ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 139021867

Озвучення тимчасово недоступне

Справа № 734/240/26

Провадження № 1-кп/734/192/26

У Х В А Л А

13 серпня 2026 року

 

селище Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області в складі

головуючого судді ОСОБА\_1 ,

при секретарі ОСОБА\_2 ,

за участю прокурора ОСОБА\_3 ,

захисника ОСОБА\_4 ,

обвинуваченого ОСОБА\_5 ,

розглядаючи у судовому засіданні в приміщенні Козелецького районного суду Чернігівської області кримінальне провадження № 62026100150000008 за обвинуваченням ОСОБА\_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 402, ч. 4 ст. 409 КК України,

**_в с т а н о в и в:_**__

В провадженні Козелецького районного суду Чернігівської області перебуває кримінальне провадження № 62026100150000008 за обвинуваченням ОСОБА\_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 402, ч. 4 ст. 409 КК України.

Ухвалою суду від 18 червня 2026 року клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволено та продовжено обвинуваченим запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Новгород-Сіверська установа виконання покарань №31» до 17 серпня 2026 року.

Прокурором подане клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА\_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб.

Подане прокурором клопотання обґрунтоване тим, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України: переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, прокурор вважає, що інші, менш суворі запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти уникненню вищезазначених ризиків з боку обвинуваченого, тому просить суд з метою забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов\`язків та забезпечення розгляду кримінального провадження продовжити строк тримання його під вартою на шістдесят днів.

В судовому засіданні прокурор** **підтримав клопотання про продовження строків тримання обвинуваченого під вартою, просив суд його задовольнити.

Адвокат ОСОБА\_4 та обвинувачений ОСОБА\_5 просили визначити заставу.

За змістом ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За змістом положень глави 18 КПК України у взаємозв\`язку з вимогами ст. 331 КПК України підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, та неможливість завершення судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов\`язків, а також запобігання спробам:

1\) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2\) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3\) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4\) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5\) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

У ч. 2 ст. 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов\`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1\) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2\) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3\) вік та стан здоров\`я підозрюваного, обвинуваченого;

4\) міцність соціальних зв\`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5\) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6\) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7\) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8\) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9\) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10\) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11\) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;

12\) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв\`язку з його доступом до зброї.

За правилами ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м\`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв\`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст. 177, 178, 183 КПК України та враховано судом при вирішенні клопотань учасників судового провадження.

Вислухавши думки учасників судового провадження, вивчивши подані клопотання прокурора, суд приходить до висновку про доцільність продовження тримання обвинуваченого під вартою, оскільки, на думку суду, продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, ступінь яких не зменшився, та інші більш м\`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов\`язків, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 177, ст. 197 КПК України, підставою продовження строків тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Суд враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Суд вважає, що ризик переховування обвинуваченого від суду продовжує існувати, враховуючи можливість притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальністю та пов\`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями), в тому числі суворістю передбаченого покарання (кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА\_5 , відносяться до тяжких злочинів та є військовими кримінальними правопорушеннями, санкція яких передбачає покарання у виді позбавлення волі). На думку суду, вказана обставина є передумовою та можливістю для переховування обвинуваченого з метою ухилення від кримінальної відповідальності та суду. Співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі за тяжкі кримінальні правопорушення у найближчій перспективі свідчить про актуальність зазначеного ризику.

ОСОБА\_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень проти встановленого порядку несення військової служби, які були вчинені під час дії воєнного стану.

Відповідно до вимог ст. 177 та 178 КПК України суд вправі враховувати характер обвинувачення в аспекті оцінки існування процесуальних ризиків. З урахуванням обставин цього кримінального провадження, характеру пред\`явленого обвинувачення, сукупності обставин, передбачених ст. 178 КПК України, суд вважає обґрунтованим твердження прокурора про продовження існування зазначеного ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки його протиправна діяльність (з огляду на пред\`явлене обвинувачення) носила триваючий характер.

Ризик впливу на свідків та потерпілого суд оцінює критично. На цей час триває стадія судового розгляду із дослідження доказів сторони обвинувачення, суд допитував одного свідка (кадрового офіцера), якого прокурор заявив як свідка сторони обвинувачення. Інший свідок, за повідомленням сторони обвинувачення, знаходиться в зоні бойових дій. Прокурором не доведено ризик існування можливого позапроцесуального неправомірного впливу на цих осіб зі сторони захисту для забезпечення надання ними певних показань або утримання від давання показань у суді або їх зміни (щодо допитаного свідка). Потерпілий в кримінальному провадженні відсутній, тому ризик впливу на нього є невиправданим.

