ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 138611939

Озвучення тимчасово недоступне

УХВАЛА

29 липня 2026 року

м. Київ

cправа № 910/12955/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Баранець О.М., Студенець В.І.

розглянувши заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про відвід судді Студенця В.І.

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду (Андрієнко В.В., Буравльов С.І., Шапран В.В.)

від 22.04.2026 (повний текст складено 10.06.2026)

у справі за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

до відповідачів: 1) ОСОБА_2 ,

2) ОСОБА_3 ,

3) ОСОБА_1 ,

4) ОСОБА_4 ,

5) ОСОБА_5 ,

6) ОСОБА_6 ,

7) ОСОБА_7 ,

8) ОСОБА_8 ,

9) ОСОБА_9 ,

10) ОСОБА_10

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1) Публічне акціонерне товариство "Платинум Банк" (далі - ПАТ "Платинум Банк", Банк);

2) Національний банк України

про солідарне стягнення 1 477 708 016,17 грн

ВСТАНОВИВ:

1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі - Відповідач 1), ОСОБА_3 (далі - Відповідач 2), ОСОБА_1 (далі - Відповідачка 3, Скаржниця), ОСОБА_4 (далі - Відповідач 4), ОСОБА_5 (далі - Відповідач 5), ОСОБА_6 (далі - Відповідач 6), ОСОБА_7 (далі - Відповідач 7, Скаржник), ОСОБА_8 (далі - Відповідачка 8), ОСОБА_9 (далі - Відповідачка 9), ОСОБА_10 (далі - Відповідач 10) (разом - Відповідачі) про солідарне стягнення 1 477 708 016,17 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані спільним завданням майнової шкоди Відповідачами як посадовими особами ПАТ "Платинум Банк", внаслідок прийняття останніми необґрунтованих та недобросовісних рішень в складі колегіальних органів управління Банку. Позивач визначив заявлену до стягнення шкоду у розмірі неповерненої Банку суми кредитної заборгованості за договорами та списаної у збиток.

3. Господарський суд міста Києва рішенням від 18.01.2023 у задоволенні позову у справі № 910/12955/20 відмовив повністю.

4. Північний апеляційний господарський суд постановою від 12.06.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2023 скасував та ухвалив нове рішення про задоволення позову. Стягнув на користь Позивача солідарно з Відповідачів заподіяну ПАТ "Платинум Банк" та його кредиторам шкоду в розмірі 1 477 708 016,17 грн.

5. Верховний Суд постановою від 18.03.2024 касаційні скарги Відповідачки 3 та Відповідача 2 залишив без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 залишив без змін.

6. Верховний Суд постановою від 28.10.2024 касаційну скаргу Відповідача 1 залишив без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 залишив без змін.

7. 21 березня 2025 року Відповідач 7 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з заявою про перегляд постанови Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 у справі № 910/12955/20 за нововиявленими обставинами.

8. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 22.04.2026 відмовив у задоволенні заяви Відповідача 7 про перегляд постанови Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 за нововиявленими обставинами.

9. 19 травня 2026 року Відповідачка 3 (Скаржниця), із використанням підсистеми "Електронний суд", звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2026 у справі №910/12955/20 про відмову в задоволенні заяви про перегляд постанови Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 за нововиявленими обставинами, в якій також заявила клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2026.

10. 30 червня 2026 року Відповідач 7 (Скаржник), із використанням підсистеми "Електронний суд", звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2026 у справі №910/12955/20 про відмову в задоволенні заяви про перегляд постанови Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 за нововиявленими обставинами.

11. Відповідно до протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2026 та 01.07.2026 для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі: Вронської Г.О. - головуючої, суддів - Баранця О.М., Студенця В.І.

12. 30.06.2026 Верховний Суд постановив ухвалу, якою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Відповідачки 3 та призначив до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

13. 08.07.2026 Верховний Суд постановив ухвалу, якою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Відповідача 7 та призначив до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Об`єднав в одне касаційне провадження касаційні провадження за касаційними скаргами Відповідача 7 та Відповідачки 3 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2026 про відмову в задоволенні заяви про перегляд постанови Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 у справі №910/12955/20 за нововиявленими обставинами.

