ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 138908275

Озвучення тимчасово недоступне

УХВАЛА

11 серпня 2026 року

м. Київ

cправа № 910/5893/20

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Рогач Л. І.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Марлакс", яке є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія",

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2026

за поданням приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича про звернення стягнення на майно, яке належить особі, яка має заборгованість перед боржником,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПГ Інвест"

про стягнення 296 758,44 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПГ Інвест" (далі - ТОВ "ПГ Інвест") про стягнення 241 899,40 грн заборгованості за спожиту електричну енергію за договором від 01.01.2019 № 420072784 за період із 01.01.2019 по 31.01.2020, 42 672,15 грн пені, 5088,66 грн 3 % річних, 7098,23 грн інфляційних втрат.

Господарський суд міста Києва рішенням від 13.08.2020 позовні вимоги задовольнив частково та видав наказ на його виконання.

Суд першої інстанції ухвалою від 27.05.2025 замінив стягувача у виконавчому провадженні - Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" - на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Марлакс" (далі - ТОВ "Марлакс", скаржник).

Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Ляпін Дмитро Валентинович 25.03.2026 звернувся до Господарського суду міста Києва з поданням про звернення стягнення на майно, яке належить особі, яка має заборгованість перед боржником. У вказаній заяві виконавець просив задовольнити подання приватного виконавця про звернення стягнення на грошові кошти у розмірі 358 938,04 грн, які були внесені боржником - ТОВ "ПГ Інвест" на депозитний рахунок приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Києва Кондри Людмили Вікторівни.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 07.04.2026 відмовив у задоволенні цього подання.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 15.07.2026 залишив без задоволення апеляційну скаргу ТОВ "Марлакс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 у справі, вказану ухвалу змінив, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови, в іншій частині ухвалу залишив без змін.

Суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з того, що матеріали справи не містять доказів наявності заборгованості у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондри Л. В. перед ТОВ "ПГ Інвест". Отже, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кондра Л. В. не є особою, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

До Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" від ТОВ "Марлакс" надійшла касаційна скарга, у якій скаржник зазначає такі вимоги:

- скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2026 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Д. В. про звернення стягнення на грошові кошти у розмірі 358 938,04 грн, що знаходяться на депозитному рахунку нотаріуса Кондри Л. В., та зобов`язати нотаріуса перерахувати зазначені кошти на рахунок приватного виконавця;

- якщо Верховний Суд визнає за необхідне додаткове дослідження фактичних обставин, скасувати постанову від 15.07.2026 та направити справу на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду з обов`язковою вказівкою дослідити: наявність правових підстав за статтею 537 Цивільного кодексу України для прийняття коштів нотаріусом; чи є зобов`язання боржника припиненим; правомірність заліку за статтею 601 Цивільного кодексу України при відкритому зведеному виконавчому провадженні; реальний розподіл коштів між стягувачами зведеного виконавчого провадження № 79066244.

Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.

Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

Щодо підстав касаційного оскарження

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Зокрема, пунктом 28 частини першої статті 255 ГПК України передбачено оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, чи нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 17.04.2020 у справі № 910/5300/17, "відсутність у переліку ч. 1 ст. 255 ГПК України ухвали про відмову у зверненні стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, не позбавляє учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, права оскаржити в апеляційному порядку зазначену ухвалу суду першої інстанції та, відповідно, подати касаційну скаргу на таку ухвалу після її перегляду в апеляційному порядку згідно з п. 2 ч. 1 ст. 287 ГПК України".

Абзацом другим частини другої статті 287 ГПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У касаційній скарзі скаржник серед іншого посилається на підстави касаційного оскарження судових рішень у виключних випадках, визначених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, та вказує на застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків Верховного Суду та на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування наведених скаржником норм права. Однак вимоги пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України застосовуються лише у випадку оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті.

Водночас у абзаці четвертому пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України унормовано, що у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Щодо вимог касаційної скарги

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено вимоги особи, яка подає скаргу.

При цьому вимоги особи, яка подає скаргу, мають кореспондуватися з повноваженнями суду касаційної інстанції, передбаченими статтею 308 ГПК України.

