Справа № 521/7176/26
Номер провадження:1-кп/521/1595/26
У Х В А Л А
31 липня 2026 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
в присутності обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Одесі, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР № 12026163470000305 від 12.03.2026 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 194 КК України, суд,
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Хаджибейського районного суду міста Одеси перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 194 КК України.
До обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого спливає.
В судовому засіданні прокурор надала клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 та просила його задовольнити посилаючись на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК та на обставини, які на думку прокурора свідчать про їх обґрунтованість.
Захисник заперечував проти клопотання прокурора, просив змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.
Обвинувачений підтримав думку захисника.
Вислухавши клопотання, думку сторін, суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до положень статті 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.
Статтею 2 КПК визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) буде здійснювати відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Втім, ст.178 зазначеного Кодексу передбачає, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.
Строк застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу, який встановлений відповідною ухвалою суду, спливає.
Закінчити розгляд кримінального провадження з постановленням судового рішення до вказаної дати не уявляється можливим.
Згідно усталеної позиції Європейського суду з прав людини, вирішуючи питання щодо наявності підстав для залишення обвинуваченого під вартою, слід оцінювати обставини в кожній справі з врахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення у справі «Єчюс проти Литви»).
Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 194 КК України, який відноситься до категорії тяжких злочинів.
Під час вивчення мети та підстав для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом встановлено, що заявлені органом досудового розслідування ризики передбачені ч.1 ст.177 КПК України, які були підставою для застосування найбільш суворого запобіжного заходу слідчим суддею, не зменшилися.
Судом встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають іститне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; вчинити інше кримінальне правопорушення .
Так, ОСОБА_4 міцних соціальних зв`язків не має, не працевлаштований, законних джерел доходу не має, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, що свідчить про те, що останній може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Також ч. 2 ст. 183 КПК України визначає виключний перелік осіб, до яких може бути застосований цей запобіжний захід. ОСОБА_4 належать до цього переліку як особи, які обвинувачуються у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років (п. 4 ч. 2 цієї статті).
Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є: домашній арешт, застава, особиста порука, особисте зобов`язання. Втім, на переконання суду, жоден з цих запобіжних заходів не здатний запобігти встановленим ризикам.
Суд також враховує також інші обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує їй у разі визнання винуватою у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров`я, майновий стан, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються ці обставини.
Оцінивши наведені обставини у сукупності, суд дійшов висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним для запобігання ризикам, наведеним у клопотанні прокурора, а застосування обвинуваченому іншого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та належне виконання підозрюваною процесуальних обов`язків.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що на підставі наданих суду матеріалів кримінального провадження, обставин та характеру вчинених злочинів, особи обвинуваченого, на даний час неможливо застосувати більш м`який запобіжний захід, оскільки вони не зможуть запобігти наявним ризикам, передбаченим ч.1ст.177 КПК України, оскільки вони об`єктивно існують.
На стадії досудового розслідування до обвинуваченого ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави у виді 80 прожиткових мінімумів для працездатних громадян, що становить 266 240 грн., який був дієвим важелем для процесуального впливу на поведінку останнього.
Оцінивши в сукупності всі наведені обставини, суд приходить до висновку, про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора та необхідності продовження вже обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим без зміни раніше визначеного розміру застави.
Матеріали справи не містять інформації, що обвинувачений за станом здоров`я не може перебувати під вартою.
Підстав для обрання більш м`якого запобіжного заходу судом не встановлено.
Керуючись ст.ст.176,177, 183, 193,194, 196, 331 КПК України, суд, –
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Подовжити до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» на строк 60 днів, до 28.09.2026 р. включно,без зміни раніше визначеного розміру застави.
Копію ухвали направити в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» для виконання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 5 днів з дня її проголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили але не зупиняє її виконання.
Суддя ОСОБА_1