ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 548/1052/24 Номер провадження 11-кп/814/848/26
Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2026 року
м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого – ОСОБА_2 ,
суддів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем – ОСОБА_5 ,
за участі прокурора – ОСОБА_6 ,
захисника – адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого – ОСОБА_8 ,
потерпілої – ОСОБА_9 ,
законного представника неповнолітньої потерпілої – ОСОБА_10 ,
представника неповнолітньої потерпілої – адвоката ОСОБА_11 ,
представника служби у справах дітей виконавчого комітету Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області – ОСОБА_12
розглянувши у закритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12024170590000089 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника – адвоката ОСОБА_7 на вирок Хорольського районного суду Полтавської області від 07.08.2025,
В С Т А Н О В И Л А:
Цим вироком
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Хорол Полтавської області, українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, працюючого підсобним робітником у Хорольському будинку-інтернаті для громадян похилого віку та інвалідів, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню доньку 2007 року народження, учасника бойових дій, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винуватим та засуджено:
-за ч. 4 ст. 152 КК України на 10 років позбавлення волі;
-за ч. 2 ст. 155 КК України на 7 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності, які здійснюють діяльність з забезпечення розвитку, виховання, навчання, оздоровлення та відпочинку, лікування осіб до 18 років на строк 3 роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно визначено покарання у виді 11 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності, які здійснюють діяльність з забезпечення розвитку, виховання, навчання, оздоровлення та відпочинку, лікування осіб до 18 років на строк 3 роки.
На підставі ст. 6-1 КВК України включено відомості щодо ОСОБА_8 до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочин проти статевої свободи та статевої недоторканності малолітньої особи.
Строк покарання ухвалено рахувати з 06.03.2024.
Вирішено питання щодо запобіжного заходу, процесуальних витрат, речових доказів, арешту майна.
Згідно з вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
Так, ОСОБА_8 у 2021 році (точних дат та часу події встановити судом не вдалося), будучи членом сім`ї, а саме - рідним батьком неповнолітньої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де спільно проживав із дружиною ОСОБА_10 та їх спільною малолітньою донькою ОСОБА_9 , достовірно знаючи, що його малолітня донька не досягла чотирнадцяти років, умисно, із сексуальних мотивів, з метою задоволення власної статевої пристрасті, користуючись безпорадним станом потерпілої, відсутністю специфічного життєвого досвіду (зокрема, в інтимних питаннях), рівня інтелектуального розвитку та індивідуальних особливостей, у зв`язку з чим остання не могла чинити йому реальний опір, знаходячись у кімнаті будинку, де перебувала малолітня потерпіла, ліг у ліжко до неї та без добровільної згоди потерпілої вступив з нею в статеві зносини, пов`язані з вагінальним проникненням у її тіло з використанням своїх геніталій, чим вчинив її зґвалтування.
Крім цього, ОСОБА_8 у 2021 році (точних дат та часу встановити судом не вдалося), з метою задоволення власної статевої пристрасті достовірно знаючи, що його рідна донька ОСОБА_9 не досягла шістнадцятирічного віку, за місцем свого фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вступив з нею у статеві зносини.
У подальшому, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на задоволення власної статевої пристрасті з особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку, ОСОБА_8 , будучи рідним батьком неповнолітньої ОСОБА_9 упродовж 2021, 2022, 2023 року до досягнення його неповнолітньою донькою шістнадцятирічного віку (точних дат та часу подій встановити в ході судового слідства не вдалося), достовірно знаючи про вік потерпілої, систематично, не рідше 2-3 разів на місяць, за місцем свого фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , неодноразово вчиняв із потерпілою дії сексуального характеру шляхом вагінального проникнення в її тіло природнім способом з використанням власних геніталій.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати вирок суду та виправдати ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152, ч. 2 ст. 155 КК України.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що висновки судово-медичних експертів №79, №136, №137, №387, №388, №389 спростовують винуватість ОСОБА_8 , оскільки під час досліджень не було знайдено сперматозоїди обвинуваченого та клітини вагінального епітелію потерпілої.
