ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 138904528

Озвучення тимчасово недоступне

Справа № 204/13816/25

Провадження № 1-кп/204/650/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання: ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора – ОСОБА_3 ,

захисника (ВКЗ) – ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження №12025042140001413, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 грудня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,-

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.186, ч.4 ст.187 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Чечелівським районним судом міста Дніпра здійснюється судовий розгляд вищевказаного кримінального провадження.

Прокурором подано до суду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою. Клопотання прокурора обґрунтовано наявністю ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Зокрема, ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого кримінального правопорушення, за які передбачено покарання у вигляді довготривалого позбавлення волі, що в свою чергу може спонукати обвинуваченого до здійснення спроб переховування, з метою уникнення відповідальності. Крім того існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України щодо незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_5 на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, оскільки обвинуваченому відомі їх анкетні дані. Також прокурор вказує на існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України щодо вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_5 не має легального джерела доходу, є особою раніше неодноразово судимою, маючого навички поводження з вогнепальною зброєю та вибуховими речовинами, що свідчить про можливість вчинити інше кримінальне правопорушення. На підставі викладеного, прокурор вважає, що з урахуванням реальної наявності вказаних ризиків, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, можливо лише при продовженні застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, запобігання вищевказаним ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим.

Обвинувачений ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання щодо продовження строку тримання під вартою.

Захисник ОСОБА_4 підтримав думку свого підзахисного.

Вислухавши клопотання прокурора, думку учасників процесу, суд доходить наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, знищити, сховати або спотворити будь-які із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Слід зазначити, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про продовження запобіжного заходу або в майбутньому.

Ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Однак в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій, які можуть зашкодити кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Оцінюючи наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає, що обвинувачений може переховуватися від суду, окрім цього існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, може вдатися до відповідних дій.

На користь реального існування вказаного ризику слід віднести те, що обвинувачений ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 187 КК України, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від: семи до десяти років позбавлення волі та від восьми до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна. Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_5 не має міцних соціальних зв`язків, постійного місця роботи, раніше неодноразово судимий.

Судом також береться до уваги й той факт, що на території України, починаючи, з 24 лютого 2022 року, введено воєнний стан, а тому у обвинуваченого збільшуються можливості для ухилення від суду, адже у держави наразі з об`єктивних причин відсутні можливості в повному обсязі виконувати органами влади свої повноваження на певних територіях, що в свою чергу погіршує можливість здійснення контролю за поведінкою обвинуваченої.

Ризик впливу на свідків та потерпілих, існує не лише під час зібрання доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання показань від свідків та потерпілих та дослідження їх судом.

Оскільки хоча судовий розгляд по справі розпочато, однак всі свідки та потерпілий ще не допитані судом, існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу обвинуваченого ОСОБА_5 на останніх, вони можуть надавати неправдиві свідчення або ж відмовитись від їх надання, а тому існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Щодо наявності у обвинуваченого ОСОБА_5 ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що обвинувачений раніше судимий, офіційного джерела доходу немає, що свідчить про антисоціальну спрямованість його особи та стійкість його протиправної поведінки, у зв`язку з чим обвинувачений, перебуваючи на свободі, може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Суд вважає, що обраний та продовжений щодо обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Таким чином, суд вважає, що ризики, визначені прокурором, як підстава для продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на даний час продовжують існувати і саме такий запобіжний захід може їм запобігти. Підстав для зміни запобіжного заходу на більш м`який не встановлено.

Таким чином, суд приходить до переконання, що строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 належить продовжити, згідно ст. 197 КПК України, без визначення розміру застави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178, 183, 193-194, 197, 331, 369- 372, 376 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 04 жовтня 2026 року включно, без визначення розміру застави.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1