Номер провадження: 11-кп/813/2155/26
Справа № 492/162/26
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.08.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий – суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання – ОСОБА_5 ,
прокурора – ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого – ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції між Одеським апеляційним судом та Арцизьским районним судом Одеської області за участю обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_7 , матеріали кримінального провадження №12025162270000531 від 08.09.2025 року за апеляційною скаргою прокурора Болградської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_9 на ухвалу Арцизького районного суду Одеської області від 23.04.2026 року про повернення прокурору для усунення недоліків обвинувального акту стосовно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191, ч.1 ст.366 КК України,
встановив:
На розгляд Арцизького районного суду Одеської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025162270000531 від 08.09.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191, ч.1 ст.366 КК України.
Оскарженою ухвалою суду першої інстанції в підготовчому судовому засіданні було задоволено клопотання захисника ОСОБА_7 про повернення обвинувального акту прокурору та обвинувальний акт повернуто прокурору для усунення недоліків. Одночасно, оскарженою ухвалою повернуто цивільний позов прокурора.
Обґрунтовуючи прийняте рішення суд зазначив, що в обвинувальному акті відсутнє формулювання обвинувачення в розумінні п.13 ч.1 ст.3 КПК України, а за правилами статті 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, а також відсутні відомості про потерпілого та відомості про наявність чи відсутність підстав застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими.
Не погодившись з ухвалою суду, прокурор Болградської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та повернути обвинувальний акт з додатками до суду першої інстанції на новий розгляд, зі стадії підготовчого судового засідання.
Прокурор вважає, що всі вимоги, передбачені ч.2 ст.291 КПК України, в обвинувальному акті додержано в повному обсязі. Зокрема, у відповідності до п.5 ч.2 ст.291 КПК України, в обвинувальному акті викладені фактичні обставини кримінальних правопорушень, які прокурор вважав встановленими, правову кваліфікацію кримінальних правопорушень з посиланням на положення закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Прокурор зазначає, що відомості щодо потерпілого в обвинувальному акті не зазначались, оскільки підстав для визнання Департаменту аграрної політики, продовольства та земельних відносин Одеської обласної військової адміністрації потерпілою особою у кримінальному провадженні не було. Відомості до ЄРДР за фактом вчинення кримінального правопорушення внесені слідчим на підставі рапорту при виявлене кримінальне правопорушення. При цьому, під час досудового розслідування слідчий звертався до Департаменту аграрної політики, продовольства та земельних відносин Одеської обласної військової адміністрації щодо визнання потерпілою особою, на що було отримано відмову.
Крім того прокурор зазначає, що суд першої інстанції у підготовчому судовому засіданні фактично перейшов до розгляду кримінального провадження по суті, що не передбачено на стадії підготовчого судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача; думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; захисника та обвинуваченого, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги; перевіривши матеріали кримінального та судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України (далі – КПК), суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з п.3 ч.3 ст.314 КПК у підготовчому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Частиною 4 ст.110 КПК встановлено, що обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст.291 КПК України.
Відповідно до ч.2 ст.291 КПК обвинувальний акт має містити такі відомості:
1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;
2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;
5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;
6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання;
7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;
7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими;
8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);
8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу;
9) дату та місце його складення та затвердження.
Частиною 4 ст.291 КПК передбачено, що о обвинувального акта додається:
1) реєстр матеріалів досудового розслідування;
2) цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування;
3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу);
4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного;
5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.
Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.
На стадії підготовчого провадження в суді першої інстанції повернення обвинувального акту допускається лише у разі порушення прокурором зазначених вище вимог КПК.
Мотивуючи прийняте рішення про повернення обвинувального акту прокурору для усунення недоліків суд першої інстанції послався на його невідповідність вимогам ст.291 КПК України, зазначивши при цьому, що в обвинувальному акті відсутнє формулювання обвинувачення в розумінні п.13 ч.1 ст.3 КПК України, а також відсутні відомості про потерпілого та відомості про наявність чи відсутність підстав застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими.
