УХВАЛА
21 липня 2026 року
м. Київ
справа №990/287/26
адміністративне провадження № П/990/287/26
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В.Е.,
перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів про визнання протиправним та скасування рішення,-
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 18 червня 2026 року № 1237/0/15-26.
Перевіряючи наявність передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) підстав для відкриття провадження у справі, Верховний Суд виходить з такого.
Як слідує з матеріалів, до Вищої ради правосуддя за вхідним № 5/0/11-26 від 21 квітня 2026 року надійшла скарга прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора ОСОБА_2 на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 11 березня 2026 року № 124дп-26 про накладення на нього дисциплінарного стягнення.
Рішенням від 18 червня 2026 року № 1237/0/15-26 Вища рада правосуддя за результатом розгляду скарги вирішила скасувати повністю рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 11 березня 2026 року № 124дп-26 про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора ОСОБА_2 та закрила дисциплінарне провадження.
Не погоджуючись з прийнятим Вищою радою правосуддя рішенням, ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до суду про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.
Так положеннями статті 131 Конституції України визначено, що в Україні діє Вища рада правосуддя.
Відповідно до закону в системі правосуддя утворюються органи для забезпечення розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів і прокурорів.
Згідно з частиною першою статті 53 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» прокурор, щодо якого прийнято рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, може оскаржити таке рішення до Вищої ради правосуддя не пізніше тридцяти днів з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.
За частиною п`ятою статті 53 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора Вища рада правосуддя має право:
1) скасувати повністю рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора та закрити дисциплінарне провадження;
2) скасувати частково рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора та ухвалити нове рішення;
3) скасувати повністю або частково рішення відповідного органу про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності прокурора та ухвалити нове рішення;
4) змінити рішення відповідного органу, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення;
5) залишити рішення відповідного органу без змін.
Предметом оскарження у цій справі є рішення Вищої ради правосуддя, ухвалене за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Звертаючись з цим позовом до Вищої ради правосуддя, позивач, який звернувся до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів з дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором ОСОБА_2 дисциплінарного проступку, фактично не погоджується з рішенням Вищої ради правосуддя про скасування повністю рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 11 березня 2026 року № 124дп-26 про накладення на дисциплінарного стягнення на прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора ОСОБА_2 та закриття дисциплінарного провадження.
Частина друга статті 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів, які мають своїм завданням справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до частини четвертої статті 22, частини першої статті 266 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні, зокрема, справи щодо законності актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя.
Зазначеним нормам процесуального закону кореспондують приписи частини першої статті 35 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», згідно з якою, рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Водночас, частина друга статті 35 цього Закону встановлює, що порядок та підстави оскарження рішення Вищої ради правосуддя визначаються законом. Підстави оскарження окремих рішень Вищої ради правосуддя визначаються цим Законом.
Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 54 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» право на оскарження до суду рішення Вищої ради правосуддя, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора, мають цей прокурор та скаржник, якщо таке рішення Вищої ради правосуддя ухвалене за його скаргою.
Зі змісту оскаржуваного рішення Вищої ради правосуддя та позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що останній вважав доводи скарги ОСОБА_2 на рішення КДКП безпідставними та просив рішення КДКП від 11 березня 2026 року № 124дп-26 залишити без змін, у зв`язку з чим подавав письмові заперечення та клопотання про долучення додаткових матеріалів.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 не є скаржником, який подав скаргу до Вищої ради правосуддя, то відповідно не наділений повноваженням звертатись до суду з позовом про скасування рішення Вищої ради правосуддя, ухваленого за результатами розгляду скарги прокурора ОСОБА_2.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Суд зауважує, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду, затим, оскільки спір, за вирішенням якого звернувся позивач, не підлягає судовому розгляду, тому суд не зазначає, до юрисдикції якого суду віднесено його вирішення.
Відповідно до вимог частини другої статті 170 КАС України про відмову у відкритті провадження у справі суддя постановляє ухвалу не пізніше п`яти днів з дня надходження позовної заяви.
Керуючись статтями 22, 170, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Ухвалив:
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів про визнання протиправним та скасування рішення.
Роз`яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала суду може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п?ятнадцяти днів з дня її складення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська