023 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статі 115 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄДРДР під № 1202252260000290.
02 жовтня 2023 року слідчим суддею Центрального районного суду м. Миколаєва йому обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який потім на досудовому слідстві був продовжений ухвалами слідчого судді того ж суду, а потім і ухвалами Жовтневого (Вітовського) районного суду Миколаївської області під час судового розгляду, і останньою — від 23 червня 2026 року, з кінцевим терміном дії запобіжного заходу по 21 серпня 2026 року.
У відповідності до ч. 2 ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України при продовженні строку тримання під вартою, суд враховує наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився.
Тримання під вартою, згідно ст. 183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.
Обираючи міру запобіжного заходу слідчий суддя визнав, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України: що він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, а також вчинити інший злочин. При подальшому продовження строку дії запобіжного заходу судом було підтверджено, що ці ризики продовжують існувати.
ОСОБА_4 обвинувачується у скоєні злочину, за вчинення якого йому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі строком до п`ятнадцяти років. В зв`язку з цим суд вважає, що він, усвідомивши призначення такого суворого покарання, у разі підтвердження його вини, може переховуватися від суду, а також неправомірно впливати на свідків з метою зміни їх показів на його користь.
Так, під час розгляду справи свідок ОСОБА_8 , який у день смерті потерпілого ОСОБА_11 був разом з обвинуваченим ОСОБА_4 , повідомив, що після виявлення трупу потерпілого в садовому товаристві останній за допомогою зв`язків своєї матері намагався уникнути відповідальності за скоєне. І хоча зі сторони обвинувачення допитані всі заявлені свідки, проте сторона захисту заявила необхідність допиту свідків з їх боку.
Суд також вважає, що у разі повернення ОСОБА_4 до військової служби існує реальний ризик вчинення ним військових правопорушень, в тому числі й кримінальних, передбачених ст.ст. 407, 408 КК України, оскільки він має статус військовослужбовця Збройних сил України, і у разі подальшого проходження ним служби, він, маючи зброю, з метою уникнення покарання, перебуваючи на службі, або з інших мотивів, може вчинити вказані кримінальні правопорушення.
Таким чином клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 підлягає задоволенню, оскільки з часу обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою не змінилися підстави для обрання такого запобіжного заходу та не зникли ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання йому цього запобіжного заходу.
Клопотання захисника про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт задоволенню не підлягає з огляду на продовження існування вказаних ризиків та обставин.
Посилання захисника та обвинуваченого на безпідставне тривале тримання під вартою обвинуваченого суд не приймає, оскільки тільки в 2026 році серед призначених та узгоджених дат судових засідань з розгляду цієї справи чотири засідання не відбулися через заяви захисника та обвинуваченого (19 та 28 січня, 10 та 18 червня) та два засідання через відключення електроенергії (05 та 17 лютого), пов`язаної із пошкодженням об`єктів критичної енергетичної інфраструктури України ракетними обстрілами, здійсненими збройними формуваннями російської федерації.
В той же час, суд, з врахуванням досліджених доказів зі сторони публічного обвинувачення, неодноразового продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на протязі більше двох років вважає можливим визначити обвинуваченому альтернативний запобіжний захід у вигляді застави. Відповідно до частини 3 статті 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 182 КПК України, розмір застави визначається у межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
З урахуванням обставин інкримінованого ОСОБА_4 злочину, даних про його особу суд вважає необхідним визначити йому (обвинуваченому) заставу - 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 499200 гривень, яка буде достатнім та необхідним розміром для забезпечення досягнення мети запобіжного заходу, у випадку звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення такого розміру застави і буде достатнім стримуючим фактором від вчинення обвинуваченим дій, передбачених статтею 177 КПК України. Враховуючи, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. Крім того, у разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.
Керуючись статтями 177, 178, 182, 331, 369-372, 376 КПК України,
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні клопотання захисника про зміну обвинуваченому запобіжного заходу – відмовити.
Клопотання прокурора — задовольнити частково.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, по 17 жовтня 2026 року включно.
Визначити розмір застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 , обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 499200 (чотириста дев`яносто дев`ять тисяч двісті) гривень.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Миколаївській області.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу.
У разі внесення застави, звільнити з-під варти обвинуваченого ОСОБА_4 та покласти на нього наступні обов`язки:
– прибувати за викликом до суду;
– повідомляти прокурора чи суд про зміну місця проживання та місця роботи/служби;
– не відлучатися із міста Миколаєва без дозволу суду;
– утриматися від спілкування із свідками та потерпілою у цьому кримінальному провадженні, крім участі у судових засіданнях.
Попередити обвинуваченого про наслідки невиконання покладених обов`язків, роз`яснивши, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід, може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,5 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та внесена застава звернута у дохід держави.
Контроль за виконанням ухвали та покладених на обвинуваченого обов`язків покласти на прокурорів Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, що здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12022152260000290.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Вітовський районний суд Миколаївської області на протязі семи днів з дня її проголошення, а обвинуваченим — з часу її отримання.
В засіданні було проголошено резолютивну частину ухвали, її повний текст складено на 21 серпня 2026 року для оголошення о 16:00.
Суддя ОСОБА_1