Вважає висновок за результатами дослідження з використанням поліграфа №1831/115/24 недопустимим доказом, оскільки дослідження є неточними.
Крім того, відповідно до наданих характеристик ОСОБА_9 , потерпіла не перебувала у стресовому стані.
Також свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 характеризували ОСОБА_8 з позитивної сторони та не підтвердили факт вчинення ним ґвалтування, показання свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_19 є лише припущеннями, а показання потерпілої є нелогічними та непослідовними.
Просить врахувати показання сина обвинуваченого ОСОБА_8 , який вважає, що потерпіла обмовила батька з подачі ОСОБА_10 .
Вважає, що показання ОСОБА_10 не можуть бути доказом винуватості ОСОБА_8 , оскільки вона є зацікавленою особо, внаслідок постійних сварок з обвинуваченим.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить скасувати вирок та направити кримінальне провадження на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що місцевий суд ухвалив рішення без врахування показань сина ОСОБА_8 , який на момент події проживав з ним та потерпілою і є основним свідком у справі. Крім того, суд спотворив показання свідка та помилково трактував їх на користь потерпілої.
Звертає увагу, що потерпіла змінювала свої показання та під час його затримання повідомила, що зґвалтування не було, а щодо його протиправної поведінки потерпіла повідомила під тиском матері. Проте відеозапис затримання було протиправно знищено. Також потерпіла просила вибачення у нього, перебуваючи в приміщенні поліції, та повідомила про тиск матері.
Також ОСОБА_9 повідомила під час первинного, повторного та перехресного допиту в суді, що зґвалтування не було, а зазначені факти вона повідомила під тиском матері.
Вважає, що його дружина обмовила його, після сварки, яка черговий раз виникла між ними. Також вважає, що дружина ревнувала його до дітей, оскільки у нього з дітьми були кращі відносини, ніж у неї.
Крім того, його не було повідомлено про допит потерпілої слідчим суддею під час досудового розслідування в порядку ст. 225 КПК України.
Також просить врахувати, що під час огляду ОСОБА_9 23.02.2024 у потерпілої не виявлено тілесних ушкоджень та вона повідомила, що дівоча пліва у неї була пошкоджена внаслідок відносин з однокласником.
Вказує, що у нього без згоди працівники поліції вилучили телефон та самостійно помістили туди фото потерпілої. Також звертає увагу, що у протоколі огляду речей від 24.02.2024 помилково зазначено, що на фото зображено орган його доньки.
Звертає увагу, що свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 характеризували ОСОБА_8 з позитивної сторони та не підтвердили факт вчинення ним ґвалтування, показання свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_19 є лише припущеннями. Крім того зазначає, що має погані стосунки з сестрами дружини, оскільки відмовляється вживати з ними спиртні напої.
Також висновки судово-медичних експертів №79, №136, №137, №387, №388, №389 спростовують винуватість ОСОБА_8 , оскільки під час досліджень не було знайдено біологічні матеріали обвинуваченого та потерпілої.
Вважає висновок за результатами дослідження з використанням поліграфа №1831/115/24 недопустимим доказом, оскільки обвинувачений має хворобу серця, яка могла вплинути на результати дослідження.
Крім того, відповідно до наданих характеристик ОСОБА_9 , потерпіла не перебувала у стресовому стані.
Представник потерпілої ОСОБА_9 – адвокат ОСОБА_11 подала заперечення на апеляційні скарги обвинуваченого та захисника в його інтересах, у якому просить відмовити у задоволенні апеляційних вимог вказаних осіб, а вирок місцевого суду залишити без змін.
Інші учасники провадження вирок не оскаржували.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого та його захисника в підтримку поданих ними апеляційних скарг, прокурора, потерпілу, її представників та представника служби у справах дітей, які просили вирок суду залишити без змін, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 152 та ч. 2 ст. 155 КК України, за обставин, викладених у вироку, та кваліфікація його дій є правильними і ґрунтуються на належних та допустимих доказах, що були безпосередньо досліджені в суді першої інстанції та отримали належну оцінку.
