ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 138362763

Озвучення тимчасово недоступне

УХВАЛА

16 липня 2026 року

м. Київ

cправа № 910/2995/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І. Д. - головуючої, суддів: Бакуліної С. В., Баранця О. М.,

розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Ерде Банк"

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2026

(головуюча - Скрипка І. М., судді: Шаратова Ю. А., Бестаченко О. Л.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Южний електротехнічний завод"

до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про стягнення 19 973 153,20 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. У березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Южний електротехнічний завод" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) про стягнення 19 973 153,20 грн.

2. Позов обґрунтовано тим, що Фонд, який діяв як продавець земельної ділянки відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та здійснив продаж позивачу земельної ділянки (кадастровий номер 3210945300:01:128:0112, площею 3,8452 га, що розташована за адресою: Бучанська селищна рада (на території міста), Київська область), несе відповідальність перед позивачем за спричинені збитки внаслідок вилучення у останнього земельної ділянки за рішенням Верховного Суду від 29.03.2023 у справі № 367/1748/18 та зобов`язаний відшкодувати Товариству збитки, завдані таким вилученням.

3. 21.05.2024 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, яким позов задовольнив частково, стягнув з Фонду на користь Товариства збитки в розмірі 17 900 061,49 грн (16 449 906,00 грн, що сплачені позивачем за придбання земельної ділянки та 1 450 155,49 грн, що сплачені позивачем за період з 14.01.2016 по 29.03.2023 у вигляді земельного податку за користування земельною ділянкою) та судовий збір у розмірі 268 499,10 грн, в іншій частині позовних вимог відмовив.

4. Суд першої інстанції виходив з того, що з 10.01.2013 всі дії щодо майна та активів Публічного акціонерного товариства "Ерде Банк", у тому числі і звернення стягнення на спірну земельну ділянку та продаж її Товариству здійснював Фонд, тому дійшов висновку, що саме відповідач є продавцем такої земельної ділянки, а відтак, в силу приписів Цивільного кодексу України, саме він зобов`язаний відшкодувати завдані позивачу витребуванням такої земельної ділянки збитки.

5. 22.10.2024 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення суду першої інстанції скасував у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 2 033 446,71 грн з ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення позову, а в іншій частині рішення місцевого господарського суду залишив без змін.

6. Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 2 033 446,71 грн, зазначив про те, що враховуючи основоположні принципи цивільного та європейського законодавства, добросовісний покупець, у якого вилучено майно, має право на отримання належної компенсації. При цьому судом враховано те, що у період з 2016 року по дату розгляду справи в суді закупівельна спроможність коштів, перерахованих Товариством за земельну ділянку значно зменшилась, що, зокрема, підтверджується як курсом долара США, так і цінами на бензин А-95 і такі обставини є загальновідомими та не потребують доведення. Отже, фактично завдані позивачу збитки є втратами, які за розміром є більшими, ніж сума, перерахована ним як плата за земельну ділянку, оскільки купівельна вартість коштів зменшилась, у зв`язку з чим обсяг збитків позивача необхідно визначити з урахуванням установленого індексу інфляції.

7. 11.03.2025 Верховний Суд ухвалив постанову, якою закрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Фонду в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, а касаційну скаргу Фонду в частині підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, залишив без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 у цій справі - без змін.

8. Верховний Суд, дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалено із додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

9. 05.05.2026 Публічне акціонерне товариство "Ерде Банк" (далі - ПрАТ "Ерде Банк"), як особа, яка не брала участі у справі, подало до Верховного Суду через підсистему "Електронний Суд" касаційну скаргу, в якій просить, зокрема, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024, постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024, постанову Верховного Суду від 11.03.2025 та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю.

10. 07.05.2026 Верховний Суд постановив ухвалу, якою відмовив у відкритті касаційного провадження у цій справі за касаційною скаргою ПрАТ "Ерде Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024, постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 та постанову Верховного Суду від 11.03.2025.

11. 05.05.2026 ПрАТ "Ерде Банк" також звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

12. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2026 ПрАТ "Ерде Банк" поновлено строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції й відкрито апеляційне провадження та призначено скаргу до розгляду.

13. 15.06.2026 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ПрАТ "Ерде Банк" закрив на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.

