ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-кп/803/2165/26 Справа № 203/421/25
Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Центрального районного суду м. Дніпра від 28 травня 2026 року про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні №22025040000000037 від 08.01.2025 року, щодо:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
обвинуваченого за ч.2 ст.111, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України,
В С Т А Н О В И Л А :
Ухвалою Центрального районного суду м. Дніпра від 28 травня 2026 року продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , строком до 28 червня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
Судом першої інстанції зазначено, що ОСОБА_6 обвинувачується у злочині проти основ національної безпеки України, тобто у скоєні особливо тяжкого злочину, тому суд приймає до уваги тяжкість покарання у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Приймаючи до уваги запровадження в Україні військового стану та тимчасову окупацію територій, де проживає обвинувачений та відсутність контролю за зобов`язаннями обвинуваченого, що у своїй сукупності свідчить про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінального правопорушення чи продовження кримінальне правопорушення, за яким обвинувачується, крім того, враховуючи, що інкриміноване ОСОБА_6 кримінальне правопорушення вчинено ним під час дії воєнного стану в Україні на користь російської федерації, що свідчить про його дії на користь держави-агресора, всупереч існуючому в Україні суспільному порядку. Так, встановлено, що ОСОБА_6 може перетнути державний кордон України поза офіційними пунктами пропуску за допомогою представників спецслужб російської федерації, про що свідчить підтримання ним контакту з особами з числа громадян російської федерації. Отже запобігання зазначених ризиків можливо лише шляхом тримання обвинуваченого під вартою.
В апеляції:
- обвинувачений ОСОБА_6 просить ухвалу суду скасувати та обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з носінням електронного браслету.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги зазначає про недоведеність заявлених ризиків та безпідставне застосування виняткового запобіжного заходу.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши надані матеріали разом з доводами апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.
Статтею 199 КПК України, передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 в достатній мірі досліджені обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження строку тримання під вартою та зроблений обґрунтований висновок про існування обставин, які виправдовують подальше перебування обвинуваченого під вартою.
Відповідно до матеріалів справи в провадженні Центрального районного суду м.Дніпра перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.2 ст.111, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України.
Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави щодо ОСОБА_6 , мотивуючи свою позицію тим, що ризики, які були враховані судом при обранні йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не змінились, нових обставин для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченого не з`явилось.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначенням розміру застави обвинуваченому ОСОБА_6 .
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, не зменшились й виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів та за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років або довічним позбавленням волі з конфіскацією майна. Таким чином, з огляду на покарання, яке може бути призначене ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим, суд дійшов висновку про існування реального ризику того, що він може переховуватися від суду.
Як додаткову обставину в підтвердження ризику переховування, апеляційний суд враховує введення в Україні воєнного стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
При встановленні наявності ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України — можливого продовження кримінального правопорушення свідчить характер вчиненого злочину викладеного в підозрі, з якої видно, що дії мали систематичних характер.
Суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, крім даних про суворість покарання, передбаченого за злочини, в яких обвинувачують ОСОБА_6 , та даних про особу обвинуваченого, взяв до уваги і інші обставини кримінального провадження, а саме наявність суспільного інтересу, що в сукупності є достатньо суттєвим елементом при оцінюванні ризику його переховування від суду, можливості вчинення інших злочинів.
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
На підставі наведеного, апеляційний суд погоджується з рішенням суду щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки він довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинуваченого перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Відтак, апеляційний суд приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із застосуванням застави має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, та в апеляційній скарзі не доведені.
Доводи обвинуваченого про недоведеність наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки при розгляді клопотання прокурором доведено об`єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою ОСОБА_6 , встановлена наявність ризиків, визначених ч.1 ст.177 КПК України, а будь-яких об`єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не наведено.
Приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою, суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованому обвинуваченому кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченого, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Колегія суддів вважає, що при вирішенні питання застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, суд апеляційної інстанції виходить з того, що: особисте зобов`язання не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого; заяв про взяття на поруки обвинуваченого не надходило; - домашній арешт, з огляду на інкриміноване кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_6 не є дійовим запобіжним заходом щодо обвинуваченого.
При цьому, під час розгляду клопотання також були враховані положення ч. 4 ст. 183 КПК України, відповідно до яких, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави.
Таким чином, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, врахувавши особу обвинуваченого, слідчий суддя, в межах своїх дискреційних повноважень, не вважав за необхідне визначити обвинуваченому ОСОБА_6 заставу, що в повній мірі узгоджується із вимогами ч. 4 ст. 183 КПК України.
За наведених обставин, не визначення обвинуваченому ОСОБА_6 застави на даному етапі кримінального провадження, відповідає завданням даного кримінального провадження.
Будь-яких порушень КПК України при постановленні зазначеної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому, за наслідками апеляційного розгляду, апеляційний суд вважає необхідним ухвалу суду залишити без зміни, а апеляційну скаргу обвинуваченого – залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Центрального районного суду м. Дніпра від 28 травня 2026 року про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні №22025040000000037 від 08.01.2025 року, щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого за ч.2 ст.111, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4