ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Номер провадження: 11-кп/819/523/26
Номер справи місцевого суду: 766/7151/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
УХВАЛА
28 липня 2026 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника – адвоката: ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 23 червня 2026 року в кримінальному провадженні №22024230000000439 від 21 жовтня 2024 року стосовно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Новоайдар Новоайдарського району Луганської області, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 23 червня 2026 року задоволено клопотання прокурора та ОСОБА_8 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою терміном до 21 серпня 2026 року (включно).
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням, обвинувачений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 23 червня 2026 року і постановити нову ухвалу про передачу його ОСОБА_8 під нагляд уповноваженого органу для організації та проведення обміну, а також зобов`язати Координаційний штаб та об`єднаний центр внести його до списків на найближчий обмін для воз`єднання з родиною.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги обвинувачений зазначив, що при розгляді клопотання прокурора були порушені статті 178, 183, 184, 324 КПК України. Суд при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу не оцінив всі обставини, зокрема наявність роботи, репутацію, наявність судимостей, розмір майнової шкоди.
Також, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу не з`ясував можливість внесення застави, не визначив її розмір, хоча був зобов`язаний це зробити.
Вказує на те, що копія клопотання про продовження застосування запобіжного заходу була надана за декілька хвилин до початку судового засідання, а також на те, що прокурору, який раніше не брав участі у провадженні, не було надано часу для ознайомлення з матеріалами справи.
Крім того було порушено його право на єдність з родиною.
Позиції учасників апеляційного розгляду.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 та захисник ОСОБА_7 підтримали апеляційну скаргу просили її задовольнити.
Прокурор просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 23 червня 2026 року залишити без змін.
В судових дебатах сторони залишилися на своїх позиціях.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, позиції сторін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Щодо клопотання обвинуваченого про безпосередню участь в судовому засіданні.
В апеляційній скарзі обвинуваченого міститься клопотання про забезпечення його безпосередньої участі в судовому засіданні. Поруч із цим, місто Херсон входить до переліку територій де ведуться бойові дії та систематично зазнає ракетних та артилерійських ударів, а також піддається вогневому ураженню безпілотних літальних апаратів, що значно ускладнює етапування обвинуваченого до приміщення суду та може ставити під загрозу його життя та здоров`я.
10 квітня 2026 року на адресу Херсонського апеляційного суду надійшов лист командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 06 квітня 2026 року відповідно до якого, у разі конвоювання осіб, узятих під вартою та/ або засуджених до позбавлення волі з держаної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» на судові засідання до зони активних бойових дій, яка наразі не вважається безпечною, неможливо забезпечити право зазначених осіб на особисту безпеку та запобігти загрозам життю і здоров`ю, яка на маршруті конвоювання, так і в будівлі судової установи.
Відповідно до положень міжнародного законодавства та Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою цінністю.
З огляду на викладене Херсонським апеляційним судом, до поліпшення безпекової ситуації, припинено доставку ув`язнених осіб до приміщення суду.
Відповідно до положень ч.2 ст.336 КПК України суд ухвалює рішення про здійснення дистанційного судового провадження за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження. Суд не має права прийняти рішення про здійснення дистанційного судового провадження, в якому поза межами приміщення суду перебуває обвинувачений, якщо він проти цього заперечує, крім випадків здійснення дистанційного судового провадження в умовах воєнного стану.
За наведених обставин, з огляду на повноваження, передбачені ч.2 ст.336 КПК України, для забезпечення швидкого та ефективного здійснення правосуддя, недопущення порушення розумних строків апеляційного розгляду, а також забезпечення безпеки осіб в умовах воєнного стану, участь обвинуваченого ОСОБА_8 в судовому засіданні 28 липня 2026 року забезпечено в режимі відеоконференції з приміщення ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор».
Щодо законності ухвали суду першої інстанції.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з`ясувати чи доведено стороною обвинувачення обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Таким чином, суд, продовжуючи строк дії запобіжного заходу на стадії судового провадження, має перевірити чи не зменшилися на цій стадії кримінального провадження встановлені раніше ризики і чи зможе більш м`який запобіжний захід запобігти цим ризикам.
Окрім цього суд має врахувати у сукупності також інші відомості, зокрема про тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, а також соціальні зв`язки, відомості, що характеризують особу обвинуваченого.
Лише за результатами аналізу всіх перелічених факторів суд може прийти до висновку щодо необхідності продовження стосовно обвинуваченого раніше обраного запобіжного заходу чи щодо недоцільності цього.
