ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 139115246

Озвучення тимчасово недоступне

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року

м. Київ

справа № 276/1731/25

провадження № 51 -1635ск26

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на вирок Хорошівського районного суду Житомирської області від 02 квітня 2026 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 26 червня 2026 року у кримінальному провадженні стосовно нього за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст судових рішень та встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Хорошівського районного суду Житомирської області від 02 квітня 2026 року ОСОБА_4 визнано винуватим за ч. 1 ст. 152 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;

Відповідно до обставин кримінального правопорушення, встановлених у вироку суду, ОСОБА_4 26 липня 2025 року близько 20:00 перебував на автодорозі між населеними пунктами Кропивенка та Рижани Хорошівської територіальної громади Житомирського району Житомирської області, зустрівши в цьому місці ОСОБА_5 у нього виник умисел, спрямований на вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних з вагінальним, анальним та оральним проникненням в тіло іншої особи, з використанням своїх геніталій стосовно останньої.

Так, ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, із сексуальних мотивів, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, розуміючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, знаходячись на проїжджій частині автодороги між населеними пунктами Кропивенка та Рижани Хорошівської територіальної громади Житомирського району Житомирської області, використовуючи фізичне насильство, що виразилося у застосуванні сили до ОСОБА_5 , спричиненні їй тілесних ушкоджень та подоланні її волі до спротиву, без добровільної згоди останньої, затягнув її до лісосмуги.

Надалі, ОСОБА_4 , використовуючи фізичний примус, тиск та погрози, подолав супротив ОСОБА_5 , вчинив дії сексуального характеру, що полягали у неодноразовому введенні свого статевого члена у піхву, анальний отвір та ротову порожнину потерпілої, внаслідок чого зґвалтував її, чим порушив статеву свободу та недоторканість ОСОБА_5 .

Житомирський апеляційний суд ухвалою від 26 червня 2026 року, апеляційну скаргу засудженого залишив без задоволення, а вирок місцевого суду без змін.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Засуджений у касаційній скарзі не погоджується із судовими рішеннями стосовно нього, просить їх скасувати з підстави істотного порушення кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вказує на те, що розгляд справи суди провели упереджено з обвинувальним нахилом.

Обґрунтовуючи свої вимоги зазначає, що суди не надали оцінку показанням потерпілої, яка вказувала, що не була фізично зґвалтована, при цьому не врахували його показання, що він будь-яких дій насильницького характеру по відношенню до потерпілої не здійснював. Також суди належно не оцінили фактичні дані висновку судово-медичної експертизи, яка не доводить факту зґвалтування. Крім того суди не перевірили факт вимагання потерпілою та її чоловіком у нього грошових коштів в розмірі 100 000 грн.

Тобто на переконання засудженого дослідженні під час судового розгляду докази, ні окремо, ні в сукупності, поза розумним сумнівом не доводять факту зґвалтування потерпілої.

Мотиви Суду

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального Кодексу (далі-КПК) суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Перевіривши викладені в касаційній скарзі доводи та копії судових рішень, колегія суддів доходить висновку, що підстав для відкриття касаційного провадження з мотивів, наведених у скарзі, не має.

Так, згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до положень ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

На будь-яких інших підставах, зокрема через неповноту судового розгляду та невідповідність висновків, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, суд касаційної інстанції не вправі приймати рішення про скасування чи зміну оскаржуваних судових рішень, а виходить з обставин, установлених судом. Тому доводи касаційної скарги засудженого в цій частині не є предметом перевірки суд касаційного суду.

Суд апеляційної інстанції погодився з оцінкою доказів, даною місцевим судом, і зробив висновок, що доводи засудженого про недоведеність його винуватості є безпідставними, докази покладені місцевим судом в основу вироку, є належними, допустимими і достатніми для визнання ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152 КК.

Не дивлячись на те, що ОСОБА_4 категорично заперечив свою винуватість у нанесенні потерпілій будь-яких тілесних ушкоджень та факт зґвалтування, а їх відносини після знайомства зводилися лише до спільного спілкування, а виявлені у нього тілесні ушкодження є наслідком його побиття чоловіком потерпілої та іншими двома невідомими особами, суди дійшли висновку, що така версія подій повідомлена засудженим не узгоджується із сукупність досліджених доказів.