Під час розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою за клопотанням сторони захисту як свідки були допитані батько обвинуваченого – ОСОБА\_6 та його брат – ОСОБА\_5 , які в судовому засіданні повідомили про наявність в батька та матері хвороби, ускладнену можливість до самообслуговування, а також недостатню спроможність ОСОБА\_5 надавати батькам підтримку з огляду на те, що він є кадровим офіцером СБУ (має ненормовану зайнятість). Раніше таку допомогу батькам надавав обвинувачений, оскільки проживав з батьками на одному березі міста Києва.

Судом не ставиться під сумність хвороба батьків обвинуваченого, той факт, що вони не в повній мірі спроможні до самообслуговування, однак вказана обставина не дає підстави суду дійти безапеляційного висновку, що вказана обставина нівелює описані вище ризики.

Враховуючи ступінь тяжкості злочинів, передбачених ч. 4 ст. 402, ч. 4 ст. 409 КК України, які відносяться до тяжких злочинів та є військовими кримінальними правопорушеннями, зважаючи на те, що обвинуваченому інкримінується вчинення даних злочинів в умовах воєнного стану, суд приходить до висновку про наявність ризиків, передбачених положеннями ст. 177 КПК України, а тому з метою запобігти спробам обвинуваченого ОСОБА\_5 переховування від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також з метою забезпечення виконання процесуальних рішень, суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою, оскільки судове провадження неможливо завершити до його спливу.

Даних щодо неможливості застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою за станом здоров\`я суду не надано.

Відтак, суд приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов\`язків у даному кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов\`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов\`язків, передбачених цим Кодексом.

Із зазначеного слідує, що вирішення питання про можливість чи неможливість застосування альтернативного запобіжного заходу за наведених обставин належить до дискреційних повноважень суду. Суд не вбачає підстав для визначення обвинуваченому застави.

Крім того, до суду надійшло клопотання захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА\_4 , у якому він просить провести комісійну судово-медичну експертизу, на вирішення якої поставити, зокрема, питання:

1\) Чи наявні у ОСОБА\_5 станом на сьогодні хронічні захворювання очей (макулодистрофія обох очей, міопічний астигматизм, хоріоретинальна дегенерація макулярної області) та органів травлення (доліхосигма, внутрішній геморой)? Як давно наявні ці патології та чи є вони незворотними?

2\) Чи можливо було встановити вказані захворювання під час медичного огляду ВЛК 21.08.2025 за умови дотримання стандартної процедури огляду офтальмологом та хірургом?

3\) Чи здатна особа з діагнозами та патологічними станами (зокрема зору та органів травлення), що будуть виявлені та зафіксовані у ОСОБА\_5 під час проведення даної судово-медичної експертизи, якісно, в повному обсязі та у встановлений нормами час виконати наступні нормативи передбачені програмою БЗВП ТП 7-00(206)246.63:

Норматив з вогневої підготовки №1 (Стрільба з АК): виявлення цілі, прицілювання та ураження мішені на відстані 100 м. Чи дозволяє виявлений стан зору (гострота, стан сітківки) здійснювати безпечну для оточуючих стрільбу без ризику випадкового ураження третіх осіб?

Норматив №4 (Метання ручних гранат): чи дозволяє стан внутрішніх органів (зокрема кишківника) виконувати різкі амплітудні рухи та переносити фізичне навантаження, необхідне для метання гранати на дальність та точність, без загрози життю через можливі внутрішні кровотечі?

Нормативи з тактичної та фізичної підготовки: чи сумісні виявлені під час СМЕ патології із навантаженнями під час марш-кидків, подолання смуги перешкод та тривалого перебування у статичних напружених позах, передбачених курсом БЗВП?

4\) У разі виявлення під час експертизи патологій, які не були зазначені у медичній документації ОСОБА\_5 до серпня 2025 року, чи могли такі стани (або їх загострення) стати наслідком утримання особи в неналежних санітарно-побутових умовах (холод, дим, обмеження у воді та їжі) протягом вересня-жовтня 2025 року?

5\) Чи дозволяють виявлені у ОСОБА\_5 під час СМЕ захворювання (у разі їх підтвердження) визнати наказ про його залучення до занять зі зброєю та виконання бойових вправ таким, що створював завідомо високу небезпеку для самого ОСОБА\_5 та оточуючих?