Як вказано вище, у прохальній частині касаційної скарги скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2026 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Д. В., а якщо Верховний Суд визнає за необхідне додаткове дослідження фактичних обставин - скасувати постанову від 15.07.2026 та направити справу на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Статтею 308 ГПК України встановлено повноваження суду касаційної інстанції, відповідно до яких суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1- 6 частини першої цієї статті.

Аналіз положень статті 308 ГПК України дає підстави для висновку, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні бути повними та однозначними, тобто містити інформацію не лише про те, які судові рішення оскаржуються, а й про те, які повноваження суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваних рішень.

Крім того, Верховний Суд зазначає, що оскаржуваною постановою суд апеляційної інстанції ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 у справі змінив, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови, в іншій частині ухвалу залишив без змін, однак скаржник не вказує, які повноваження суд касаційної інстанції має застосувати щодо ухвали суду першої інстанції.

З огляду на вказане вимоги ТОВ "Марлакс" не відповідають приписам пункту 6 частини другої статті 290 ГПК України, оскільки є неоднозначними (альтернативними) щодо повноважень суду касаційної інстанції, які скаржник просить застосувати за наслідками розгляду касаційної скарги, а Верховний Суд не наділений повноваженнями самостійно визначати вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, зокрема, у прохальній частині.

Суд зауважує, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні бути повними та однозначними, тобто містити інформацію про те, які судові рішення оскаржуються, підстави касаційного оскарження судових рішень, повноваження суду касаційної інстанції, які, на думку скаржника, мають бути застосовані за результатами перегляду оскаржуваних судових рішень.

Верховний Суд зазначає, що з огляду на принцип диспозитивності виключно скаржником визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, і Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, оскільки вказане свідчитиме про порушення судом принципу змагальності сторін.

Правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на особу, яка подає касаційну скаргу.

Щодо доказів сплати судового збору

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно із частиною другою статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені у Законі України "Про судовий збір".

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з підпунктом 8 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на ухвалу суду судовий збір становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" (рік подання касаційної скарги у справі № 910/5893/20) прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2026 встановлено в розмірі 3328,00 грн.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

З урахуванням викладеного на час подання касаційної скарги у справі скаржник повинен був сплатити судовий збір у розмірі 3328,00 х 0,8, тобто 2662,40 грн.

Однак ТОВ "Марлакс" до касаційної скарги доказів сплати судового збору не надало.

Згідно із частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Отже, для усунення недоліків касаційної скарги скаржнику необхідно:

- виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та узгодити підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 287 ГПК України, з видом судових рішень, які оскаржуються, з урахуванням частини першої статті 287 ГПК України;

- уточнити вимоги, викладені у прохальній частині касаційної скарги, та зазначити однозначно, які саме повноваження суд касаційної інстанції, на думку скаржника, має застосувати за результатом перегляду оскаржуваних судових рішень;

- вказати, які повноваження суд касаційної інстанції, на думку, скаржника, має застосувати щодо ухвали суду першої інстанції;

- надати до Верховного Суду документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн за подання цієї касаційної скарги, який має бути перерахований за такими реквізитами:

отримувач коштів: ГУК у м. Києві / Печерс. р-н / 22030102;

код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;

банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

номер рахунку отримувача (стандарт IBAN):

UA288999980313151207000026007;

код класифікації доходів бюджету: 22030102;

найменування податку, збору, платежу: Судовий збір (Верховний Суд, 055).

Суд звертає увагу скаржника на те, що обов`язковими реквізитами у призначенні платежу для ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, в межах якої подається відповідна скарга, та дата судового рішення, що оскаржується.

Реквізити рахунків для зарахування судового збору за подання касаційної скарги розміщено також на офіційному вебсайті Верховного Суду.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Марлакс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2026 за поданням приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича про звернення стягнення на майно, яке належить особі, яка має заборгованість перед боржником, у справі № 910/5893/20 залишити без руху.

2. Встановити строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

3. Заяву про усунення недоліків касаційної скарги з доданими документами направити іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 Господарського процесуального кодексу України та надати до Верховного Суду докази про таке направлення.

4. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог суду касаційна скарга у справі № 910/5893/20 вважатиметься неподаною та буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Л. Рогач