ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 138515794

Озвучення тимчасово недоступне

КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

­­­­­­­­­­­­­­­­­28 травня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду вскладі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

обвинувачених ОСОБА_6 , (ВКЗ)

ОСОБА_7 , (ВКЗ)

ОСОБА_8 (ВКЗ)

захисників ОСОБА_9

ОСОБА_10

ОСОБА_11

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду апеляційні скарги захисника ОСОБА_10 з доповненнями, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_12 з доповненнями, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_11 з доповненнями, в інтересах ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_9 , в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 17 квітня 2026 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

В провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України.

Прокурор заявив суду клопотання щодо продовження обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 строку тримання під вартою, посилаючись на наявність ризиків, передбачених кримінальним процесуальним законом, зокрема, можливість їх переховування від суду з метою уникнення відповідальності у разі доведення винуватості, а також ймовірність здійснення незаконного впливу на свідків, експертів та інших учасників кримінального провадження.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17 квітня 2026 року вищевказане клопотання прокурора задоволено та продовжено строк тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до 15 червня 2026 року включно, із визначенням кожному обвинуваченому застави в розмірі 4500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 14 976 000 (чотирнадцять мільйонів дев`ятсот сімдесят шість тисяч) грн.

Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник ОСОБА_10 , захисник ОСОБА_12 , захисник ОСОБА_11 , захисник ОСОБА_9 подали апеляційні скарги разом з доповненнями до них.

В поданій апеляційній скарзі з доповненнями захисник ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою задовольнити клопотання прокурора частково, застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у виді застави в розмірі 2 000 000 грн. із покладенням на останнього обов`язків, передбачених ст.194 КПК України.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги зазначає, що кваліфікація дій ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 255 КК України в частині дій як учасника у злочинах скоєних злочинною організацією є такою, що протирічить ч. 1 ст. 5 КК України.

Також вказує, що ОСОБА_6 може обвинувачуватись лише в одному злочині в складі злочинної організації, а не в декількох, що свідчить про меншу суспільну небезпеку його дій в порівнянні з іншими учасниками.

Вважає, що в оскаржуваній ухвалі відсутні обґрунтування існування продовження ризиків, а також не враховано, що ризики передбачені ст. 177 КПК України неминуче зменшилися.

Звертає також увагу й на те, що розмір застави, визначений ОСОБА_6 є непомірним для нього.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 просить оскаржувану ухвалу суду скасувати, вважаючи її незаконною, оскільки викладені у ній висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

Обґрунтовуючи дану апеляційну скаргу захисник ОСОБА_9 вказав, що судом не наведено обґрунтованих даних, які б свідчили про існування ризиків зазначених в клопотанні прокурора.

Вказує на дані про особу обвинуваченого ОСОБА_8 , а саме на його сталі соціальні зв`язки, позитивну репутацію, належну процесуальну поведінку, що в свою чергу на переконання сторони захисту дає підстави застосувати більш м`який вид запобіжного заходу.

Звертає увагу на обрання судом непомірного розміру застави, без врахування реального матеріального становища обвинуваченого ОСОБА_8 , що фактично залишає обраний запобіжний захід безальтернативним.

В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та постановити нову, якою відмовити прокурору у задоволенні клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою та звільнити останнього з-під варти в залі суду.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги зазначає, що в матеріалах кримінального провадження відсутні не тільки докази, якими доводиться те, що заявлені стороною обвинувачення ризики не зменшились, але й докази на підтвердження їх існування.

В поданій апеляційній скарзі з доповненнями захисник ОСОБА_12 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить оскаржувану ухвалу суду скасувати, та обрати обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

Обґрунтовуючи дану апеляційну скаргу захисник ОСОБА_12 вказав, що заявлені прокурором у клопотанні ризики відсутні в даному кримінальному провадженні та не підтверджуються будь-якими наявними у справі доказами.

Сторона захисту також вважає, що застава у визначеному розмірі є надмірною та не відповідає власне інституту застави, основною метою якого є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та зокрема, явки до суду.

Заслухавши доповідь судді, думку обвинувачених та їх захисників, які підтримали подані апеляційні скарги та просили їх задовольнити, думку прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційних скарг, їх пояснення і відповіді на запитання суду, перевіривши матеріали кримінального провадження, які надійшли в порядку ст. 422-1 КПК України та апеляційні доводи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 177, 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Вирішуючи питання доцільності продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 суд першої інстанції врахував характер та суспільну небезпечність наслідків інкримінованих обвинуваченим дій.

Зазначено, що враховуючи обставини вчинення інкримінованих обвинуваченим дій, ступінь їх суспільної небезпечності, допустимим є висновок щодо критичної оцінки моральних якостей обвинувачених та наявність високої ймовірності вчинення останніми позапроцесуальних дій з метою ухилення від кримінальної відповідальності, створення перешкод судовому розгляду.

Крім того, суд взяв до уваги, що на час постановлення ухвали, частина свідків у судовому провадженні не допитані, а відтак не виключено, що обвинувачені з метою уникнення відповідальності можуть вдатись до спроб здійснення незаконного впливу на таких осіб.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 колегія суддів вважає, що підстави, у зв`язку з наявністю яких останнім був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою, не відпали, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції врахував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість тримання особи під вартою, суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та своїм рішенням забезпечив високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що продовжує існувати ризик переховування обвинувачених від суду, зважаючи на тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких вони обвинувачується та ризик впливу обвинувачених на учасників в даному кримінальному провадженні з тих підстав, що на даний час всі свідки сторони обвинувачення ще не допитані.

Таким чином, враховуючи вказане, доводи апеляційних скарг захисників про те, що судом продовжено застосування до обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою за відсутності доказів на підтвердження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, не відповідають фактичним обставинам провадження.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" зазначено, що тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи. Відтак, враховуючи обставини вчинення злочину обвинуваченим, який інкримінується стороною обвинувачення, суспільний інтерес наразі у даному випадку переважає над правилом поваги до особистої свободи обвинувачених.

Також, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» де зазначено, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Щодо посилання сторони захисту на дані про особу обвинуваченого, то на думку апеляційного суду, вказані обставини не зменшують встановлені ризики та не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Безпідставними є і доводи апеляційної скарги щодо визначеного судом розміру застави, оскільки, як убачається з оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції, визначаючи її розмір, врахував характер та ступінь ризиків, дані про осіб обвинувачених, тривалість перебування під вартою. Тому, на переконання колегії суддів, визначений альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 4500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є цілком достатнім для виконання обвинуваченими процесуальних обов`язків, а перспектива втрати такого грошового забезпечення у випадку порушення ними встановлених обов`язків послужить достатнім стримуючим фактором, що виключає з їх сторони будь-яке бажання переховуватися від суду або вчинити інші протиправні дії.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 судом на даному етапі не встановлено, у зв`язку з чим колегія суддів вважає недостатнім застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам, аніж тримання під вартою.

Враховуючи наведене, ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 17 квітня 2026 року винесена з додержанням вимог кримінального процесуального закону, є обґрунтованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування, про що ставиться питання в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_10 з доповненнями, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_12 з доповненнями, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_11 з доповненнями, в інтересах ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_9 , в інтересах ОСОБА_8 - залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 17 квітня 2026 року, якою обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 15 червня 2026 року включно з альтернативою внесення застави - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення та не може бути оскарженав касаційному порядку.

С У Д Д І:

____________ ___________ _____________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа: 761/41352/24

Провадження:11-кп/824/4439/2026

Головуючий у 1-й інстанції: ОСОБА_13

Доповідач: ОСОБА_1