На переконання суду апеляційної інстанції, попри доводи апеляційної скарги обвинуваченого, суд першої інстанції належним чином дотримався вказаних вимог законодавства.
Так, матеріали провадження свідчать, що на розгляді Херсонського міського суду Херсонської області перебуває кримінальне провадження №22024230000000439 від 21 жовтня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.111 КК України.
В ході судового розгляду даного кримінального провадження прокурор звернувся до суду із клопотанням в якому просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 строк тримання під вартою без визначення застави.
Своє клопотання прокурор обґрунтовував тим, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України за скоєння якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічного позбавлення волі, з конфіскацією майна, при цьому на даному етапі кримінального провадження продовжують існувати ризики того, що обвинувачений може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення у якому обвинувачується.
На думку сторони обвинувачення запобігти вказаним ризикам можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, адже інші більш м`які запобіжні заходи не здатні запобігти наведеним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного судового рішення, розглянувши вказане клопотання, суд першої інстанції встановив подальше існування заявлених прокурором ризиків та дійшов висновку про наявність правових підстав для продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки лише шляхом застосування найсуворішого запобіжного заходу можливо запобігти наведеним ризикам.
Перевіривши зазначене судове рішення у відповідності із доводами апеляційної скарги обвинуваченого, суд апеляційної інстанції погоджується із такими висновками суду першої інстанції, адже вони в повній мірі ґрунтуються на відомостях, що наявні в матеріалах провадження, які перевірені місцевим судом.
Зокрема, суд першої інстанції надав детальну оцінку, як відомостям про тяжкість та характер інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення в контексті застосування запобіжного заходу, так і питанню існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України у поєднанні із відомостями про особу обвинуваченого.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів провадження, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України (державна зрада – умисне вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України: надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинене в умовах воєнного стану), за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна.
Так, виходячи із матеріалів справи ОСОБА_8 інкриміновано те, що він, перебуваючи в у м.Херсон та використовуючи можливості, пов`язані з трудовою діяльністю в ТОВ «Нова Пошта», активно передавав інформацію на антиукраїнські контенти щодо ситуації у м.Херсоні, розташування об`єктів інфраструктури, військових об`єктів, статистичних відомостей відносно вмісту та кількості поштових відправлень військовослужбовцям, які здійснюють оборону України у стримуванні військової агресії на Херсонському напрямку, фіксував місця скупчення цивільного населення.
Під час досудового розслідування слідчим суддею було перевірено питання причетності ОСОБА_8 до вказаного кримінального правопорушення.
На даному етапі кримінального провадження судом першої інстанції призначено судовий розгляд в якому перевірятиметься питання наявності в діях обвинуваченого ознак складу зазначеного злочину.
При розгляді клопотання сторони обвинувачення, суд першої інстанції встановив подальше існування ризиків переховування обвинуваченого та вчинення іншого кримінального правопорушення, при цьому надавши оцінку як відомостям про характер та тяжкість інкримінованого злочину, так відомостям про особу обвинуваченого, який міцних соціальних зв`язків не має, не одружений, раніше не судимий.
Надаючи оцінку висновкам суду про існування ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що наявні в матеріалах провадження відомості підтверджують подальше існування вказаних ризиків.
Так, зі змісту матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_8 має місце проживання та до затримання був працевлаштований. В той же час матеріали провадження не містять відомостей, щодо наявності у обвинуваченого міцних соціальних зв`язків.
У даному випадку існування ризику переховування обвинуваченого від суду обумовлене сукупністю обставин, що встановлені на даному етапі кримінального провадження, серед яких зокрема тяжкість інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, адже зазначений особливо тяжкий злочин відноситься до категорії злочинів проти основ національної безпеки України, що в умовах воєнного стану, пов`язаного із взаємодією з державою-агресором, має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки. При цьому за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.111 КК України передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічного позбавлення волі, з конфіскацією майна. Таким чином з огляду на відсутність відомостей про наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв`язків, близькість розташування місця проживання обвинуваченого до тимчасово окупованої території, а також існування відомостей про наявність у обвинуваченого зв`язків з представниками країни-агресора, наявні достатні підстави вважати, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до переховування.
Також, на думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції обґрунтовано врахував існування ризику можливості вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, оскільки інкримінований обвинуваченому злочин спрямовані проти національної безпеки України, що скоєний із використанням мережі інтернет, тому перебуваючи на волі, в умовах триваючої збройної агресії російської федерації проти України, в безпосередній близькості до ліній бойового зіткнення та в зоні активних бойових дій, існує ризик вчинення обвинуваченим аналогічного кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення.