Дослідивши зміст обвинувального акту з додатками, колегія суддів вважає, що висновки місцевого суду про його невідповідність вимогам 291 КПК є необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам справи.
Так, згідно з п.5 ч.2 ст.291 КПК обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Обвинувальний акт є результатом оцінки прокурором отриманих протягом досудового розслідування доказів вчинення кримінального правопорушення, які будуть перевірені судом в межах судового розгляду. Тому він має містити деталізований опис фактичних обставин кримінального правопорушення, який дозволить суду прийняти рішення про призначення судового розгляду на підставі нього.
Проаналізувавши зміст обвинувального акту колегія суддів вважає, що прокурором дотримано вимоги КПК України щодо викладу відомостей, які має містити обвинувальний акт, зокрема щодо викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими під час досудового розслідування, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Колегія судді наголошує, що посилання суду на відсутність формулювання обвинувачення в обвинувальному акті, його деталізація, не можуть слугувати підставою для повернення обвинувального акту прокурору, оскільки фактичні обставини справи можуть бути перевірені судом виключно під час судового розгляду.
Лише за результатами судового розгляду кримінального провадження по суті, суд, згідно з п.2 ч.3 ст.374 КПК, дає оцінку висунутому прокурором обвинуваченню і у разі визнання особи винуватою, повинен у мотивувальній частині вироку викласти, формулювання обвинувачення, яке було визнано судом доведеним на підставі повного, всебічного та об`єктивного дослідження доказів зібраних під час здійснення досудового розслідування.
Колегія суддів звертає увагу, що зміст формулювання обвинувачення є виключно суб`єктивним баченням прокурора та слідчого обставин кримінального провадження, та суд не вправі зобов`язати орган досудового розслідування викласти обвинувачення в тій чи іншій редакції та в тому чи іншому об`ємі.
При цьому, посилання суду, що при викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення в обвинувальному акті слідчим не зазначені дії, які відносяться до службових обов`язків обвинуваченого, мотив вчинення кримінального правопорушення, а також в обвинувальному акті не наведено які саме інтереси служби порушено ОСОБА_8 , на чий розсуд ОСОБА_8 розпорядився грошовими коштами, не відповідають дійсності та спростовуються змістом формулювання обвинувачення.
Стосовно відсутності в обвинувальному акті відомостей про потерпілого колегія суддів зазначає наступне.
З обвинувального акта вбачається, що діями ОСОБА_8 спричинено державі в особі Департаменту аграрної політики, продовольства та земельних відносин Одеської обласної військової адміністрації майнову шкоду на суму 235000 грн.
Відповідно до ч.1,2 ст.55 КПК потерпілим у кримінальному провадженні може бути юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди; права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам`ятка про процесуальні права та обов`язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.
Положеннями ч.7 ст.55 КПК передбачено, що якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою. За відсутності такої згоди особа в разі необхідності може бути залучена до кримінального провадження як свідок.
Крім того, Велика палата Верховного Суду в постанові від 16.01.2019 року (справа №439/397/17) зазначила, що процесуальними умовами появи потерпілого як учасника кримінального провадження є необхідність подання заяви про вчинення щодо нього кримінального правопорушення, надання згоди на визнання потерпілим (у разі, якщо така заява ним не подавалась) або подання заяви про залучення до провадження як потерпілого.
Таким чином, змістом вищевказаних норм кримінального процесуального законодавства набуття особою процесуального статусу потерпілого здійснюється виключно на підставі вільного волевиявлення особи, яке відбувається в активній формі, а саме: шляхом подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення, заяви про залучення її до провадження як потерпілого, надання згоди на визнання потерпілим.
У даній справі відомості до ЄРДР за фактом вчинення кримінального правопорушення внесені слідчим на підставі рапорту правоохоронного органу при виявлене кримінальне правопорушення.