14. 27.07.2026 Позивач подав до Верховного Суду заяву про відвід судді Студенця В. І. від розгляду цієї справи.

15. В обґрунтування поданої заяви Позивач зазначив, що:

- суддя Студенець В.І. є постійним учасником судових колегій під час розгляду Верховним Судом матеріалів справ за позовними заявами Позивача;

- суддя Студенець В.І. входив до складу колегії суддів у справі № 910/12955/20, у якій висловлював свою незгоду з правовими позиціями колег, висловлюючись в окремій думці до постанови Верховного Суду, у якій задоволено позовні вимоги Позивача;

- у судді Студенця В.І. сформоване заздалегідь упереджене ставлення до позовів Позивача, що робить неможливим розгляд цієї справи неупередженим судом;

- суддя Студенець В.І. протидіє задоволенню позовних вимог Позивача, незважаючи на існування правових висновків Верховного Суду на користь Позивача (серед яких, постанови Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду) у аналогічних справах, повністю ігноруючи їх;

- 19.02.2026 Позивач подав до Вищої ради правосудця Дисциплінарну скаргу, зокрема, щодо судді Верховного Суду Студенця В.І. (єдиний унікальний номер справи 93/0/13-26 від 23.02.2026).

16. З огляду на зазначені обставини, Заявник вважає, що з метою виключення у будь-якої із сторін у справі № 910/12955/20 сумнівів неупередженості або об`єктивності судді Верховного Суду Студенця В.І., наявна необхідність задоволення його заяви про відвід судді Верховного Суду Студенця В.І. від розгляду цієї справи з підстав відповідно до пункту 5 частини першої статті 35 ГПК України.

17. Суд розглянув заяву про відвід судді Студенця В.І. та виходить з наступного.

18. Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтями 35, 36 ГПК України. Відповідно до частин першої та другої статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.

19. Правовою підставою для задоволення заяви про відвід Позивач зазначає пункт п`ятий частини першої статті 35 ГПК України, згідно з яким суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

20. Суд зазначає, що головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді. Європейський суд з прав людини зазначає, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". У випадку ж самовідводу сам суддя повинен бути переконаним, що є достатньо фактів, які свідчать про його безсторонність.

21. Оскільки стаття 35 ГПК України не містить вичерпного переліку обставин для відводу, вирішення питання про визнання тих чи інших обставин такими, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді (у випадку відсутності передбачених обов`язкових підстав, визначених, зокрема, у частинах першій-четвертій вказаної статті), лежить в межах повноважень Суду. У свою чергу, посилання на відповідні обставини повинно бути обґрунтованим, а самі обставини - такими, що дійсно викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

22. При вирішенні питання про відвід судді (складу суду) необхідно перевірити додержання як об`єктивного, так і суб`єктивного критеріїв безсторонності суду, в тому рахунку надати оцінку доводам заявника на предмет недодержання вимог щодо особистої безсторонності суду (суб`єктивний критерій).

23. Частиною четвертою статті 11 ГПК України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

24. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

25. За усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.

26. Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна встановлюватися згідно з:

(І) суб`єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та

(ІІ) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (пп. 28, З0 рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24.02.1993 та "Веттштайн проти Швейцарії (Wettstein v. Switzerland, N 33958/96, ЄСПЛ 2000-ХІІ).

27. За суб`єктивним критерієм "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного" (п.п. 49, 50 рішення у справі "Білуха проти України", заява № 33949/02, рішення від 09.11.2006).

28. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів:

- чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див. пп. 27, 28, З0 рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24.02.1993; п. 42 рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland, N 33958/96, ЄСПЛ 2000-ХІІ);

- чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі (п. 64 рішення у справі "Бочан проти України", N7577/02 від 03.05.2007);

- окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли би викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (п.п. 29, 31 рішення ЄСПЛ від 15.07.2010 у справі "Газета "Україна-центр" проти України");

- чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (п.38 рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullarv. United Kingdom) від 10.06.1996).