Зокрема суди зважили на показання потерпілої ОСОБА_5 , яка детально розповіла обставини спричинення тілесних ушкоджень, роздягання та її зґвалтування в різний спосіб, з моменту знайомства із ОСОБА_4 , до моменту коли його протиправні дії фактично припинилися, оскільки на машині під`їхав її чоловік, який почав сигналити і в цей час вона вирвалася та побігла, а засуджений одягнувся і побіг в іншому напрямку, а в цей час його почав наздоганяти її чоловік. Одразу після цього, вона з машини взяла мобільний телефон і зателефонувала в поліцію. Потерпіла зауважила, що активно чинила фізичний опір ОСОБА_4 шляхом його відштовхування, спричинення тілесних ушкоджені між ногами та по шиї, обличчю, руці та спині, однак, незважаючи на такий опір, він зняв з неї нижню білизну, повалив на землю і почав душити руками. Побоюючись за життя вона, сказала роби що забажаєш, тільки не души. Після цього вони пішли на іншу локацію, де в кущах засуджений змусив потерпілу до дій сексуального характеру, які відбувалися протягом півтори - двох годин.

Такі показання потерпілої суди визнали логічними, послідовними і такими, що узгоджуються із показаннями свідків та письмовими доказами.

Також суди зважили на показання свідка ОСОБА_5 (чоловіка потерпілої), який підтвердив обставини сварки з дружиною з приводу непорозуміння щодо необхідності годування дитини, в результаті він зупинив машину біля узбіччя і вона вийшла, а він поїхав далі. Через деякий час він її почав шукати і повернувшись до місця, де він висадив дружину почав сигналити і побачив, як дружина біжить із сторони лісосмуги. Він звернув увагу, що майка на ній була задерта, спідниця скручена на поясі, одна нога була босою, а на іншій сандаль був натягнутий аж на щиколотку. Він побачив чоловіка, який стояв до нього спиною, розправляв задерту футболку та спішно підтягував свої джинси. Після цього він вказав дружині сісти в автомобіль до дитини, а сам побіг за нападником, який почав тікати. Далі, він затримав ОСОБА_4 , який повторно намагався втекти, однак знову був затриманий. Також він не підтвердив твердження засудженого про погрози останньому, заволодіння золотим ланцюжком та вимагання у нього грошових коштів в розмірі 100 000 грн. Будь-які інші докази на підтвердження вказаних

Крім того суди врахували фактичні дані, які містяться зокрема у протоколах:

- огляду місця події від 26 липня2025 року, згідно яким на першій локації в кюветі виявлено жіночі труси чорного кольору та мобільний телефон, які належать потерпілій, а також ділянку із прим`ятою рослинністю та поламаними гілками, що має ознаки боротьби. На другій локації виявлено велосипед марки «Спутник» синього кольору, поруч із яким на відстані близько 1 метра знайдено чоловічі труси темно-синього кольору, кросівки білого кольору, рюкзак чорного кольору, мобільний телефон, барсетку, джинсові шорти, спортивну кофту та інші особисті речі, які належать ОСОБА_4 . Оцінюючи цей доказ, суди заначили, що він спростовує версію засудженого про мирне спілкувався з потерпілою та нероздягання, оскільки наявність його спідньої білизни окремо від решти речей на місці події є об`єктивним доказом зворотного.

- слідчого експерименту від ЗО вересня 2025 року за участю потерпілої ОСОБА_5 , під час якого вона детально показала, як вона знаходячись знизу під ОСОБА_4 спричиняла йому тілесні ушкодження, обхопивши його тіло своїми руками за допомогою нігтів рук в хаотичному порядку дряпала спину підозрюваного праворуч та ліворуч в області лопаток, плечей та рук від плечового до ліктьових суглобів. Вказаний механізм утворення тілесних ушкоджень у засудженого, який відтворила потерпіла, співпадає з тілесними ушкодженнями виявленими підчас судово-медичної експертизи ОСОБА_4 .

Також суди проаналізували і поклали в основу своїх рішень фактичні дані, які містяться у висновках судово-медичних експертиз, згідно з якими:

- у потерпілої ОСОБА_5 на спині та обох нижніх кінцівках виявлено синці та садно, які утворилися від дії тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, не виключено в термін та за обставин, вказаних обстеженою, при цьому будь-яких тілесних ушкоджень в ділянці статевих органів, внутрішньої сторони нижніх кінцівок, ротової порожнини, прямої кишки не виявлено. У тампоні та мазках із вмістом піхви сперматозоїдів не виявлено.

-

- у ОСОБА_4 наявні синці та садна на обличчі, шиї, тулубі, обох верхніх кінцівках, які утворилися від дії тупих твердих предметів. Водночас від обстеження статевих органів та відібрання матеріалу на імунологічне дослідження засуджений відмовився.