6\) Чи наявні у ОСОБА\_5 на момент проведення експертизи інші хронічні або гострі захворювання (окрім офтальмологічних та гастроентерологічних), зокрема патології опорно-рухового апарату, серцево-судинної чи нервової систем?

7\) Чи могли виявлені захворювання або їх загострення бути спричинені комбінованим впливом екстремальних факторів, а саме: тривалою відсутністю сну, дефіцитом питної води та їжі (голодуванням), тривалим перебуванням в умовах низьких температур?

8\) Чи наявні у ОСОБА\_5 клінічні ознаки загального фізичного виснаження (астенії) або специфічних розладів, що є наслідком тривалого психоемоційного стресу, спричиненого погрозами та насильством?

9\) Чи дозволяв сукупний стан здоров\`я (з урахуванням усіх виявлених патологій та факторів виснаження) ОСОБА\_5 виконувати обов\`язки військової служби, що пов\`язані з інтенсивними фізичними навантаженнями, тривалим перебуванням просто неба при низьких температурах та залученням до занять з бойовою зброєю без прямої загрози його життю або життя оточуючих?

У клопотанні зазначено, що в матеріалах провадження наявна довідка ВЛК № 2025-0821-1928-0979-3 від 21.08.2025 про придатність ОСОБА\_5 до військової служби, але згідно з наявними медичними документами, а саме випискою Центральної клінічної міської лікарні м. Києва, ОСОБА\_5 встановлено діагноз: Макулодистрофія.

За результатами обстеження від 12.01.2021 фіброколоноскопія з заключенням лікаря ендоскопічні ознаки доліхосигми, хронічний внутнішній геморой.

Відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в ЗСУ, затвердженого Наказом МОУ № 402 від 14.08.2008 р. (із змінами згідно з Наказами №490 та №262), стан здоров\`я призовників та військовозобов\`язаних має оцінюватися за сукупністю наявних захворювань.

Захисник ОСОБА\_4 у судовому засіданні своє клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА\_5 у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника та просив задовольнити його клопотання.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання про призначення експертизи.

Суд, з\`ясувавши думку учасників провадження щодо заявленого клопотання, дослідивши наявні матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Стаття 1 Закону України «Про судову експертизу» визначає, що судова експертиза – це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об\`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Згідно зі ст. 242 КПК України експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу, якщо для з\`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з\`ясування питань права.

Відповідно до ч.1 ст. 332 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.

Наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.

Відповідно до п. 1.1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров\`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов\`язаних, установлює причинний зв\`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Згідно із п. 2.1 Положення для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (ВЛК).

Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу в особи, що призводить до його придатності (непридатності) до військової служби вирішується за результатами медичного обстеження та є дискреційними повноваженнями ВЛК. У разі незгоди з висновком ВЛК регіонів, такий висновок може бути оскаржений у ЦВЛК або у судовому порядку (пункту 2.4.10 Положення).

Таким чином, за наявності у матеріалах справи відповідної постанови ВЛК, яка оформлена довідкою, враховуючи ту обставину, що надання оцінки стану здоров\`я обвинуваченого, встановленому ВЛК діагнозу, та висновку про придатність чи непридатність до військової служби, не є предметом судової медичної експертизи, відсутні підстави для призначення у кримінальному провадженні комісійної судово-медичної експертизи для встановлення порушених у клопотанні питань. В судовому засіданні адвокат повідомив, що незаконність мобілізації його підзахисного оскаржується в судовому порядку, однак результатів розгляду немає.

У зв\`язку з викладеним, суд відмовляє у задоволенні клопотання захисника про призначення комісійної судової медичної експертизи.

Керуючись ст. 242, 331 КПК України, суд

**_постановив:_**__

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА\_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити ОСОБА\_5 , ІНФОРМАЦІЯ\_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 діб в державній установі «Новгород-Сіверська установа виконання покарань №31» до 12 жовтня 2026 року включно.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА\_4 про призначення комісійної судово-медичної експертизи у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62026100150000008 відносно вчинення ОСОБА\_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 402, ч. 4 ст. 409 КК України, – відмовити.

Ухвала в частині вирішення питання про продовження тримання під вартою може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту оголошення (обвинуваченим, який утримується під вартою, – в той же строк з моменту вручення копії ухвали).

Повний текст ухвали буде проголошений 17 серпня 2026 року о 12.50 год.

**_Суддя ОСОБА\_7 _**__