При цьому, Департамент аграрної політики, продовольства та земельних відносин Одеської обласної військової адміністрації не звертався до органу досудового розслідування з відповідною заявою про визнання юридичної особи потерпілої. Одночасно, відповідно до листа від 13.01.2026 року, на пропозицію слідчого щодо визнання потерпілою особою, відмовився та запропонував звернутися до Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України, який є правонаступником Мінагрополітики (розпорядник бюджетних коштів та відповідальний виконавець бюджетної програми).
В апеляційній скарзі прокурор зазначає, що це посилання до Міністерства економіки є сумнівним, оскільки в справі №916/1480/23 20.12.2024 року задоволено позовну заяву прокурора в інтересах Департаменту до ФГ « ОСОБА_8 » про стягнення коштів у розмірі 235000 грн. Крім того, 29.01.2025 року, саме Департамент звернувся до ДВС про примусове виконання наказу суду від 20.12.2024 року.
Слід зауважити, що відповідно до Реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні у п.28 Проведених в ході досудового розслідування процесуальні дії, міститься інформація, що 20.01.2026 року до Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України надіслано запит про надання письмової згоди на визнання потерпілим у відповідності до ч.2 ст.55 КПК.
З матеріалів кримінального провадження також вбачається, що Департамент аграрної політики, продовольства та земельних відносин Одеської обласної військової адміністрації або будь-яка інша особа, потерпілим в даному кримінальному провадженні не визнавалась, заяви про її залучення до провадження як потерпілого або надання згоди на визнання потерпілим не подавала.
Стосовно не зазначення в обвинувальному акті відомостей, передбачених п.7-1 ч.2 ст.291 КПК, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.96-3 КК України, підставами для застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру є вчинення ряду кримінальних правопорушень уповноваженою особою саме в інтересах та від імені юридичної особи.
При цьому, зі змісту обвинувачення вбачається, що за версією сторони обвинувачення, ОСОБА_8 вчинив кримінальні правопорушення в своїх інтересах, з корисливих мотивів, тобто з метою особистого збагачення за рахунок чужого майна, шляхом зловживання своїм службовим становищем.
Одночасно, апеляційний суд звертає увагу, що інкриміновані ОСОБА_8 кримінальні правопорушення не відносяться до переліку кримінальних правопорушень, зазначених у ст.96-3 КК України.
Частиною 5 статті 28 КПК передбачено, що кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите.
У свою чергу, суд першої інстанції повернувши з необґрунтованих підстав обвинувальний акт, фактично не забезпечив розгляд кримінального провадження по суті, що є неприпустимим і беззаперечно порушує процесуальні права учасників кримінального провадження, в тому числі і права щодо проведення судового розгляду в розумні строки.
Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для повернення обвинувального акту прокурору, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, що у відповідності до положень п.2 ч.1 ст.409, ст.411 КПК, є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Пунктом 2 ч.1 ст.409 КПК передбачено, що підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.411 КПК судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.
Згідно з п.6 ч.1 ст.407 КПК, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Враховуючи, що діючим КПК не врегульовано питання призначення нового розгляду обвинувального акта після скасування судом апеляційної інстанції ухвали про його повернення прокурору, апеляційний суд вважає, що необхідно застосувати дію статей 7, 9 КПК.
Так, ч.6 ст. 9 КПК передбачає, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 КПК.
Відповідно до положень ст.7 КПК, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, законність, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя та обов`язковість судових рішень, публічність, диспозитивність, гласність і відкритість судового провадження та його розумність строків.
Отже, колегія суддів вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду, а тому скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, з направленням кримінального провадження на новий розгляд, зі стадії підготовчого провадження, в іншому складі суду.
Керуючись ст.ст.291, 376, 404, 405, 407, 409, 411, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу прокурора Болградської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_9 – задовольнити.
Ухвалу Арцизького районного суду Одеської області від 23.04.2026 року, якою в кримінальному провадженні №12025162270000531 від 08.09.2025 року, повернуто прокурору обвинувальний акт стосовно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191, ч.1 ст.366 КК України – скасувати.
Призначити новий розгляд кримінального провадження №12025162270000531 від 08.09.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191, ч.1 ст.366 КК України в суді першої інстанції, в іншому складі суду, зі стадії підготовчого провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4