УХВАЛА
30 липня 2026 року
м. Київ
cправа № 911/3304/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрожилбуд»
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2026 (у складі колегії суддів: Чаплян С.Є. (головуючий), Іванов В.П., Крижний О.М.)
у справі № 911/3304/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрожилбуд»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородміськреконструкція-1»
про стягнення збитків у розмірі 330 000,00 грн,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрожилбуд» (далі - ТОВ «Дніпрожилбуд») звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородміськреконструкція-1» (далі - ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1») про відшкодування збитків у сумі 330 000,00 грн, спричинених непередачею відповідачем позивачеві 5 кв.м. нежитлових приміщень у третій черзі об`єкта будівництва - житлової будівлі № 8 Д по вул. Набережній у м. Вишгороді, які відповідач мав передати позивачеві у власність за умовами укладеного між сторонами договору про співробітництво від 20.08.2012.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору, внаслідок чого позивач втратив можливість отримати нерухомість у розмірі 3% від нежитлових приміщень комерційного призначення в третій черзі об`єкта будівництва.
Крім того, позивач зазначив, що 28.12.2012 між ТОВ «Дніпрожилбуд» та ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» укладено договір суборенди земельної ділянки, кадастровий номер 3221810100:01:257:0003, зареєстрований в управлінні Держкомзему у Вишгородському районі за № 522180004000386. Вказана земельна ділянка відведена для будівництва масиву багатоквартирних житлових будинків та вибула з користування позивача на підставі рішення 59 сесії VІІ скликання Вишгородської міської ради Київської області за № 59/34 від 24.12.2019.
Рішенням Господарського суду Київської області від 22.05.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2026, у задоволенні позову у справі № 911/3304/24 відмовлено.
09.07.2026 ТОВ «Дніпрожилбуд» через систему «Електронний суд» подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2026 у справі №911/3304/24.
У зв`язку з ухвалою про самовідвід суддів: Волковицької Н.О., Могила С.К., Случа О.В. від розгляду справи №911/3304/24 було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2026 касаційну скаргу у справі №911/3304/24 передано на розгляд суддів: Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.
Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Питання права касаційного оскарження урегульовано статтею 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Такі процесуальні обмеження щодо касаційного оскарження судових рішень не суперечать положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до частини першої статті 9 Конституції України застосовується судами України як частина національного законодавства, і відповідають практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права.
Відповідно до практики ЄСПЛ право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України»).
Умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23.10.1996; «Brualla Gomes de la Torre v. Spain» від 19.12.1997).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Гарсія Манібардо проти Іспанії» від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі «Monnel and Morris v. the United Kingdom», серія A, N 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі «Helmers v. Sweden», серія A, N 212-A, с.15, п.31).
Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду.
Розглянувши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 911/3304/24, зважаючи на таке.
За приписами пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За змістом пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з частиною п`ятою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини сьомої цієї ж статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (рік подання позовної заяви у справі № 911/3304/24) прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 встановлено у розмірі 3 028 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у цій справі є стягнення 330 000,00 грн, що є меншим, ніж п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому оскаржена постанова у цій справі не підлягає касаційному оскарженню.
За змістом касаційної скарги скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України), обґрунтовуючи зазначене таким:
«Дана касаційна скарга порушує питання про межі допустимості «шаблонного правосуддя». Суди нижчих інстанцій запровадили практику ігнорування нових фактичних обставин та доказів під ширмою «аналогічності» попередніх спорів.
Суть проблеми: Суд відмовився досліджувати новий доказ - Лист №03/12/19-3 від 03.12.2019 р., яким Відповідач заблокував Позивачу право на оренду землі ще до завершення строку дії Договору. Суди просто послалися на стару справу № 911/207/20, де цей доказ ніколи не досліджувався, оскільки його не існувало в матеріалах тієї справи.
Фундаментальне значення: Верховний Суд має надати висновок: чи може суд застосовувати принцип res judicata (вирішена справа) для ігнорування нових доказів умисної вини боржника, якщо ці докази з`явилися або були виявлені після завершення попередніх процесів. Відсутність такого висновку дозволяє забудовникам безкарно саботувати договори, ховаючись за старими рішеннями».
Належних обґрунтувань, які могли б бути визнані судом такими, що підпадають під дію підпункту «а» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, касаційна скарга не містить, а доводи, викладені скаржником в обґрунтування наявності цієї підстави, зводяться до його незгоди з оцінкою судом доказів у справі, а тому і з рішенням суду апеляційної інстанції, та необхідності встановлення касаційним судом фактичних обставин справи, зібрання, приймання до розгляду і додаткової перевірки доказів, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції (частина друга статті 300 ГПК України).
Посилання ТОВ «Дніпрожилбуд» на підставу для відкриття касаційного провадження, передбачену підпунктом «б» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, не беруться до уваги судом, оскільки скаржник не зазначив, при розгляді якої саме іншої справи його буде позбавлено можливості спростувати обставини, встановлені судами при вирішенні справи № 911/3304/24.
Скаржник також зазначає, що справа № 911/3304/24 має для нього виняткове значення та становить значний суспільний інтерес (підпункт «в» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України), обґрунтовуючи наведене несанкціонованим втручанням в АСДС Північного апеляційного господарського суду, яке, на думку скаржника, мало місце під час розподілу цієї судової справи між суддями, а також тим, що справа № 911/3304/24 є «питанням виживання бізнесу».
Суд звертає увагу скаржника на те, що суспільний інтерес може полягати у важливості наслідків вирішення справи для значної кількості суб`єктів права.
Доводи, наведені ТОВ «Дніпрожилбуд» як обґрунтування випадку, передбаченого підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, жодним чином не вказують на те, що господарська справа № 911/3304/24, спір в якій виник внаслідок неналежного виконання відповідачем укладеного між сторонами договору про співробітництво, становить будь-який суспільний інтерес.
Що ж до «виняткового значення» справи, то в цьому випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником.
Зазначення в касаційній скарзі про те, що справа має виняткове значення лише через незгоду з судовим рішенням або через суто емоційний інтерес, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Обговоривши наведені ТОВ «Дніпрожилбуд» доводи, суд дійшов висновку про відсутність аргументованих і переконливих обґрунтувань, що саме ця господарська справа є для скаржника винятковою, оскільки його доводи в їх сукупності зводяться до незгоди із судовим рішенням апеляційного суду.
Вивчивши і проаналізувавши зміст оскарженої постанови, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України підстав для розгляду касаційної скарги Верховний Суд не вбачає.
Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 911/3304/24.
Керуючись статтями 163, 234, 235, 287, пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України, Суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 911/3304/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрожилбуд» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2026.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. С. Берднік
Судді: В. А. Зуєв
І. С. Міщенко