ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 138637222

Озвучення тимчасово недоступне

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/9793/25 Номер провадження 11-сс/814/640/26

Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року

м. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді

ОСОБА_2 ,

суддів з секретарем судового засідання за участю: прокурора власника майна представника власника майна

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава апеляційну скаргу представника власника майна-адвоката ОСОБА_9 , подану в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м.Полтави від 18 червня 2026 року у кримінальному провадженні №62025170010000693,-

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням слідчий суддя задовольнив клопотання прокурора та наклав арешт на майно, набуте ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на:

- земельну ділянку, кадастровий номер: 5320284001:01:001:0821, площею 2 га за адресою: АДРЕСА_1 ;

- автомобіль BYD TANG, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , юридичним власником яких є – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом позбавлення права відчуження та розпоряджання до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку.

В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначив про наявність правових підстав для арешту, вказаного в клопотанні сторони обвинувачення майна та при цьому врахував можливість використання його як доказу у зазначеному кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, та прийшов до висновку про задоволення клопотання.

В апеляційній скарзі представник власника майна-адвокат ОСОБА_9 просить скасувати ухвалу слідчого судді постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_6 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №62025170010000693 від 26.03.2025 підозрюваного ОСОБА_7 .

Вказує, що санкцією статті, яка інкримінується підозрюваному не передбачено застосування конфіскації майна та при цьому відсутня необхідність в арешті майна саме без права його розпорядження.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення учасників, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого.

Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя повинен з`ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Статтею 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна, накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); можливість спеціальної конфіскації (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 КПК України); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Як вбачається з матеріалів провадження, Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Полтаві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025170010000693 від 26.03.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 368-5, ч. 2 ст. 366-2 КК України, за підозрою ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, ст. 368-5 КК України.

15.06.2026 ОСОБА_7 , у зв`язку з наявністю достатніх доказів, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368-5 КК України, тобто у набутті особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, активів, вартість яких більше ніж на три тисячі прожиткових мінімумів для працездатних осіб перевищує її законні доходи.

Постановою слідчого від 16.06.2026 земельна ділянка, кадастровий номер: 5320284001:01:001:0821, площею 2 га за адресою: АДРЕСА_1 ; автомобіль BYD TANG, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 визнано речовими доказами в кримінальному провадженні.

16.06.2026 прокурор Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м.Полтави з клопотанням про арешт майна.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на зазначене майно.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. 170-173 КПК України, враховуючи сукупність доказів, які існували на той час, наклав арешт на вказане у клопотанні майно, забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Колегія суддів звертає увагу на те, що питання щодо необхідності застосування відповідного заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна може переглядатися судом протягом строку досудового розслідування та вирішується в залежності від сукупності доказів, які були отримані органом досудового розслідування та наявності відповідних правових підстав на певній стадії досудового розслідування.

Так, в ході апеляційного розгляду встановлено, що земельна ділянка, кадастровий номер: 5320284001:01:001:0821, площею 2 га за адресою: АДРЕСА_1 була передана ОСОБА_7 безоплатно, на підставі рішення Подільської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області , як учаснику бойових дій ще у 2016 році.

Водночас, прокурор ОСОБА_6 щодо вказаного не заперечував та просив колегію судді скасувати арешт на дану земельну ділянку, як на таку, що була отримана ОСОБА_7 в законний спосіб.

Враховуючи наведене, колегія суддів, керуючись принципом змагальності сторін та беручи до уваги вище вказане, приймаючи до уваги, що обмеження права власності повинно бути співрозмірним завданням кримінального провадження, вважає за необхідне скасувати ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер: 5320284001:01:001:0821, площею 2 га за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_7 .

В той же час колегія суддів погоджується з необхідністю накладення арешту на автомобіль BYD TANG, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 4, оскільки вказане майно може бути предметом кримінального праовпорушення та може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому посилання апелянта про безпідставність накладення арешту на автомобіль , є необґрунтованим.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника власника майна адвоката ОСОБА_9 підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді скасуванню відповідно до ч. 1 ст. 407 КПК України, з постановленням нової ухвали апеляційного суду.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника власника майна-адвоката ОСОБА_9 , подану в інтересах ОСОБА_7 ,- задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м.Полтави від 18 червня 2026 року -скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_6 про арешту на майно, набуте ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити частково.

Накласти арешт на:

- автомобіль BYD TANG, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , юридичним власником яких є – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом позбавлення права відчуження та розпоряджання до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку.

У задоволенні клопотання прокурора Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_6 про накладення арешту на:

- земельну ділянку, кадастровий номер: 5320284001:01:001:0821, площею 2 га за адресою: АДРЕСА_1 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4