При оцінці ризику вчинення ОСОБА_8 іншого кримінального правопорушення, не може залишитись поза увагою, що ОСОБА_8 , хоч і є несудимим, проте йому інкриміновано ряд діянь, а саме 12 епізодів, що скоєні з жовтня 2024 року по грудень 2024 року, які охоплюються ч.2 ст.111 КК України. Таким чином, наявні у матеріалах справи відомості свідчать про реальне існування ризику вчинення ОСОБА_8 іншого кримінального правопорушення.
Враховуючи викладене існування наведених ризиків виправдовує необхідність подальшого застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з метою забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та запобігання спробам перешкоджати правосуддю та встановленню істини у кримінальному провадженні.
При цьому, як вірно вказав суд першої інстанції, наведеним ризикам неможливо запобігти шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою.
Виходячи із переліку ризиків, що наявні в даному кримінальному провадженні, а також відомостей, що наявні в матеріалах справи, зокрема щодо характеру інкримінованого обвинуваченому злочину, а також відомостей про його особу, запобіжні заходи у виді домашнього арешту, застави, особистого зобов`язання у даному випадку не зможуть запобігти ризику переховування чи вчиненню іншого кримінального правопорушення.
Відповідно до приписів ч.3,4 ст.183 КПК України питання застосування альтернативного запобіжного заходу у виді застави вирішується саме при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Оскаржуваною ухвалою суду вирішувалося питання про продовження строку тримання під вартою, а не про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, ризики на цій стадії судового розгляду не припинили існувати. Будь-яких клопотань про зміну обвинуваченому запобіжного заходу на заставу, чи визначення застави як альтернативного запобіжного заходу матеріали провадження не містять, та такі клопотання не були предметом розгляду суду першої інстанції 23 червня 2026 року.
Враховуючи існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, відповідно до ч.6 ст.176 КПК України застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Зважаючи на викладені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на підставі всебічно з`ясованих обставин дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Вказаний висновок ґрунтується не тільки на тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у скоєнні інкримінованого злочину, та суспільній небезпечності інкримінованого злочину, а і сукупності наявних даних про особу обвинуваченого, передбачених ст. 178 КПК України.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги.
Що стосується твердження обвинуваченого про те, що клопотання про продовження запобіжного заходу йому було вручене за декілька хвилин до судового засідання, то апеляційний суд вказані посилання обвинуваченого вважає непереконливими, оскільки вони не підтверджені матеріалами провадження. Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що ОСОБА_8 наводив свої заперечення щодо клопотання прокурора та вказував на відсутність зазначених прокурором ризиків. Таким чином обвинувачений був обізнаний зі змістом та доводами клопотання та мав можливість виловитись щодо наведених прокурором доводів.
Посилання обвинуваченого на те, що прокурор раніше не брав участь у провадженні та йому не було надано часу для ознайомлення з матеріалами справи, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки матеріали провадження не містять відомостей про необізнаність прокурора з матеріалами провадження чи, що він заявляв клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
З приводу вимог обвинуваченого щодо постановлення нової ухвали про передачу його, під нагляд уповноваженого органу для організації та проведення обміну та зобов`язання Координаційного штабу та об`єднаного центру внести його до списків на найближчий обмін для воз`єднання з родиною, колегія суддів вважає їх безпідставними, з огляду на наступне.
Верховною Радою України 28.07.2022 прийнято Закон України «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо врегулювання процедури обміну осіб як військовополонених» № 2472-IX.
Відповідно до п.п. 1 та 4 Положення «Про утворення Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2022 № 257, повноваження щодо забезпечення передачі військовополонених ворогів державі-агресору та звільнення оборонців України, які перебували у полоні держави-агресора, здійснює Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими, який є тимчасовим допоміжним органом Уряду України.
Вказаними нормативними актами суди не наділені повноваженнями за клопотанням обвинуваченого ухвалювати рішення про передачу такого обвинуваченого під нагляд уповноваженого органу з питань організації та проведення обміну, а також зобов`язувати Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими вносити таку особу до списків на обмін як військовополоненого.
Зважаючи на викладене, підстав для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не знаходить.
Керуючись ч.2 ст.376, ст. ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, суд,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 23 червня 2026 року стосовно ОСОБА_8 – без змін.
Ухвала набуває законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4