Обвинувачений ОСОБА_8 у судовому засіданні як у суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду свою вину в інкримінованих злочинах не визнав, та повідомив суду, що будь-яких насильницьких дій відносно своєї малолітньої дитини ОСОБА_9 не вчиняв, статевого зв`язку з нею не мав, а твердження ОСОБА_10 про такий зв`язок вважає обмовою через ревнощі та бажання заволодіти будинком.
Разом з тим, 29.02.2024 під час допиту слідчим суддею Хорольського районного суду в порядку ст. 225 КПК України неповнолітня потерпіла ОСОБА_9 повідомила, що ОСОБА_8 почав приділяти їй увагу як чоловік з 11-12 років. Поки були наодинці, він торкався її, гладив ноги та сідниці. Мамі не говорила, бо боялася тата і не хотіла зруйнувати сім`ю. Потім батько, коли залишався з нею вдома наодинці, почав лягати до неї в ліжко і оголяти її знизу, гладити та торкатися пальцями. Перший статевий акт відбувся з батьком у неї в кімнаті, коли їй було 13 років. У подальшому статеві акти з батьком відбувалися регулярно, не менш як 2- 3 рази на місяць протягом 3 років. 23.02.2024, коли їх виявила мати, на прохання ОСОБА_8 перед працівниками поліції та швидкої допомоги статевий акт з батьком заперечувала (т.2 а.с.154).
Законний представник неповнолітньої потерпілої ОСОБА_10 розповіла, що до 11-12 років з донькою у неї були довірливі, відверті стосунки, проте починаючи з 12 років потерпіла замкнулася, часто проявляла агресію. На її запитання, чи не проявляє до неї батько надмірної уваги як чоловік, її донька відмовчувалася, ставала напруженою, закривалася. У цей же період вона почала помічати надмірні прояви уваги чоловіка до доньки, він часто залишався з дитиною наодинці, возив неодноразово в ліс на велосипеді. Ввечері також забирав ОСОБА_9 у свою кімнату, заохочуючи грою на приставці та переглядом фільмів, перед цим наполягаючи, щоб потерпіла обов`язково помилася. Дитина спочатку не завжди охоче реагувала на його вимоги, і в тих випадках ОСОБА_8 , наполягаючи на своєму, брав її за руку і забирав, а ОСОБА_9 у цей час була напружена, зажата, проте йшла. У подальшому це для неї стало звичним. З кімнати батька потерпіла поверталася за її вимогою, часто залишалася в кімнаті батька допізна, інколи до ранку. Коли заходила в кімнату до ОСОБА_8 , бачила, що він із донькою лежав на одній кроваті, притиснувшись до неї, а потерпіла була повернута до нього боком, вони були вкриті однією ковдрою. Підозри на наявність сексуальних контактів ОСОБА_8 з донькою з`явилися з 2020 року. Вона неодноразово робила зауваження чоловіку щодо перебування ним ввечері до пізнього часу з донькою в одному ліжку, проте ОСОБА_8 реагував агресивно, звинувачував у фантазуванні на грунті ревнощів, оскільки вона не мала з ним сексуальних відносин тривалий період.
Також ОСОБА_10 розповіла, що коли ОСОБА_9 було 15 років, вона несподівано зайшла в кімнату до чоловіка, де він перебував з потерпілою, побачила, як батько й донька лежали обійнявшись, не накриті ковдрою, статевий орган чоловіка був оголений, а при її появі ОСОБА_8 швидко прикрився. На звинувачення у сексуальних стосунках з дочкою відреагував різко, обізвав психічно хворою. У цей період у ОСОБА_9 почали з`являтися грошові кошти, які їй давав батько на нижню білизну та косметику.
У квітні 2020 року під час святкування дня народження ОСОБА_19 звернула її увагу на дивну поведінку чоловіка і його прояви уваги до доньки, як чоловіка до жінки. Вона неодноразово помічала, що ОСОБА_8 потай тримав ОСОБА_9 за сідниці, погладжуючи їх.