14. 06.07.2026 ПрАТ "Ерде Банк" подало до Верховного Суду через підсистему "Електронний Суд" касаційну скаргу на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2026, в якій просить її скасувати, а справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

15. В обґрунтування скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно закрив апеляційне провадження, оскільки жодним чином не дослідив та не установив чи вирішив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки ПрАТ "Ерде Банк". На переконання скаржника, суд апеляційної інстанції, приймаючи таке рішення, обмежився лише посиланням на те, що рішенням Апеляційного суду Київської області від 05.04.2017 у справі № 367/145/13-ц та постановою Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 367/145/13-ц встановлено, що земельна ділянка, що була продана Фондом на аукціоні та була вилучена у Товариства на підставі постанови Верховного Суду від 29.03.2023 у справі № 367/1748/18, у якій Фонд приймав участь від імені ПрАТ "Ерде Банк". Такий висновок свідчить про те, що апеляційний суд не дослідив всіх обставин справи, зокрема, і ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 06.12.2018 у справі № 367/1748/18 якою було відмовлено у задоволенні клопотання позивача та не залучив Фонд до участі у справі у якості третьої особи, саме на тій підставі, що Фонд не є правонаступником ПрАТ "Ерде Банк", і така ухвала позивачем не оскаржувалась. Скаржник зазначає, що хоча банк прямо не згадується у резолютивній частині як боржник, судове рішення безпосередньо вирішує питання про його матеріальні обов`язки, а відсутність у судовому рішенні прямої згадки про особу не свідчить про те, що суд не вирішив питання про її права та обов`язки. Оскільки задоволення позову за рахунок Фонду призвело до формування нових кредиторських вимог Фонду до ПрАТ "Ерде Банк" в межах процедури ліквідації на підставі спеціального закону (частини другої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому оскаржуване рішення безпосередньо впливає на обсяг майнових обов`язків Банку та ліквідаційну масу. Враховуючи викладене, скаржник вважає, що оскаржуваним рішенням суд створив передумови для регресних/кредиторських вимог Фонду до Банку, що є безумовною підставою для визнання за Банком права на апеляційне оскарження рішення у справі № 910/2995/24, а тому суд апеляційної інстанції безпідставно закрив апеляційне провадження, всупереч приписам спеціального Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема, частини другої статті 52 вказаного Закону.

16. Верховний Суд вивчив матеріали касаційної скарги та дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

17. Відповідно до частини першої статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

18. Відповідно до частини першої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

19. Тобто частиною першою статті 254 ГПК України визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмета та підстав позову.

20. Якщо скаржник зазначає лише про те, що рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або зазначає (констатує) лише, що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для відкриття апеляційного провадження.

21. Аналогічні висновки наведені об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 15.05.2020 у справі № 904/897/19, Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постановах від 26.06.2020 у справі № 910/3438/17, від 01.12.2020 у справі № 910/5511/19.

22. Особа, яка звертається з апеляційною скаргою у порядку статей 17, 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним.

23. Слід враховувати, що рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги. Це узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 910/18705/17, від 03.06.2019 у справі № 910/6767/17, від 25.10.2019 у справі № 910/16430/14.

24. При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.03.2026 у справі № 922/5241/21 вказала, що висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки особи можуть міститись в мотивувальній та резолютивній частині рішення. Ці висновки мають різне значення. Так, мотивувальна частина містить мотиви рішення суду - відповіді на питання факту (висновки про встановлені обставини, які мають значення для вирішення справи) і питання права (юридична кваліфікація цих обставин, висновки про наслідки, з якими право пов`язує встановлені обставини). Процесуальний закон містить норми, які забезпечують, аби судове рішення, ухвалене у справі, не було протиставлене особі, яка не брала участі в цій справі. Тобто будь-які висновки про права, інтереси та (або) обов`язки особи у рішенні суду, яким вирішується приватноправовий спір, з огляду на норми статті 75 ГПК України не мають для особи, яка не брала участь у розгляді справи, зобов`язуючого значення, тобто не є рішенням про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи. Неприпустимим є втручання особи в остаточне рішення суду з тих лише підстав, що вона вважає помилковими викладені у мотивувальній частині цього рішення судження, які не мають стосовно неї обов`язкової сили.

25. Велика Палата Верховного Суду також виснувала, що закон не встановлює механізму, який виключав би особу, яка не брала участь у справі, з-під дії судового рішення, якщо таке містить присуд про її права, інтереси та (або) обов`язки (стягує з неї кошти, зобов`язує її вчинити певні дії або утриматись від них, змінює чи припиняє правовідносини з її участю, визнає недійсним або скасовує документ, який посвідчує право особи, тощо). Однак процесуальний закон встановлює право на перегляд справи та оскарження судового рішення для особи, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки (частина перша статті 17 ГПК України).

26. Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, у зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

27. Стала та послідовна правова позиція з відповідного питання вже неодноразово викладалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14.08.2019 у справі № 62/112, від 17.10.2022 у справі № 904/6084/21, від 31.07.2025 у справі № 916/4168/24.

28. Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи прийнято оскаржуване судове рішення про права, інтереси та/або обов`язки скаржника, про які саме, в якій саме частині судового рішення прямо вказано про таке, та після встановлення цих обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права, інтереси та/або обов`язки заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про його права та/або обов`язки, та/або інтереси стосовно сторін у справі судом не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду (такий правовий висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 910/22354/15, від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, від 04.10.2018 у справі № 5017/461/2012, від 29.11.2018 у справі № 918/115/16, від 04.12.2018 у справі № 906/1764/15, від 06.12.2018 у справі № 910/22354/15, від 16.04.2019 у справі № 12/91, від 11.04.2019 у справі № 8/71-НМ, від 11.09.2019 у справі № 4/2023-10, від 05.05.2020 у справі № 910/9254/18, від 28.09.2021 у справі № 908/2899/13, від 07.02.2024 у справі № 5023/3214/11).

29. Верховний Суд, що розглядає цю справу, не вважає за необхідне відступати від зазначеного правового висновку щодо застосування норм права.

30. Суд апеляційної інстанції, з огляду на вказані висновки Верховного Суду встановив, що оскаржуване судове рішення не було прийнято про права, інтереси та/або обов`язки скаржника, тому дійшов висновку, що така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

31. Апеляційний господарський суд виходив з того, що:

- у цій справі було встановлено, що саме внаслідок неправомірних дій посадових осіб Фонду останній несе відповідальність перед Товариством за спричинені збитки внаслідок вилучення у останнього земельної ділянки за рішенням Верховного Суду від 29.03.2023 у справі № 367/1748/18 та зобов`язаний відшкодувати Товариству збитки;

- оскаржуваними рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції вирішувалось питання про права, інтереси та обов`язки лише щодо сторін спірних правовідносин, а саме Товариства та Фонду;

- при цьому, судами не вирішувалось питання про права, інтереси та обов`язки інших осіб, у тому числі щодо прав і інтересів ПрАТ "Ерде Банк";

- оскаржувані рішення та постанова (їх мотивувальні чи (або) резолютивні частини) не містять будь-якого посилання на права, інтереси чи обов`язки скаржника, рішення з цього приводу судами не приймалось;

- оскільки ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині оскаржуваного рішення та постанови не вирішено питання про права, інтереси та обов`язки скаржника стосовно сторін у справі, в апеляційній скарзі не наведено очевидного та безумовного (чи навіть імовірного) зв`язку оскаржуваного рішення з правами, інтересами та/або обов`язками скаржника, безпідставними є доводи апелянта про те, що суд вирішив питання про його права, інтереси та обов`язки.

32. Верховний Суд зазначає, що конструкція пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України не передбачає подвійного тлумачення, її правильне застосування судом апеляційної інстанції є очевидним і не викликає розумних сумнівів, а тому доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду щодо застосування зазначеної норми права.

33. Доводи, викладені у касаційній скарзі, так само не викликають розумних сумнівів у правильності застосування норм права судом апеляційної інстанції, оскільки, з огляду на викладене вище, відсутні підстави для широкого розуміння визначеного частиною першою статті 254 ГПК України поняття інтересу особи, яка не брала участі у справі та звертається з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції.

34. Право на звернення до суду не є абсолютним та обмежено вимогами процесуального закону щодо прийнятності скарги на рішення. Застосування відповідних обмежень у передбачених законом випадках не може вважатися порушенням права особи на доступ до суду.

35. Згідно з частиною другою статті 293 ГПК України, у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

36. Беручи до уваги конкретні обставини справи, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги ПрАТ "Ерде Банк", оскільки застосування судом апеляційної інстанції пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо його застосування чи тлумачення, тому Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про закриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 234, 287, 290, частиною другою статті 293 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/2995/24 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Ерде Банк" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2026.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуюча І. Кондратова

Судді С. Бакуліна

О. Баранець