Поряд з цим суди врахували фактичні дані висновку судово-медичної експертизи від ЗО вересня 2025 року № 2192, згідно з кого виявлені у ОСОБА_6 тілесні ушкодження могли виникнути за обставин, вказаних потерпілою ОСОБА_5 під час слідчого експерименту за її участю.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, що сукупністю досліджених місцевим судом доказів на доведено винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 152 КК, беззаперечних обставин або даних, які свідчать про порушення вимог кримінального процесуального закону під час збирання й дослідження доказів, що ставило би під сумнів обґрунтованість висновків суду про доведеність винуватості, не встановлено.

Спростовуючи позицію засудженого щодо відсутності доказів його винуватості, апеляційний суд вказав на те, що оглядом місця події встановлено, наявність витоптаної трави, що свідчить про активну боротьбу потерпілої із засудженим, виявлення чоловічої та жіночої нижньої білизни, підтверджують показання потерпілої та спростовує показання засудженого, що жодних дій сексуального характеру щодо потерпілої він не вчиняв. Наявність синців та саден на обличчі, шиї, тулубі, обох верхніх кінцівках виявлених у ОСОБА_4 характерні для слідів від людини, яка активно захищається, перебуваючи в положенні знизу, що узгоджується з фактичними даними відтворених потерпілою під час слідчого експерименту.

Свідки (поняті) ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , які були присутні під час огляду місця події, підтвердили обставини його проведення, що узгоджуються з фактичними даними протоколу вказаної слідчої дії, обставин або даних, які вказують на будь-які порушення під час його проведення не повідомили. Показання вказаних свідків в сукупності відповідають дослідженим доказам і спростовують показання засудженого про те, що в ході огляду його речі були складені в рюкзаку, а не розкидані, як зафіксовано в протоколі. Також свідки не повідомляли про допущення будь-яких порушень під час огляду місця події.

На переконання колегії суддів, розвиток подій, установлений у кримінальному провадженні, свідчить про протиправність дій засудженого стосовно потерпілої. Будь-які логічні пояснення виникнення тілесних ушкоджень у потерпілої та засудженого в інший спосіб, ніж той, який встановили під час розгляду справи суди попередніх інстанцій, що підтверджений сукупністю досліджених доказів, відсутні, і таких безумовних аргументів не викладено в касаційній скарзі засудженого.

Суть доводів касаційної скарги засудженого фактично зводиться до відсутності доведеності його винуватості, проте ці доводи отримали належну перевірку судів попередніх інстанцій, які обґрунтовано їх відхилили.

Суди, оцінивши докази окремо і в сукупності, дійшли обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_4 вчинив зґвалтування, тобто дії сексуального характеру, пов`язані із вагінальним, анальним та оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій без її добровільної згоди, відповідальність за яке, передбачена ч. 1 ст. 152 КК.

Апеляційний суд відповідно до вимог ст. 419 КПК дав належну оцінку викладеним в апеляційній скарзі засудженого, які є аналогічними доводам його касаційної скарги, та обґрунтовано визнав їх неспроможними. Судові рішення відповідають приписам ст. 370 цього Кодексу.

Доводи засудженого про численні порушення процесуального закону суд не бере до уваги, оскільки в контексті касаційної скарги засуджений не конкретизує в чому вони виразилися, а лише посилання на статті законів, норм міжнародного права, Конвенції про права людини без взаємозв`язку з конкретними обставинами справи, позбавляє суд оцінити їх.

Аргументи засудженого про те, що апеляційний суд безпідставно відмовив у повторному дослідженні доказів є безпідставними, оскільки повторне дослідження відповідно до приписів ст. 404 КПК можливе лише, якщо такі докази досліджено неповно або не досліджувалися взагалі.

Доводи щодо оспорювання фактичних обставин, викладених у вироку суду, не можуть бути предметом касаційного розгляду.

Отже, обґрунтування касаційної скарги засудженого не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та наданих копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Таким чином, оскільки з касаційної скарги та судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги засудженого немає, Верховний Суд на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Верховний Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Хорошівського районного суду Житомирської області від 02 квітня 2026 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 26 червня 2026 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала оскарженню не підлягає

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Ухвала № 131237779

Відкрити повний перегляд

Текст судового рішення відсутній у ЄДРСР (не оприлюднений судом або доступ до нього обмежено відповідно до закону).