23.02.2024 близько 19 год., коли вона несподівано зайшла до кімнати ОСОБА_8 , то побачила, що потерпіла стояла, спираючись обома руками об коліна, оголена знизу, а ОСОБА_8 стояв позаду неї із спущеними штанами та білизною, з оголеним статевим органом та при її прояві швидко одягнувся, а донька присіла на підлогу. Коли розпочалася сварка з чоловіком, він сказав доньці іти помитися, що та і зробила. Після неї помився також і ОСОБА_8
ОСОБА_8 охарактеризувала як владного, який завжди наполягав на своїх рішеннях, маючого вплив на членів родини.
Свідок ОСОБА_19 , яка є сестрою ОСОБА_10 , під час допиту у суді першої інстанції розповіла, що 13.04.2020 року під час святкування сімейної події у ОСОБА_18 вона звернула увагу на поведінку ОСОБА_8 , який виявляв щодо своєї доньки знаки уваги, а саме - обіймав потерпілу, цілував у шию, прижимав до себе, неодноразово торкався руками її грудей та сідниць. На вказану поведінку ОСОБА_8 вона звернула увагу сестри - ОСОБА_10 . Під час святкування ОСОБА_8 сидів поряд з ОСОБА_9 , дружині уваги не приділяв.
Свідок ОСОБА_18 , яка також є сестрою ОСОБА_10 , у суді першої інстанції підтвердила, що помічала невластиву як для батька по відношенню до доньки поведінку ОСОБА_8 , та навела ознаки, аналогічні викладеним у показаннях ОСОБА_19 . При цьому зазначила, що ОСОБА_9 також проявляла щодо батька симпатію. Після подій 23.02.2024 свідок прийшла до сестри, де ОСОБА_9 самостійно розповіла, що ОСОБА_8 вступав з нею у сексуальні контакти з 12 років.
Свідок ОСОБА_13 повідомив суду першої інстанції, що він є старостою Староаврамівського старостату Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області. Під час відвідування ОСОБА_10 та ОСОБА_9 у межах соціального супроводу сім`ї, яка опинилася у складних життєвих обставинах, потерпіла розмов про свої відносини з батьком та їх сексуальні контакти уникала, проте категорично цього не заперечувала.
Свідок ОСОБА_14 , яка є тіткою обвинуваченого, розповіла у суді першої інстанції, що ОСОБА_8 більш близько спілкувався з дочкою ОСОБА_9 і вона була до нього прихильна. На родинних святах він сидів поряд з донькою та окремо від дружини.
Такі показання потерпілої, її законного представника та свідків є логічними, узгоджуються між собою та іншими наявними у матеріалах справи доказами, а саме: висновком експерта №79 від 28.03.2024, відповідно до якого у неповнолітньої потерпілої ОСОБА_9 зафіксовано старий розрив дівочої пліви (Т.2 а.с.157-158), протоколом огляду речей від 24.04.2024, а саме диску для лазерних систем зчитування, на якому записані виявлені судово комп`ютерно-технічною експертизою на мобільному телефоні ОСОБА_8 всі графічні та відео файли, якими зафіксовано наявність в телефоні фото неповнолітньої ОСОБА_9 та фото оголеного статевого жіночого органу від 11.02.2024 о 12 год. 37 хв.
Твердження ОСОБА_8 про те, що фото оголеного статевого жіночого органу у його телефоні міг зробити будь-хто інший, окрім нього, спростовується його ж показаннями про те, що на його телефоні стоїть пароль для обмеження до нього доступу, і ніхто, крім нього, до моменту вилучення скористатися без його дозволу вказаним телефоном не міг. До того ж, білизну ОСОБА_9 та статевий орган, які були зображені на фото, ОСОБА_10 впізнала як такі, що належать її доньці, ОСОБА_9 .
Доводи обвинуваченого щодо незаконного вилучення у нього мобільного телефону є безпідставними, оскільки його було вилучено під час обшуку, проведеного у присутності ОСОБА_8 , спеціаліста та двох понятих із застосуванням відеофіксації, на підставі ухвали слідчого судді Хорольського районного суду Полтавської області від 24.02.2024. При цьому вилучений в ході обшуку телефон був поміщений до паперового конверту та опечатаний. Заяви та зауваження щодо проведення зазначеної слідчої дії у протоколі відсутні.
