ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 138985147

Озвучення тимчасово недоступне

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

12 серпня 2026 року

м. Львів

Справа № 909/684/23

Суддя Західного апеляційного господарського суду Орищин Г.В., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження

за апеляційною скаргою Івано-Франківського ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

на окрему ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 23.06.2026 (повний текст окремої ухвали складено 08.07.2026, суддя Т.В. Максимів)

у справі №909/684/23

за позовом ОСОБА_1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Цитадель ІІ"

про зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Івано-Франківської області в ухвалі від 23.06.2026 постановив направити окрему ухвалу до Міністерства юстиції України для розгляду викладених у ній обставин, задля забезпечення повного виконання виконавчого документа (Наказу) у справі № 909/684/23, організації належного реагування на виявлені порушення та недоліки в роботі Івано-Франківського Відділу ДВС, а також вжиття організаційних та інших передбачених законодавством заходів, спрямованих на їх усунення та недопущення у майбутньому.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням місцевого господарського суду Івано-Франківський ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області оскаржив його в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу.

При вивченні матеріалів апеляційної скарги судом встановлено, що в порушення вимог ст. 258 ГПК України апеляційна скарга підписана представником за довіреністю від 24.04.2026, якою Шаманський П.С. на підставі довіреності витягу з ЄДР від 18.02.2026, виданої щодо Івано-Франківського ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України уповноважує, в порядку передоручення, Стельмаха С.Л. представляти інтереси Івано-Франківський ВДВС в судах України.

Згідно з ч. 3 ст. 56 ГПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Тлумачення приписів частини третьої статті 56 ГПК України приводить до висновку, що для визначення особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи без додаткового уповноваження (довіреності).

Такі висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №9901/39/20 та постановах Верховного Суду від 22.04.2020 у справі №911/933/19, від 09.06.2020 у справі №904/92/20, від 17.09.2020 у справі №910/3850/19 та інших.

Необхідно зазначити, що формування в Положенні (про юридичне управління, департамент тощо) про можливість представлення інтересів органу (установи, підприємства) в судах за дорученням керівництва виключають можливість представництва інтересів цього органу на підставі такого Положення в порядку самопредставництва, оскільки для визначення особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідне чітке визначення її права діяти без додаткового уповноваження.

Відповідно до п. 8 ч.3 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, а також дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи. Проте, у законодавстві відсутня вимога щодо необхідності внесення до Єдиного державного реєстру переліку усіх повноважень таких осіб, які вони можуть вчиняти від імені юридичної особи.

З огляду на наведене, скаржнику слід подати суду належні та допустимі докази на підтвердження повноважень Стельмаха С.Л. на підписання апеляційної скарги (докази наявності права діяти в порядку самопредставництва без довіреності).

Також судом з`ясовано, що скаржник не долучив до апеляційної скарги докази сплати судового збору. В тексті апеляційної скарги апелянт клопоче про відстрочення сплати судового збору. При дослідженні вказаного клопотання, суд дійшов висновку про таке:

Відповідно до ст. 8 Закону України “Про судовий збір” враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій статті 8 Закону України “Про судового збору”.

Клопотання скаржника не містить жодних посилань на такі умови неможливості сплати судового збору за подання апеляційної скарги та жодних доказів на підтвердження зазначених обставин, отже, таке не підлягає задоволенню.

Суд зазначає, що згідно ст. 4 Закону України «Про судовий збір», розмір судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі – застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відтак, апелянту слід подати суду докази сплати судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 2662,40 грн за наступними реквізитами: отримувач коштів – ГУК Львів/Личаківський р-н/22030101; ЄДРПОУ – 38008294; банк отримувача – Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача – UA098999980313171206082013954, код класифікації доходів бюджету – 22030101.

Зі змісту поданої апеляційної скарги вбачається, що Івано-Франківським відділом державної виконавчої служби у Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України пропущено строк на апеляційне оскарження окремої ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 23.06.2026 у справі № 909/684/23.

Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апелянт зазначає, що оскаржувану ухвалу суду від 23.06.2026 доставлено до його електронного кабінету в системі «Електронний суд» 08.07.2026 згідно з довідкою про доставку електронного листа, у зв`язку з чим просить поновити строк з поважних причин.

Оцінивши доводи апелянта та матеріали апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке:

Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 256 ГПК України учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Як вказує апелянт, повний текст оскаржуваної ухвали доставлено до його електронного кабінету 08.07.2026.

Відтак, передбачений п. 2 ч. 2 ст. 256 ГПК України десятиденний строк для подання апеляційної скарги з дня вручення окремої ухвали закінчився 20.07.2026 (з урахуванням того, що 18 та 19 липня 2026 року були вихідними днями). Проте апеляційну скаргу органом ДВС сформовано та подано лише 06.08.2026, тобто з істотним пропуском встановленого законом строку. Суд зазначає, що сам по собі факт отримання ухвали 08.07.2026 пояснює лише підстави для розрахунку 10-денного строку до 20.07.2026.

Отже, апелянту слід подати обґрунтоване клопотання для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанцій.

Згідно з ч. 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З врахуванням викладеного та керуючись ст. 56, 260 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Івано-Франківського ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, подану на окрему ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 23.06.2026 у справі №909/684/23 залишити без руху.

2. Апелянту усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки. Протягом 10 днів з дня вручення йому цієї ухвали надати суду докази наявності повноважень представника скаржника на підписання апеляційної скарги, докази сплати судового збору та належним чином обґрунтоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

3. В разі невиконання вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Орищин Г.В.