29. Втім, між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб' єктивний критерій) (п.119 рішення у справі "Кіпріану проти Кіпру" [ВП], заява N 73797/01, ECHR 2005-ХІІІ). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (п.32 рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства"(Pullarv. United Kingdom) від 10.06.1996).

30. У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії", від 26.10.1984, А, N 86).

31. Таким чином, щодо суб`єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи, оскільки існує презумпція неупередженості судді. І тільки якщо з`являються об`єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

32. Суд виходить також з того, що ГПК України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

33. Суд наголошує, що істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена за вказаною обставиною саме заявником з огляду на приписи частини четвертої статті 38 ГПК України, адже суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних та фактичних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

34. Таким чином, Скаржнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи, оскільки існує презумпція неупередженості судді. І тільки, якщо з`являються об`єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

35. Натомість, відповідно до частини четвертої статті 35 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

36. Отже, висновки або позиції суддів, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя, а в протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому.

37. Виходячи з викладеного, Суд зазначає, що доводи Позивача щодо необхідності відводу судді саме з підстав незгоди з їх правовою позицією в іншій справі прямо порушують один з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких заявників не влаштовує.

38. Таким чином, незгода Позивача із судовим рішенням, прийнятими суддею Студенцем В.І., у яких ними висловлено правову позицію, не може бути підставою для відводу без надання стороною, яка заявляє відвід, доказів проявлення цими суддями саме необ`єктивності чи упередженості при ухваленні таких судових рішень на користь однієї із сторін.

39. Стосовно наявності дисциплінарної скарги, поданої Позивачем щодо судді Студенця В.І., то Суд виходить з того, що звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарною скаргою) передбачене законом з метою інформування Вищої ради правосуддя як органу, відповідального за формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, про відомі їм факти й обставини неналежної поведінки судді та є правом сторони.

40. Чинним законодавством не передбачено жодних обмежень щодо права будь-якої особи на звернення із дисциплінарною скаргою до Вищої ради правосуддя.

41. Звертаючись до Вищої ради правосуддя з дисциплінарною скаргою, особа відповідно до вимог частини другої статті 107 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" на власний розсуд визначає конкретні відомості, які, на її переконання, могли б свідчити про наявність у поведінці судді ознак дисциплінарного проступку, який відповідно до частини першої статті 106 цього Закону може бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді, та вказує фактичні дані (свідчення, докази), що, на її думку, підтверджують зазначені у дисциплінарній скарзі відомості.

42. Водночас написання та подання дисциплінарної скарги не є беззаперечними доказами наявності у діях судді (чи суддів) ознак дисциплінарного проступку, який відповідно до частини першої статті 106 цього Закону може бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді, адже особа лише на власний розсуд визначає конкретні відомості, які, на її переконання, могли б свідчити про наявність у поведінці судді ознак дисциплінарного проступку, а тому не є і обставиною та/чи доказом особистої небезсторонності судді Студенця В.І. та/чи бути іншою обставиною, яка викликає сумнів у неупередженості або об`єктивності суддів з підстав наведених у пункті 5 частини першої статті 35 ГПК України.

43. Отже, подання учасником справи дисциплінарної скарги до Вищої ради правосуддя щодо суддів Студенця В.І. не свідчить про упередженість, необ`єктивність чи заінтересованість цих суддів та не є підставою для відводу відповідно до норм ГПК України.

44. З огляду на зазначене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи заяви про відвід судді Студенця В. І. від розгляду справи № 910/12955/20 є необґрунтованими.

45. Частиною третьою статті 39 ГПК України встановлено, що якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

46. Таким чином подана заява про відвід судді Студенця В. І. підлягає передачі на автоматизований розподіл для визначення судді щодо її розгляду.

Керуючись статтями 35, 38, 39 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про відвід судді Студенця В. І. від розгляду справи № 910/12955/20 визнати необґрунтованою.

2. Передати справу № 910/12955/20 за касаційними скаргами ОСОБА_7 та ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2026 про відмову в задоволенні заяви про перегляд постанови Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 у справі №910/12955/20 за нововиявленими обставинами на автоматизований розподіл для визначення судді з розгляду заяви про відвід судді Студенця В. І. у цій справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді О. Баранець

В. Студенець