Місцевий суд правильно взяв до уваги саме показання потерпілої, які вона надала під час допиту слідчим суддею, та критично оцінив показання потерпілої у місцевому суді про те, що у неї не було статевих стосунків з батьком, з огляду на таке.
Психолог ОСОБА_20 повідомила місцевому суду, що на досудовому слідстві в її присутності неповнолітня ОСОБА_9 більшість часу проводила поряд із батьком та спілкувалася із ним, законний представник ОСОБА_10 була присутня при її допиті, проте безпосередньо участі у допиті не брала, запитань не задавала, підказок у наданні відповіді не здійснювала.
Начальник слідчого відділення ВП №2 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_21 зазначила суду, що під час проведення слідчих процесуальних дій за участі неповнолітньої законний представник ОСОБА_10 була присутня при її допиті в силу процесуальних обов`язків щодо неповнолітньої потерпілої, проте безпосередньо участі у допиті не брала, запитань не задавала, підказок у наданні відповіді не здійснювала. Неповнолітня ОСОБА_9 надавала показання самостійно, послідовно і детально, описуючи дії ОСОБА_8 щодо сексуальних посягань до неї, їх періоду і систематичності.
Крім того, висновком експерта за результатами проведеної судової психологічної експертизи неповнолітньої ОСОБА_22 від 22.03.2024, в описовій частині якого на сторінці 7 у розділі «Дослідження індивідуально – психологічних особливостей особистості підекспертної ОСОБА_9 » зазначено, що зустріч з підекспертною ОСОБА_9 відбувалася в робочому кабінеті експерта, а психодіагностичне дослідження проводилось без присутності інших осіб з метою уникнення безпосереднього чи опосередкованого впливу на неповнолітню та зафіксовано її стан. Підекспертна ОСОБА_9 була позитивно налаштована, поводила себе спокійно, була відкрита, не багатослівна, проте відповіді давала розгорнуто та відтворювала події вчинюваних щодо неї протиправних дій у їх хронології. Досліджувана ситуація здійснювалась за період з 13 років до 16 років підекспертної.
Згідно вказаного висновку експерта неповнолітня ОСОБА_9 здатна розуміти характер і значення вчинених з нею дій сексуального характеру, проте з урахуванням рівня її психічного розвитку на початку вчинення протиправних дій вона не була здатна розуміти характер та значення дій, що здійснюють з нею. У ОСОБА_9 не виявлена схильність до надмірного фантазування і навіюваності (підвищена сприйнятливість психічного впливу) з боку оточуючих (Т.2, а.с.185-193).
Показання потерпілої слідчому судді є детальними, послідовними, узгоджуються з іншими доказами і причин не брати їх до уваги колегія суддів не вбачає.
Апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про те, що зміна показань потерпілої у місцевому суді та бажання допомогти обвинуваченому уникнути кримінальної відповідальності за скоєне та пояснюються сформованим амбівалентним (роздвоєним) ставленням до нього та її індивідуально-психологічними особливостями особистості, що склалися внаслідок сприйняття вчинених щодо неї протиправних дій у період її формування, враховуючи тривалість та систематичність сексуальних посягань, що встановлено висновком експерта за результатами судової психологічної експертизи.
До того ж, під час апеляційного розгляду потерпіла вважала вирок щодо ОСОБА_8 правильним та вказала, що правдивими є її показання слідчому судді, підтвердила факт інтимних стосунків із батьком та зазначила, що під час розгляду справи у суді першої інстанції заперечувала цей факт під тиском батька.
Враховуючи, що допит неповнолітньої потерпілої в порядку ст. 225 КПК України було проведено до повідомлення про підозру ОСОБА_8 у цьому кримінальному провадженні, доводи сторони захисту про визнання доказу недопустимим з підстав відсутності ОСОБА_8 під час зазначеної слідчої дії, є необґрунтованими та не узгоджуються з положеннями ч.1 ст.225 КПК України.
Всупереч доводам сторони захисту, показання свідка ОСОБА_8 , який є сином обвинуваченого, про те, що йому невідомо про інтимні стосунки ОСОБА_8 з ОСОБА_9 , жодним чином не спростовують доведеність вини обвинуваченого, оскільки, як вказала потерпіла, усі випадки інтиму між нею та батьком відбувались, коли вони були наодинці.
Також колегія суддів звертає увагу, що місцевий суд не поклав у основу обвинувального вироку висновки судово-медичних експертів №79, №136, №137, №387, №388, №389, на які звертає увагу сторона захисту у своїх апеляційних скаргах. Проте не виявлення сперматозоїдів обвинуваченого та клітин вагінального епітелію потерпілої під час зазначених досліджень не спростовують винуватість ОСОБА_8 , яка доводиться іншими належними та допустимими доказами у своїй сукупності.
Крім того, всупереч апеляційним доводам сторони захисту, позитивна характеристика особи обвинуваченого з боку його батьків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 та негативна характеристика особи ОСОБА_10 були враховані місцевим судом під час ухвалення рішення, проте зазначені показання також не спростовують винуватості обвинуваченого у вчиненні протиправних діянь.
Твердження обвинуваченого про те, що характеристики потерпілої з місця навчання свідчать, що ОСОБА_9 не перебувала у стресовому стані, не спростовують факту неправомірних дій обвинуваченого по відношенню до потерпілої та впливу на неї таких дій. Зазначені характеристики вказують лише на зовнішні прояви поведінки потерпілої у навчальному закладі. Психологічний стан ОСОБА_9 адміністрацією навчального закладу не перевірявся.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами захисника про те, що висновок про результати проведеного психологічного дослідження обвинуваченого ОСОБА_8 з використанням поліграфа №1831/115/14/24 від 22.04.2024 є недопустимим доказом.
Відповідно до ч.2 ст.84 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Вказаний висновок не є висновком експерта, а результати дослідження з використанням поліграфа мають вірогідний характер. Отже, такий висновок не може бути доказом у кримінальному провадженні та не суд не може на нього посилатись при ухваленні судового рішення. Тому колегія суддів дійшла висновку про необхідність виключити з мотивувальної частини вироку посилання на зазначений висновок як на доказ.
Отже, своїми умисними діями, які виразилися у вчиненні дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування), вчинені щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, вчинені щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди, обвинувачений ОСОБА_8 вчинив умисне кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 152 КК України, а своїми умисними діями, які виразилися у вчиненні повнолітньою особою дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням в тіло особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку, з використанням геніталій, вчинених членом сім`ї, обвинувачений ОСОБА_8 вчинив умисне кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 155 КК України, а тому його дії вірно кваліфіковані за цими статтями Кримінального кодексу України.
При призначенні покарання суд першої інстанції виконав вимоги закону, передбачені ст. ст. 50, 65 КК України, врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України; конкретні обставини справи; особу обвинуваченого; думку потерпілої та її представників щодо необхідної міри покарання; обставини, які пом`якшують покарання, а саме позитивні характеристики обвинуваченого з місця роботи і проживання та добровільне звернення обвинуваченого до адміністрації Державної установи «Полтавська установа відбування покарання (№23)» з заявою про залучення його до праці в учбово-виробничій майстерні та бажання служити в ЗСУ для захисту України та відсутність обставин, що його обтяжують.
Таким чином, призначене ОСОБА_8 покарання за ч. 4 ст. 152 та ч. 2 ст. 155 КК України, із урахуванням вимог ч. 1 ст. 70 КК України, в межах санкцій відповідних статей, відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, за своїм видом і розміром є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
Крім того, відповідно до ч. 4 п. 2 ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку місцевий суд правильно зазначив про необхідність включення інформації про обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.
З огляду на викладене вище підстав, передбачених ст. 409 КПК України, для скасування ухваленого по справі судового рішення, як про це ставиться питання в апеляційних скаргах, колегія суддів не вбачає, тому апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу захисника – адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 задовольнити частково.
Виключити з мотивувальної частини вироку Хорольського районного суду Полтавської області від 07.08.2025, щодо ОСОБА_8 посилання як на доказ на висновок психологічного дослідження з використанням поліграфа.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим який тримається під вартою, - у той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
СУДДІ:
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4